Тема 3: ординалістська теорія поведінки споживача

Споживач, вибираючи блага, керується певними послідовними індивідуальними вподобаннями. Вони формують систему переваг, яка базується на таких положеннях:

• повна упорядкованість переваг і принципова зіставленість благ та їх наборів;

• транзитивність переваг споживача та його здатність до послідов-ного перенесення переваг з одних благ та їх наборів на інші;

• раціональність вибору;

• ненасиченість споживача благом.

Система переваг дає змогу моделювати оптимальний вибір споживача за порядковою (ординалістською) функцією корисності. Згідно з нею споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого.На обмежений доход споживач прагне придбати такий набір товарів, що дозволив би йому в максимальному ступені задовольнити потреби. Це досяжне лише при дотриманні правила максимізації корисності, за якого граничні корисності товарів, що придбаються, у розрахунку на одну грошову одиницю виявляються однаковими.Певне спрощення вибору споживача зводиться до вибору набору двох благ, кількість яких відкладено по осях системи координат X та Y. Лінії з’єднання точок на площині, що означають однакові за своєю корисністю набори благ, називаються кривими байдужості. Підхід з позиції кривої байдужості припускає не кількісне порівняння потреб, а лише їхнє ранжирування. Чим далі від початку координат знаходиться крива байдужості, тим більшу корисність вона відображає. Безліч кривих байдужості, кожна з яких відбиває різний рівень корисності, складає карту байдужості. Набори товарів, що виражаються більш високими кривими байдужості, мають для споживача відносно велику корисність.

Аналіз поведінки споживача за кривими байдужості дає змогу визначити, від якої кількості одного блага (Y) згоден відмовитися споживач задля збільшення іншого блага (X) на одиницю за умов незмінності рівня корисності від набору благ. Показник, який кількісно визначає цей процес, носить назву граничної норми заміщення MRS _XY і обчислюється таким чином:

,

(2.2)

де Y — втрати у споживанні Y, од.; X — вигоди у споживанні Х, од.

Звичайно крива байдужості має спадний характер (опукла вниз, до початку координат). Це відображає ту обставину, що MRS зменшується в міру руху вниз вздовж кривої байдужості, тобто зі збільшенням споживання одного блага замість іншого (рис.2.1).

Ціни на блага та рівень споживчого бюджету враховуються за допомогою бюджетної лінії. Вона являє собою пряму лінію з від’ємним нахилом, що графічно відображає безліч наборів із двох продуктів (груп продуктів) потребуючих однакових витрат на їхнє придбання (рис. 2.2).

Рис. 2.1. Крива байдужості	Рис. 2.2. Бюджетна лінія

Кожна точка бюджетної лінії означає для споживача набір товарів, що обходиться йому в однакову суму грошей за незмінних цін на блага. Бюджетна лінія є прямою, її рівняння:

,

(2.3)

де В — бюджет споживача, грош. од.

Чим далі бюджетна лінія розміщена від початку координат, тим більші бюджетні можливості споживача вона ілюструє.

Бюджетна лінія характеризує реальну купівельну спроможність споживача і співвідношення цін товарів, що купуються. При зміні купівельної спроможності бюджетна лінія переміщується у відповідну сторону і займає положення, паралельне первісному. Зміна співвідношення цін на товари призводить до зміни кута нахилу бюджетної лінії.

У геометричній інтерпретації задачі споживчого вибору оптимальне рішення досягається у точці, де найвища з можливих кривих байдужості дотична до бюджетної лінії, що й означає найбільш високий з можливих рівнів добробуту (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Рівновага споживача

У цій точці нахили кривої байдужості та бюджетної лінії збігаються, тому

.

(2.4)

Виходячи з (2.2), умова рівноваги мо­же бути виражена таким чином:

або

.

(2.5)

Це означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюд­жет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність (еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей).

1. Яку інформацію містить у собі крива байдужості? Які характерні риси кривих байдужості?

2. Що таке «гранична норма заміщення одного товару іншим» і як її розрахувати? Як змінюється її значення в міру руху вздовж кривої байдужості?

3. Що показує бюджетна лінія? Які фактори визначають її положення на графіку?

4. Яку точку на бюджетній лінії, нанесеній на карту кривих байдужості, вибере споживач, що веде себе раціонально?

5. Охарактеризуйте стан рівноваги споживача, використовуючи основні положення концепції кривих байдужості.

6. Як графічно відобразити функціональні залежності “дохід-споживання” і “ціна-споживання”?

7. Розкрийте сутність ефекту доходу і ефекту заміщення. Як вони впливають на величину споживчого попиту?