literatura_TMFV_dlya_studentiv / Калуська дошкільне тіловиховання / 58-59

Рух — це природна потреба дитини, форма існування. За недостат­ньої рухової активності у дітей різко ослаблюється діяльність опорно-рухової, серцево-судинної, дихальної, нервової систем

Отже, у батьків є можливість, підвищуючи функціональний стан усіх систем організму, цілеспрямовано впливати на нього і паралель­но розвивати рухові здібності дитини.

Показником високого рівня фізичної підготовки є рівномірний і оптимальний розвиток основних рухових якостей (швидкісно-сило­вих, спритності, сили, гнучкості).

Спритною можна вважати дитину, яка здатна:

а) швидко оволодівати новими вправами;

б) раціонально перебудовувати рухові дії відповідно до вимог, що змінюються;

в) оволодівати координаційне складними руховими навичками;

г) точно і економію виконувати рухові дії.

Рівень розвитку спритності дітей здебільшого визначається їх­ньою здатністю до самооцінки власних рухових дій, положення тіла в різних ситуаціях.

РУХОВА АКТИВНІСТЬ У КОНТЕКСТІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

М. Гуменюк, старший викладач кафедри менеджменту

Івано-Франківського обласного інституту

післядипломног педагогічної освіти

Формування фізичного, психічного, соціального здоров'я під­ростаючого покоління є одним із пріоритетних напрямків діяльності дошкільних навчальних закладів. Реалізацію програми держави з ви-щеозиаченої проблеми покладено на вихователів дошкільних навчаль­них закладів та батьків, які, добираючи відповідні засоби підвищення рухової активності дітей, сприятимуть розвитку та зміцненню їхнього здоров'я.

Т. Самотулка зазначає, що рухова активність прямо впливає не тільки на здоров'я, але й на формування психічних властивостей ди­тини та її характер.

Для вихователів первинним завданням є реалізація фізкультурно-оздоровчих програм, делегованих Міністерством освіти і науки Украї­ни, в основі яких рекомендується використання ігор, вплив яких на розвиток дітей є багатофункціональним, у тому числі і на фізичний

58

розвиток. Гра - як психічний механізм, за Е. Еріксоном, - це функція нашого "Я" в однині, яка має впливи на певні функції, за Ж. Піаже, — гра виливає на сенсорно-моторні дії від дня народження до 2 років життя, рольові ігри розпочинаються на другому році життя і виходять на пік 3-4 року життя, конструктивні ігри розпочинаються на кінець другого року життя, гру за правилами рекомендується використову­вати для дітей віком від 2 до 7 років.

Гра, як діяльність дитини, за Ж. Піаже визначається як ігрова діяльність суспільної істоти, яка не підлягає законові інволюції і про­довжується в дорослому віці в тій чи іншій формі з наперед визначени­ми цілями й чіткими правилами дії, вводить дітей в світ дійсності, світ дорослих.

Гра є якісним виховно-навчальним методом психо-сенсорного вихо­вання шляхом розвитку гостроти сприймання і пізнавання зовнішньо­го світу для набуття знань і вмінь для науки та розумової діяльності. Гра впливає на психо-моторний стан, охоплює фізичний розвиток ди­тини, моторні вміння, витримку, спритність, контроль своїх бажань, співпрацю в ігровій спільноті, щоб виграти. За допомогою гри у дити­ни формується психо-суспільний напрям розвитку, при якому дитина вростає в спільноту, спочатку вужчу — родинну, а потім — у ширшу, з умінням спілкуватися та бавитися, зокрема в ігрових групах. Про­цес усуспільнення дитини є довготривалий. Він проходить етапами самотньої гри, гри глядача, паралельної гри, асоціативної гри, коо­перативної гри за правилами. В ігровій ситуації дитина здійснює свої бажання, свої ростові потреби, злагіднює чи нейтралізує свої емоційні конфлікти. У неї розвиваються фізична сила, моторні вміння, швид­кість і точність рухів, координація. Гра охоплює все: рух, думання, нові інформації, новий досвід, комунікацію, працю та розвагу, до­тримання правил, є середовищем фізичного, розумового, суспільного розвитку, формування характеру дитини.

Отже, доходимо висновку, що колектив дошкільного навчального закладу повинен постійно піклуватися про організацію систематичної роботи з батьками, доводити до їхнього відома сучасні способи підви­щення рівня рухової активності дитини, вчити формувати позитивну реакцію на рух та заняття фізичними вправами та ін.

Вчені визначають, що біологічна потреба руху у вигляді гри у дошкільному віці складає 20 годин у тиждень і уже з 5-го року життя можна формувати навички "вірності руховій активності" у школі, а потім і впродовж дорослого життя.

. . , 59

Розділ II. Науково-теоретичні підходи до проблеми виховання