II. Формування вмінь правильно узгоджувати слова в реченні.

3. Робота над семантикою речення.

3. Робота над інтонаційним оформленням речення в усному і писемному мовленні.

Розглянемо докладно зміст кожного напряму роботи.

Першим напрямом є формування вмінь складати різні за структурою речення.

1. Складання речень.

Робота над реченням враховує складність структури, по­слідовність появи різних його типів в онтогенезі.

1. Складання двоскладового речення, яке включає іменник у називному відмінку та дієслово 3-ї особи теперішнього часу {Дівчинка читає).

2. Складання поширеного речення з 3—4 слів: підмет, прису­ док, прямий додаток (Мама поливає квіти): підмет, присудок. прямий додаток, непрямий додаток [Хлопчик ловить рибу вудоч­ кою); підмет, присудок, непрямий додаток {Діти катаються з гори); підмет, присудок, обставина {Сонце світить яскраво).

Під час побудови речень велике значення має використання наочного матеріалу (малюнки, схеми, опорні слова та запитан­ня). Згідно з теорією поетапного формування розумових дій, під час навчання розгорнутих висловлювань на початкових ета­пах роботи потрібно спиратися на графічні схеми, тобто мате-реалізовувати процес побудови мовленнєвого висловлювання. Графічні схеми у вигляді різних позначень (кружечків, прямо­кутників, трикутників) та стрілок допомагають символізувати предмети та зв'язки між ними.

На початкових етапах під час складання речень діти вико­ристовують фішки, якими позначають кожне слово в реченні. В подальшому фішку замінюють умовним позначенням, залеж­но від частини мови або від того, яке значення має слово в ре­ченні. Наприклад, іменник (предмет, суб'єкт) позначають кру­жечком, дієслово (дія предмета, предикат) — прямокутником: об'єкт, на який спрямовується дія. — трикутником. Приміром, дитині пропонують розглянути малюнок, де зображений хлоп­чик, який ловить рибу. З допомогою запитань визначають суб'єкт (хлопчик), предикат (ловить), об'єкт (рибу). Кількість фішок (позначень) має відповідати кількості слів у реченні.

Використовують такі види завдань:

1. Скласти речення за опорними словами та запитаннями: Хто? Де^? Що? робить?Що^?(збирають, люди, гриби, в лісі).

2. Скласти речення за опорними словами без запитань (гики,дерев, ранкове, сонце, крізь, пробивається).

3. Скласти речення за словосполученнями (йдуть по дорозі,біжить по вулиці, гуляє по лісу, тепла весна).

4. Дібрати речення до певної графічної схеми (пропонують 2-3 речення).

5. Самостійно скласти речення за поданими графічними схемами та записати їх піл схемами (пропонують 1. 2. потім 3 схемами.

6. Скласти речення за таблицями-схемами.

Цей вид роботи є ефективним засобом, що допомагає учням оволодівати навичками правильної побудови речень. У табли­цях наводять окремі слова, порядок розміщення їх і правильну форму слів.

Описана методика була розроблена В. Чистяковим і може бути використана як один з корекційних засобів у процесі на­вчання дітей з вадами мовленнєвого розвитку. Щодо таблиць подано такі рекомендації (В. Чистяков):

1. таблиці-схеми можуть бути складені логопедом та вчите­ лем і застосовуватися в класі на будь-якому уроці за потреби і відповідно до загального перебігу роботи;

2. під час роботи з таблицями вдаються до складання, читан­ня і запису речень;

3. за таблицями можна складати і записувати багато речень. Це забезпечує достатню кількість повторень, що сприяє усвідом­ ленню їх, запобігає механічності виконання завдання і викли­кає інтерес до нього.

Матеріал для складання речень за таблицями:

а) із словосполученнями, що означають перехідні дії;

б) із словосполученнями, що означають орудійність дії:

в) зі словами, що позначають спрямованість дії на предмет: г) зі словами, що означають просторові співвідношення:

д) зі словами, що означають ознаки предметів:

є) зі словами-антонімами:

7. Складання речень за таблицями:

З кожного стовпчика вибрати відповідні слова і скласти і ними речення:

Що робить? Що робив?	Який?Як
пливуть	маленьке
зеленіє	молода
шумить	темні
качається	темний
тече	широка

Що?

Річка

Хмари

Трава

Ліс

Деревце

8. Складання речення за заданим початком (формування дії ймовірного прогнозування на синтаксичному рівні). Завдання виконують доповненням речень, розпочатих педагогом, одно­ рідними додатками та присудками, спираючись на наочність, попередньо прочитаний текст та бесіду за його змістом. Продовжити речення (3—4 варіанти): Людина йшла по.... Кішка ловить.... Яблука на тарілці.... Голос зозулі....