4.2. Територіальні рівні

До основних завдань розпланування територій належать оцінювання природних, економічних і трудових засобів та ресурсів і виявлення потенційних можливостей розвитку значних за розмірами територій (держави, регіону,

області). В Україні процес розпланування територій має визначену ієрархію і складається з трьох рівнів: а) загальнодержавного; б) регіонального; в) місцевого.

Розпланування території на загальнодержавному рівні полягає у роз-

робленні Генеральної схеми планування території України, якою передбачається раціональне використання території, створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, охорони довкілля, охорони здоров’я населення; охорони пам’яток історії та культури, визначення державних пріоритетів розвитку систем розселення, виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури.

До складу генеральної схеми входять:

– аналіз стану використання території України та функціонування систем розселення;

– аналіз намірів та потреб використання окремих територій, визначених у загальнодержавних програмах соціального, економічного розвитку, інших дер-жавних програмах, схемах розвитку галузей економіки;

– аналіз екологічного стану регіонів і реалізації відповідних цільових програм, а також аналіз заходів, спрямованих на поліпшення стану довкілля;

– аналіз диспропорцій використання територій;

– визначення територій за видами переважного використання;

– напрями вдосконалення систем розселення та сталого розвитку поселень. За рішенням Кабінету Міністрів України можуть розроблятися схеми

планування окремих частин території України – кількох областей, узбереж Чорного та Азовського морів, міжнародних транспортних коридорів, прикордонних те-риторій, курортних територій тощо.

Розпланування територій на регіональному рівні полягає у розробленні схем планування територій адміністративних областей, районів, Автономної Республіки Крим, регулювання використання їх територій.

У схемах планування територій на регіональному рівні визначаються заходи реалізації державної політики та враховуються державні інтереси під час розпланування цих територій, їх історичні, економічні, екологічні, географічні і демографічні особливості, етнічні та культурні традиції. Відповідно до цього схема планування території визначає (за М. Габрелем):

– заходи щодо реалізації державної політики, передбачені генеральною схемою планування території України;

– уточнені історичні, економічні, екологічні, соціальні, демографічні, геог-рафічні та інші особливості регіону;

– функціональне зонування території, існуючі та запроектовані поселення, їх межі, центри систем та підсистем розселення;

70

– рекомендовані території для розміщення нових промислових, аграрних, рекреаційно-курортних та інших комплексів;

– великі зони масового відпочинку, туризму, приміські та зелені зони міст, зони, що охороняються, території особливого режиму;

– землі державного земельного фонду та державного лісового фонду, з виділенням лісів першої групи та заповідників;

– межі сільськогосподарських територій з виділенням зон меліорації та зрошення;

– принципові напрямки транспортних магістралей та інженерних кому-нікацій, іригаційних каналів та водосховищ;

– зони залягання корисних копалин, небезпечних геологічних та гідро-геологічних процесів (зони затоплення, сейсмічності, карстів, складних гірничо-геологічних умов), зони забруднення, а також розташування захисних споруд;

– результати аналізу сучасного стану територій;

– пропозиції щодо подальшого використання територій;

– основні техніко-економічні показники.

Сюди входять: опрацювання пропозицій щодо перспективного функціо-нального зонування території; визначення територій, найсприятливіших для про-мислового, транспортного, цивільного будівництва, сільського господарства, масового відпочинку, резервних майданчиків; визначення перспектив розвитку існуючих та розміщення нових промислових вузлів; визначення перспективної чисельності населення району проектування загалом та окремих населених місць; опрацювання планувальних принципів організації та розміщення місць масового відпочинку населення; опрацювання заходів інженерного забезпечення території; опрацювання заходів щодо охорони навколишнього середовища проектованої території.

При цьому треба мати на увазі, що згідно з “Земельним кодексом України”

землі нашої країни за цільовим призначенням поділяються за такими категоріями:

а) сільськогосподарського призначення; б) житлової та громадської забудови;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) оздоровчого призначення; д) рекреаційного призначення;

е) історико-культурного призначення; ж) лісового фонду; з) водного фонду;

і) промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Основні положення схем планування територій на загальнодержавному і регіональному рівнях у подальшому процесі проектування деталізуються і конкретизуються у схемах планування на місцевому рівні.

71

Схеми планування територій на місцевому рівні визначають:

– потреби у зміні меж поселень (міст, селищ міського типу, сіл);

– зонування територій для забудови та іншого використання;

– просторову структуру розпланування території.

Схемами планування територій на місцевому рівні може визначатися також доцільність опрацювання генеральних планів окремих поселень (міст, селищ міського типу, сіл).