Пропозиції впровадження соціальних послуг у громаді:

Задля забезпечення високого рівня здоров’я населення міста Львів та попередження поширення захворюваності на різного роду хвороб серед населення, соціальні працівники мають проводити ряд інформаційно-пропагандистських заходів щодо ФЗСЖ в м. Львів, попередження алкоголізму серед молоді та дорослого населення.

З питань ВІЛ/ СНІД та туберкульозу було б доречно проводити лекторії та тренінгові заняття в школах( старші класи) , профтехучилищі та коледжі ( з студентами), з метою інформування про особливості хвороб та її наслідки, як убезпечити себе.

З питань захворюваннь на цукровий діабет та хвороби серцево-судинної системи – варто застосовувати проектну діяльність – це можуть бути виїзні консультації міждисципілнарної команди. Також залучати волонтерів до проведення акцій “День здоров’я”, де кожен бажаючий може виміряти свій тиск чи поміряти цукор. Такі акції за домовленостями можна проводити в мережах аптек, в ТЦ, та в місцях великого скупчення людей. Такого роду акції дають профілактичний ефект, а також змогу оцінювати стан здоров’я особи та надавати їй вчасну інформацію, щодо можливих проблем та ФЗСЖ.

При роботі соціального працівника з онкохворими особами на різних стадіях захворювання надаються послуги психологічної підтримки, послуги з оформлення відповідних пільг ( за інвалідністю, якщо та буде встановлена), реабілітації під час ремісії, тощо.

Проблема алкоголізму є дуже гострою для більшості регіонів з низьким економічним розвитком, тому вирішити її є досить важко, так як ця категорія клієнтів часто не розуміє суті проблеми і випивка після трудового дня, де платять копійки є для них розрадою. На рівні міста можна створювати клуби Анонімних алкоголіків ( на разі такої форми роботи в місті немає). Робота соціального працівника з алкоголізмом серед молоді може заключатись в потужній інформаційно-просвітницькій роботі по місту та району в школах, із застосування інтерактивних методик у викладі матеріалу (мультимедійні пристрої, перегляд тематичних фільмів, бесіди з учнями на теми шкоди алкоголю, тренінги з ФЗСЖ, тощо).

Міністерство освіти та науки України

Національний університет “Львівська політехніка”

Інститут гуманітарних та соціальних наук

Кафедра соціології та соціальної роботи

«Порівняльний аналіз сучасного стану правового регулювання в питаннях здоров’я населення»

Виконала:

ст. гр. СРЦм-11

Венгер Олена

Викладач:

к. пед. н., доц.

Клос Л. Є.

Львів-2015

Завдання 4: Опрацювавши рекомендовану літературу, зробіть порівняльний сучасного стану правового регулювання в питаннях здоров’я населення в Україні та за кордоном?

Виконання:

Законодавство України в питаннях охорони здоров’я керується в першу чергу Конституцією України про права громадян на соціальний захист, охорону здоров’я, медичну допомогу, безпечне довкілля (статті 46, 48-50, 52). Здоров’я людини в Україні розглядається як одне з найголовніших немайнових благ особи. Статтею 3 Конституції України здоров’я людини, як і її життя, особиста честь і гідність, недоторканність та безпека, визначене найвищою соціальною цінністю. Згідно із статтею 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я.

Основи законодавства України про охорону здоров’я дають визначення основних понять, змісту права на охорону здоров’я та її принципів і встановлюють обов’язки для суспільства, держави та особистості.

«Основи законодавства України про охорону здоров’я» охоплюють практично весь спектр необхідних стратегій у цій сфері, трактуючи здоров’я, охорону здоров’я та здоровий спосіб життя як багатосторонні поняття і проблеми, що потребують при їх розв’язанні комплексного підходу.

В Україні діє низка нормативних актів, що спрямовані на формування здорового способу життя. Найважливіші з них: 1) наказ МОЗ України від 05.01.1999 р. № 1 «Про поліпшення діяльності органів і закладів охорони здоров’я з питань формування ЗСЖ, гігієнічного виховання населення України»; 2) закон України від 22.09.2005 р. № 2899-ІV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров’я населення»; 3) указ Президента України від 06.12.2005 р. № 1694/2005 «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я»; 4) наказ МОЗ України від 24.06.2005 р. № 311 «Про затвердження Комплексного плану «Профілактика та подолання тютюнокуріння в Україні на 2005-2010 роки»; 5) Постанова Верховної Ради України від 22.09.2005 року № 2895-ІV «Про інформацію Кабінету Міністрів України про посилення боротьби з наркоманією в Україні».

Державне регулювання охорони здоров'я здійснюється в інтересах усього суспільства як для стимулювання та активізації необхідних суспільству видів медичної діяльності, так і для обмеження або заборони нелегітимних її форм і видів. Його завдання - впливати на розвиток об'єктів медичної сфери всіх форм власності, здійснювати контроль за наданням ними високоякісних послуг для вирішення соціальних проблем, пов'язаних із здоров'ям, законодавчо гарантувати рівні умови господарської діяльності медичних підприємств і організацій.

В основі реалізації механізму державного регулювання охорони здоров'я населення України лежить законодавчо визначена національна податкова, бюджетна, кредитна, інвестиційна, валютно-фінансова, митна, науково-технічна політика (йдеться про регулювання через нормативно- правові акти, державний бюджет, державний контроль, податкову систему, стандарти, митні тарифи, визначення пріоритетів).

Нині охорона здоров'я України володіє доволі потужним потенціалом. Те, що його вдалося зберегти в умовах жорсткої економічної кризи, можна вважати найвагомішим результатом минулого десятиріччя. Реальним досягненням незалежної України став перехід від монополії держави на надання медичної допомоги до формування багатоукладної системи охорони здоров'я, що закладає підвалини для створення в ній конкурентного середовища в майбутньому, а відтак - підвищення якості медичної допомоги. За останні роки зроблено певні кроки щодо забезпечення рівноправності закладів різних форм власності. Звичайно, скрутне матеріальне становище більшості громадян України стримує розвиток недержавного сектору охорони здоров'я.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», держава гарантує подання доступної соціальної прийнятної первинної лікувально-профілактичної допомоги як основної частини медико-санітарної допомоги населенню, що передбачає консультацію лікаря, просту діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення пацієнта для подання спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги.

Буздуган Я. М. у своїй дисертації вказує, що проблеми в сфері правового регулювання в питаннях здоров’я населення на сьогоднішній день залишаються нерозв'язаними. В процесі становлення України як правової держави виникла ситуація, яка вимагає змін в умовах функціонування вітчизняної охорони здоров’я. Автор приходить до висновку, що сучасний стан цієї галузі характеризується недостатнім правовим та фінансовим забезпеченням і низькою ефективністю надання медичних послуг.

На відміну від України, у соціально стабільних країнах медичне законодавство надзвичайно розвинуте. Так, наприклад, у ФРН, Франції, США, Італії існують лікарські або медичні кодекси, норми яких детально регламентують права громадян у галузі охорони здоров'я, професійну діяльність медиків, встановлюють чітку відповідальність за порушення даних норм.

Медичне законодавство Іспанії, Франції, Німеччини та інших країн охоплює такі його аспекти:

– розділи загального законодавства про планування сім'ї, місце громадянина, сім'ї, дітей у суспільстві, регулювання питань про права та обов'язки матері та батька, про відшкодування збитків у разі втрати здоров'я;

– кримінальне законодавство, особливо про покaрання за заподіяну шкоду здоров'ю іншій особі або за вбивство; за вживання наркотиків, за злочин, скоєний у нетверезому стані (Іспанія та інші держави);

– законодавство про соціальне страхування, регулювавання фінансової підтримки при захворюванності та інвалідності (Німеччина, Іспанія, Франція) тощо;

– законодавство про працю, розділ про охорону праці, про пожежну охорону і відвернення нещасних випадків на виробництві, про умови праці на робочому місці та в цілому про трудову гігієну, про місце жінки та молоді у трудовому процесі (Іспанія, Польща, Німеччина, Люксембург) тощо;

– соціальне законодавство про залучення до суспільного та трудового життя інвалідів дитинства і праці, а також асоціальних груп населення (Німеччина, Франція, Іспанія, Люксембург);

– законодавство про захист оточуючого середовища та очистку від відходів виробництва (Угорщина, Німеччина, Норвегія, Польща);

– законодавство про фізичну культуру та спорт - про зобов'язання державних органів будувати спортивні споруди, створювати систему лікувальної фізкультури, спортивних занять у навчальних закладах, відповідальність за спортпросвіту населення (Люксембург);

– законодавство про податки, кредити, оподаткування, ціноутворення на продукти харчування, алкогольні напої та тютюнові вироби, для закупівлі садових ділянок (Англія, Норвегія, Фінляндія);

– законодавство про правила вуличного руху, про тверезість, про застосування засобів захисту, про увагу та всі аспекти страхування (Австрія, Люксембург та ін.);

– накази про розподіл держбюджету на потреби місцевих органів охорони здоров'я та сприяння здоровому способу життя (Франція).

Впровадження здорового способу життя значною мірою залежить від особливостей систем охорони здоров’я. У Європейських країнах наявні значні розбіжності у системах фінансування і організації служб охорони здоров’я. У Західній Європі системи охорони здоров’я можна розподілити на дві групи, а саме: на системи «беверіджської» і «бісмаркської» моделей.

Основу так званих бісмаркських систем охорони здоров’я чи систем медичного страхування становило прийняте у Німеччині соціальне законодавство (1883 р.). У подібних системах медичне обслуговування фінансується за рахунок обов’язкових внесків, що сплачуються підприємствами (фірмами) і працівниками у визначені законом фонди, що створюються найчастіше за професійними ознаками і управління якими здійснюють представники самих застрахованих.

Такі системи охорони здоров'я функціонують в Австрії, Бельгії Німеччині, Нідерландах, Франції.

 

.      

Міністерство освіти та науки України

Національний університет “Львівська політехніка”

Інститут гуманітарних та соціальних наук

Кафедра соціології та соціальної роботи