- •2. Розкрити завдання, форми і методі громадянського виховання школярів
- •3. Обґрунтувати сутність процесу навчання
- •4. Розкрити діалектику взаємозв'язку впливу різних факторів на розвиток суб'єкта
- •5. Проаналізувати діяльність учнів у навчанні. Розкрити співвідношення дій вчителя в учнів у процесі навчання.
- •7. Обґрунтувати значення етапів колективних творчих справ.
- •8. Розкрити сутність процесу виховання, його особливості і етапи
- •9. Проаналізувати вимоги до відбору змісту освіти в школі і основних його компонентів
- •10. Розкрити значення колективу у вихованні особистості і шляхи формування дитячого колективу.
- •11. Визначити взаємозв'язок закономірностей і принципів навчання
- •12. Визначити роль і значення методів заохочення і покарання у процесі виховання
- •13. Обґрунтувати об'єктивні передумови реалізації мети виховання - всебічного гармонійного розвитку особистості
- •14. Обґрунтувати сутність і шляхи реалізації принципу індивідуального підходу в навчанні
- •15. Обґрунтувати вимоги до організації контролю у навчанні
- •16. Схарактеризувати принцип гуманізму виховання
15. Обґрунтувати вимоги до організації контролю у навчанні
Одним із компонентів процесу навчання є контроль навчань! но-пізнавальної діяльності школярів (перевірка, оцінювання, облік). Основні види контролю: попередній, поточний, тематичний підсумковий. Успішність його проведення визначається реалізацією функцій контролю (контролююча, навчальна, діагностико-коригуюча, стимулюючо-мотиваційна, виховна), основних вимог до його організації (об'єктивність, регулярність проведення, гласність оцінювання, етичність ставлення до школяра, підготовка школярів до оцінювання результатів їх навчальне-пізнавальної діяльності), оптимальним вибором форм здійснення контролю (спостереження, усне опитування, письмовий, тестовий, програмований самоконтроль, взаємоконтроль, екзамени).
16. Схарактеризувати принцип гуманізму виховання
Реалізація принципу вимагає від вихователя його гуманістичної орієнтації, яка включає: ставлення педагога до педагогічної діяльності як до покликання, яке спрямоване не лише на викладання предмета, але й, у першу чергу, на дитину.
Принцип передбачає повагу до особистості дитини. У діяльності вчителя повага до учнів викликає в останніх довіру, відвертість, увагу до порад і пропозицій викладача. «Діти, підлітки, — як зазначає А.Г. Ковальов, — дуже чутливі до оцінки їх активності, умінь, виявів розуму, фізичної сили і спритності, які розглядаються як якості, гідні поваги і заохочень».
Повага до особистості школяра виявляється:
— у знанні вихователем індивідуальних особливостей дитини, у забезпеченні умов для ЇЇ розвитку; в урахуванні інтересів учнів, їх індивідуальних смаків, потреб, поглядів та ін.;
— у вияві довіри до дитини, доброти, чуйності;
— увазі, співчутті, співстражданні, сердечній турботі; в емпатич-ному ставленні до особистості, що передбачає бажання і уміння відчувати іншого як самого себе, ставати на його позиції, розуміти внутрішній світ дитини, тобто перейматися проблемами індивіда;
— у діалогізмі спілкування, який не можливий без бажання і уміння слухати і чути дитину, без ведення діалогу на основі рів-ностей позицій, взаємоповаги і довір'я, коли засобами спілкування педагога з вихованцями є не настанови, заборона, погрози, а врахування точки зору співбесідника, розумні вимоги.
Звідти виходить тактика співробітництва, взаємодії в сумісній діяльності і спілкуванні.
Гуманізм вихователя передбачає також терпимість, його педагогічний такт.