5. Проаналізувати діяльність учнів у навчанні. Розкрити співвідношення дій вчителя в учнів у процесі навчання.

Навчання як двобічний процес включає діяльність учителя (ви­кладання) й учнів (навчання).

Діяльність учителя (викладання) передбачає проектування діяль­ності школярів, спрямованої на засвоєння ними педагогічне адап­тованого соціального досвіду, та взаємодії в цьому процесі, відбір змісту, форм, методів, засобів навчання.

Один із важливих етапів у роботі вчителя — стимулюючо-мотиваційний, спрямований на формування позитивного ставлення шко­лярів до своєї навчально-пізнавальної діяльності. Важливо, щоб учень сам виявляв бажання пізнавати нове. Для цього необхідно спиратися на потреби, інтереси людини. С.Т. Шацький відзначав:

1. У дітей дуже сильно розвинуто інстинкт товариськості, вони легко знайомляться один з одним — ігри, розповіді, невгомонна балаканина є ознаками цього інстинкту.

2. Діти — наполегливі дослідники за природою, звідси — їх легко збуджена цікавість, безкінечна кількість запитань, бажання до всього торкатися, все обмацувати, випробувати.

3. Дітям необхідно проявляти себе, говорити про себе, про свої враження. Звідси постійне висування свого «Я» і величезний розвиток фантазії, уявлення — це інстинкт дитячої творчості.

4. Дітям подобається творити, створювати щось незвичайне із нічого, доповнюючи відсутнє уявленням.

5. Величезну роль у формуванні дитячого характеру має ін­стинкт наслідування.

6. Основні етапи організації самовиховання: 1) Усвідомлення потреби, бажання змінити себе, удосконалювати свої

особистісні якості;

2) Самоаналіз

3) Самооцінка

4) Визначення мети, програми, плану діяльності

5) Діяльність, спрямована на самозміну, самоудосконалення

6) Методи, прийоми, засоби діяльності, спрямованої на самовиховання (Самообов'язки, самонакази, само-примушення, самоумовлення, само переконання, Самонавіювання, самозаохочення, самопокарання, самоутішання)

7. Обґрунтувати значення етапів колективних творчих справ.

Цікавою є методика організації колективних творчих справ (КТС) І.П. Іванова. Починається все з колективного планування, якому передує бесіда про планування роботи. Створюються групи, що визначають: що і для кого зробити? Коли? Де? Як? Кому краще брати участь? З ким працювати? Хто буде ведучим?

Протягом тижня проводиться конкурс на кращу пропозицію, розвідку справ тощо. Тільки після цього здійснюється вибір спра­ви членами класного чи шкільного колективу. Це може бути: прес-бій, прес-конференція, конкурс малюнків, телеміст, турнір-вікто-рина. Поточна організаторська діяльність передбачає створення ради справ, в які можуть включитися і старші: вчителі, старшокласни­ки, батьки, випускники школи. Успіх справи у великій мірі ви­значається саме цією співдружністю.

Після виконаної справи проводиться колективне обговорення й оцінка зробленого на основі відповідей на запитання: що вдало­ся і чому? Що не вдалося і чому?

1. Справа — це піклування про щось, когось, тобто справи повинні бути на радість і користь людям.

2. Брати участь у справах повинні всі члени даного колективу.

3. Романтична форма проведення.

4. Творча основа діяльності.

5. Змінність лідерів.