3. Загальна структура та завдання системи цо України

В Україні державні програми із захисту населення в умовах НС, здійснюються на базі певних міжнародних гуманітарних, правових актів і законів, що прийняті Верховною Радою України (Закон про охорону навколишнього середовища, Закон про оборону та інші). Одним з таких документів, на підґрунті яких розробляється державна програма, що визначає заходи з захисту населення при загрозі або виникненні НС техногенного, природного, соціально-політичного або воєнного характеру, є закон України "Про Цивільну оборону України". Цей закон було прийнято постановою Верховної Ради України від 3 лютого 1993 р. На основі закону про ЦО України постановою Кабміну України від 10 травня 1994 р. затверджено "Положення про ЦО України", в якому визначені завдання ЦО України, порядок її організації і функціонування та Закон України “Про захист населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру”. Ці документи узгоджені з основними Положеннями міжнародного гуманітарного права з проблем захисту людей, Женевською конвенцією та Додатковими протоколами до неї. Стосовно їх кожен має право на захист свого життя та здоров’я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха. Гарантом цього права є держава, яка створює систему цивільної оборони. ЦО має за мету захист населення на об'єкті або території від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру. Заходи ЦО розповсюджуються на всю територію України, на всі прошарки населення. Завданнями ЦО України є:

- запобігання виникненню НС техногенного походження, і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат при аваріях, катастрофах, через великі пожежі та стихійні лиха;

- оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирний та воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку;

- захист населення від наслідків НС та застосування засобів ураження;

- організація життєзабезпечення під час АКСЛ і у воєнний час;

- організація і проведення АРІНР у районах лиха й осередках ураження;

- створення систем аналізу і прогнозування, управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх у готовності для функціонування у НС мирного і воєнного часу;

- підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати ЗІЗ та діяти в НС.

Систему ЦО України складають (рис. 1.1) : органи державної виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесені функції, що пов’язані з безпекою та захистом населення, попередженням, реагуванням та діями в НС; органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральних та місцевих органів державної виконавчої влади та місцевих адміністрацій, керівництва підприємств, закладів, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування; сили та засоби, що призначені для виконання завдань ЦО, служби ЦО; фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів, що передбачені на випадок НС; системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення; центральний орган виконавчої влади з питань НС і справам захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань ЦО.

Керівництво ЦО відповідно до принципів її будови здійснюють: Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, керівництво підприємств, закладів та організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування. В містах (крім Києва та Севастополя), селищах та селах керівництво здійснюють виконкоми Рад. Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує впровадження у життя державної політики у сфері ЦО, захисту населення і території від НС, запобігання цих ситуацій та реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи, є міністерство України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС). МНС України здійснює керівництво дорученою йому сферою управління і несе відповідальність за її стан і розвиток. Безпосереднє керівництво ЦО здійснюють начальники ЦО. Начальником ЦО України є Прем’єр-міністр, а його першим заступником – міністр НС. На інших адміністративно-територіальних рівнях функції начальників ЦО виконують керівники відповідних органів виконавчої влади (голови обласної, районної держадміністрації), в містах, селищах та селах – відповідні голови територіальних громад, в міністерствах – їх керівники.

На ОЕ – їх керівники. Безпосереднє виконання завдань ЦО, здійснюється постійно діючими органами управління зі справ ЦО, в тому числі створеними у складі підприємств, закладів і організацій силами та службами ЦО. Органи управління зі справ ЦО, що входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування: по перше, відповідним місцевим