2.3. Агротехніка вирощування основних сільськогосподарських культур при зрошенні.

Розглянемо агротехніку вирощування слідуючих сільськогосподарських культур: люцерни, озимої пшениці, ярого ячменю, кукурудзи.

Люцерну висівають під покровом ярого ячменю. Обробкою грунту створюють глибокий рихлий шар, необхідний для покращення аерації і водопроникності, активізації мікробіологічних процесів. Це досягається глибокою осінньою оранкою плугами з передплужниками на повну глибину родючого шару. Весною за своєчасно боронують і шлейфують для більш повного очищення грунту від бур’янів і зберігання вологи в посівному шарі. Якщо весною дається вологозарядковий полив, після нього грунт перед посівом обробляють культиваторами, а при значному ущільнені – чизелями з послідуючими боронуванням і молованням. Щоб запобігти пошкодженню проростків шкідниками і ураженню хворобами, насіння завчасно (за 1–1,5 місяці перед сівбою) протруюють препаратом ТМТД (3–4 кг/т). найбільпоширений спосіб посіву – звичайний рядковий під покрив ранніх зернових (спочатку висівають покривну культуру, а потім впоперек її рядків-люцерну). Сіють трави зерно-трав’янини сівалками. Норма посіву 20–25 кг на 1 га, глибина посіву 3–3,5см. Щоб зменшити негативний вплив на трави покритих культур, норму висіву їх знижують на 20–30% проти повної. Догляд за травами включає підкормку мінеральними добривами, руйнування грунтової кірки, знищення бур’янів, боротьбу з шкідниками і хворобами. Покривні культури збирають в максимально стислі строки прямим (однофазним) комбінуванням або роздільно (двофазним) з підбиранням валків за 3–4 дні і одночасним подрібненням та вивезенням соломи. При надмірному відростанні після виходу з-під покриву трави скошують за 1–1,5 місяці до закінчення вегетації. За умов рослини накопичують достатню кількість запасних поживних речовин і добре перезимовують. В осньо-зимовий період проводять підживлення, снігозатримання, руйнування льодової кірки, боротьбу з гризунами. Якщо підживлення восени не проводити, добрива вносять по мерзло-талому грунті весною. Боронують посіви на початку весняних польових робіт. Там, де травостій зріджений, на весні підсівають дисковими сівалками багаторічні або однорічні кормові культури. Боронувати і підживлювати трави необхідно і після кожного із укосів. На посівах минулих років проводять також обробіток культиваторами з долотоподібними робочими органами, а осінню – волого зарядку.

Основний обробіток грунту під озиму пшеницю складається з лущіння на 6–8 чи 8–10см і оранки, глибина якої залежить від строків проведення, попередника, засміченості поля, норм добрив і послідуючого режиму зрошення. Пласт люцерни після другого укосу піднімають на глибину 28–30см, після третього на 20–22см. За основним обробітком грунту слідує вологозарядковий, або передпосівний полив. По мірі достигання оброблюваного шару поле боронують важкими боронами. Закінчується обробіток передпосівною культивацією на глибину загортання насіння. Сіють озиму пшеницю звичайним рядковим способом з міжряддям 15см. Норма висіву 5–6 млн зерен на 1 га, глибина висіву 6–8см. Оптимальний період висіву з 15 по 25 вересня. Догляд за посівними включає прикатування, проведення підкормок, весняне боронування, боротьбу з поляганням, бур’янами, шкідниками і хворобами. Необхідно проводити снігозатримання. Весняний догляд за посівами починається з внесення добрив до відновлення вегетації у вологий грунт за допомогою дискових сівалок в зону розміщення кореневої системи. На полях, підготовлених до поливів, проводиться боронування з врахуванням особливостей поливної мережі. З метою запобігання полягання пшениці і підвищення її продуктивності весною, в фазу початку виходу в трубку, посіви обробляють препаратом ТУР дозою 2–4кг на 1га. Площі зріджених озимих після перезимівлі пересівають і підсівають ярими культурами. Урожай збирають при восковій стиглості зерна – двофазним способом. Зібране зерно очищають, сортують, при потребі сушать до вологості 14–15%.

Основний обробіток грунту під ярий ячмінь після стерньових попередників складається з лущіння стерні та зяблевої оранки, яку проводять в кінці вересня – на початку жовтня. Після кукурудзи доцільно застосовувати плоско різний обробіток. Глибина його залежить від конкретних грунтово-кліматичних умов і коливається від 20–22 до 25–27см. Навесні грунт розпушують і вирівнюють поверхню. Для цього використовують шлейфи, культиватори з стрілчастими або пружинними робочими органами, борони, а при необхідності й котки. За 10–15 днів до сівби зерно протруюють гранозаном 1 кг/т. Сівбу проводять у найраніше строки, коли дозволяє стан грунту. Норма висіву 3,5–4 млн зерен на 1га. Спосіб сівби звичайний рядковий. На вологих грунтах загортання насіння становить 5–6см. При нестачі вологи в грунті поле після сівби коткують, що поліпшує умови проростання насіння. Після дощів і поливів, щоб запобігти утворенню грунтової кірки, грунт обробляють ротаційними мотиками. При двофазному способі збирання ячмінь треба скошувати у валки в середині й не пізніше як у кінці воскової стиглості зерна, коли пожовтіє більше як 80% колосся. При настанні повної стиглості зерна застосовують однофазний спосіб.

Характер обробки грунту під кукурудзу при зрошенні залежить від попередника, строків його збирання, засмічення поля, типу грунтового покриву, вологості і потужності гумусового шару. Площі з рано зібраними попередниками обробляють по системі, яка включає лущіння стерні дисковими лущильниками, оранку на глибину 28–30см і декілька культивацій по мірі появи бур’янів. На полях, які пізно звільняються з-під основних чи проміжних культур, проводиться оранка без попереднього лущіння. В Півдня України оранка на глибину 28–30см підвищує врожай кукурудзи. Важлива роль в системі підготовки грунту під кукурудзу належить поточному плануванню. Поля, на яких проведенні вирівнювання і волого зарядка, підлягають обов’язковому чизелюванню в осінній період. Весняний обробіток звичайно складається з боронування і двох культивацій з одночасним боронуванням – першої на глибину 12–14см і другої – передпосівної на глибину загортання насіння. На полях, де сильно ущільнилась, першу культивацію проводять на глибину 14–16см. Посів кукурудзи проводиться в період, коли середньодобова температура досягає 10–12^о. Спосіб посіву – пунктирний, сівалкою точного висіву СПЧ–6, ширина міжряддя 70см. Якщо кукурудза вирощується на зелений корм, то сіють її суцільним рядком способом звичайними зерновими сівалками. Глибина загортання насіння на важких грунтах становить 5-6см. В умовах сухої весни після посіву проводять прикатування кольчато-шпоровими котками. На зрошуваних землях посіви кукурудзи згущуються більше, чим на богарних. При оптимальному зволоженні грунту, в умовах Півдня України посіви до 70–80 тис. рослин на 1 га, якщо вирощується кукурудза на зерно, до 80–90 тис – на силос. З метою максимального зниження засміченості посівів поле боронують до появи сходів; боронування проводиться ще і при появі 2–3 і 4–5 листків. Щоб зменшити непродуктивні витрати вологи і покращити водопроникність грунту під час вегетації рослин, посіви кукурудзи необхідно утримувати в рихлому і чистому від бур’янів стані. Це досягається системою міжрядних обробок. Кукурудзу на зерно починають збирати у кінці стиглості, коли вологість зерна становить 30%.