Загальна-теорія-держави-і-права-М.В.-Цвік-О.В.-Петришин

Розділ 4. Походження держави і права

суспільства. Саме спосіб виробництва матеріальних благ детермінує загальний характер політичного, правового, соціального, духовного життя людини. Оцінюючи цю теорію, слід наголосити на тому, що економічні чинники дійсно відіграли значну роль у виникненні права, але вони не є єдиною причиною, яка породила правові явища в історії людства. Крім того, у праві часто-густо виражена не тільки воля панівного класу, а й загальна воля людей, які живуть у суспільстві.

Кожній з теорій походження держави і права притаманні як певні недоліки, так і позитивні моменти, але всі вони мають право на існування, євідображенням рівняекономічного, політичного, культурного розвитку суспільства і свідомості людства, сприяють кращому розумінню передумов і причин походження держави і права.

§2. Публічна влада і нормативне регулювання в первісній общині

Первісне суспільство охоплює період від виникнення на землі людини (два мільйони років тому) до утворення держави (п’ять тисяч років тому). Воно проходить у своєму розвитку три етапи: 1) ранній етап — праобщина (стадія становлення); 2) середній етап — родова община (стадія зрілості); 3) пізній етап — протоселянська община

(стадія розкладання).

Залежно від способів господарювання вирізняють два головні періоди в розвитку первісного суспільства: 1) період збиральної (присвоювальної) економіки, коли люди одержували готові продукти від природи шляхом полювання, збирання плодів, рибної ловлі; 2) період виробничої економіки, коли людство переходить до землеробства, тваринництва, металооброблення, керамічного виробництва тощо.

Первіснесуспільство(якібудь-якесуспільство) булопевнимчином організоване. Його структуру становили сім’ї, роди (20–30 чоловік), фратрії (декілька родів), племена, союзиплемен. Родоваобщина— це колектив людей, об’єднаних кровнородинними зв’язками, спільністю майна і праці. Спільна праця породжувала спільну власність. У спільній власності первісної общини були певна територія, знаряддя праці, житло, а вироблені продукти розподілялися порівну між її членами. Відсутність додаткового продукту унеможливлювала використання

61

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

чужої праці. Рівність соціального становища зумовлювала єдність інтересів і згуртованість членів роду.

Первіснійобщинібулипритаманніівладніінститути, органиуправління. Соціальна владаприпервіснообщинному ладі існувала уформі потестарної влади (лат. potestus — влада, могутність) і не знала майнових, кастових, станових, класових відмінностей та державнополітичних форм. Її джерелом і носієм була вся община, а способом реалізації — первісне самоврядування.

Управліннявпервіснійобщиніздійснювалося: загальнимизборами дорослих членів роду (воїнів), які вирішували питання життєдіяльності роду і водночас виступали своєрідною судовою інстанцією, розглядали справи про релігійні злочини, вбивства серед членів роду, спори між окремими особами; старійшинами (радами старійшин), влада яких ґрунтувалась на їх авторитеті, шануванні, досвіді, мудрості; во-

єнними вождями (радами воєнних вождів), жрецями. Залежно від стану суспільства використовував більш доцільний інститут прийняття рішень. Так, під час стоянок (осілого способу життя) значну частину управлінських функцій брали на себе загальні збори; рухомий стан суспільства потребував оперативного вирішення питань радами старійшин, авоєнно-похіднийстаносновнимсуб’єктомуправлінняробив воєнного вождя. Потестарна влада не мала спеціальних примусових установ, алебулаздатна доефективного примушування запорушення існуючого порядку і правил поведінки. Рід забезпечував захист своїх членіввідзовнішніхворогівзадопомогоювоєнноїсилиізвичаюкровноїпомсти. Крімвоєнної, потестарнавладавиконувалафункціюперерозподілу суспільного продукту, організуючу функцію (поступове введення ієрархічної системи управління), контрольну (контроль за ресурсами, обміном, торгівлею) тощо.

Життяпервісної общини, незважаючи найогопримітивнийхарактер, потребувало впорядкування. Воно здійснювалося за допомогою певних соціальних норм, на основі яких люди організовували спільну працю, розподілпродуктів, встановлювалипроцедуривирішенняспорів, правила ведення міжплемінних війн, засади функціонування потестарних органів та ін. Єдині, загальні для всіх правила поведінки того періоду в літературі іноді називають мононормами (від грец. monos — єдиний, лат. norma — правило)1. Найчастіше вонималифор-

1 Див.: ПершицА. И. Проблемынормативнойэтнографии. Исследованиепообщей этнографии. – М., 1979; Думанов Х. М., Першиц А. И. Мононорматика и начальное право // Государство и право. – 2001. – № 9. – С. 85–91.

62

Розділ 4. Походження держави і права

му табу (заборон)1 — обов’язкових і незаперечних приписів надприродного походження, які супроводжувалися магічними санкціями і виступали важливим способом виховання людей, стандартизації їх поведінки. Мононормивиражалисяуритуалах, обрядах, міфах, звичаях тощо.

Історично першими видами соціальних норм були ритуали і обряди — правила поведінки, в яких акцент робився на зовнішній формі їхвиконання, іцяформабуласувороканонізованою. Ритуалиіобряди (наприклад, обрядініціації) малимасовийхарактерівиконувалирегулятивну та виховну функції.

Звиникненням мовиз’являються міфи; вонипередавали інформацію про те, як слід діяти в тих чи інших ситуаціях. Міфи — це перекази, розповіді про духів, богів, обожнюваних героїв, предків, у яких поєднувалися знання, художні образи, моральні приписи, релігійні уявлення. Міфологія виконувала пізнавальну (явища природи і суспільного життя виражалися в споглядально-образній формі), регулятивну (міфи мали нормативну, приписуючу частину, яка концентрувала досвід людства і доводила його до кожного члена суспільства), ідеологічну (міфибуликерівництвомдодій, якогосліддодержуватися у стосунках з природою і людьми) функції.

Поступовоосновнимзасобомрегулюванняповедінкилюдейвумовах родового ладу стали звичаї — правила поведінки, які склалися історично, протягом життя декількох поколінь і набули всезагального характеру внаслідок їх багаторазового повторення. Звичаї як вид соціальних норм первісної общини відрізнялися тим, що:

–регулювали найбільш стійкі суспільні відносини, які склалися протягом тривалого періоду;

–виражалижиттєвізакономірності, порушенняякихзагрожувало серйозними наслідками для людського роду;

–втілювали авторитет всього суспільства;

–були частиною людської свідомості, передавалися з покоління

впокоління, ставали стереотипом поведінки;

–не знали поділу на права і обов’язки.

Неспроможність первісних людей раціонально пояснити деякі явищаприроди, безсилляпереднимипризвелидотого, щовонистали пояснювати їх раціонально, через існування чогось фантастичного,

1 Розрізняють такі види заборон, як заборони на кровозмішення, заборони на дії, заборони на слова, табу на людей, табу на предмети (див.: Фрезер Дж. Дж. Золотая ветвь: исследование магии и религии. – М., 1980).

63

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

божественного, надприродного. Люди вигадують собі божества і починають їм поклонятися, відправляти релігійні культи (в тому числі жертвопринесення). Такимчином, формуютьсяправилаповедінки, які регулюють відносини між людьми на основі їх релігійних уявлень (релігійні норми). З розвитком первісних вірувань відбувається перша в історії спеціалізація роду діяльності: з’являються шамани, жреці, знахарі, священнослужителі. Язичеська релігія виконувала компенсаторнуфункцію, тобтонамагаласяпояснитилюдямнезрозумілідляних явища. У подальшому вона набуває регулятивного значення.

Пізніше, коли люди навчилися оцінювати власні вчинки і вчинки інших людей, виникають норми первісної моралі — уявлення і відповідні правила, які визначають, що є добро, а що є зло. Вони не нав’язувалися ззовні, а були засновані на власному, вільному переконанні. Єдинимавторитетомбувголоссумління. Змістморальнихнорм, їх додержання пов’язувалися передусім з поділом усіх людей на «своїх» і «чужих». Людина не відчувала докорів сумління, якщо з її вини страждала людина, яканалежаладо«чужого» племені. Грубістьіжорстокість, властиві людині первісного суспільства, зумовили незначне поширення у ньому норм моралі.

Отже, нормативна система первісної общини була спрямована на підтримання добувної економіки, гармонійного існування і відтворення людей у природному середовищі. Ритуали, обряди і звичаї, що існували тоді були обов’язковими для всіх, виконувалися людьми свідомо і добровільно, сприймалися як природна необхідність і не потребували для свого забезпечення жорстких санкцій і особливого апарату управління і примусу, відокремлених від суспільства.

§3. Загальні закономірності виникнення держави і права

Держава виникає внаслідок розкладання первісної общини, поступового виокремлення вождів та наближених до них, зосередження в них управлінських функцій, ресурсів влади і соціальних привілеїв. Як свідчить історична наука, перші держави утворилися наприкінці ІV — на початку ІІІ тис. до н. е. на берегах Нілу, в долині Тигру і Євфрату, пізніше — в Індії, Китаї, у VШ–VІ ст. ст. сформувалися давньогрецькі міста-держави (поліси).

64

Розділ 4. Походження держави і права

Важливоюекономічноюпередумовоюформуваннядержавиставперехідлюдствавіддобувноїекономікидоновогоспособугосподарювання— виробничоїекономіки. Цейперехідвлітературіназивають«неолітичною революцією» (період пізнього неоліту). Вдосконалення знарядь праці сприяло розвиткові нових форм землеробства, виникненню окремого роду занять — кочового скотарства (перший суспільний розподіл праці).

В перебігу подальшого розвитку суспільства були відкриті метали, що стимулювалопромислову, ремісничудіяльність(другийсуспільнийрозподіл праці). Спеціалізація видів трудової діяльності привела до зростання її ефективності і продуктивності. Виробництво додаткового продукту створилосприятливіумовидлярегулярноготоварообміну, якимспочатку займалисясамівиробники, азчасомз’явилисяпрофесійніторгівці(третійсуспільнийрозподілпраці). Зцьогомоментуоб’єктивностаєможливим утримання групи людей, які виконують суспільно значущі функції і не беруть участі в матеріальному виробництві (організатори виробництва, працівникиінформаційнихсистем, системконтролютощо). Управлінська працяпоступовонабуває самостійного значення.

Ускладненняекономічнихвідносинобумовилосоціальнудиференціацію, майнове розшарування населення.

Родова община роздрібнюється на патріархальні сім’ї, які виступаютьвжевласникамизнарядьіпродуктівпраці. Колективнавласність трансформується в групову, а потім — у сімейну.

Внаслідок введення заборони кровозмішення (інцесту) впорядковуютьсяшлюбністосункиміжродами, зростаютькількістьіщільність населення.

Відбуваєтьсяперехідвідкочовогодоосілогоспособужиття. Кровнородинні зв’язки замінюються сусідськими. Виникають округи, волості, які не збігаються з родоплемінними одиницями. Однією з перших форм територіального об’єднання людей стає місто-держава.

Перехід від родового ладу до держави прискорювався і завоюваннями одних народів іншими. Воєнна організація племен, яка спочатку захищала їх інтереси, починає шукати і завойовувати кращі території, вести загарбницькі війни. Це привело до зміцнення влади воєнних вождів. Типсоціальноївлади, якийіснувавнапізньомуетапірозвитку первісної общини, дістав назву «вождівство»1 (від лат. chiefdom,

1 Див.: Крадин Н. Н. Вождество:современное состояние и проблемы изучения // Ранние формы политической организации: от первобытности к государственности. – М., 1995; ПершицА. И. Вождество// Сводэтнографическихпонятийитерминов. – М., 1986. – Вып. 1 та ін.

65

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

chief — керівник, dom — панування, володіння). Вождівство складалося з групи общинних поселень, підпорядкованих центральному, найбільшому, вякомуживправитель(вождь)1. Вінорганізовувавконтроль за перерозподілом власності, таких важливих ресурсів, як земля

івода, здійснював релігійні, воєнні, судові і нормотворчі функції. Для реалізації функцій вождя створюється підпорядкований йому «апарат управління» з поділом аристократії на управлінську, воєнну, жрецьку. Простежується тенденція до сакралізації персони верховного правителя, а рядові общинники все більше відчужуються від управління. Затвердженняєдиноначальностівождясуперечилосуверенітетуколективу. Виникає конфлікт громадських і особистих інтересів: ще зберігаються органи общинного самоврядування (загальні збори, ради старійшин), які спираються на кровнородинні зв’язки і мононорми («общиннеправо»), іводночасвиокремлюютьсявожді, якінамагаються створити воєнну, корпоративну організацію і підтримувати дисципліну з допомогою воєнних наказів («командне право»). Така вождистсько-корпоративна організація влади мала більш ефективні засоби примушування і насильства і була здатна за умов збільшення спільностей (союзи племен, етнічні групи, народності) і ускладнення соціальних відносин забезпечити єдиний порядок у суспільстві, його нормальне функціонування.

Вождівство стало першим кроком у напрямку формування нової організаціївлади— державизособливим, відокремленимвідсуспільства апаратом управління і примусу, побудованому в основному на єдиноначальних засадах.

Розкриваючи загальні закономірності і причини походження дер-

жави, слідураховувати, щоурізнихнародівсвітуцейпроцеспроходив неоднаково і мав істотні особливості.

Так, в Єгипті, Вавилоні, деяких країнах Африки, Південної Амери-

ки, Океанії виникнення держави значною мірою було пов’язане з природно-кліматичними умовами. Поливне землеробство, яким займалося населення цих країн, потребувало проведення значних суспільних робіт (будівництво, експлуатація, захист іригаційних систем

іт. ін.) і зумовлювало необхідність існування самостійної публічної влади, групи посадових осіб, які виконували адміністративні функції («общиннічиновники»). Апаратдержави формувався зорганівуправ-

1Вождівства класифікують за видами діяльності на теократичні, воєнні, тропіколісові (докл. про це див.: Кашанина Т. В. Происхождение государства и права. – М., 1999).

66

Розділ 4. Походження держави і права

лінняродоплеміннихоб’єднань, аполітичнепануваннязасновувалося на відправленні громадської функції, громадської посади. Тутзберігалисьосновніекономічніісоціальніструктурипервісноголаду(земельнаобщина, колективнавласність, відсутністькласівякгруплюдей, що розрізняються за засобами виробництва). Основними чинниками виникнення держав, заснованих на так званому «азіатському» способі виробництва, були необхідність забезпечення земельними угіддями, водою, іригаційнимиспорудамитощовільниххліборобів-общинників, об’єднання для того значної кількості людей і територій, здійснення єдиного, централізованого управління суспільством.

Основними державотворними чинниками у Стародавній Греції

іСтародавньому Римі були послідовний розклад родової організації влади, перехід від колективної до приватної власності на землю, засобивиробництва, рабів, класовийрозподілнаселення. Саметаквиникла державаАфіни. Цевідбулося внаслідок двохполітичнихреволюцій— реформиСолона594 р. дон. е. (введеніцензоваконституція, майновий принцип доступу до управління суспільними справами) та реформи Клісфена 509 р. до н. е. (введені територіальні філи замість родових, урядова колегія з 10 стратегів). Формуються законодавчі та виконавчі органи, поліція, юстиція, військові контингенти, тобто складний державнийапаратрабовласницькоїдержави. УСтародавньомуРиміпроцесвиникненнядержавиускладнювавсяборотьбоюплебеїв(прийшлогонасенення) зримськоюродовоюаристократієюпротипатриціанської винятковостітапривілеїв. НапевнийчасуРимібуливстановленісамоврядні порядки: рівноправність вільних громадян, можливість бути кожному водночас воїном і землевласником та ін. Але наприкінці ІІ тис. дон. е. загострюютьсявнутрішнісуперечності, якістимулюють розклад родоплемінного ладу і утворення держави.

УперебігурозкладупервіснихвідносинубільшостінародівЗахід-

ної і Східної Європи одразу виникає ранньофеодальна держава, яка характеризується феодальним землеволодінням, васальною службою, становоюорганізацією суспільства, роздрібненістю суверенної влади. Так, історія Польщі свідчить про те, що виникнення кріпосництва

іфеодальних відносин відбувалося тут суто економічним шляхом, без проміжних ланок. Аналогічні процеси мали місце в Київській Русі. Головною формою державного впорядкування у східно-слов’янських племен були князівства: спочатку — племінні угруповання, на чолі яких стояли військові вожді — князі, що об’єднувалися у військові союзи, пізніше поряд з племінними утворювалися і територіальні

67

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

князівства — «землі». Виникнення Франкської держави було прискоренезавоюваннямиварварамизначнихтериторійРимськоїімперії, що одразу показало неспроможність органів влади первісної общини забезпечити панування і управління на нових територіях і привело до формування держави ранньофеодального типу. Політична специфіка даної форми державності була наслідком поєднання структур влади, успадкованих від Римської імперії, з християнством і укладом життя германських племен.

Виникнення права значною мірою зумовлене тими самими причинами, що і виникнення держави. З розкладом родового ладу загострюютьсясоціальніконфлікти, втрачаєтьсяєдністьчленівсуспільства і існуючі мононорми перестають забезпечувати порядок та стабільність. Певна частина найбільш значущих соціальних норм первісної общини потребує спеціального захисту. Право виникає об’єктивно на етапі становлення державно організованого суспільства як нормативний спосіб регулювання відносин між хліборобами-общинниками, скотарями, ремісниками. Нанаступномуетапівідбувається закріплення норм у письмових джерелах. Перші письмові джерела права з’явилися приблизно в ІІІ–II тис. до н. е. в Месопотамії, Єгипті, Індії у формі агрокалендарів та інших спеціальних правил організації процесу праці та поділу її результатів. Водночас зароджується система переддержавних органів, які інформували членів суспільства про існування таких правил і контролювали їх виконання.

Серед основних чинників, що вплинули на процес виникнення права, можна назвати такі:

1)економічні— вумовахрозвиткуекономічнихвідносин, спеціалізаціїпраці, приватноївласності, товарноговиробництваіобігусоціальнінормипервісноїобщинисталинеспроможнимивстановитистабільні економічні зв’язки, обов’язкові для всіх передумови господарської діяльності, закріпити економічний статус товаровласників;

2)політичні — формування і ускладнення політичного життя суспільства, розшарування його на протилежні соціальні верстви (касти, стани, класи) знерівним майновим ісоціальним становищем посилювали численні суперечності і конфлікти, розв’язати які за допомогою звичаїв родової общини було неможливо;

3)розвиток особистості приводить до перетворення людини на самостійногоіндивідазісвоїмиавтономнимипотребамитаінтересами. Для задоволення власних потреб та інтересів людина була змушена свідомообмежуватисвоюповедінку, жертвуючинакористьсуспільства

68

Розділ 4. Походження держави і права

частинусвоєїсвободи. Внаслідокцьоговсічленисуспільнихвідносин наділялися новими за змістом взаємними правами і обов’язками, які спочатку мали казуально-особистий характер. З часом у міру повторюваності типових життєвих ситуацій, що виникали, і контролю за їх розвитком з боку владних структур вони набували нормативного значення і визнавалися загальнообов’язковими;

4)необхідність обмеження і пом’якшення в період розкладу родовоголадувійськовогопротистоянняокремихплемен, якіпотребували постійногообмінуісусідськихстосунків, захистусвоїхінтересівмирними засобами;

5)необхідність підтримання єдиного порядку у відносинах усередині спільності людей — населення, що заселяє певну територію.

Виникнення права — тривалий історичний процес. Провісниками юридичного регулювання були звичаї і табу — система безперечних заборонбіологічного, природного, морального, релігійного характеру. Існували певні «контури» правосудної діяльності — на основі нормзвичаїв загальнізбориістарійшини приймаливідповідні індивідуальні рішення. В умовах переходу від первісної общини до державно організованого суспільства значення права спочатку надавалося інди-

відуальним, фактичним, повторюваним стосункам.

Важливиметапомуформуванніправабулоперетвореннязвичаїв, що склалисявпервісномусуспільстві, направовізвичаї. Правовимзвичайстає тоді, коливіннабуваємовчазногоабоофіційногосхваленнядержавиізахищаєтьсянею, втомучислізадопомогоюпримусу. Державанеоднаково ставитьсядорізнихзвичаїв: вонасанкціонуєтількитізних, якіузгоджуються з її політикою, загальними засадами життєдіяльності суспільства. Водночасз’являютьсятакізвичаї, якізакріплюваликастовіпривілеївищих станів, обов’язкинижчих, правилакупівлі-продажуземлі, спадковесімейне володіння землею та ін. Більшість правових звичаїв втілюються в писані тексти, на які можна було посилатися в обґрунтування своїх прав. Якщо раніше збереження звичаїв було привілеєм жреців, то тепер вони одержуютьпідтримкудержавноївлади. Наосновіправовихзвичаївскладається такзванезвичаєвеправо.

Значну роль у становленні правових норм відіграли суди. Судові функції спочатку здійснювали жреці у формі релігійного ритуалу або верховні правителі і призначені ними судові органи. Вони закріплювали у своїх рішеннях ті звичаї, які відповідали новим порядкам. Судовіорганиформулювалиправовіпрецеденти— рішеннязконкретних справ, які в майбутньому набували нормативного характеру, ставали

69

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

загальнообов’язковими при вирішенні аналогічних справ. Так, рішення преторів та інших магістратів у Стародавньому Римі вважалися обов’язковими зразками для вирішення аналогічних справ, унаслідок чого склалася ціла система преторського права.

Зчасомосновноюформоюправастаютьдержавнінормативніакти. Цевідбуваєтьсявнаслідокдинамікисуспільнихвідносин. Потребиправовогорегулюваннявимагаливиробленняізнанняспеціальнихпонять, появиособливихмеханізмів, інститутів, такихяквласність, позов, юридична особа, юридична відповідальність і т. ін., які були невідомі родовим звичаям. Поступово ці акти в деяких країнах витісняють звичаєве право, посідаютьдомінуючемісцесередформправа. Класовадиференціаціясуспільства, боротьбарізнихсоціальнихгрупзапанівнестановище сприяє політизації нормативних актів, на цій основі право стає способом управління суспільством. Нормативні акти збігаються з уявленнями влади про належну поведінку. Єдині правила, які б виражали інтереси всіх членів суспільства, зникають. Норми права, захищені на випадокпорушеннясилоюдержавногоапарату, закріплюютьможливість майнової нерівності, привілеїв для окремих груп населення, поділ на касти. Алеводночасвонинеобхідніідлявстановленняпевногопорядку суспільних відносин. Нормативні акти держави урізноманітнюються, поділяютьсянаокремівиди, оперативнореагуютьнапотребисоціальної практики, чітко формулюють зміст прав і обов’язків.

Розглянуті тенденції виникнення права наглядно проявилися в таких стародавніхюридичнихпам’ятках, якЗаконицаряХаммурапіуВавілоні, закони Солона у Стародавній Греції (594–593 роки до н. е.), Закони ХІІ таблиць уРимі (451–450 роки до н. е.), Салічеська Правда 496 р., Закони Етельберта600 р. ванглосаксонськійправовійсистемі. ДляРуськоїПравди Ярослава Мудрого 1016 р. було характерним поєднання норм звичаєвого права, викладених в узагальненому вигляді судових прецедентів та деяких законодавчих положень.

§4. Ознаки держави, що відрізняють

їївід самоврядування первісної общини

Держававиникаєякособливаполітична, територіальнаіструктурна організація суспільства. Вона відрізняється від самоврядування первісної общини за такими ознаками.

70