literatura_TMFV_dlya_studentiv / Калуська дошкільне тіловиховання / 66-67

СПІВПРАЦЯ ДИТЯЧОГО САДКА ТА СІМ'Ї У ПІДВИЩЕННІ РІВНЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ У ДІТЕЙ

М. Гуменюк, старший викладач кафедри менеджменту

Івано-Франківського обласного інституту

післядипломног педагогічної освіти

Діти повинні мати достатнє уявлення про здоров'я, його складові. Вони повинні усвідомити взаємозалежність руху та його впливу на їхній організм. Це може бути початком шляху до самовиховання та фізичного самовдосконалення.

Однак дитину треба всьому навчити. Ці завдання можливо ви­рішити тільки спільними зусиллями батьків та педагогів. Необхід­на тісна взаємодія дошкільного навчального закладу та сім'ї, їхній обов'язок полягає у формуванні фізично і психічно здорової, мораль­но та інтелектуально розвинутої особистості, підготовленої до майбут­нього трудового, громадського життя.

За даними досліджень, нині фізичним вихованням дітей цікавить­ся не більше 20 % батьків. Переважно вони ставлять під сумнів не­обхідність занять фізичними вправами, доцільність витрачання часу па цей вид діяльності. Як результат, близько 90 % дітей мають відхи­лення у стані здоров'я, збільшилась кількість школярів з психічними розладами на 53 %, порушення постави тіла відбувається систематич­но і на завершення навчання в школі складає всі 100 %. Прикро, що у більшості сучасних родин не приділяють належної уваги руховій активності дитини. Змалку не формують позитивного усвідомлення установки на необхідність занять з фізичної культури. Недоліки со­ціального розвитку та захисту, проблеми медицини, низький рівень рухової активності, незбалансоване харчування обумовлюють напру­жену демографічну ситуацію: 40 % юнаків і кожна десята дівчина не доживають до 60 років. Ми дійшли до того, що визнали студентів найкволішою частиною населення України, у яких середній біологіч­ний вік складає 35 років. Пересічний український юнак на 10—15 років старший за свій паспортний вік, а пересічна дівчина - на 5-10 років. Як зазначає О. Гірний, "кількість гармонійно розвинутих дітей не перевищує у 3-річному віці 18 %, у 6-річному віці - 18,6 %, у 16-17-річному - 7 %. Такі процеси "успішно" розпочинаються із дошкіль­них навчальних закладів, розвиваються і закріплюються школою за мовчазної згоди і участі батьків.

Всі ці соціальні "трагедії" зобов'язують дошкільні навчальні за­клади та батьків спрямувати зусилля на удосконалення роботи щодо фізичного розвитку дітей, підвищення рівня їх рухової активності.

66

Згідно вимог основних нормативно-правових документів найваж­ливішим завданням, яке стоїть перед педагогами та батьками є тур­бота про здоров'я учнів (його збереження та зміцнення). Адже воно є запорукою життєрадісності, бадьорості, повноцінного розумового і фізичного розвитку, віри в свої сили. Дорослі повинні знати індиві­дуальні здібності, потреби кожної дитини, створити відповідні умови для їх самореалізації, активізуючи та спрямовуючи її внутрішню енер­гію на самовиявлення та самоутвердження.

Окрім вищеназваних завдань потрібно виокремити й наступні: роз­виток фізичної культури особистості, оволодіння основами оздоровчо-коригувальної та прикладної спрямованості фізкультурної діяльності, розвиток основних фізичних якостей та рухових здібностей, підви­щення рівня фізичної підготовленості, загартування організму тощо. Реалізацію цих завдань треба здійснювати шляхом комплексного підходу до вирішення таких навчальних, оздоровлювальних і вихов­них завдань:

-формування знань щодо функціональної спрямованості фізичних вправ, їх ефективного використання для зміцнення здоров'я, прове­дення активного відпочинку та здорового способу життя;

-оволодіння елементарними знаннями з фізичної культури, гігіє­ни, основ здоров'я;

-формування навичок самостійних занять фізичними вправами, коригування постави, профілактики травматизму та ін.;

-удосконалення функціональних можливостей організму, розвит­ку основних життєзабезпечуючих систем;

-виховання бережливого ставлення до свого здоров'я і здоров'я оточуючих як найвищої соціальної цінності особистості;

-виховання інтересу, потреби і звички до занять фізичними впра­вами;

-розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, гнуч­кості й швидкісио-силових, спритності) та координаційних здібнос­тей (швидкості перешикувань, узгодження рухових дій, здатності до довільного розслаблення м'язів, вестибулярної стійкості тощо);

-формування адекватної самооцінки особистості, моральної са­мосвідомості, цілеспрямованості, впевненості у своїх силах, витри­валості;

ої ди

67

Розділ II. Науково-теоретичні підходи до проблеми виховання здоров