Лекція 6 правомірна поведінка, правопорушення і юридична відповідальність

Мета: ознайомити студентів з основними видами пра­вомірної поведінки та юридичної відповідальності.

Основна проблема: свідоме засвоєння знань про основні ознаки правопорушення та юридичної відповідальності, які сти­мулюють і керують правовою поведінкою особи.

Провідна ідея: діяльність та вчинки людей оцінюються з ура­хуванням їх соціального значення, корисності чи шкоди для сус­пільства. Нормативно-правові акти є формально-обов'язковим критерієм оцінки будь-якої поведінки, яка має юридичне значен­ня, або юридично індиферентної.

Обрані методи: лекція з елементами дискусії.

Основні поняття теми:

Нормативна поведінка — регулюється будь-якими соціаль­ними нормами: звичаями, релігійними або корпоративними нор­мами, нормами права та ін.

Правова поведінка — це сукупність вчинків у вигляді дій чи бездіяльності, які мають соціальне значення, регламентуються нормами права і зумовлюють правові наслідки.

Правомірна поведінка — це суспільно необхідна, бажана і допустима з огляду на інтереси громадянського суспільства по­ведінка індивідуальна і колективна суб'єктів, що виявляється у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.

Активна правова поведінка — полягає у добровільності здійснення правових норм і адекватній реакції на порушення правових приписів з боку інших суб'єктів. Вона заснована на пе­реконаності суб'єкта в необхідності й справедливості правового регулювання, на високій правовій свідомості та правовій культурі.

Правопорушення — це протиправне, винне, соціально шкід­ливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, що зумов­лює юридично визначені негативні наслідки для правопорушника.

Юридична відповідальність — це закріплений у законодав­стві та забезпечений державою юридичний обов'язок правопо­рушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали, перенести несприятливі наслідки.

ПЛАН

1. Поняття та види правової поведінки.

2. Поняття та ознаки правопорушення.

3. Види правопорушень.

4. Поняття та ознаки юридичної відповідальності.

5. Види юридичної відповідальності.

1. Поняття та види правової поведінки

У правовій системі суспільства діяльність та вчинки людей розглядають з погляду права, яке є критерієм їх оцінки як соціально корисних чи шкідливих. Нормативно-правові акти яв­ляють систему юридичних нормативів, які забезпечуються дер­жавою, а також є формально-обов'язковим критерієм оцінки будь-якої поведінки, яка має юридичне значення або юридично індиферентної. Будь-яка юридично значуща поведінка суб'єкта права є правовою: вона передбачена нормами права і має юриди­чну оцінку і юридичні наслідки (позитивні чи негативні).

Найбільш широким є поняття нормативна поведінка, під якою розуміють таку поведінку людей, що регулюється будь-якими соціальними нормами, — звичаями, релігійними або корпоратив­ними нормами, нормами права та ін.

Нормативна поведінка, яка регулюється нормами права, нази­вається правовою поведінкою.

Правова поведінка — це сукупність вчинків у вигляді дій чи бездіяльності, які мають соціальне значення, регламентуються нормами права і зумовлюють правові наслідки.

З урахуванням змісту вчинку правова поведінка поділяється на два види: правомірну і неправомірну (правопорушення). Основні ознаки правової поведінки:

1. регламентується правовими нормами. Межі поведінки, що зазначені в нормах, вказують на діапазон можливостей та чітко визначені випадки впливу на поведінку юридичними засобами;

2. має юридичні наслідки. Будь-яка правова поведінка, вико­нуючи роль юридичного факту у механізмі правового регулю­вання, впливає на виникнення, зміну або припинення правовідно­син, у яких здійснюються права і обов'язки, реалізуються заходи відповідальності.

Однією з найважливіших форм правових наслідків є реакція держави на результати правової поведінки у вигляді заохочення, стимулювання, охорони соціально корисних вчинків чи застосування заходів юридичної відповідальності за шкідливі дії. Дер­жава виступає гарантом правової поведінки і суб'єктом, здатним від імені суспільства привести в дію апарат примусу для притя­гнення до відповідальності за протиправну поведінку.

Певні прояви правової поведінки можуть бути юридичними фактами, тобто такими життєвими обставинами, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правових відносин. У цьому разі правова поведінка розглядається як під­става зміни стану правовідносин, як конкретні життєві обстави­ни, виникнення яких залежить від волі людей і які описані в гіпо­тезах правових норм;

3) правова поведінка виражається у формі діяння суб'єкта, тобто його дії чи бездіяльності. Думки та емоції людини не мо­жуть регулюватися правом. Намір, бажання вчинити юридичне діяння самі по собі наслідків не викликають: вони залишаються поза межами правового впливу;

4) поведінка має значення для суспільства, державою може оці­нюватися як соціально корисна, індиферентна чи соціально шкід­лива. Соціально корисний характер правової поведінки проявля­ється у здатності підтримувати конструктивні відносини у всіх сферах життя суспільства; вона сприяє нормальному процесу вза­ємодії між людьми. Соціально шкідлива поведінка гальмує розви­ток їх позитивного потенціалу, викликає негативні економічні, со­ціально-політичні, морально-психологічні та інші наслідки.

Правомірна поведінка є видом правової поведінки, яка, на відміну від протиправної поведінки, є соціально корисною, від­повідає закріпленим у правових нормах моделям поведінки і має позитивні юридичні наслідки.

Правомірна поведінка — це суспільно необхідна, бажана і допустима з огляду на інтереси громадянського суспільства по­ведінка індивідуальна і колективна суб'єктів, що виявляється у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.

Ознаки правомірної поведінки:

• об'єктивно можлива і необхідна;

• бажана і допустима;

• відповідає інтересам громадянського суспільства;

• гарантується й охороняється державою;

• відповідає нормам права.

Правомірна поведінка являє собою загальну форму реалізації суб'єктивних прав і обов'язків, втілення правових настанов у життя, форму перенесення юридичних можливостей у соціальну діяльність.

Правомірна поведінка здійснюється у вигляді їх дотримання, ви­конання і використання, а також правозастосування, тобто стано­вить єдність юридичного і соціального змісту реалізації норм права. Правомірну поведінку можна класифікувати залежно від активності суб'єкта— соціально активна; позитивна (звичайна); конформістська; маргінальна.

Соціально активна правова поведінка — полягає у добровіль­ності здійснення правових норм і адекватній реакції на порушення правових приписів з боку інших суб'єктів. Вона заснована на пере­конаності суб'єкта в необхідності і справедливості правового регулювання, на високій правовій свідомості та правовій культурі.

Звичайна правова поведінка — необхідність її здійснення і тла необхідністю суб'єкта, переросла у звичку і може навіть не усвідомлюватися ним у всіх її аспектах.

Конформістська (пристосовницька) поведінка — пасивно-пристосовницьке ставлення до правового середовища за принципом «поводься так, як поводять себе інші». Базується не на внутрішньому переконанні суб'єкта в необхідності неухильного виконання приписів права, а є формою його пристосування до оточуючого соціального середовища. Потрапляючи в середовище осіб, схильних до правопорушень, такий суб'єкт швидко змінює і пою правомірну поведінку на протиправну.

Маргінальна поведінка — ґрунтується не на позитивних правових настроях суб'єкта, а на його страху перед юридичною відповідальністю за вчинене правопорушення. Такий суб'єкт го­товий до протиправних дій у разі переконання в їх безкарності.

Правова поведінка забезпечується насамперед свідомим став­ленням громадян і посадових осіб до правових вимог, а також силою державного примусу у випадках вчинення правопорушень.