Стаття 27.

Будь-який імперативний мандат недійсний.

Право голосування членів Парламенту здійснюється особисто.

Органічний закон може дозволити як виняток делегацію права голосу. В цьому випадку нікому не може бути передано більше одного мандата.

Стаття 28.

Парламент збирається в силу закону на дві чергові сесії в рік.

Перша сесія відкривається 2 жовтня і триває вісімдесят днів.

Друга сесія відкривається 2 квітня, її тривалість не може перевищувати дев'яносто днів.

Якщо 2 жовтня або 2 квітня випадає на неробочий день, то сесія відкривається у перший наступний за ним робочий день.

Стаття 29.

Парламент збирається на позачергову сесію за вимогою Прем'єр-Міністра або більшості членів, які складають Національні збори, для розгляду визначеного порядку денного.

Якщо позачергова сесія проводиться за вимогою членів Національних зборів, декрет про її закриття видається відразу після того, як Парламент вичерпає порядок денний, для розгляду якого він був скликаний, і не пізніше ніж через дванадцять днів після його першого засідання.

Тільки Прем'єр-МІністр може вимагати скликання нової сесії до закінчення місячного строку після видання декрету про закриття сесії.

Стаття 30.

Крім випадків, коли Парламент збирається в силу закону, позачергові сесії відкриваються і закриваються декретом Президента Республіки.

Стаття 31. Члени Уряду мають доступ до засідання обох палат. Вони повинні бути заслухані на їх вимогу.

Їм можуть допомагати комісари Уряду.

Стаття 32.

Голова Національних зборів обирається на строк легіслатури. Голова Сенату обирається після кожного часткового оновлення цієї палати.

Стаття 33.

Засідання обох палат відкриті. Повний звіт про дебати публікується в Офіційному віснику.

Кожна палата може проводити закриті заісдання за проханням Прем'єр-Міністра або однієї десятої частини її членів.

Розділ V. Про відносини між Парламентом і Урядом.

Стаття 34.

Закони приймаються Парламентом.

Закон встановлює правила, які стосуються:

- громадянських прав і основних гарантій, що надаються громадянам для здійснення публічних свобод; обов'язків, що покладаються національною обороною на громадян особисто і на їх майно;

- громадянства, стану і правоздатності осіб, сімейних відносин, спадкування і дарування;

- визначення злочинів та деліктів, а також покарання за них; кримінального судочинства, амністії; створення нових судових установлень і статусу суддів;

- встановлення тарифів, податків і умов стягнення будь-якого роду податків; порядку випуску грошей.

Закон встановлює також правила, які стосуються:

- порядку виборів у палати Парламенту і в органи місцевого самоуправління;

- встановлення категорій публічно-правових установ;

- основних гарантій, що надаються цивільним і військовим державним службовцям;

- націоналізації підприємств і переведення підприємств з публічного сектора в приватний;

Закон встановлює основні принципи:

- загальної організації національної оборони;

- вільного управління місцевих колективів, їх компетенції та доходів;

- освіти;

- режиму власності, майнових прав, цивільних та торговельних зобов'язань;

- трудового права, профспілкового права і соціального забезпечення.

Фінансові закони визначають доходи і витрати держави з урахуванням умов і застережень, передбачених органічним законом.

Програмні закони визначають мету економічної і соціальної діяльності держави.

Положення цієї статті можуть бути уточнені та доповнені органічним законом.