Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДП / Дипломний проект.doc
Скачиваний:
42
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
1.21 Mб
Скачать

1.3 Інженерна геологія.

Згідно геоморфологічному районуванню територія об’єкта зрошення лежить в межах Асканійсько-Мелітопольської терасової верхньопліоценової рівнини, де переважають слідуючі форми рельєфу:

  • акумулятивні, до яких відносяться лесова водо роздільна рівнина, замкнуті котловини, поди і пологі пониження типу степових посадочних блюдець;

  • акумулятивно-ерозійні, до яких відносяться днища балок.

Водороздільна рівнина займає більшу частину описуваної території. На протязі антропогену тут накопичилось близько 25м суглинистого осаду переважно еолово-делювіально-го генезису. Подові пониження зустрічаються різноманітних розмірів і форм. Глибина подів незначна – в середньому 1-2,5 м, крутизна схилів не перевищує 2о. По умовах стоку територія подів відноситься до мало похилих (похил менше 0,002).

До акумулятивно-ерозійного типу рельєфу відноситься верхів’я балки, яке має V-видний профіль з симетричними схилами, розвинуте в південно-східній частині масиву.

Із сучасних фізико-геологічних явищ на території масиву найбільш поширені еолові процеси. Вони проявляються в розвіюванні і перевіюванні грунту в місцях відсутності рослинного покриву, а також утворення горбів.

Регіональний водо упор, який відокремлює зону активного від зони затрудненого водообміну, представлений нижньосарматськими глинами і залягає на глибині 130-210 м шаром від 15-20 м до 50-70м. В товщі вище залягаючих відкладів виділяються (з низу вверх) слідуючі основні геолого-літологічні комплекси порід:

  • міоцен – нижньопліоценові вапняково-мергелисті і піщані відклади потужністю від 15-20м до 110-130м;

  • нерозшаровані середньо-верхньопліоценові піщано-глинисті відклади потужністю від 15-20м до 50-70м;

  • четвертинні переважно суглинисті відклади потужністю від 10-15м до 20-30м.

Міоцен-нижньопліоценові вапняково-мергелисті і піщані відклади залягають безпосередньо над регіональним водо упором. Їх верхня частина представлена переважно вапняками, рідше мергелями, з різним ступенем тріщинуватості і закрстованості. В низах товщі розвинені нижньосарматські піски і глини.

Нерозшаровані середньо-верхньопліоценові піщано-глинисті відклади по генезису належать до алювіально-морських (делювіальних). Їх характерною особливістю є різна фракційна неоднорідність в плані і розрізі – часте чергування глин і пісків.

До комплексу четвертинних відкладів входять нижньо-, середньо- і верхньочетвертинні породи різного страти графо-генетичного походження, а також сучасні відклади. Нижньочетвертинні породи представлені переважно еолово-делювіально-елювіальними важкими суглинками і супісками. Вони мають червоно-бурий і бурий колір. Середньочетвнртинні відклади представлені еолово-делювіальними і рідше подовими важкими суглинками жовто-бурого кольору. Верхньочетвертинні відрізняються в них більш легких різновидів суглинків того ж генетичного типу. Лесовидні породи мають характерну стовпчасту окремість, з різним ступенем макропористості, карбонатизованості, містять вапнякові конкреції, місцями зосереджені у вигляді прошарків. По всій товщі зустрічаються одиничні включення і скупчення кристалів гіпсу. Подові відклади представлені середніми і важкими суглинками зеленовато-бурого кольору. Сучасні відклади представлені грунтовим комплексом і улоговинами алювіально-делювіальними утвореннями, в літологічному складі яких переважають суглинки і глини.

Соседние файлы в папке ДП