3.10Металеві кріпильні деталі

3.10.1 Металеві кріпильні деталі повинні відповідати EN 14592, металеві конектори повинні відповідати EN 14545 та вимогам чинних нормативних документів.

4Довговічність

4.1Стійкість деревини до впливу біологічних організмів

Деревина і матеріали на її основі повинні мати достатню природну довговічність відповідно до ДСТУ EN 350-2 для особливо небезпечного класу (визначеного в ДСТУ EN 335-1, ДСТУ EN 335-2 і ДСТУ EN 335-3), або піддаватись захисній обробці, визначеній відповідно до ДСТУ EN 351-1 і ДСТУ EN 460.

Примітка 1. Захисна обробка може впливати на міцність і жорсткість.

Примітка 2. Правила визначення захисних обробок деревини наведені у ДСТУ EN 350-2 і ДСТУ EN 335.

4.2Стійкість від корозії

4.2.1 Металеві кріпильні деталі та інші конструктивні з’єднання повинні мати необхідну корозійну стійкість або бути захищеними від корозії.

4.2.2 Приклади мінімального протикорозійного захисту або технічних вимог до матеріалів для різних експлуатаційних класів наведені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1 - Приклади мінімальних технічних вимог до захисту металевих кріпильних деталей та інших конструктивних з’єднань проти корозії

Кріпильна деталь	Експлуатаційний клас
	1	2	3b)
Цвяхи і шурупи з d < 4 мм	Не застосовуються	Fe/Zn 12ca)	Fe/Zn 25ca)
Болти, нагелі, цвяхи і шурупи з d > 4мм	Не застосовуються	Не застосовуються	Fe/Zn 25ca)
Скоби	Fe/Zn 12ca)	Fe/Zn 12ca)	Нержавіюча сталь
Кріплення з металевих зубчастих пластин і сталевих пластин завтовшки до 3 мм	Fe/Zn 12ca)	Fe/Zn 12ca)	Нержавіюча сталь
Сталеві пластини завтовшки від 3 до 5 мм	Не застосовуються	Fe/Zn 12ca)	Fe/Zn 25ca)
Сталеві пластини завтовшки більше 5 мм	Не застосовуються	Не застосовуються	Fe/Zn 25ca)

^{a) Якщо застосовується гаряче цинкування, то Fe/Zn 12c необхідно замінювати на S275, а Fe/Zn 25c на S355 у відповідності до EN 10147.}

б) Для особливо агресивних умов корозії необхідно передбачати застосування більш інтенсивного гарячого цинкування або нержавіючої сталі.

Примітка. Оскільки у вітчизняній практиці кріпильні деталі з цинковим покриттям майже не застосовуються, у альтернативному додатку М наведені вітчизняні дані.

5Основи розрахунку конструкцій

5.1Загальні положення

5.1.1 Розрахунки повинні здійснюватись з застосуванням розрахункових моделей (доповнених, за необхідності, результатами випробувань) з використанням всіх відповідних змінних величин. Моделі повинні мати достатній рівень достовірності, щоб з належною точністю відображати роботу конструкції, відповідати загальноприйнятому рівню виконання і надійності інформації, на якій ґрунтуються розрахунки.

5.1.2 Загальна робота конструкції зазвичай оцінюється при розрахунках для лінійно-пружної моделі матеріалу.

5.1.3 Для конструкцій в яких можливий перерозподіл внутрішніх зусиль через з’єднання з відповідною податливістю, можна застосовувати пружно-пластичні моделі матеріалу при розрахунках внутрішніх зусиль в елементах.

5.1.4 Модель для обчислення внутрішніх зусиль у конструкції або її частині повинна враховувати деформативність з’єднань.

5.1.5 Як правило, вплив деформацій з’єднань повинен враховуватись через їх жорсткість (наприклад, крутильну), або через величини зсуву, що встановлюється як функція рівня навантаження у з’єднанні.

5.1.6 Дію сил тертя при розрахунках дерев’яних конструкцій слід враховувати:

а) якщо рівновага системи забезпечується тільки тертям за умови постійного притискання елементів і відсутності динамічних навантажень; при цьому коефіцієнт тертя деревини по деревині слід приймати таким:

- торця по бічній поверхні – 0,3;

- бічних поверхонь – 0,2;

б) якщо тертя погіршує умови роботи конструкцій чи з’єднання, то коефіцієнт тертя слід приймати рівним 0,6.