Конституція Французької Республіки

Конституція Франції 1

ПРЕАМБУЛА 6

Стаття 1. 6

Розділ І. Про суверенітет 6

Стаття 2. 6

Стаття 3. 6

Стаття 4. 7

Розділ ІІ. Президент Республіки 7

Стаття 5. 7

Стаття 6. 7

Стаття 7. 7

Стаття 8. 8

Стаття 9. 8

Стаття 10. 9

Стаття 11. 9

Стаття 12. 9

Стаття 13. 9

Стаття 14. 10

Стаття 15. 10

Стаття 16. 10

Стаття 17. 10

Стаття 18. 10

Стаття 19. 10

Розділ ІІІ. Уряд 11

Стаття 20. 11

Стаття 21. 11

Стаття 22. 11

Стаття 23. 11

Розділ ІV. Парламент 11

Стаття 24. 11

Стаття 25. 12

Стаття 26. 12

Стаття 27. 12

Стаття 28. 12

Стаття 29. 13

Стаття 30. 13

Стаття 32. 13

Стаття 33. 13

Розділ V. Про відносини між Парламентом і Урядом. 13

Стаття 34. 13

Стаття 35. 14

Стаття 36. 14

Стаття 37. 14

Стаття 38. 15

Стаття 39. 15

Стаття 40. 15

Стаття 41. 15

Стаття 42. 15

Стаття 43. 16

Стаття 44. 16

Стаття 45. 16

Стаття 46. 17

Стаття 47. 17

Стаття 48. 17

Стаття 49. 18

Стаття 50. 18

Стаття 51. 18

Розділ VI. Про міжнародні договори та угоди. 18

Стаття 52. 18

Стаття 53. 19

Стаття 53-1. 19

Стаття 54. 19

Стаття 55. 19

Розділ VII. Конституційна Рада 19

Стаття 56. 19

Стаття 57. 20

Стаття 58. 20

Стаття 59. 20

Стаття 60. 20

Стаття 61. 20

Стаття 62. 20

Стаття 63. 21

Розділ VIII. Про судову владу 21

Стаття 64. 21

Стаття 65. 21

Стаття 66. 22

Розділ ІV. Висока палата правосуддя. 22

Стаття 67. 22

Стаття 68. 22

Розділ Х. Про кримінальну відповідальність членів Уряду. 22

Стаття 68-1. 22

Стаття 68-2. 22

Розділ ХІ. Економічна і соціальна Рада 23

Стаття 69. 23

Стаття 70. 23

Стаття 71. 23

Розділ ХІІ. Про територіальні колективи 23

Стаття 72. 23

Стаття 73. 24

Стаття 74. 24

Стаття 75. 24

Стаття 76. 24

Розділ ХІІІ. Про співтовариство 24

Стаття 77. 24

Стаття 78. 25

Стаття 79. 25

Стаття 80. 25

Стаття 81. 25

Стаття 82. 25

Стаття 83. 25

Стаття 84. 26

Стаття 85. 26

Стаття 86. 26

Стаття 87. 27

Розділ ХIV. Угода про об'єднання. 27

Стаття 88. 27

Розділ ХV. Про Європейські співтовариства і Європейський союз. 27

Стаття 88-1. 27

Стаття 88-2. 27

Стаття 88-3. 27

Стаття 88-4. 28

Розділ ХVI. Про перегляд Конституції. 28

Стаття 89. 28

Розділ ХVII. Перехідні положення. 28

Стаття 90. 28

Стаття 91. 28

Стаття 92. 29

Стаття 93-1. 29

Уряд Республіки згідно з Конституційним законом від 3 червня 1958 р. запропонував,

французький народ схвалив,

Президент Республіки промульгує Конституційний закон. зміст якого йде далі.

Преамбула

Французький народ урочисто проголошує свою прихильність Правам Людини і принципам національного суверенітету, як вони були визначені Декларацією 1789 р., яка підтверджена і доповнена преамбулою Конституції 1946 р.

Виходячи з цих принципів і принципу вільного самовизначення народів, Республіка пропонує заморським територіям, які висловлюють бажання приєднатися до неї, нові інститути, що грунтуються на спільному ідеалі свободи, рівності й братерства і покликані служити їх демократичному розвитку.

Стаття 1.

Республіка і народи заморських територій, котрі актом вільного самовизначення приймають цю Конституцію, засновують Співтовариство.

Співтовариство засноване на рівності та солідарності народів, які входять в його склад.

Розділ І. Про суверенітет

Стаття 2.

Франція є неподільною, світською, демократичною і соціальною Республікою. Вона забезпечує рівність перед законом всіх громадян незалежно від походження, раси чи релігії. Вона поважає всі віросповідання.

Французька мова є мовою Республіки.

Національна емблема - триколірний прапор - синій, білий, червоний.

Національний гімн - "Марсельєза"

Девіз Республіки -"Свобода, Рівність, Братерство".

Її принципом є правління народу, з волі народу і для народу.

Стаття 3.

Національний суверенітет належить народу, який здійснює його через своїх представників і шляхом референдуму.

Ніяка частина народу, ніяка окрема особа не можуть привласнити собі його здійснення.

Згідно з установленнями Конституції вибори можуть бути прямими або непрямими. Вони завжди є загальними, рівними і таємними.

Відповідно до умов, що визначаються законом, виборцями є всі повнолітні французькі громадяни обох статей, які користуються громадянськими і політичними правами.

Стаття 4.

Політичні партії та угрупування сприяють висловлюванню думок голосуванням. Вони створюються й здіснюють свою діяльність вільно. Вони повинні поважати принципи національного суверенітету і демократії.

Розділ ІІ. Президент Республіки

Стаття 5.

Президент Республіки слідкує за дотриманням Конституції. Він забезпечує своїм арбітражем нормальне функціонування публічних влад, а також наступність держави.

Він є гарантом національної незалежності, цілісності території, дотримання угод Співтовариства і міжнародних договорів.

Стаття 6.

Президент Республіки обирається на сім років прямим загальним голосуванням.

Умови застосування цієї статті встановлюються органічним законом.

Стаття 7.

Президент Республіки обирається абсолютною більшістю поданих голосів. Якщо ця більшість не отримана в першому турі голосування, то в наступну за ним другу неділю проводиться другий тур. В ньому можуть брати участь тільки два кандидати, які отримали найбільшу кількість голосів у першому турі з врахуванням випадку, коли кандидат, що випереджав зняв свою кандидатуру.

Голосування встановлюється за рішенням Уряду.

Вибори нового Президента відбуваються не менше ніж за двадцять і не пізніше ніж за тридцять п'ять днів до закінчення строку повноважень діючого Президента.

Якщо посада Президента Республіки з якої б то не було причини виявиться вакантною або конституційна Рада на запит Уряду абсолютною більшістю голосів констатує обставини, які перешкоджають Президенту здійснювати свої функції, то вони, за винятком передбачених статтями 11 і 12, тимчасово здійснюються Головою Сенату, а якщо у нього, в свою чергу, виникнуть перешкоди для їх виконання, то Уряду.

У випадку вакансії поста Президента або якщо перешкода для здійснення його функцій оголошена Конституційною Радою незворотньою, голосування на виборах нового Президента проводиться, за винятком обставин непереборної сили, підтверджених Конституційною Радою, не менше як через двадцять і не пізніше як через тридцять п'ять днів після відкриття вакансії або оголошення про незворотність перешкод.

Якщо протягом семи днів, які передують даті припинення висування кандидатур, одна з осіб, яка публічно заявила щонайменше за тридцять днів до цієї дати про свій намір бути кандидатом, помре або в неї виникне перешкода, то Конституційна Рада може прийняти рішення про перенесення часу виборів.

Якщо до першого туру виборів один з кандидатів помре або в нього виникне перешкода, Конституційна Рада приймає рішення про перенесення часу виборів.

У випадку смерті або виникнення перешкод в одного з двох кандидатів, які знаходилися до цього в першому турі у найбільш сприятливому становищі, Конституційна Рада оголошує про проведення нових виборів; те саме відбувається у випадку смерті або виникнення перешкод у одного з двох кандидатів, які залишились для участі у другому турі.

У всіх випадках Конституційна рада чинить відповідно до правил абзацу другого статті 61 або правил висування кандидатур, які визначені органічним законом, згаданим у статті 6.

Конституційна Рада може продовжити строки, передбачені в абзацах третьому і п'ятому, проте голосування повинно відбуватися не пізніше як через тридцять п'ять днів після дати прийняття нею рішення. Якщо застосування цього положення призведе до перенесення виборів на більш пізню дату, ніж закінчення повноважень Президента, останній залишається на своїй посаді до проголошення його натупника обраним.

Не можуть застосовуватись статті 49 і 50, а також стаття 89 Конституції, доки посада Президента Республіки є вакантною або в період між прийняттям декларації про незворотність перешкоди, яка виникла в Президента Республіки і виборами його наступника.