Запитання. Завдання

1. У чому виявлявся антиукраїнський характер освітньої політики московського царату?

2. Які дані свідчать про зниження рівня освіченості й письменнос­ ті в Україні на початку XIX ст.?

3. Охарактеризуйте освітню програму Кирило-Мефодіївського то­ вариства.

4. Визначте основні позиції педагогічних поглядів І Шевченка, М. Костомарова, П. Куліша.

5. Обгрунтуйте значення творчості І Шевченка для розвитку на­ ціональної школи.

6. Порівняйте стан шкільництва XIX ст. на Правобережжі, Лівобе­ режжі та Західній Україні.

7. Побудуйте схему системи освіти в Російській імперії у XIX ст. (після реформи 1864 p.).

8. Розкрийте основні особливості розвитку школи і педагогіки на Закарпатті.

9. Наведіть основні положення педагогіки К. Ушинського.

Уроки XX століття: шлях до національної школи

Революційні зміни в українському шкільництві й становлення національної системи освіти

Крах царизму в Російській імперії у березні 1917 р. зумовив виникнення Української Народної Республіки на чолі з Центральною Радою. Проіснувавши до кінця квіт­ня 1918 p., Центральна Рада здійснила низку заходів що­до розбудови нової школи. Уряд УHP склав концепцію національної освіти, в основу якої було покладено прин­ципи: громадсько-державного характеру освіти; рівнопра­вності усіх громадян на здобуття загальної освіти; навчання рідною мовою; запровадження самоврядування у школі; пріоритетний характер фінансування освіти; введення за­гального, безплатного, обов'язкового, світського початко­вого навчання.

Уряд гетьмана Скоропадського (березень — грудень 1918р.) продовжував політику розвитку українського шкільництва, але орієнтація на широке самоврядування змінилася централізацією освітньої справи, заохоченням приватної ініціативи у заснуванні українських гімназій та інших середніх шкіл, тривали «українізація» школи та кіль­кісне зростання різноманітних навчальних закладів.

520

З історії педагогіки

Історія українського шкільництва та педагогіки

521

У середніх навчальних закладах, що залишалися росій­ськомовними, було введено як обов'язкові предмети україн­ську мову, історію та географію України, історію українсь­кої літератури. Відкриваються нові вищі навчальні заклади (серед них Катеринославський університет у 1918 p.), запо­чатковуються Українська Академія наук, Педагогічна ака­демія, Національна бібліотека, низка великих видавництв.

Більшовицький режим, який переміг у громадянській війні, спершу продовжував демократичні перетворення в українській школі. В духовному плані вони були певним відлунням 1917—1920 pp. — часів існування Української національної держави. Відкриваються школи з українсь­кою мовою навчання, на базі гімназій, міністерських і цер­ковнопарафіяльних шкіл утворюються чотирирічні й се­мирічні трудові школи, з'являються дитячі бібліотеки, за­безпечуються соціальний захист та виховання дітей-сиріт, безпритульних дітей, доступність навчання. Основним за­вданням системи освіти стає ліквідація неписьменності та малописьменності, яку було ліквідовано 1939 p., запрова­джуються загальна початкова освіта, перехід до загальної семирічної освіти в місті й на селі, поступово розширюєть­ся мережа середніх шкіл у містах і районних центрах.

Вимогою часу було створення єдиної системи народної освіти, яку більшовики зробили надійним засобом впрова­дження своєї ідеології. Саме на це спрямовується державна освітня політика. З 1934 р. встановлено єдину загальносоюзну систему освіти: початкова школа (1—4 класи), неповна се­редня школа (1—7 класи), середня школа (1—10 класи).

Єдину союзну державу СРСР, у складі якої була Укра­їнська республіка, було проголошено у 1922 p., але від­мінності української системи народної освіти, які зберег­лися до 1930 р. (в Росії єдина трудова школа була дев'я­тирічною, в Україні — семирічною; в Росії технікум був підготовчою ланкою до інституту, а в Україні інститут і технікум вважалися рівноправними вищими навчальни­ми закладами тощо) свідчили про певну незалежність укра­їнської освітньої політики.

Репресії невинних людей у 30-х роках торкнулися і наукової педагогічної еліти. Так, у лютому 1931 р. від­булася сумнозвісна дискусія в Інституті педагогіки, вна­слідок якої було «викрито» активних теоретиків «бур­жуазно-націоналістичної ідеології» в педагогіці¹, яка за-