9.2Загальні рекомендації щодо проектування з’єднань

9.2.1 В зоні з’єднань не допускається наявність вад деревини (косошарості, тріщин, сучків, гнилизни і т.п.) і механічних пошкоджень елементів і деталей з’єднань.

9.2.2 Не слід застосовувати в стиках і вузлових з’єднаннях робочі в’язі різної піддатливості і різнотипні парні деталі кріплень.

9.2.3 Деформації в піддатливих з’єднаннях не повинні перевищувати величин вказаних в ДСТУ-Н Б EN 1995-1-1.

9.2.4 Конструкція з’єднання не повинна викликати надмірного ослаблення з’єднувальних елементів.

9.2.5 Необхідно, щоб характер деформування робочих в’язей і деревини в елементах і деталях багатозсувних з’єднань були однакові.

9.2.6 Робочі в’язі слід розміщувати симетрично відносно осей з’єднувальних елементів. Передача зусиль через робочі в’язі не повинна викликати в елементах додаткових зусиль.

9.2.7 Вузли стержньових конструкцій слід виконувати центрованими за винятком випадків коли таке позацентрове стикування дозволяє зменшити розрахунковий згинальний момент.

9.2.8 В разі, коли у вузлі передаються від одного до іншого елемента знакозмінні зусилля і , слід передбачати окремі робочі деталі для передачі цих зусиль.

9.2.9 В контактних з’єднаннях з появою в деревині з’єднувальних елементів і в допоміжних деталях сколювання вздовж волокон слід встановлювати аварійні зв’язки.

9.2.10 В з’єднаннях з робочими в’язями зсуву між елементами для запобігання руйнування деревини з’єднувальних елементів від сколювання вздовж волокон між дискретними в’язями слід дотримуватися конструктивних вимог розміщення в’язей поперек і вздовж довжини елементів.

9.2.11 Не слід застосовувати з’єднання, в яких деревина працює на сколювання поперек волокон.

9.2.12 Специфічні для окремих типів з’єднань вимоги щодо проектування наведені у відповідних пунктах норм.

9.3Загальні вказівки по розрахунку з’єднань

9.3.1 Зусилля, яке діє на з’єднання (в’язь, деталь кріплення, проміжну дерев’яну деталь) не повинно перевищувати розрахункової несучої здатності з’єднання (в’язі, деталі кріплення, проміжної дерев’яної деталі).

9.3.2 Слід враховувати, що в з’єднаннях з парними, симетрично розташованими, однотипними деталями кріплення, ці деталі можуть працювати несумісно. В розрахунках з’єднань можлива несумісність роботи деталей кріплення враховується відповідним коефіцієнтом умови роботи.

9.3.3 Якщо в з’єднанні використовуються різні типи деталей кріплення, характер їхньої сумісної роботи встановлюється випробуванням з’єднань.

9.3.4 При знакозмінному зусиллі в елементі окремі деталі кріплення розраховуються так:

– для сприйняття зусилля розтягу на ;

– для сприйняття зусилля стиску на .

9.3.5 Якщо у вузлах передаються від одного елемента на інший зусилля під кутом до волокон (рис. 9.1), то необхідно враховувати можливість розколювання деревини, викликана складовою зусилля розтягу , перпендикулярної до напрямку волокон.

а) б)

а – робота деревини на розколювання; б – двозсувні з’єднання

Рисунок 9.1 – Передача з’єднанням зусилля під кутом

Для перевірки можливості розколювання повинна виконуватись умова міцності

, ,

(9.1)

при

,

(9.2)

де R_v,90,d – розрахункова несуча здатність розколюванню.

9.3.6 Несуча здатність однорядного кріплення на одній площині зсуву визначається за формулою

,

(9.3)

де: – несуча здатність одного кріплення на одній площині зсуву;

– кількість кріплень в ряду.

9.3.7 Несуча здатність одного кріплення на одній площині зсуву в залежності від виду кріплення знаходиться як мінімальне з наступних умов:

9.3.8 Вважається, що в багатозсувних з’єднаннях (на рис. 9.1, б двозсувне з’єднання) на піддатливих в’язях зусилля в елементах розподіляються рівномірно між площинами зсуву і усіма деталями кріплення.

9.3.9 Розрахункова несуча здатність з’єднання на піддатливих в’язях R_d зростає пропорційно кількості площин зсуву n_v в з’єднанні і кількості рядів кріплень в елементах, що з’єднуються,

.

(9.7)

9.3.10 У вузлових з’єднаннях необхідно перевіряти, щоб складова розрахункового зусилля, яка діє в елементі паралельно ряду F_t,d (див. рис. 9.1, б), не перевершувала несучу здатність визначену за формулою (9.3).

9.3.11 При одночасній дії в деревині в зоні з’єднання напружень вздовж, поперек волокон і сколювання слід враховувати можливість руйнування деревини від складного напруженого стану.

9.3.12 За відсутність методики розрахунку нових видів з’єднань дозволяється визначати їхню несучу здатність і деформативність на підставі випробувань згідно чинних державних стандартів.