5. Поняття та ознаки правової держави

Вперше термін «правова держава» було вжито німець­кими вченими К. Т. Велькером (1813), І. X. Фрайхер фон Аретином (1824). Створення юридично завершеного поняття «правова держава» пов'язують з ім'ям Р. Моля. У 1829 р. він дав визна­чення правової держави як конституційної держави, яка повинна базуватися на закріпленні в конституції прав і свобод громадян, на зебезпеченні судового захисту людини.

В Україні вчення про правову державу виникло у другій полови­ні XIX ст. Активно працювали над створенням теорії правової дер­жави вчені Б. Кістяківський, М. Коркунов, Г. Шершеневич та ін.

Правова держава — це новий етап розвитку державності. її не можна проголосити — вона повинна скластися як результат ре­форм економічних, політичних, державних і правових інститутів, реальної зміни характеру взаємовідносин між суспільством, дер­жавою і особистістю.

Правова держава — це така держава, в якій лише юридич­ними засобами забезпечуються верховенство права, реальне здій­снення, гарантування, охорона, захист і поновлення порушених прав людини і громадянина, взаємна відповідальність держави та особи, контроль і нагляд за створенням та застосуванням юриди­чних законів. Відсутня жорстка регламентація з боку держави щодо забезпечення гласності, свободи слова, критики, існує пра­во вільного в'їзду та виїзду, обміну інформацією, науковими та освітянськими технологіями з іншими державами.

Ознаки правової держави:

1. панування права в усіх сферах суспільних відносин, що підлягають державному врегулюванню. Це не дає можливість приймати й реалізовувати свавільних рішень, які виходять з яки­хось приватних інтересів і не враховують потреби інших членів суспільства. Право визначає зміст чинних законів;

2. взаємна відповідальність держави і громадянина, держав­них органів та посадових осіб, що перетворює їх на рівноправних соціальних партнерів;

1. наявність широких, демократичних й реальних прав і сво­бод людини і громадянина;

3. функціонування реальних та ефективних засобів захисту й відновлення прав і свобод людини і громадянина у випадках їх протиправного порушення чи обмеження;

4. організація і поділ державної влади на законодавчу, вико­навчу та судову;

5. розвинена система чинного законодавства;

6. провідна роль суду в розв'язанні спірних питань і конфлік­тних ситуацій;

7. ефективна діяльність інших правоохоронних органів у за­безпеченні законності і правопорядку;

8. високий рівень правосвідомості та правової культури гро­мадян, професіоналізму працівників правоохоронних органів.

У 80-х рр. XX ст. ідея створення правової держави актуалізу­валася у країнах колишнього соціалістичного табору як реакція на тоталітарний режим, адміністративно-командні методи влади, порушення прав людини. Вітчизняна наука прийняла концепцію «правова держава» у результаті перебудови, проголошеної у 1985 р.

Україна, коли стала самостійною, незалежною державою, ви­значила орієнтацію свого розвитку на побудову демократичної, соціальної, правової держави.

ІНДИВІДУАЛЬНА САМОСТІЙНА РОБОТА