3. Характеристика функцій держави

Функції держави — це основні напрями діяльності держави, що розкривають її соціальну сутність і призначення в суспільстві.

Функції не є власне юридичними чи політичними поняттями. Термін був запозичений з математики. Найбільш розгорнуто функціональний підхід був запропонований німецьким вченим Е. Кассірером (1874—1945), який розробив теорію функцій, що значно вплинула на філософське трактування функцій. Проте іс­нує тенденція до розширеного тлумачення цього терміна, зокре­ма функція розглядається як діяльність, обов'язок, робота. Функ­цію слід відрізняти від мети та завдань, що вирішує система, від її практичної діяльності.

Отже, функції держави — це основні соціально важливі на­прями її діяльності на конкретному історичному етапі розвитку.

Головні завдання і цілі держави на певній стадії її розвитку зу­мовлені економічними, політичними, соціальними та іншими умо­вами її існування. Відтак основні напрями її діяльності, тобто її фу­нкції, мають об'єктивний характер, спричинений потребами життя, суспільства. Здійснення функцій держави має постійний, система­тичний характер і відбувається протягом усього часу існування об'єктивно зумовлених завдань, що стоять перед державою. Вони виникають, здійснюються і розвиваються відповідно до тих завдань, що належить виконувати державі у конкретних історичних умовах.

Так, в умовах існування в суспільстві антагоністичних класо­вих протиріч функції рабовласницьких і феодальних держав були спрямовані на реалізацію їх головного призначення, яке полягало у здійсненні організованого примусу в межах усього суспільства з метою забезпечення реалізації інтересів пануючого класу. У су­часних умовах функції демократичної держави покликані сприя­ти реалізації її основного призначення— забезпечення загально­суспільного блага, тобто створення сприятливих умов для існування і розвитку усіх без винятку існуючих в суспільстві со­ціальних груп.

Функції держави пов'язані з тими суспільними відносинами, на які держава намагається активно впливати своєю політикою відповідно до своїх потреб.

Види функцій держави.

1. За соціальним призначенням державної діяльності — осно­вні і неосновні.

Основні функції— такі напрями діяльності держави, без здійснення яких вона не може нормально функціонувати і розви­ватися, характеризують призначення держави, найбільш важливі напрями її діяльності на певному етапі розвитку — функції обо­рони країни, захисту правопорядку, законності, охорони прав і свобод громадян тощо.

Неосновні — є складовими елементами основних функцій, але окремо не розкривають сутності держави. Так, у складі такої основної функції держави, як оборона країни, можна виділитинизку її неосновних функцій: зміцнення збройних сил, розвиток науково-технічного прогресу для забезпечення їх озброєнням, за­безпечення відповідних пропорцій військового і цивільного ви­робництва тощо.

2. За сферами діяльності держави функції поділяються на вну­трішні та зовнішні.

Внутрішні — здійснюються в межах даної держави і забезпе­чують внутрішню політику держави:

• політична— спрямування внутрішньої політики держави, регулювання сфери політичних відносин, забезпечення народо­владдя;

• економічна — регулювання сфери економічних відносин, створення умов для розвитку виробництва; організація виробни­тва на основі визнання і захисту різних форм власності, підпри­ємницької діяльності; прогнозування розвитку економіки;

• оподаткування і фінансового контролю — організація і за­безпечення системи оподаткування і контролю над легальністю до­ходів громадян та їх об'єднань, а також за витрачанням податків;

• соціальна— забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов для повного здійснення їх права на труд, достат­ній життєвий рівень; ліквідація і пом'якшення соціальних проти­річ через гуманну і справедливу політику;

• екологічна — забезпечення екологічної безпеки і підтри­мання екологічної рівноваги на території держави; охорона і ра­ціональне використання природних ресурсів; збереження гено­фонду народу;

• культурна {духовна) — консолідація нації, розвиток націо­нальної самосвідомості; сприяння розвитку самобутності усіх ко­рінних народів і національних менши; організація освіти; спри­яння розвитку культури, науки, охорона культурної спадщини;

• інформаційна — організація і забезпечення системи отри­мання, використання, поширення і збереження інформації;

• правоохоронна — забезпечення охорони конституційного ладу, прав і свобод громадян, законності і правопорядку, навко­лишнього середовища, встановлених і регульованих правом усіх суспільних відносин.

Зовнішні — забезпечують здійснення зовнішньої політики держави:

— політична {дипломатична) — встановлення і підтримання дипломатичних відносин з іноземними державами відповідно до загальноприйнятих норм і принципів міжнародного права;

• економічна — встановлення і підтримання економічних відносин з іноземними державами; розвиток ділового партнерст­ва і співробітництва в економічній сфері з усіма державами, не­залежно від їх соціального ладу і рівня розвитку; інтеграція у сві­тову економіку;

• екологічна — підтримання екологічного виживання на пла­неті;

• гуманітарна {культурна) — підтримання та розвиток куль­турних і наукових зв'язків з іноземними державами; забезпечен­ня збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що мають культурну цінність; вживання заходів до повернення культурних цінностей свого народу, що знаходяться за рубежем;

• інформаційна — участь у розвитку світового інформацій­ного простору, встановлення режиму використання інформацій­них ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими державами;

• оборона держави — захист державного суверенітету від зовнішніх посягань як економічними, дипломатичними, так і во­ єнними способами;

• підтримка світового правопорядку — участь у врегулю­ванні міжнаціональних і міждержавних конфліктів; боротьба з міжнародними злочинами.

3. За строками виконання.

Постійні — здійснюються протягом усього часу існування даної держави (оборона країни, охорона правопорядку);

Тимчасові — здійснюються протягом певного проміжку в ча­сі, іаприклад, під час стихійного лиха, війни..