сам раб мех бмо 1 сем свеж

МЕТА МЕТОДИЧНИХ ВКАЗІВОК

I.Поглибити знання теоретичних положень, на яких засновані прийоми і правила ви­ конання, способи вирішення позиційних і метричних задач, побудови проекцій пе­ рерізів тіл і ліній їх взаємного перетину.

II.Вивчити сутність і раціональне використання різних способів перетворення орто­ гональних проекцій при вирішенні різного виду завдань на взаємне перетинання геометричних образів, знаходження натуральних величин.

III.Розвинути просторові уявлення, вивчити методику побудови комплексних трьох проекційних креслень (епюр) геометричних тіл та моделей.

ЗМІСТ ІНДІВІДУАЛЬНИХ САМОСТІЙНИХ ГРАФІЧНИХ ЗАВДАНЬ

Справжні методичні вказівки містять теоретичні відомості та практичні рекомен­ дації що до вивчення дисципліни «Нарисна геометрія, інженерна та комп’ютерна графі­ ка», варіанти індивідуальних завдань та методичні вказівки щодо їх виконання. Зміст та обсяг індивідуальних самостійних завдань, визначається протоколом засідання кафедри «Нарисної геометрії і графіки» вищого навчального закладу Придніпровської державної академії будівництва і архітектури. Запропонований набір завдань і прикладів виконання геометричних задач дозволить студентам придбати необхідні навички і освоїти прийоми рішення аналогічних завдань.

Нарисна геометрія грає головну роль у формуванні та розвитку графічної грамотності студентів, у придбанні ними теоретичних знань, умінь і навичок, необхідних для пізнава­ льної та творчої діяльності. Вона формує і розширює технічний кругозір студентів, розви­ ває їх технічне, абстрактне і творче мислення, спостережливість, просторові уявлення, акуратність, сприяє засвоєнню суміжних навчальних дисциплін.

Основна мета нарисної геометрії: озброїти фахівців сукупністю теоретичних знань, професійних умінь і навичок у сфері інженерної графіки, забезпечує читання і виконання креслень радіотехнічних і електротехнічних виробів, успішне пізнання суміжних загально технічних і спеціальних технічних дисциплін, кваліфіковану самостійну діяльність.

Предметом нарисної геометрії є геометричні методи і способи побудови і виконання зображень просторових об'єктів на площині з дотриманням принципів проектування.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

-графічні методи зображення просторових форм на площині;

-графічні способи вирішення просторових завдань на площині;

-графічні способи перетворення і дослідження геометричних властивостей зобра­ ження на площині просторових форм;

-основні вимоги державних стандартів при виконанні різних креслень, а також гра­ фічні умовні позначення.

Студент повинен вміти:

-вирішувати метричні та позиційні задачі геометричного характеру;

-за графічним зображенням представляти геометричні форми в просторі і навпаки;

-прочитати креслення та відрізними його за напрямком побудови.

Уроботі над розділом «Нарисна геометрія» необхідно керуватися такими реко­ мендаціями:

-слід повторити розділи із стереометрії про геометричні тіла та їх властивості;

-нарисну геометрію слід вивчати послідовно і систематично, бажано за одним - двома підручниками або користуватися пошуковою базою Інтернету;

-відпрацьований теоретичний матеріал має бути закріплений самостійним відтво­ ренням розглянутих креслень, розв’язуванням прикладів і задач. Тільки самостійне розв’язування прикладів і задач може забезпечити засвоєння того або іншого пи­ тання теми;

-паралельно з вивченням теоретичного матеріалу, в міру його засвоєння, треба ви­ конувати індивідуальні завдання за порядковим номерами списку групи.

При вивчені розділ «Креслення» треба знати, що предметом технічного креслення є складання та читання креслень або графічних моделей геометричних фігур, що лежать в основі креслення технічних деталей. При виконанні технічних креслень використовують­ ся різні проекційні зображення, які є галуззю оволодіння способами побудови зображень предметів, що мають три виміри у просторі.

Для оволодіння креслярськими навичками студентам необхідно:

-Ознайомитись з теоретичними основами побудов зображень предметів в прямокут­ них ортогональних проекціях та аксонометрії.

-Засвоїти розв’язання задач на взаємну належність та взаємний перетин геометрич­ них елементів простору та визначення їх натуральних величин.

-Вміти визначити геометричні форми деталей за їх зображенням, вміти виконувати ці зображення як з натури, так і уявно (по уявленню).

-Суворо виконувати вимоги Державних стандартів на форму й зміст проектноконструкторської документації, в основі якої лежить "Проекційне креслення".

-Згідно умовних графічних позначень, виконувати необхідні перерізи та розрізи.

-На основі розуміння природи геометричних об'єктів придбати практичні навички якісної графічної побудови зображень просторових форм на площині й тим самим створити сприятливі умови для поступового формування професійного конструк­ тивно-композиційного мислення.

При оформленні самостійних індивідуальних завдань слід додержуватись таких

вимог стандартів ЄСКД (Єдиної системи конструкторської документації):

аркушах бумаги стандартних форматів, які встановленні ГОСТ2.301-68.

Нарисна геометрія вивчає способи побудови на площині зображень предметів, що мають три виміри. Для побудови зображень предметів на площині користуються методом проектування. Слово «проекція» - латинське, від дієслова ргс^есеге, що в перекладі озна­ чає "кинути наперед". Отже, проекція - це зображення предмета, "відкинуте" на площину за допомогою променів. Спроектувати предмет - це означає відобразити його на площи­ ні.

Проекції поділяються на центральні і паралельні. Ідея центрального проектування

наведена на рис. 6 а.

точка 8 з проектуючими променям становлять апарат центральної проекції. Проектова­ ний трикутник АВС називається оригіналом або натурою. Щоб спроектувати трикутник, треба з центра проекцій 8 через усі його вершини провести проектуючі промені до пере­ тину з площиною проекцій П1. Точки перетину з площиною П1 називаються центральни­ ми проекціями вершин А, В, С на площину Пі, а трикутник А1В1С1 - центральною проекці­ єю трикутника АВС.

У нарисній геометрії користуються методом паралельного проектування (рис. 6 б). Вибирають площину проекцій П1 , точка 8 - центр проекцій - віддалена в нескінченність і

тому проектуючі промені паралельні між собою. Площин П1 і напрям 8 становлять аппарат паралельної проекції. Щоб спроектувати трикутник АВС на площину П1 , проводять через вершини А, В, С проектуючі промені паралельно напряму проектування 8. Трикут­ ник А1 В1 С1 , утворений внаслідок перетину променів АА1, ВВ1, СС1 з площиною П1 , є паралельною проекцією трикутника АВС.

Паралельні проекції поділяють на прямокутні і косокутні. Якщо промені перпенди­ кулярні до площини проекцій (рис. 6 в), то такі проекції називають прямокутними або

ортогональними. Якщо ж кут нахилу променів не дорівнює 900, то такі паралельні проек­ ції називаються косокутними.

При виконанні креслень треба користуватися прямокутними проекціями на три площи­ ни проекцій.

Основні позначення та символи, які використовуються при виконанні конт­ рольної роботи розділа «Нарисна геометрія»:

в т. ч. к - горизонталь,/ - фронталь, р - профільна пряма;

а ,в ,у - площини; Ф ,1 ,Л , О - поверхні; а ,в ,у - кути.

П - площина проекцій в загальному випадку;

Пі - горизонтальна площина проекцій;

П2 - фронтальна площина проекцій;

Пз - профільна площина проекцій;

П'.- аксонометрична площина проекцій;

П4, П5, ... - додаткові площини проекцій;

х, у, і, ж- осі проекцій, вони супроводжуються індексами площин проекцій, які перетина­ ються по певній осі. Наприклад, х12, у 13, і 23.

Співвідношення між геометричними елементами, фігурами:

| - паралельність (й || І - лінії й та І взаємно паралельні);

=- збіг, тотожність ( 6 = 5 - точки 6 та 5 збігаються);

+- мимобіжність (й + І - лінії й та І мимобіжні);

^ - перпендикулярність ( а ± в - площини а та в взаємно перпендикулярні);

Є- належність ( Р Є Ф - точка Р належіть поверхні Ф );

П- перетин ( 8=к П ^, точка 8 - результат перетину лінії к та площини ^ ).

Вважаючи тригранний кут розщепленим по осі Оу (рис. 7 б) і залишаючи нерухо­ мою фронтальну площину проекцій П2 , обертають горизонтальну площину П1 навколо осі Ох униз на 900, а профільну П3 - навколо осі О2 вправо на 900 до їх суміщення з фрон­

тальною площиною проекцій. Таке утворення плоского креслення трьох площин проекцій разом з побудованими на них проекціями А 1, А2, А3 точки А називають комплексним крес­ ленням точки А. Пряма, що сполучає дві проекції точки на комплексному кресленні, нази­ вається лінією зв'язку. Тепер сформулюємо основні положення: