- •1.1. Процеси урбанізації
- •1.2. Поняття урбаністики
- •2.1. Мережі та системи розселення
- •2.2. Види і форми розселення
- •2.3. Агломерації, конурбації, мегаполіси
- •2.4. Опорний каркас розселення
- •2.5. Міське розселення
- •2.6. Класифікації поселень в Україні
- •3.1. Фізико-географічне районування
- •4.1. Загальні визначення
- •4.2. Територіальні рівні
- •4.3. Комплексне оцінювання території
- •4.4. Соціальні передумови
- •4.5. Екологічні вимоги
- •4.6. Просторово-естетичні аспекти
- •4.7. Природно-заповідні території
- •5.1. Основні функції
5.1. Основні функції
Територія, що оточує місто і поєднується з ним господарськими і просторово-територіальними зв’язками, формує приміську зону міста. В
умовах становлення демократичних форм територіального самоврядування і рин-кових засад в економіці приміська зона стає зоною спільних інтересів міста і області, розвиток якої можливий тільки на паритетних началах правового вико-ристання земельних ділянок.
Зона спільних інтересів є територією, яка за системотвірними функціями та господарським значенням відіграє роль об’єднавчої ланки між центральним містом і обласною системою розселення (за Ю. Білоконем). При визначенні її меж слід враховувати соціально-економічний рейтинг прилеглих до міста-центру адмініст-ративних районів.
Сьогодні в Україні характерною стає ситуація, коли територія приміської зони найзначнішого міста, визначена за критеріями “спільності інтересів”, збігається з територією моноцентричної міської агломерації, наприклад, Харківсь-кої міської агломерації. У містобудівній концепції розвитку Києва (2002 р.) приміській зоні пропонується надати адміністративний статус Київського сто-личного округу для забезпечення скоординованого розвитку столичного міста Києва і зони його впливу.
Приміська зона, або зона спільних інтересів великого (значного, знач-
нішого) міста являє собою складне поєднання різнохарактерних територій та об’єктів, що доповнюють основні міські функції: сельбищну, виробничу, зовнішнього транспорту, комунального господарства та різних форм відпочинку.
Розпланування території приміської зони обумовлюється характерними особливостями місцевості, сформованої системи розселення та магістральної транспортної мережі і загалом повинно підпорядковуватися структурі генерального плану міста. В урбаністичному сенсі приміська зона розглядається як складова міської агломерації, де можна виділити три основні групи інтересів:
99
Господарська діяльність: розміщення виробничих об’єктів, складів, баз; сільське господарство, агрофірми промпідприємств, оранжереї, розсадники; полі-гони відходів, сміттєзвалища;
Соціальні аспекти, організація відпочинку: розміщення житлового будів-ництва, дачні селища, спеціалізовані лікарні, профілакторії тощо; короткочасний та довготривалий відпочинок, спортивні споруди;
Транспортні та інженерні комунікації, вплив міжнародних транспортних коридорів, комунальні інженерні споруди (водопостачання, каналізація), споруди зовнішнього транспорту (аеродроми, залізничні станції, морські і річкові порти) тощо.
Озеленені території приміської зони, призначені переважно для відпочинку,
розглядаються як складова ландшафтно-рекреаційної зони міста. Це логічно,
оскільки територію міста і приміську зону потрібно розвивати як єдиний гос-подарський і планувальний комплекс. Приміська зона, особливо великих і найбільших міст, формується під впливом міста і отримує розпланувальну струк-туру, пов’язану зі структурою розпланування міста своїми основними елементами.
Приміська зона загалом складається з таких елементів: міські та сільські поселення; промислові підприємства, що не виділяють шкідливостей; складські об’єкти і транспортні території та споруди (сортувальні залізничні станції, аеро-дроми, порти); території і споруди комунального господарства (споруди водо-постачання, очисні споруди каналізації, сміттєзвалища); території колективних садів та городів мешканців міста; науково-дослідні установи і вищі навчальні заклади; заклади відпочинку і лікування (санаторії, будинки відпочинку, шкільні табори); спортивні споруди (комплекси спортивних майданчиків, водні стадіони, іподроми, траси для автомобільних, мотоциклетних та велосипедних перегонів); позаміські озеленені території, зокрема ліси державного лісового фонду, лісопарки, заповідники природи, пам’ятки ландшафтної архітектури (парково-палацові ансамблі); мисливські господарства; розсадники декоративних кущів і квітів; захисні зелені насадження (біля підприємств, вздовж залізниць і автомобільних шляхів, берегів водойм, біля джерел водопостачання, очисних споруд каналізації, сміттєзвалищ тощо).
Багатоманітність складових елементів приміської зони обумовлює наявність на її території різних категорій населення (постійне і сезонне, міське і сільське), а також різноманіття видів і форм розселення (міста, селища міського типу, села, дачні поселення, лікувально-санаторні поселення тощо).
Система заміських озеленених територій та водойм разом з мережею транспортних зв’язків повинні створити спільне просторове облаштування при-міської зони, яке органічно завершує загальну розпланувальну структуру міста та організацію ландшафту міста і навколишньої місцевості.
Треба зауважити, що найближчі до міст території приміських зон західно-європейських міст, починаючи з кінця ХІХ ст., формувалися як житлові території для забезпечених верств населення, на розпланування і забудову яких значно
100