Розділ 7 Стосунки з Україною

До 2007 р., коли було підписано перший двосторонній документ – Угоду про торгово-економічне співробітництво – відносини України з Бангладеш мали епізодичний характер. Рівень співпраці з цією великою за кількістю населення і розмірами економіки країною залишається невисоким. Відносин з Бангладеш повною мірою стосуються всі загальні проблеми розвитку відносин України з державами Південної Азії. Водночас значних об’єктивних чинників, що ускладнювали б розвиток співпраці, немає, що дає підстави вважати, що за умови підтримки торгово-економічна співпраця може істотно розширитися.

Найперспективнішими сферами співпраці є галузі, пов’язані з сільським господарством (постачання продовольства, експорт мінеральних добрив, експорт сільськогосподарської техніки). Бангладеш активно здійснює закупівлі продовольства за кордоном і є одним із найбільших реципієнтів міжнародної продовольчої допомоги. Україна як експортер продовольства зацікавлена у диверсифікації експортних ринків, у тому числі й за рахунок Бангладеш. Бангладеш як велика аграрна країна потенційно є споживачем мінеральних добрив українського виробництва. Відповідно у розвитку відносин з Бангладеш зацікавлена українська хімічна промисловість. До числа інших перспективних напрямів співпраці України та Бангладеш належать експорт продукції металургії та машинобудування (важка автомобільна техніка, залізничні вагони та локомотиви), ВТС, участь України у реалізації інфраструктурних проектів в Бангладеш (тепло- та гідроелектроенергетики, транспортування енергоносіїв, розвитку залізничної мережі). Співпраці сприяє технологічне відставання економіки Бангладеш, що обумовлює зацікавленість цієї держави і в не найсучасніших технологіях, які може запропонувати Україна.

Висновок

У даній роботі розглянуто та досліджено народну республіку Бангладеш в міжнародній економіці протягом 2010-2014 років.

У першому розділі було виявлено, що основними галузями є: текстильна, по виробництву бавовняної пряжі та тканини, джутова промисловість, харчова промисловість, хімічна промисловість, металургія та машинобудування, промисловість по виготовленні паперу.

Аналізуючи проведені дослідження факторів виробництва, можна зробити висновок, що республіка Бангладеш добре забезпечена трудовими ресурсами та земельними ресурсами а саме сільське та лісове господарство. Враховуючи те, що Бангладеш є сьомою країною по чисельності населення, а зайнята кількість населення становить 80,27 млн. осіб, то трудові ресурси є на досить високому рівні.

Бангладеш є азійською країною, тому основними імпорт-партнерами є також країни з Азії а саме: Китай, Індія, Малайзія, Сінгапур. Щодо експорту Бангладеш, то основними партнерами по експорту є такі країни: США, Німеччина, Великобританія, Франція, Іспанія, Італія. Загалом враховуючи товарообіг Бангладеш, можна сказати, що країна посідає не значне місце в світі.

Щодо міжнародного руху факторів виробництва, то Бангладеш намагається зарекомендувати себе як сильна одиниця в Південній Азії для іноземних капіталовкладень. Були проведені реформи для створення сприятливого клімату для внутрішніх та іноземних інвестицій. Бангладеш швидко пройшов шлях реорганізації для створення ринкової економіки, в якій головною опорою є приватний сектор.

Соціально-культурний потенціал країни є невеликий, країна отримала незалежність в 1971 році і більшість традицій є нав’язаними сусідніми країнами, а чисельні революції практично знищили архітектурні пам’ятки.

Стосунки Бангладеш з Україною не є тісними, переважно взаємини між цими країнами полягають у експорті Україною сільськогосподарської продукції до Бангладеш.

Країна є однією з найбільшою густотою населення. Основною галуззю економіки є сільське господарство, яке залежить від погодних умов. Бангладеш є досить бідною країною, тому потрібні серйозні реформи в галузі економіки, для її збагачення.