literatura_TMFV_dlya_studentiv / Калуська дошкільне тіловиховання / 112-113

Чи сприяють регулярні фізичні вправи зниженню рівня стресу? Як знизити тривожність?

Збудження становить собою "загальну фізіологічну та психоло­гічну активізацію організму людини, що коливається в континіуумі від стану глибокого спокою до стану інтенсивного збудження". Інтен­сивність збудження коливається від стану цілковитого спокою (кома) до стану повного збудження (маніакальне), для якого характерна психічна активність, підвищена частота серцевих скорочень, часте ди­хання, рясне потовиділення, що спричиняються як приємними, так і неприємними подіями.

Тривожність - це негативний емоційний стан, позначений відчут­тям нервозності, хвилювання і тривоги в поєднанні з активізацією і збудженням організму. Вона призводить до стану тривоги, постійно-змінюваного компонента настрою, та визначається як емоційний стан, позначений суб'єктивними, свідомо сприйманими відчуттями тривоги й напруженості, що супроводжуються або пов'язані з активізацією чи збудженням автономної нервової системи.

Тривалий постійний синдром тривожності може вилитись у стрес. Стрес визначають як "істотний дисбаланс між потребою (фізіологіч­ною або психологічною) та здатністю до реакції за умов, коли немож­ливість задоволення потреби має суттєві наслідки".

За дослідженнями вчених, існує позитивний зв'язок між фізични­ми навантаженнями та психічним здоров'ям.

Психіка значною мірою впливає на тіло. Це підтверджує поши­рення таких психомоторних розладів, як головний біль під час міг­рені, гіпертензії тощо.

Фізичні навантаження можуть знижувати ступінь різних видів де­пресії, стану тривоги та ін. Крім цього, є дослідження, які доводять, що навантаження аеробної спрямованості пов'язані з іншими позитив­ними змінами, зокрема підвищеною самооцінкою, настроєм, ейфорією та іншими рівнями продуктивності.

Одним із індикаторів розмежування функціональних стимулів від стрес-факторів є їхня різноманітна взаємодія з фізичними наванта­женнями. Розмежування дії короткотермінової і довготривалої рухо­вої активності на стресові реакції також може бути корисною.

Регулярна інтенсивна рухова активність позитивно впливає на зміни настрою, зменшення напруженості, дає можливість уникнути надмірної нервозності.

112

ГІГІЄНІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ РУХОВОГО РЕЖИМУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Дошкільний вік (3—6 років) характеризується швидкими темпами росту скелета і м'язової маси. Особливості психіки дітей цього віку зумовлюють доцільність коротких за часом, але часто повторюваних занять різноманітного ігрового змісту. Неприпустимі перевантаження організму, пов'язані з силовими навантаженнями і загальною втомою. У молодшому дошкільному віці (3-4 роки) необхідно створити всі умови для засвоєння дитиною багатьох видів найпростіших рухів, дій і загартувальних процедур. У 5-6 років дітям необхідно опанувати нові види фізичних вправ, підвищити рівень фізичної спроможності, слід заохочувати їх до участі в колективних іграх і змаганнях з одно­літками. Заняття фізичними вправами доцільно проводити щоденно у формі ранкової гімнастики, занять для засвоєння і вдосконалення рухів та різноманітних ігор. Тривалість заняття у трирічному віці на початку періоду - 10-15 хв, на його кінець - 20-25 хв; у чотирирічному віці -30-35 хв 3-4 рази на тиждень; у п'ятирічному віці - до 40 хв.

Потрібно враховувати, що п'ятий рік життя є критичним для багатьох параметрів фізичного здоров'я дитини. У цей період спос­терігається ослаблення деяких ланок м'язової системи і суглобових зв'язок, що може призвести до порушення постави, плоскостопості, сплющення грудної клітки. І тільки правильно організована фізична активність дітей, регулярні і правильно побудовані заняття фізични­ми вправами запобігають розвитку цих порушень.

На шостому році життя дедалі більшу увагу треба приділяти спе­ціальному розвиткові окремих фізичних якостей і здібностей, особ­ливо витривалості та швидкості. Завдання таких занять полягає в підготовці дитини до керування рухами та їх енергетичного забезпе­чення, а також психіки до значного підвищення розумових і фізичних навантажень, які виникнуть у зв'язку з початком навчання у школі.

Спостерігаючи за тим, як ходять три-и'ятирічні діти, можна по­мітити, що темп їх ходьби нерівномірний, діти часто махають у такт ходьби однією рукою, ідуть, згинаючи коліна, зовсім не відривають ніг від підлоги, сутуляться, дивляться під ноги, опускають голову на плечі. У цьому віці треба насамперед звернути увагу на координа­цію рухів, привчати до поперемінного рухання руками в такт ходьбі, орієнтації в просторі.

Дошкільнятам рекомендується ходьба з гімнастичною палкою на плечах, лопатках, перед грудьми, з фіксованим положенням рук (на плечах, уздовж тулуба, розведеними врізнобіч, за головою).

113

Розділ IV. Вплив рухової активності на функціонування деяких органів і систем дитячого організму