- •Розділ 1 загальні основи педагогіки
- •Тема 1. Предмет та основні категорії педагогіки.
- •1. Педагогіка як наука і навчальний предмет.
- •2.Структура педагогічної науки.
- •3.Основні категорії педагогіки.
- •4.Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •5.Характеристика основних течій сучасної педагогіки.
- •Тема 2. Професія вчителя у сучасному суспільстві
- •1.Історичний шлях становлення професії вчителя.
- •2. Специфіка сучасної вчительської професії.
- •4. Складові частини педагогічної майстерності.
- •Тема 3.Організаційно – педагогічна робота класного керівника.
- •1.Професіограма особистості та діяльності класного керівника.
- •2.Основні завдання та функціональні обов’язки класного керівника. Завдання і зміст виховання всебічно розвиненої особистості визначають функції класного керівника:
- •Зміст роботи класного керівника
- •3.Завдання та зміст роботи метод об’єднань класних керівників.
- •1. Основні завдання шкільного методичного об'єднання класних керівників:
- •2. Функції шкільного методичного об'єднання класних керівників:
- •4.Основні напрямки, зміст і форми виховної роботи класного керівника.
- •Тема 4. Основні фактори розвитку особливості школяра.
- •1.Поняття про розвиток і формування особистості.
- •2.Основні фактори розвитку особистості.
- •3.Вікові особливості розвитку особистості школярів.
- •Тема 5. Загальна характеристика логіки і методів науково – педагогічного дослідження.
- •1.Наукові дослідження як шлях вирішення проблем педагогіки.
- •Дослідження педагогічних явищ і процесів мають ураховувати такі їх характерні риси:
- •2.Основні елементи педагогічного дослідження.
- •3.Методи науково – педагогічного дослідження.
- •4.Етапи дослідження.
- •5.Основна документація дослідника.
- •Розділ 2. Дидактика ( теорія навчання і освіти)
- •Тема 1. Сутність процесу навчання.
- •1.Загальне поняття про дидактику.
- •2.Структура процесу навчання.
- •3.Функції процесу навчання.
- •4.Рушійні сили і мотиви навчальної діяльності.
- •Тема 2. Зміст освіти в національній школі.
- •1.Загальна характеристика змісту освіти.
- •2.Основні джерела формування змісту освіти.
- •3.Основні види освіти.
- •Тема 3. Закономірності та принципи навчання.
- •1.Поняття про закономірність навчання.
- •2.Основні дидактичні принципи.
- •3.Характеристика основних принципів навчання.
- •Тема 4. Методи і засоби навчання.
- •1.Поняття про методи, прийоми та засоби навчання.
- •2.Компютер як засіб навчання.
- •3.Классифікація основних методів навчання.
- •Тема 5. Види і форми організації навчання.
- •1.Характеристика сутності основних видів навчання.
- •2.Поняття про форми організації навчальної діяльності. Класно-урочна система.
- •3.Урок – основна форма організації навчальної діяльності.
- •4.Основні етапи підготовки вчителя до уроку.
- •5.Типи та структура уроків.
- •6.Дидактичні вимоги сучасного уроку.
- •7.Організація домашньої роботи учнів.
- •Тема 6. Контроль і оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •1.Сутність і основні види контролю успішності учнів.
- •2.Проблема відставання учнів у навчанні.
- •Тема 7. Оптимізація процесу навчання.
- •1.Поняття про оптимізацію процесу навчання: критерії, етапи, способи оптимізації.
- •2.Диференціація та індивідуалізація процесу навчання.
- •Розділ 3. Теорія виховання.
- •Тема 1. Сутність процесу виховання.
- •1.Поняття про процес виховання.
- •2.Структура процесу виховання.
- •3.Рушійні сили виховного процесу.
- •4.Концепція національного процесу виховання.
- •5.Самовиховання і перевиховання.
- •6.Результати процесу виховання і їх виявлення.
- •Тема 2.Основні закономірності та принципи виховання.
- •Тема 3. Загальні методи виховання.
- •1.Поняття про прийоми та методи виховання.
- •2.Классифікація основних методів виховання.
- •2.Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки
- •Тема 4. Організаційні форми виховної роботи.
- •2.Основні позашкільні установи
- •3.Основні форми позакласної виховної роботи.
- •Масові форми виховної роботи
- •Групові форми виховної роботи
- •Індивідуальні форми виховної роботи
- •Тема 5. Основні напрямки виховної роботи в сучасних школах
- •Трудове виховання ґрунтується на принципах:
- •7. Естетичне виховання.
- •8. Фізичне виховання.
- •Тема 6.Формування учнівського колективу
- •1.Ознаки і структура дитячого колективу.
- •2. Перспективні лінії розвитку колективу.
- •3.Основні етапи розвитку учнівського колективу.
- •Розділ 4. Школознавство.
- •Тема 1. Система освіти в Україні.
- •1. Поняття про основні освітні заклади.
- •2. Структура системи освіти.
- •3. Основні принципи освіти незалежної України.
- •Основні тенденції розвитку освіти
- •Тема 2. Наукові основи внутрішньо шкільного правлення.
- •4.Організація внутрішнього контролю.
- •5.Основні методи внутрішньо шкільного контролю.
- •Методи внутрішньошкільного контролю
- •6.Основні форми внутрішньо шкільного контролю.
- •Тема 3. Методична робота в школі.
- •2.Основні форми методичної роботи в сучасній школі.
- •3.Зміст та завдання методичної роботи.
- •Тема 4. Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику.
- •Вивчення, узагальнення, поширення передового педагогічного досвіду.
- •Умови для творчих пошуків і формування передового педагогічного досвіду:
- •Тема 6.Формування учнівського колективу
- •1.Ознаки і структура дитячого колективу.
- •2. Перспективні лінії розвитку колективу.
- •3.Основні етапи розвитку учнівського колективу.
- •Розділ 4. Школознавство.
- •Тема 1. Система освіти в Україні.
- •1. Поняття про основні освітні заклади.
- •2. Структура системи освіти.
- •3. Основні принципи освіти незалежної України.
- •Основні тенденції розвитку освіти
- •Тема 2. Наукові основи внутрішньо шкільного правлення.
- •4.Організація внутрішнього контролю.
- •5.Основні методи внутрішньо шкільного контролю.
- •Методи внутрішньошкільного контролю
- •6.Основні форми внутрішньо шкільного контролю.
- •Тема 3. Методична робота в школі.
- •2.Основні форми методичної роботи в сучасній школі.
- •3.Зміст та завдання методичної роботи.
- •Тема 4. Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику.
- •Вивчення, узагальнення, поширення передового педагогічного досвіду.
- •Умови для творчих пошуків і формування передового педагогічного досвіду:
Тема 7. Оптимізація процесу навчання.
1.Поняття про оптимізацію процесу навчання: критерії, етапи, способи оптимізації.
2.Диференціація та індивідуалізація процесу навчання.
Література:
Н. П. Волкова « Педагогіка», посібник, Київ, видавничий центр «Академія»2001.
Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія"
Галузинський В. М. Євнух М. Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник. – К., 1995.
1.Поняття про оптимізацію процесу навчання: критерії, етапи, способи оптимізації.
Оптимізація процесу навчання — управління навчанням на основі всебічного врахування його закономірностей, принципів, сучасних форм і методів, особливостей, внутрішніх і зовнішніх умов з метою досягнення найвищої його ефективності.
До критеріїв оптимізації процесу навчання належать:
— ефективність процесу навчання (результат успішності навчання, вихованості і розвитку учнів);
— якість навчання (ступінь відповідності між результатами та цілями і завданнями навчання, а також ступінь відповідності між результатами і максимальними можливостями кожного школяра в певний період розвитку);
— оптимальність витрат часу і зусиль учителів та учнів (відповідність гігієнічним нормам).
Вибір певної структури навчання пов'язаний з прийняттям педагогом рішення про його завдання, зміст, форми і методи. Такі рішення мають різний рівень обґрунтованості й впевненості, що обраний комплекс засобів є найкращим для конкретних умов.
Рішення буває:
машинальним (приймається до того, як осмислюється інформація); інтуїтивним (базується на інтуїції);
асоціативним (опирається на асоціації з попередніми рішеннями); пробним (ґрунтується на методі проб та помилок);
імовірнісним (передбачає оцінювання ймовірного результату від нього); детермінованим (опирається на знання причинно-наслідкових, інших зв'язків, які дають змогу передбачити результати).
При виборі структури процесу навчання дбають про підпорядкованість її меті навчання, цілісне охоплення всіх основних його компонентів, використання принципів дидактики, можливостей змісту і форм навчання. Знаючи особливості кожного з методів навчання, раціонально поєднуюють їх, уникаючи шаблонних рішень.
2.Диференціація та індивідуалізація процесу навчання.
Нові орієнтації й цінності сучасної освіти обумовили необхідність розуміти учня як індивідуальну дійсність і як індивідуальну можливість. Пригадаємо, що індивідуальним у людині називають те особливе, що вирізняє її з-поміж інших людей, а індивідуальністю - яскраво виражену сукупність ознак, властивих окремій людині, які закладені природою або набуті нею в індивідуальному досвіді. Особливими можуть бути інтелектуальні, вольові, моральні, соціальні та інші риси особистості. До індивідуальних особливостей відноситься своєрідність сприймання, мислення, пам'яті, уяви, інтересів, нахилів, здібностей та інше. Вона значною мірою обумовлює процес засвоєння знань, формування всіх якостей особистості. Глибоке знання індивідуальних особливостей учня необхідне для вирішення двох завдань, взаємопов'язаних між собою:
1) індивідуалізації - підтримки і розвитку одиничного, особливого, своєрідного як потенціалу особистості; 2) соціалізації - адаптації у соціальному середовищі і са-мореалізації особистості в ньому. Індивідуалізація навчання - це система засобів, яка сприяє усвідомленню учнем своїх сильних і слабких можливостей навчання, підтримці і розвитку самобутності з метою самостійного вибору власних смислів навчання. Індивідуалізація сприяє розвитку самосвідомості, самостійності й відповідальності.
Педагогічна підтримка полягає у спільному з учнем визначенні його інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання перешкод (проблем), які заважають йому досягати позитивних результатів у навчанні (О.С.Газман). Підґрунтям педагогічної підтримки є взаємини рівноправності, рівноцінності, поваги й довір'я між учителем і учнем.
Індивідуалізація передбачає:
індивідуально орієнтовану допомогу учням в усвідомленні власних потреб, інтересів, цілей навчання;
створення умов для вільної реалізації завданих природою здібностей і можливостей;
підтримку школяра у творчому самовтіленні; підтримку учня у рефлексії.
Отже, педагогічна підтримка використовується з метою допомоги учням у вирішенні проблем: діагностичної, пошукової, діяльносної, рефлексивної. Звісно, вона не може замінити процес навчання - основний шлях одержання поколінням, що підростає, соціального досвіду, створюваного людством протягом тисячоліть. У цьому випадку здійснюється індивідуальний підхід, суть якого полягає в управлінні розвитком учня, що базується на глибокому знанні рис його особистості і умов життя.
Педагогіка індивідуального підходу передбачає пристосування форм і методів педагогічного впливу до індивідуальних особливостей школяра з метою забезпечення запроектованого рівня розвитку особистості. Під диференціацією розуміють таку форму індивідуалізації, коли учні, схожі за певними індивідуальними особливостями, об'єднуються в групи для окремого навчання.
Зовнішня диференціація навчання здійснюється за двома напрямами: 1) шляхом створення класів і шкіл на основі спеціальних здібностей, інтересів і професійних нахилів учнів (профільні та спеціалізовані навчальні заклади, класи з поглибленим вивченням окремих предметів); 2) шляхом створення шкіл і класів за певним рівнем загального розумового розвитку учнів і стану здоров'я учнів (школи для обдарованих дітей та підлітків, школи для дітей з відхиленням у здоров'ї, класи вирівнювання).
Диференціація розпочинається здебільшого на старшому ступені середньої загальноосвітньої школи та у 8-9 класах спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій, коледжів, колегіумів. Виділяють такі профілі диференціації: науковий (філологічний, фізико-математичний, біолого-технічний, біолого-хімічний, історико-суспільствознавчий та інші); прикладний (агрохімічний, сільськогосподарський, хіміко-технічний, економічний, фізико-технічний та інші), художньо-естетичний (музичний, образотворчий, вокальний, акторський, хореографічний та інші); спортивний (за видами спорту). Головною ознакою диференціації в цих навчальних закладах є програми. Міністерство освіти і науки України розробило і запропонувало педагогам близько 60 варіантів навчальних програм для диференціації навчання.
Важливим напрямом диференціації є навчання обдарованих, талановитих дітей і підлітків. Саме вони в недалекому майбутньому забезпечать прогрес країни в науці, виробництві, мистецтві.
Важливим напрямом диференціації освіти є організація навчання дітей, які знаходяться на протилежному, аніж обдаровані діти, полюсі, - інвалідів і дітей з негативними відхиленнями у розумовому розвиткові. Проблема відображає сумну реальність масового народження дітей з різними патологіями внаслідок спадкових хвороб, алкоголізму і наркоманії батьків. В Україні є система спеціальних шкіл для дітей з відхиленнями в здоров'ї (лісні школи, спецшколи). Для частини учнів регулярні заняття в них проводяться за звичайними програмами. Решта дітей і підлітків навчаються за полегшеними загальноосвітніми програмами з акцентом на професійну підготовку. Окремим напрямом диференціації є компенсаційне навчання, тобто додаткові педагогічні зусилля стосовно учнів, що відстають у навчанні, мають слабку підготовку. Внутрішня диференціація здійснюється під час уроків. Необхідність у ній тим більша, чим різноріднішим є склад учнів. Навчання тут погоджується з можливостями різних груп учнів. Загальна програма розрахована на підвищення рівня всіх школярів.
Найефективнішою є групова диференціація. У всіх типах загальноосвітніх навчальних закладів учні класів поділяються на групи. У такій групі учень може вільніше висловлювати свої думки, активніше брати участь у розв'язанні навчальних завдань відповідно до своїх інтересів і здібностей.