3. Питання діагнозу
Обстеження будується на загальному системному підході, розробленому у вітчизняній логопедії, з урахуванням специфіки описаних вище мовних і немовних порушень, загального психоневрологічного стану дитини і віку. Чим менше дитина і чим нижче загальний рівень його мовленнєвого розвитку, тим більше значення в діагностиці має аналіз немовних порушень.
У даний час на основі оцінки немовних порушень розроблені прийоми ранньої діагностики дизартрії.
Найбільш частим першим проявом дизартрії є наявність псевдобульбарного синдрому, перші ознаки якого можна визначити вже в немовляти. Це — слабість лепету або його відсутність (афонія), порушення смоктання, ковтання, відсутність або слабість окремих уроджених безумовних рефлексів (смоктального, пошукового, хоботового та ін.). Крик у цих дітей тривалий час залишається тихим, погано модульованим, нерідко з носовим відтінком, іноді вигляді схлипувань, що виникає в момент вдиху.
Вони в'януло смокчуть, при смоктанні можуть захлебнутися, синіють, іноді молоко виливається з носа. У тяжких випадках діти в перші дні життя взагалі не беруть груди: годують через зонд, відзначаються і порушення ковтання, дихання поверхневе, нерідко прискорене й аритмічне. Ці порушення поєднуються з асиметрією обличчя, підтіканням молока з одного кута рота, відвисанням нижньої губи, про перешкоджає захопленню соски або соска. З часом усе більше виявляється недостатня інтонаційна виразність крику, голосових реакцій, звуки гуління, белькоту відрізняються одноманітністю. Дитина тривалий час не може жувати, кусати, давиться твердою їжею, не може пити з чашки. Уроджені безумовні рефлекси, що були пригнічені в період новонародженості, виявляються й утрудняють розвиток довільної артикуляційної моторики. По мірі зростання дитини в діагностиці дизартрії всі більше значення починають здобувати мовленнєві симптоми: стійкі дефекти вимови, недостатність довільних артикуляційних рухів, голосових реакцій, неправильне положення язика в порожнині рота, його насильницькі рухи, порушення голосоутворення і мовного видиху, затриманий розвиток мовлення.
Особливу складність представляє діагностика стертих проявів дизартрії.
Основні критерії діагностики:
наявність слабо виражених, але специфічних артикуляційних порушень у вигляді обмеження обсягу найбільш тонких і диференційованих артикуляційних рухів, частковості недостатність загинання кінчика язика вгору, а також асиметричне положення витягнутого вперед язика, його тремор і занепокоєння в цьому положенні, зміни конфігурації;
наявність синкінезій (рух нижньої щелепи при русі язика вгору, рухів пальців рук при рухах язика);
уповільнений темп артикуляційних рухів;
труднощі утримання артикуляційної пози;
труднощі в переключенні артикуляційних рухів;
стійкість порушень звуковимови і труднощі автоматизації поставлених звуків;
наявність просодичних порушень.
У ряді випадків для діагностики мінімальних проявів дизартрії допомагають функціональні проби.
Проба 1. Дитину просять відкрити рот, висунути язик вперед і утримувати його нерухомо по середній лінії й одночасно стежити очима за предметом, що переміщається в бічних напрямках. Проба є позитивною і свідчить про дизартрії, якщо в момент рухів очей відзначається деяке відхилення язика в цю же сторону. Проба 2. Дитину просять виконувати артикуляційні рухи язиком, поклавши при цьому руки на його шию. При найбільш тонких диференційованих рухах язика відчувається напруга шийної мускулатури, а іноді і видимий рух із закидуванням голови, що свідчить про дизартрію.
Діагноз ставиться спільно лікарем і логопедом. Важливо правильно описати мовні і немовні прояви дизартрії, відзначити особливості загального мовного розвитку, визначити рівень мовного розвитку, а також дати якісну характеристику структури дефекту, відзначивши, чи є в дитини дефект тільки фонетичним або фонетико-фонематичним. У мовній карті дитини з дизартрією поряд із кліничним діагнозом, що ставить лікар, відбиваючи по можливості і форму дизартрії, необхідне логопедичне заключення, засноване на принципі системного підходу до аналізу мовних порушень. Наприклад:
Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення у дитини з псевдобульбарною дизартрією.
Фонетико-фонематичне недорозвинення. Артикуляторно-акустична дисграфия в дитини з псевдобульбарною дизартрією (для дітей шкільного віку).
Загальне недорозвинення мовлення (III рівень) у дитини з псев добульбарною дизартрією.
При обстеженні дітей з дизартрією особлива увага звертається на стан артикуляційної моторики, голосу дихання.