1.Будова та завдання Цо України

1.1. Особливості сучасної війни

До характерних рис сучасних воєн належать різні форми і методи бойових дій, у тому числі й нетрадиційні; сполучення воєнних операцій (проведених відповідно до правил військової науки) з партизанськими та терористичними діями; широке використання кримінальних (іррегулярних) формувань; швидкоплинність воєнних дій; вибірковість поразки об'єктів; підвищена роль далеких дистанційних боїв із застосуванням високоточних радіо керованих засобів; нанесення крапкових ударів по ключових об'єктах; сполучення могутньої вогневої поразки, політико-дипломатичного, інформаційно-психологічного й економічного впливу. Аналізуючи ці особливості, необхідно звернути увагу на передбачувану швидкоплинність сучасних воєн (до 30…60 діб), що зажадає нових підходів до мобілізаційних планів і розгортання виробництва озброєння згідно плану розрахункового року. Відповідно до військової стратегії перемога у війні містить 3 компоненти: розгромлення збройних сил супротивника, знищення його економічного потенціалу, усунення політичної влади. У минулих війнах для цього була необхідна окупація території супротивника. Сьогодні цього не потрібно. Приклад тому - рішення військового конфлікту на Близькому Сході — «Буря в пустелі». У зв'язку з цим змінюється і роль Збройних Сил у сучасній війні. Суть її у здатності військ ППО країни і Збройних Сил у цілому відбити тривалий і масований авіаційно-космічний удар з різних напрямків та забезпечити захист економіки на всій території країни. У той же час більшість розвинутих країн світу завершують ін­дустріальний період свого розвитку, економіка якого базується на трудовій теорії вартості. Безперервне зростання сектору економіки, який пов'язаний з інформаційними технологіями є підставою для ствердження, що на зміну індустріальному суспільств приходить інформаційне суспільство Основним стратегічним ресурсом його є інформа­ція та інформаційні технології, а місцем існування - єдиний інформаційний простір. Останній вимагає уніфікації інформаційних та телекомунікаційних технологій всіх країн-суб'єктів інформаційного співтовариства. Це дає можливість розвинутим індустріальним країнам (США, Японія та ін.) посилити свої політичні, економічні та воєнні переваги, здійснювати глобальний інформаційний контроль над світовим суспільством і фактично нав'язувати йому свої пра­вила існування. Вже зараз викликає тривогу інформаційно-культурна та інформаційно-ідеологічна експансія Заходу, яка здійснюється по світових телекомунікаційних мережах типу Internet. Все це створює об'єктивні передумови для політичної та економічної конфронтації держав, нових криз у міжнародних стосунках. Саме тому інформаційна війна та інформаційна зброя опинилися у центрі уваги політиків та воєнних аналітиків. За оцінками воєнних спеціалістів США, збитки економіці країни від порушення функціонування обчислювальних систем у структурах державного управління та фінансових установах можна порівняти за наслідками тільки із застосуванням проти США ядерної зброї. На думку воєнних експертів, як тіль­ки США та інші високо розвинуті країни досягнуть величез­ної переваги в інформаційній галузі, вони зможуть з досить високим ступенем ймовірності моделювати поведінку інших країн, контролювати і передбачати всі їхні дії. Це означає, що країни, які «програли», будуть назавжди відкинуті на узбіччя світової історії, бо переможці в інформаційній війні вже ніколи не втратять своєї переваги, а переможеним країнам вже ніколи не судилося наздогнати переможців.