4. Поняття та ознаки юридичної відповідальності

Юридична відповідальність — це закріплений у за­конодавстві і забезпечений державою юридичний обов'язок пра­вопорушника зазнати примусового позбавлення певних ціннос­тей, що йому належали, перенести несприятливі наслідки.

В історії відомі випадки, коли відповідальність мали не лише окремі індивіди, а й спільноти (общини), тварини і навіть пред­мети. Були навіть процеси над тваринами. У Греції за законом Солона покаранню піддавали тварин. У 1405 р. у Франції до по­вішення було засуджено бика. Остання смертна кара тварин вчинена у Словенії у 1864 р. До висилки засуджува­лися речі — каміння, яке звалилося на голову, дзвін, який закли­кав до бунту, та ін.

Відповідальність наставала за різноманітні дії, бездіяльність, і взагалі без вини. Згідно з «Руською правдою» до ганьби і пограбу­вання засуджувалася сім'я розбійника. Так звану дику віру спла­чували усі члени общини, на території якої знаходили вбитого. У Римі вбивали усіх рабів за вбивство господаря. За давньокитайсь­ким правом за деякі злочини (заколот, бунт, зрада) несли відпові­дальність три роди (рід батька, рід матері і рід дружини) або три покоління (батьки, брати, сестри і діти). Фактично це приклади безвинної відповідальності. Міри відповідальності часто були і та­кими — відрубували руки, ноги, тілесні покарання, клеймили.

Відповідальність наставала і за ідеї, висловлювання, родинні стосунки зі злочинцями. Згадаймо середні віки і вогнища у Захі­дній Європі, на яких спалювали відьом. У наш час прикладом є факт винесення вироку до смертної кари аятолою Хомейні по­етові Салману Рушді за «сатанинські вірші», які зневажають іс­лам. У СРСР відповідальність несли родичі осіб, репресованих за контрреволюційні злочини.

Спочатку правопорушник ніс відповідальність перед потерпі­лим та його родичами. Так, за «Руською правдою» передбачалася плата вбивці родичам убитого (головщина). Потім відповідаль­ність настає і перед державою в особі князя — штраф на користь князя — віра. Нині має місце відповідальність передусім перед державою (кримінальна, адміністративна), а також перед потер­пілим (відповідальність за спричинену майнову і моральну шкоду).

З розвитком суспільства відповідальність отримує гуманний, раціональний характер: обмежується коло суб'єктів відповідаль­ності (лише особи, які досягли певного віку, які мають здоровий глузд і волю); відповідальність передбачається лише за конкретні винні дії (не за думки); перелік цих дій визначений правом; пра­вом визначаються й адекватні діянню міри відповідальності.

Якщо правопорушення являє собою протиправне діяння, то його прямим наслідком є юридична відповідальність, передбаче­на законом.

Юридична відповідальність — це відповідь правопорушнику з боку держави. Реалізація цієї відповіді (міри) не залежить від ба­жання чи небажання правопорушника.

Несприятливі наслідки:

1. особистого характеру (позбавлення життя, волі);

1. майнового характеру (штраф, конфіскація майна, відшко­дування завданої шкоди);

2. організаційного характеру (звільнення з посади, закриття підприємства);

3. престижного характеру (догана, позбавлення нагород, по­чесних звань);

4. позбавлення певних прав (займатися певною діяльністю —зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською дія­льністю; позбавлення прав водія).

Юридична відповідальність призводить до певної зміни пра­вового статусу правопорушника, його прав та обов'язків. На нього покладаються додаткові обтяжливі обов'язки (штраф, конфіс­кація майна, виправні роботи) або він позбавляється певних прав (позбавлення або обмеження волі та ін.).