Філософія_1

Історія української філософії

Важливою складовою української філософської думки є теоретична спадщина наших вітчизняних мислителів у діаспорі. У зв’язку із політичними переслідуваннями в післяреволюційну добу у вигнанні працювала українська інтелігенція. Серед них і Володимир Винниченко (1880–1951), В’ячеслав Липинський (1882–1931). Вони були авторами ґрунтовних праць з теорії нації і державності. Провідним ідеологом українського націоналізму став Дмитро Донцов (1883–1973), який зазнав впливу родоначальника українського націоналізму Миколи Міхновського – автора програмного твору “Самостійна Україна”. У діаспорі творили також такі видатні вчені-філософи, як Д. Чижевський, І. Лисяк-Рудницький, О. Кульчицький. Так, Д. Чижевський на ґрунтовному теоретичному рівні досліджував особливості історичного розвитку української філософії і на тлі загальноєвропейської філософської традиції виокремив значення найтиповіших властивостей, які засвідчують її національно самобутній характер. “Кожна нація, – підкреслював учений, – є тільки обмеженим і однобічним розкриттям людського ідеалу. Але лише в цих обмежених і однобічних здійсненнях загальнолюдський ідеал і є живий. Тому кожна нація якраз в своєму своєрідному, оригінальному, в своїй “однобічності” і обмеженості і має вічне загальне значення”. Науковий доробок Д. Чижевського як історика української філософії і сьогодні не втрачає пріоритетного значення у подальших дослідженнях наших вітчизняних філософів.

Висновки

Українська філософія органічно вписана в історію українського народу та його духовну культуру. Постаючи переважно внутрішньо культурним явищем, вона є концентрованою формою вираження української душі, яка знаходиться у пошуках долі українського народу, тому українська філософія дуже інтегрована у літературу, історію, поезію, політику. Це свідчить про те, що вона не постає окремою сферою інтелектуальної діяльності. Після здобуття Україною незалежності, відкриваються великі перспективи для розвитку філософії, яка більше не буде служницею в ідеології, а презентуватиме сміливість мислення людини, яка торує шлях до істини.

201

Тема 10

Завдання для самостійного опрацювання лекцій

Тема 10. Історія української філософії

Завдання для самостійного засвоєння матеріалу теми:

1.Які ознаки характеризують самобутність української філософської традиції?

2.Назвіть основні етапи розвитку української філософії.

3.Наведіть аргументи, які підтверджують християнський характер української філософії княжої доби.

4.Коротко охарактеризуйте ідейно-світоглядну спрямованість української ренесансної філософії.

5.Назвіть найвидатніших учених-філософів Києво-Могилянської академії.

6.Проаналізуйте провідні ідеї філософії Григорія Сковороди та П. Юр-

кевича?

7.Назвіть найвидатніших представників української філософії XIX–XX ст.

8.Назвіть імена видатних учених-філософів української діаспори ХХ ст.

Тестові завдання для самоперевірки:

1.Ідейно-світоглядні джерела філософії Київської Русі варто пов’язувати із:

а) софізмом; б) матеріалістичною філософією античності;

в) язичницьким світоглядом давніх слов’ян; г) схоластикою.

2.Історіософська проблематика у княжу добу найкраще розроблена у:

а) “Повчаннях Володимира Мономаха”; б) “Ізборнику Святослава”; в) “Слові о полку Ігоревім”;

г) “Слові про Закон і Благодать”; д) “Моліннях” Данила Заточеника”.

3. Станіслав Оріховський є типовим представником філософії:

а) cхоластичної;

б) гуманістично-реформаційної; в) просвітницької;

202

Історія української філософії

г) неоплатоністичної.

4.Феофан Прокопович належав до видатних учених:

а) Острозької академії; б) Львівської братської школи;

в) Краківського університету; г) Києво-Могилянської академії; д) Харківського університету.

5.Для Григорія Сковороди властивими були вчення:

а) релігійно-реформаційні; б) матеріалістичні; в) “філософії серця”; г) “трьох світів”; д) “спорідненої праці”.

6.Під поняттям “серце” П. Юркевич розуміє:

а) факт єдності людини з природою; б) поняття, яке синтезує розум, почуття, волю;

в) поняття, яке характеризує емоційне сприйняття світу; г) поняття, яке характеризує раціонально-абстрактний спосіб сприй-

няття світу.

7.Ідейно спорідненими можна вважати учення таких мислителів:

а) І. Франко, М. Драгоманов; б) М. Костомаров, В. Лосевич; в) Г. Сковорода, П. Юркевич; г) В. Вернадський, М. Бердяєв; д) М. Міхновський, Д. Донцов.

8.В еміграції жили і творили такі видатні українські вчені:

а) В. Вернадський; б) І. Франко; в) О. Кульчицький; г) П. Юркевич;

д) Д. Чижевський.

9. Ідеї українського національного радикалізму розробили:

а) М. Костомаров; б) М. Міхновський;

203

Тема 10

в) Д. Чижевський; г) М. Грушевський; д) Д. Донцов.

10. Історіософську проблематику найбільше розробляли такі учені:

а) П. Юркевич; б) В. Липинський; в) В. Вернадський; г) І. Франко; д) Д. Чижевський.

204

Література

ЛІТЕРАТУРА

До теми № 1:

1.Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. – Мюнхен– Львів, 1995.

2.Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию.– М., 1990.

3.Петрушенко В. Філософія: Курс лекцій: Підручник. – Львів, 2006.

4.Поппер К. Як я розумію філософію // Вісник Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. “Філософські науки”. – Львів, 2006. – Вип.4.

5.Ортега-и-Гасет X. Что такое философия? – М., 1991.

6.Хайдеґґер М. Що таке метафізика // Зарубіжна філософія ХХ ст.: Читанка з історії філософії: У 6 кн. – Кн. 6. – К., 1993.

До теми № 2:

1.Древнекитайская философия: Собр. текстов: В 2 т. – М., 1972–1973.

2.Гессе Г. Сіддхарта // Всесвіт. – 1990. – №3.

3.Лукьянов А.Е. Становление философии на Востоке (Древний Китай и Индия). – М., 1989.

4.Читанка з історії філософії: У 6 кн. – Кн. 1: Філософія Стародавнього світу. – К., 1992.

5.Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой фило-

софии. – М., 1991.

До теми № 3:

1.Асмус В.Ф. Античная філософия. – М., 1983.

2.Кондзьолка В.В. Нариси з історії античної філософії. – Львів, 1993.

3.Мамардашвили М. Лекции по античной философии. – М., 2002.

4.Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995.

5.Татаркевич Вл. Історія філософії. – Львів, 1997. – Т.1.

205

Література

До теми № 4:

1.Гуревич А.Я. Средневековый мир. – М., 1990.

2.Кандзьолка В. Історія філософії середніх віків. – Львів, 2001.

3.Коплстон Ф. Історія середньовічної філософії. – К., 1997.

4.Петрушенко В.Л. Формування вихідних засад середньовічного філософствування: Лекція для аспірантів та здобувачів ученого ступеня). –

Львів, 2000.

5.Татаркевич Вл. Історія філософії. – Т. 1: Стародавня філософія та середньовіччя. – Львів, 1997.

6.История философии. Запад – Россия – Восток. – Книга первая: Философия древности и средневековья. – М., 1995.

7.Соколов В.В. Историческое введение в философию. – М., 2004.

До теми № 5:

1.Кравців Б. Ренесанс і гуманізм на Україні //Європейське Відродження та українська література XVI–XVII ст. – К., 1993.

2.Горфункель А.Х. Гуманизм і натурфилософия. – М., 1977.

3.Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения. – М.,1980.

4.Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. – М., 1978.

5.Татаркевич Вл. Історія філософії. – Львів, 1999. – Т.2.

До теми № 6:

1.Беркли Дж. Трактат о принципах человеческого знания // Беркли Дж.

Соч. – М., 1978.

2.Бэкон Ф. Новый Органон // Бэкон Ф. Соч. в 2-х т. – М., 1972. – Т. 2.

3.Декарт Р. Соч: В 2-х томах. – М., 1989. – Т. 1.

4.Локк Дж. Опыт о человеческом разумении //Локк Дж. Соч: В 3-х т. –

М., 1985. – Т.1.

5.Спиноза. Этика // Спиноза. Соч. в 2-х томах. – М., 1957. – Т.1.

6.Юм Д. Трактат о человеческой природе // Юм Д. Соч: В 2-х томах. –

М., 1966. – Т.1.

До теми № 7:

1.Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. – М.: Мысль, 1986.

2.Гусев В.І. Історія західноєвропейської філософії ХVІ–XVІІ ст.: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1994. – С. 84-246

206

Література

3.Кузнецов В.Н. Немецкая классическая философия второй половины

XІX – начало XX вв. – М., 1989.

4.Мотрошилова Н.В. Рождение и развитие философских идей: Ист.- филос. очерки и портреты. – М., 1991.

5.Скратон Р. Коротка історія новітньої філософії. – К., 1998.

До теми № 8:

1.Боттон А.де. Утешение философией. – М.,2004.

2.Конт О. Курс положительной философии. – СПб.,1910.

3.Кьєркегор С. Болезнь к смерти // Этическая мысль. – М., 1990.

4.Ницше Ф. Сочинения: В 2-х т. – М., 1990.

5.Шопенгауэр А. Мир как воля и представление: В 2-х т. – М., 1998.

6.Шопенгауер А. Под завесой истины: Сб.произведений. – Симферополь, 2003.

До теми № 9:

1.Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. – К., 1998.

2.Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus. Філософські дослідження. – К., 1995.

3.Гайдеґґр М. Що таке метафізика? // Зарубіжна філософія ХХ сто-

ліття. – К., 1992.

4.Бохенский Ю.М. Современная европейская философия. – М., 2000.

5.Сартр Ж.-П. Екзистенціалізм – це гуманізм // Зарубіжна філософія

ХХстоліття. – К.: Довіра, 1993.

6.Камю А. Міф про Сізіфа // Зарубіжна філософія ХХ століття. – К., 1993.

7.Гуссерль Е. Формальна і трансцендентальна логіка. Досвід критики логічного розуму // Зарубіжна філософія ХХ століття. – К., 1993.

До теми № 10:

1.Горський В.С. Історія української філософії. – К., 1996.

2.Історія філософії України: Хрестоматія. – К., 1993.

3.Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська філософія в іменах. – К.,

1997.

4.Розвиток філософської думки в Україні. – К., 1994;

5.Федів Ю.О., Мозгова Н.Г. Історія української філософії. – К., 2001;

6.Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К., 1992.

207

Література

209