1. Родовий відмінок:

а) значення прямого об'єкта при дієсловах із заперечною част­кою не (Михайлик не привітав (друг). Хлопчик не помітив (станція));

б) значення прямого об'єкта, не визначеного кількістю (Дідусь кутів (мед). Маша попросила набрати (вода));

в) значення при збірних іменниках (Біля верби зібрався гурт(дівчата). Ансамбль (гітариста) вирушив на гастролі);

г) значення належності, присвійності (Вчора я закінчив читати книгу (брат). Взимку шубка (зайчик) змінює колір);

д) обставини значення (Маша чекала звістку від (подруга). Бабусина скриня почорнію від (давність)).

2. Давальний відмінок:

а) значення спрямування (Іра купила альбом (брат). Бабуся в'яже светр (онук));

б) значення належності (Гурт виконав оду (переможці). Арти­сти виражали шану (поет)).

3. Знахідний відмінок:

а) значення прямого об’єкта (Павлик годує (кролик). Юра тримає (вудочка));

б) значення часу (Він навчався 5 (рік) в університеті);

в) значення місця (Молоко налили в (каструля). Метелик сів на (квітка)).

4. Орудний відмінок:

а) значення знаряддя і засобу дії [Двірник замітає (віник)),

б) значення суб'єкта дії (Лист до бабусі написано (онук));

в) значення обставинної характеристики часу, місця, порівняння і перевтілення (Над своєю роботою студент працював(ночі). Він вив (вовк) від самотності);

г) значення предикативної характеристики (Він мріяв бути (лікар). Борщ був з (перець)).

5. Місцевий відмінок:

а) значення місця дії (Бабуся любить жити в (село));

б) значення знаряддя дії (Він писав твір на великому (папір). Дідусь гарно грає на (сопілка));

в) значення засобу пересування (Він прилетів на (літак) з Ве­ликої Британії).

7

Третім напрямом є робота над семантикою речення.

Потреба у такій корекційній роботі зумовлена тим, що бага­то дітей під час читання і письма достатньою мірою не розумі­ють семантики простого речення, не усвідомлюють, що речен­ня має закінчену думку. Подібні явища спостерігаються навіть у тих випадках, коли учні мають знання про структуру речення.

Роботу, спрямовану на поліпшення розуміння змісту речен­ня, проводять у кілька етапів. На початкових етапах потрібно розвинути в учнів розуміння змісту простого речення з прямим порядком слів, а потім — з непрямим. На заключних етапах роботи формується розуміння семантики часових і порівняль­них конструкцій.

Роботу, спрямовану на підвищення рівня розуміння змісту простих речень, проводять з допомогою загальних і допоміж­них запитань, які логопед ставить до відповідного речення, тек­сту. Якщо учень не може відповісти на загальне запитання про зміст речення, йому пропонують допоміжні запитання до кож­ного з членів речення.

Приклади завдань:

1. Прості речення:

а) з прямим порядком слів (Дівчинка їсть. Що робить дівчин­ка? Хто їсть?);

б) із зворотним порядком слів (Хлопчика запросила дівчинка. Хто зробив запрошення ? Вітю побив Коля. Хто забіяка ?).

2. Інвертовані конструкції (Траву їсть корова. Хто їсть траву ?).

3. Пасивні конструкції (Молоко розлите кошеням. Хто розлив молоко?).

4. Часові конструкції (За зимою настає весна. Що настає спо­чатку?).

5. Порівняльні конструкції (Слон більший за вовка. Хто мен­ший '?).

Для удосконалення розуміння семантики речення учням про­понують відповісти на запитання до речень (Злякано затремтів густий кущ диких троянд. Про що йдеться в реченні? Що зробив куш? Який був куш? Як куш затремтів? і т. д.).

8

Четвертим напрямом є робота над інтонаційним оформленням речення в усному і писемному мовленні.

Інтонаційна завершеність є однією з основних ознак речен­ня. Вона робить речення цілісним для сприйняття на слух. Кож­ний вид речення має притаманну йому інтонацію, яка робить нашу мову емоційно забарвленою, чіткою, виразною. Одним із завдань корекційної роботи є правильне інтонаційне оформ­лення речення в усному та писемному мовленні. Потрібно на­вчити учнів розрізняти на слух і фіксувати на письмі різні види інтонації: повідомлення, ствердження, заперечення, запитан­ня, наказ, захоплення, оклик, прохання тощо.

Завдання:

1. Прочитати текст. Визначити кожне речення за метою вис­ловлювання.

2. Визначити типи речень за метою висловлювання.

3. Списати, в кінці речень поставити відповідні розділові знаки.

4. Поділити текст на речення. В кінці речень поставити від­ повідні розділові знаки.

Отже, під час проведення корекційної роботи над реченням учні усвідомлюють, що воно є комунікативною одиницею ви­щого рівня мови. Тільки у формі речення твориться і виража­ється думка, передаються повідомлення, запитання, накази, прохання, почуття і волевиявлення, тобто відбувається спілку­вання.

Збагачення лексичного запасу учнів відбувається за такими на­прямами:

1. розвиток обсягу та якості номінативного словника: за лексичними темами; на основі виділення спільних та відмінних ознак у серії зображених предметів (назви «зайве»); узагальнен­ня за одним поняттям (одяг, транспорт); розвиток подвійного узагальнення [тюльпан, лілія, троянда — квіти; підберезник, лисичка, боровик — гриби; квіти та гриби — рослини):

2. розвиток уміння називати дії за поданим предметом або його зображенням (Машина їде); явищем природи (Дощ іде. Сніг падає. Річка тече) та ін.;

3. розвиток уміння добирати якісні ознаки до слів, які озна­чають предмети: Яка? Яке? Який? (яблуко, сніг, слива); добір відносних прикметників (ложка, стакан, суп); добір присвійних прикметників (лисячий, собачий, ведмежа);

4. розвиток уміння добирати слова-антоніми: відбір антонімів серед слів: знаходження антонімів у віршах, текстах; добір антонімів до багатозначних слів (свіжий: хиб. вітер, газе­та, яблука: стара:людина, будинок);

5. розвиток уміння добирати слова-синоніми: відбір сино­німів із ряду слів; знаходження синонімів у текстах, добір си­нонімів до окремих слів; диференціація синонімів та антонімів;

6. робота над багатозначними словами: пояснення їхніх зна­чень (ключ, ручка, коса): добір до кожного з них антонімів, си­нонімів;

7. розвиток уміння впізнавати за описанням слова та пояс­нювати їхні значення;

3) розвиток уміння виділяти та пояснювати переносне зна­чення слів, прислів'їв та приказок.

З метою подолання семантичних помилок на рівні тексту потрібно проводити логопедичну роботу з формування в учнів умінь зв'язно висловлювати власні думки. Корекційна робота над зв'язним мовленням передбачає розвиток уміння докладно та стисло переказувати текст, працювати здеформованим тек­стом (з використанням малюнків та без них).

11