- •Лекція 5 правові відносини
- •1. Поняття, ознаки і види правовідносин
- •2. Суб'єкти правовідносин
- •3. Об'єкти правовідносин
- •3. Поняття юридичних фактів
- •Лекція 6 правомірна поведінка, правопорушення і юридична відповідальність
- •1. Поняття та види правової поведінки
- •2. Поняття та ознаки правопорушення
- •3. Види правопорушень
- •4. Поняття та ознаки юридичної відповідальності
- •5. Види юридичної відповідальності
- •Індивідуальна самостійна робота
2. Суб'єкти правовідносин
Юридичний зміст правовідносин утворюють зафіксовані у нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників (сторін).
Суб'єктивне право розуміється як міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів і потреб і забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб.
Юридичний обов'язок— це покладена на зобов'язану особу і забезпечена можливістю застосування засобів державного примусу міра необхідної поведінки, яку вона повинна здійснювати в інтересах уповноваженої особи.
Юридичний зміст правовідносин визначає, як правовідносини повинні відбуватися, а фактичний зміст правовідносин показує, як вони відбулися у реальній дійсності.
Суб'єкти правовідносин — це учасники правових відносин, які мають взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Здатність суб'єкта бути учасником правовідносин називається правосуб'єктністю.
У правовідносинах повинно брати участь не менше двох сторін, хоча учасниками може бути необмежене коло осіб. Суб'єктами правовідносин можуть бути лише люди або об'єднання людей.
Правосуб'єктність юридичних осіб (державних і громадських організацій тощо) визначається змістом їх компетенції, тобто сукупністю закріплених у нормах права повноважень, що надаються їм для забезпечення виконання покладених на них функцій.
До правосуб'єктності фізичних осіб входять правоздатність і дієздатність.
Правоздатність — це обумовлена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Дієздатність — обумовлена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Рівень дієздатності залежить від певних факторів: 1) віку (з досягненням повноліття — 18 р.), до цього часу підлітки мають обмежену дієздатність; 2) від стану психічного та фізичного здоров'я; 3) від рівня освіти та ряду інших обставин.
Деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення, є однією з форм прояву дієздатності.
Рівень деліктоздатності залежить від тих самих факторів, що й рівень дієздатності. Загальна юридична відповідальність громадян настає з 16 років, а кримінальна відповідальність, за умови вчинення особливо тяжких злочинів,— з 14 років; деліктоздатність депутатів та дипломатичних осіб є обмеженою.
Суб'єкти правовідносин:
індивіди (фізичні особи): громадяни— особи, що мають громадянство даної держави; іноземці — особи, що мають громадянство іншої держави; біпатриди — особи, що мають громадянство двох чи більше держав; апатриди — не мають громадянства будь-якої держави.
організації та об'єднання: державні органи, установи, підприємства, їх посадові особи; недержавні організації, їх посадові особи, рухи, партії, органи громадського самоврядування;
соціальні спільності: держава загалом; народ, нація; населення певних частин території держави; трудові колективи.
Серед суб'єктів цивільно-правових відносин особливе місце посідають юридичні особи, до яких належать державні та недержавні організації, що мають такі основні ознаки:
а) організаційна єдність, тобто чітка внутрішня структура (органи управління, підрозділи);
б) наявність відокремленого майна, здатність нести самостійну майнову відповідальність;
в) наявність круглої печатки і штампа з найменуванням організації;
г) право від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і обов'язків;
д) право від свого імені виступати позивачем і відповідачем у суді.
Юридичні особи можуть бути:
некомерційними, діяльність яких спрямовується не на одержання прибутків, а для задоволення певних невиробничих потреб (парламент, органи виконавчої влади тощо);
комерційними, які створюються для одержання прибутку (промислові підприємства, комерційні банки, акціонерні товариства тощо).