Тема 2: теорія граничної корисності й поведінка споживача

Поведінка споживачів розглядається з позицій граничної корисності і кривих байдужностей.Термін "корисність" економісти вживають для позначення того стану задоволення або насолоди, який отримують люди від споживання товарів або послуг. Вперше цей термін ввів англійський філософ і соціолог Дж. Бентам (1748-1832).Сучасні економісти використовують термін "корисність" для позначення мети, яку переслідують споживачі, коли вибирають товари і послуги для свого користування. Корисність – поняття індивідуальне, суб'єктивне і не має єдиного кількісного виміру. Корисність це властивість товару задовольняти потре-би споживача. Воно не тотожне поняттю "користь". Є речі, які не мають практичної користі, але мають корисність. Наприклад, твори мистецтв.Корисність речі суттєво відрізняється для різних людей. Споживання благ підвищує рівень добробуту споживача не однаковою мірою, що визначається особистими перевагами, уподобаннями. Іноді в результаті вибору спостерігається зниження рівня добробуту внаслідок споживання антиблага – блага, що набуває негативної корисності (взагалі – забруднене повітря, вибірково – дим від паління цигарки для того, хто не палить).

Для викладення теорії вибору споживача та інших досліджень корисності представниками кардиналістської школи, запропонована одиниця виміру "ютіль" від англійського слова utility - корисність.В такому випадку можна говорити про те, що рівень корисності людини, яка споживає набір із n товарів у кількості Х₁,Х₂,Х₃,...,Х_n, можливо виразити функцією корисності:

,

(2.1)

де — рівень корисності;— кількість споживаних благ, одиниць;— кількість видів благ.

Корисність характеризує принциповий момент у поведінці споживача, який вибирає для себе той чи інший набір благ. Вона є критерієм відбору, показує, наскільки потрібний той чи інший об'єкт вибору цьому економічному суб'єкту за даних умов, тобто показує, до чого прагне споживач у кожній ситуації. Функція корисності - це деяка форма вираження упорядкованості переваг споживача.Коли споживання інших товарів залишається на постійному рівні, а споживання товару X зростає, то загальна корисність споживача також зростає. Але функція корисності у цьому випадку буде нееластичною, тобто в міру насичення потреби в товарі X задоволення від споживання кожної наступної одиниці цього товару падає.Для визначення прирісту загальної корисності товару при збільшенні обсягу його споживання на одну одиницю було введено поняття "гранична корисність" (marginal utility).В кінці XIX сторіччя В. С. Джевонс сформулював закон (принцип) спадної граничної корисності, який говорить про те, що зі збільшенням кількості споживання товару його гранична корисність, або додаткова корисність, яку одержує споживач з наступною порцією, має тенденцію до скорочення. Закон спадної граничної корисності лежить в основі закону попиту.

Гранична корисність будь-якого блага визначається приростом су­купної корисності, яку одержує споживач внаслідок споживання наступної одиниці цього блага. Функція граничної корисності є спадною лінією, вона схожа на криву попиту, але це не одне і те ж. Крива граничної корисності відноситься до психологічної величини корисності - ютіля, а крива попиту – до ціни блага.Гранична корисність може бути обчислена не тільки відносно фізичних одиниць благ, але й до їх вартісного виразу.

Контрольні питання

1. Хто вперше ввів термін “корисність”?

2. Який зв’язок фіксує функція корисності?

3. Що таке гранична корисність товару? Чим вона відрізняється від загальної корисності?

4. Сформулюйте правило максимізації корисності.

5. Сформулюйте закон спадної граничної корисності.