- •ПЕРЕДМОВА
- •МЕТОДИКА НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА НАУКА
- •Принципи навчання української мови
- •Методи навчання
- •Дидактичні засоби навчання
- •Урок як основна форма навчально-виховного процесу з рідної мови
- •Нестандартні уроки української мови в початковій школі
- •Українська мова як навчальний предмет
- •МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ГРАМОТИ
- •Психологічні і лінгвістичні засади методики навчання грамоти
- •Читання і письмо — основні складові навчання грамоти
- •Засвоєння звукової системи української мови у взаємозв’язку з графічною
- •Короткий огляд історії методів навчання грамоти
- •Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти
- •Основні періоди й етапи навчання грамоти
- •Добукварний період
- •Букварний період
- •Робота над іншими видами мовленнєвої діяльності в період навчання грамоти
- •Післябукварний період
- •Схема аналізу Букваря
- •Особливості уроків навчання грамоти в малокомплектній школі
- •МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ «МОВА І МОВЛЕННЯ»
- •Тематика курсових робіт з «Методики вивчення розділу “Мова і мовлення”»
- •Тематика дипломних робіт з «Методики вивчення розділу “Мова і мовлення”»
- •Тематика магістерських робіт з «Методики вивчення розділу “Мова і мовлення”»
- •МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ «ТЕКСТ»
- •Робота над текстом у 1—2 класах
- •Робота над текстом у 3—4 класах
- •Тематика курсових робіт з «Методики вивчення розділу “Текст”»
- •Тематика дипломних робіт з «Методики вивчення розділу “Текст”»
- •МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ «РЕЧЕННЯ»
- •Значення знань із синтаксису в початкових класах
- •Вироблення початкових уявлень про речення і його будову
- •Формування поняття про речення
- •Робота над засвоєнням понять «основа речення», «головні члени речення»
- •Робота над засвоєнням синтаксичного зв’язку між членами речення
- •Вивчення однорідних членів речення
- •Ознайомлення зі складним реченням
- •Види вправ із синтаксису і пунктуації
- •Тематика курсових робіт до розділу «Методика вивчення елементів синтаксису»
- •Тематика дипломних робіт до розділу «Методика вивчення елементів синтаксису»
- •Тематика магістерських робіт до розділу «Методика вивчення елементів синтаксису»
- •МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЛЕКСИКОЛОГІЇ
- •Завдання вивчення лексикології в початковій школі
- •Наукові засади методики навчання елементів лексикології в початковій школі
- •Види вправ із лексики
- •Поняття про слово
- •Робота над переносним значенням слів
- •Робота з багатозначними словами
- •Робота над синонімами
- •Вивчення антонімів
- •Засвоєння молодшими школярами явища омонімії
- •Методика лексичного розбору
- •Елементи фразеології в навчанні рідної мови
- •Характеристика словника молодшого школяра
- •Словникова робота в початковій школі
- •Методика вдосконалення дитячого мовлення на лексичному рівні
- •Словниково-логічні вправи
- •Методика роботи з діалектизмами
- •Діалектна лексика у мовленні молодших школярів
- •Тематика курсових, дипломних і магістерських робіт до розділу «Методика вивчення елементів лексикології»
- •МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ЧАСТИН МОВИ
- •Етапи і методика формування граматичних понять
- •Методика вивчення іменника
- •Методика вивчення прикметника
- •Методика вивчення займенника
- •Методика вивчення дієслова
- •Методика вивчення прислівника
- •Методика ознайомлення з числівником
- •Методика ознайомлення зі службовими словами
- •Запитання і завдання до розділу «Методика вивчення частин мови»
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тематика курсових робіт до розділу «Методика вивчення частин мови»
- •Тематика дипломних та магістерських робіт до розділу «Методика вивчення частин мови»
- •МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ «БУДОВА СЛОВа»
- •Завдання та етапи вивчення морфемної будови слова
- •Лінгвістичні засади методики вивчення морфеміки і словотвору в початковій школі
- •Пропедевтика словотворчої роботи в 1—2 класах
- •Засвоєння молодшими школярами понять із галузі морфеміки і словотвору
- •Робота над значущими частинами слова в аспекті розвитку мовлення молодших школярів
- •МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ФОНЕТИКИ І ГРАФІКИ
- •Ознайомлення з особливостями голосних і приголосних звуків
- •Вивчення теми «Голосні звуки і позначення їх буквами»
- •Вивчення теми «Приголосні звуки. Тверді та м’які приголосні, способи позначення їх на письмі»
- •Вивчення теми «Дзвінкі і глухі приголосні»
- •Вивчення теми «Склад. Наголос»
- •Звуковий і звуко-буквений аналізи, методика їх проведення
- •МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ОРФОГРАФІЇ
- •Орфографія як предмет вивчення; поняття про орфограму; лінгвістична природа написань
- •Психологічні основи методики навчання орфографії
- •Процес формування орфографічних дій і навичок правопису
- •Умови формування в учнів орфографічної грамотності
- •Правила правопису. Робота над їх засвоєнням
- •Види правописних вправ. Методика їх проведення
- •Орфографічний розбір
- •Методика роботи над фонетичними написаннями
- •Засвоєння молодшими школярами морфологічних написань
- •Особливості засвоєння смислових написань
- •Запам’ятовування історичних написань
- •Робота над пунктуацією на уроках рідної мови
- •Орфографічні та пунктуаційні помилки. Робота над ними
- •Тематика курсових, дипломних і магістерських робіт до розділу «Методика вивчення орфографії»
- •МЕТОДИКА РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ
- •Наукові основи методики розвитку мовлення молодших школярів
- •Поняття про мовлення
- •Види мовлення
- •Мовлення і мислення
- •Зв’язне висловлювання
- •Текст як лінгвістичне поняття
- •Культура мовлення
- •Структура і зміст програми з розвитку мовлення
- •Методи розвитку мовлення
- •Робота з розвитку мовлення учнів на вимовному рівні
- •Розвиток орфоепічних умінь
- •Робота над інтонацією мовлення
- •Лексичний рівень роботи з розвитку мовлення
- •Види вправ із лексики
- •Активізація словника учня
- •Методика роботи над словосполученням і реченням
- •Робота над словосполученням
- •Робота над реченням
- •Типові помилки в побудові словосполучень і речень
- •Розвиток мовлення молодших школярів на рівні тексту
- •Завдання і зміст роботи з розвитку зв’язного мовлення
- •Види переказів і методика роботи над ними
- •Методика роботи над усним і письмовим твором
- •Аналіз учнівських творів. Робота над їх удосконаленням
- •Тематика курсових робіт до розділу «Методика розвитку мовлення»
- •Тематика дипломних робіт до розділу «Методика розвитку мовлення»
- •Тематика магістерських робіт до розділу «Методика розвитку мовлення»
Київ! Скільки сонця і тепла випромінює це слово! І ось я вперше в чарівному Києві. Київ здався мені незвичайним. Прекрасний у крислатих каштанах Хрещатик! Чудовий Дніпро! Я мрію знову приїхати до Києва.
Вивчення антонімів
Антоніми — це слова, що мають протилежне значення. «Вони, — відзначає М. Р.Львов,—використовуютьсяв мовленнідляконтрасту,дляпобудовиантитези. Контрастні картини, поставлені поряд, сприймаються яскравіше. Різкий перехід від світла до темряви, від радощів до смутку зачіпають почуття читача»1.
Вивченняантоніміву початковихкласахмаєпередусімпрактично-мовленнєве спрямування. Учитель повинен показати дітям, що використання в мовленні антонімівробитьйоговиразнішим,допомагаєяскравішезмалюватиконтрастніпредмети,події.Крімтого,учительмаєвраховувати,що,виконуючивправиз антонімами, учнікористуютьсятакимилогічнимиопераціями,якпорівняння(зіставленняі протиставлення), які сприяють розвитку розумових здібностей школярів. Слід також пам’ятати, що не всі слова можуть мати антонімічні пари, а лише ті, у значенні яких наявні часові, якісні або кількісні ознаки: багато — мало, багатий — бідний,
учора — сьогодні, піднімати — опускати тощо. Важливо також показати учням,
що антонімами можуть бути ті слова, які належать до однієї частини мови, хоча часом антонімічні лексичні сполучення можуть утворювати не окремі пари слів,
а й фразеологізми: працювати — байдики бити, пізно — ні світ ні зоря.
Протилежнимизазначеннямсловамидітипослуговуютьсящев дошкільному віці.Значнакількістьтакихсліввміщенав сучаснихбукварях(ліворуч — праворуч,
високий — низький, рано — пізно та ін.).
У 2—4 класах дітей вчать порівнювати протилежні за значенням слова, розуміти їх, здійснювати спостереження за роллю антонімів в усному і писемному мовленні, використовувати такі лексеми у власному мовленні. Здійснюється ця робота як під час опрацювання розділу «Слово», так і під час вивчення інших тем («Будова слова», «Частини мови», «Речення» та ін.).
Для того щоб навчити дітей розрізняти антоніми і правильно користуватися ними у своєму мовленні, потрібні спеціальні вправи, які залежно від висунутої мети можуть проводитися як на окремих парах слів чи словосполученнях, так і в реченнях і текстах. Серед них найдоступнішими й найефективнішими є такі:
—добір антонімів до поданих слів;
—виділення з речення чи тексту антонімів і групування їх парами;
—заміна в тексті виділених слів їхніми антонімічними парами;
—дописування речень словами, що мають протилежний зміст, самостійно дібраними антонімічними парами.
Ознайомлення дітей зі словами протилежного значення починається з їх добору. Наприклад, учням пропонується розглянути малюнки, на яких зображені висока дівчинка і низенька, худенький хлопчик і огрядний, і розповісти, якою є Маринка, а якою — Ганнуся, який Сашко, а який — Іванко. Можна також запропонувати поєднати слова з протилежним значенням у стовпчиках ліворуч і праворуч:
високий |
сьогодні |
важкий |
низький |
учора |
легкий |
мовчати |
розмовляти |
1 Львов М. Р. Речь младших школьников и пути ее развития. — М.: Просвещение, 1975. — С. 37.
164
Ефективнимвидомвправє виділенняантонімівізподаноготекстуі з’ясування мети їхнього вживання:
— Прочитати текст. Виписати пари антонімів:
Хіба можна передати словами соловейкову пісню? Вона злітала кудись угору, то стрімголов падала вниз, і сміялася, і сплакувала, ніби в ній сплелися воєдино радість і печаль (Д. Приток).
Звичайно, головна увага вчителя має зосереджуватися на виробленні в дітей вміння самостійно вживати антоніми у своєму мовленні. З цією метою вчитель виконує такі варіанти вправ:
а) дібрати антоніми і закінчити речення:
У лісі ростуть дерева товсті і... . Ми збирали яблука кислі і... . У нашому місті є вулиці широкі і... . Річки бувають глибокі і... (А. Гамалія).
б) до поданих слів дібрати антонімічні словосполучення і скласти з ними речення:
хвалять за працю — ..., полохливий заєць — ..., ледачий хлопець;
в) дібрати словосполучення і закінчити ними прислів’я:
1.Що влітку за день згубиш, то... й за тиждень не... .
2.Ліпше своє маленьке, ніж... .
3. Як є початок, то й... буде.
г) у реченнях замінити виділені слова антонімами. Про що тепер у тексті повідомляється?
Закінчився урок. У школі — гомін. Заговорив шкільний радіовузол. Лунає музика. Школярі відпочивають.
д) складання невеличких текстів із використанням у них антонімів (описати двох учнів або учениць свого класу, розповісти про спортивні змагання тощо).
Як і під час роботи над синонімами, у процесі вивчення антонімів учитель мусить показати дітям, що вибір антонімів часто визначається контекстом. Це зумовлено тим, що багатозначні слова можуть утворювати кілька антонімічних пар. Наприклад:
гіркий (перець) солодкий кислий (виноград) солоний (огірок)
Працюючи з антонімами, учитель має змогу повторити синоніми. Для цього найкраще використовувати комбіновані вправи: учні спочатку добирають до поданих слів синоніми, а потім — антоніми, як от: сумний, зажурений, похмурий —
веселий; цікавий, захоплюючий — нудний.
Як видно з наведених прикладів, до кількох синонімів можна дібрати один антонім.Задопомогоюантонімівможнапоказатидітямрізницюв значеннісинонімів. Наприклад, різницю у значенні синонімів плакати й ридати можна показати за допомогою антонімів сміятися й реготати.
Засвоєння молодшими школярами явища омонімії
Зінтересомсприймаютьтретьокласникиматеріалпроіснуванняв нашіймові слів-омонімів (без терміна). Від багатозначних слів вони відрізняються тим, що омоніми називають різні, ні в чому не схожі предмети, ознаки, дії. Між лексичними значеннями цих слів немає спільних елементів смислу. Істотними ознаками
165
омонімів є також приналежність до однієї й тієї самої частини мови, однакові ви-
мова і написання (ключ — ключ від дверей, журавлиний ключ, скрипковий ключ, ключ — джерело).
З огляду на те, що перехід від полісемії до омонімії є тривалим і поступовим, у мовознавчій літературі певні лексичні факти нерідко трактують неоднаково. Так, у шкільних підручниках з рідної мови до багатозначних слів належать ключ, коса, а до омонімів — омоформи, омофони, омографи, які найчастіше розглядаються як суміжні з омонімією явища (злий, три, ніс, поле, брати, сорок та ін.). Не вдаючись у лінгвістичні тонкощі, зазначимо, що організація спостережень учнів за вживанням у контексті таких слів є вельми корисною для виховання в них лексичного чуття, розвитку інтересу до вивчення рідної мови, збагачення й уточнення словникового запасу дітей.
Засвоєння явища омонімії (термін у початковій школі не подається) вимагає широкого використання різноманітного мовного матеріалу (словосполучення , речення, тексти), який би яскраво ілюстрував семантику однакових слів (роз в’язувати приклад, брати приклад з когось; на сóрок сорóк сóрок морок). До того ж учні вправляються в поясненні значень однакових за вимовою й написанням слів, словесно ілюструють їх пари. Важливо привернути увагу школярів до того, що ізольоване слово не може бути омонімом. Це завжди два або більше слів, які зіставляємо (пара — газоподібний стан води і пара — двоє, наприклад: пара голубів).
Під час вивчення морфемної будови слова учні тренуються в розмежуванні споріднених слів і слів з омонімічними коренями. З цією метою їм пропонуються такі завдання:
1. Чи можна об’єднати слова лівого і правого стовпчиків у групу споріднених слів? Доведіть, чому:
мильний милий мильниця милуватися милити милішати мильце миленький
2.Які з поданих слів є спільнокореневими? Поясніть:
бережливий, бережок, бережний, бережливість; дорогий, дорога, дорожні, подорожчати, придорожній; сирість, сирник, сирий, відсиріти.
3.Випишіть із орфографічного словника всі слова з коренем син-. Чи можна віднести їх до споріднених? Чому?
4.Гра «Закресли зайве слово»:
сова, совеня, совок, совиний; смуга, смугастий, смужка, смуглий.
Подібні вправи створюють надійне підґрунтя для успішного вивчення лексикології в основній школі, прискорюють процес кількісного і якісного збагачення словника молодших школярів.
Оскільки розпізнавати омоніми, відрізняти їх від багатозначних слів молодшимшколярамдоситьскладно,опрацюванняцієїлексикологічноїтемипередбачає загальне ознайомлення з омонімами як мовним явищем, поповнення запасу таких слів, засвоєння сфери їх уживання в мовленнєвій практиці.
Жито хилитається з краю в край. Тут моя домівка, мій рідний край (Г. Бойко).
166