Первинна захворюваність
Отож, у структурі первинної захворюваності населення Львівської області на початок 2014 року як і в попередні роки, переважають: хвороби органів дихання (39520,1 на 1000 нас. проти 40105,1 на 1000 нас. в 2012р.), хвороби шкіри та підшкірної клітковини (5460,6 на 1000 нас. проти 5104,7 на 1000 нас. в 2012р.) та хвороби системи кровообігу (5082,9 на 1000 нас. проти 5204,0 на 1000 тис нас. в 2012р.),
Інфекційна захворюваність
Якщо у 1994 р. в Україні серед всього населення було зареєстровано понад 2,25 млн. випадків інфекційних хвороб, то у 2013 р. – трохи більше 1,83 млн. випадків.
Львівська область відноситься до областей з високими показниками поширеності інфекційної захворюваності.
Станом на початок 2014 рік в Львівській області показник інфекційної захворюваності становив 2722,6 на 100 тис. нас., натомість у 2012 цей показник становив - 2617,5 на 100 тис. нас.
У Львівській області продовжує зростати поширеність захворювання на ВІЛ/СНІД: з 79,8 до 88,5 на 100 тис. нас. Проте, впродовж звітного року на облік вперше взято 393 ВІЛ–інфікованих осіб, що на 100 осіб менше, ніж у 2011 р., що зумовило зменшення показника захворюваності – 15,6 на 100 тис. нас. проти 19,5 у 2011 р.
Інвалідність
Інвалідність є одним з найважливіших показників стану здоров’я населення, що має не тільки медичне, але й соціально-економічне значення. Вона дуже тісно пов’язана із захворюваністю населення і, по суті, завжди є її результатом. Це ж відноситься і до інвалідності дітей внаслідок анатомічних дефектів і вроджених вад.
Загальний показник інвалідності у Львівській області станом на початок 2014 року становить - 52,0 на 10 тис нас.
Висновки (профілактичні заходи)
Аналізуючи основні показники популяційного здоров’я у Львівській області станом на початок 2014 року було виявлено, що спеціальному обліку підлягають такі хвороби:
хвороби органів дихання;
хвороби шкіри;
хвороби системи кровообігу;
злоякісні новоутворення;
хвороби сечостатевої системи;
хвороби кістково-м’язової системи;
психічні хвороби;
хвороби, що передаються статевим шляхом;
активний туберкульоз.
Стратегія зниження захворюваності: первинна профілактика, тобто профілактика розповсюдження основних факторів ризику серед усього населення (підвищений артеріальний тиск, підвищений рівень холестерину, зловживання алкоголем, куріння, нечасте вживання фруктів та овочів, низька фізична активність, надмірна маса тіла, діабет). Вторинна профілактика, тобто медичний супровід та контроль у групі осіб, які вже мають захворювання, зокрема амбулаторне лікування та спостереження упродовж життя для зниження ризику виникнення ускладнень та ймовірності смерті. Високоякісна спеціалізована кардіологічна допомога, у тому числі швидка медична допомога та невідкладна кардіохірургія.
Для формування громадської та індивідуальної налаштованості на пріоритет здорового способу життя, треба проводити інформаційні кампанії та здійснювати активну соціальну рекламу на місцевих каналах телебачення та радіо, спрямовану на різні цільові групи населення, наприклад, підлітків, молодь, населення середнього і літнього віку.
Слід також докладати більше зусиль для зниження рівня захворюваності й смертності населення від туберкульозу та зосередити увагу на найбільш проблемних і важливих ланках. По-перше, це подальше зниження рівня захворюваності на туберкульоз. Значну частину нових випадків хвороби виявлено серед соціально-дезадаптованих осіб. Зважаючи на це, ефективна стратегія виявлення туберкульозу не передбачає суцільних флюрографічних обстежень серед усього населення, а має фокусуватися на виявленні хворих, які приходять на прийом до лікаря, та в групах ризику. Водночас попередження поширення туберкульозу, окрім просвітницької роботи з населенням та фахівцями (первинна профілактика), має передбачати заходи, що обмежують поширення захворювання серед уразливих груп (вторинна профілактика), та вчасне виявлення й ефективне лікування бактеріоносіїв (третинна профілактика).
Вкрай важливим є проведення щорічних днів вимірювання артеріального тиску. Такі акції привертають увагу населення, формують потребу в оцінці стану власного здоров’я.
Суттєвий напрям профілактичної медико-соціальної роботи — підвищення рівня медичної освіти населення, формування у нього уявлень про здоровий спосіб життя і його значення у попередженні захворювань. З цією метою використовуються ЗМІ, проводяться семінари, індивідуальна санітарно-просвітницька робота, різноманітні форми навчання.
Також повинна здійснюватися активна співпраця з органами місцевого самоврядування, неурядовими громадськими організаціями, засобами масової інформації щодо забезпечення кризових комунікацій, проведення широкої інформаційно-роз′яснювальної роботи серед населення і медичних працівників з питань діяльності галузі охорони здоров’я.
Міністерство освіти та науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
Інститут гуманітарних та соціальних наук
Кафедра соціології та соціальної роботи
