1. Експрес-оцінка ринкової позиції фірм

Оцінка ринкової позиції фірм виробляється на основі розгляду ретроспективної (перший рік) і поточної (останній рік) ситуацій на ринку з використанням інформації, яка передбачена за індивідуальним завданням та фіксується у табл. 1.

Таблиця 1

Суб’єкти ринку	Обсяги продукції фірм, тис. од.
	перший рік	останній рік
Базова фірма (А)
Фірма (Б)
Фірма (В)
Фірма (Г)
Ринок у цілому

Така постановка питання дає можливість змоделювати по ретроспективній ситуації деяку «стартову» позицію базової фірми та інших фірм, що оперують на ринку. Вона також дозволяє надалі (за поточною ситуацією) встановити характер зміни ринкової позиції фірм (поліпшення або погіршення) протягом періоду часу, який розглядається.

1. Аналіз стану ретроспективної ринкової ситуації

Необхідні для здійснення даного дослідження вихідні дані відображаються у табл. 2.

Таблиця 2

Суб'єкти ринку	Ємкість реалізованих ніш фірм, тис. од.	Ринкові частки фірм
Базова фірма (А)
Фірма Б
Фірма В
Фірма Г
Ринок у цілому

На основі даних табл.2 визначаються ринкові частки фірм D_i за формулою

D_i = Q_i /Q, i = А, Б, В, Г,

де i – шифр фірми (i = А, Б, В, Г);

Q_i – ємкість реалізованої ринкової ніши i-ї фірми;

Q =- ємкість ринку.

Одержані результати розрахунків показника D_i заносяться у праву частину табл. 2, після чого виконується оцінка ринкової позиції фірм.

Ця задача розв’язується за умови, що ринок поділяється на чотири сектори (М_I - М_IV), у кожний з яких включаються фірми із близькими значеннями ринкової частки. Тим самим фіксується рівень міцності ринкової позиції кожної фірми.

Відповідно до термінології, яка використовується в теорії ринку, у згаданих секторах поєднуються:

М_I - фірми-лідери ринку;

М_II - фірми із сильною ринковою позицією;

М_III - фірми зі слабкою ринковою позицією;

М_IV - фірми-аутсайдери ринку.

За таких умов задача полягає у виявленні сектору ринку, до якого тяжіє кожна фірма. Розв’язання цієї задачи відшукується за алгоритмом, що передбачає реалізацію наступних обчислювальних і логічних операцій.

1. Вказані у табл.2 значення показника ринкової частки фірм упорядковуються за зростанням (неубуванню) і будується послідовність

При цьому величини таприймаються далі в якості відповідно мінімального () і максимального () значень ринкової частки фірм.

2. Знаходиться середнє за ринком арифметичне значення ринкової частки фірм при їх загальній кількістіm:

,

ліворуч від якого опиняються фірми з більш низькими, а праворуч – фірми з більш високими ринковими частками.

3. Розглядаєма сукупність фірм розбивається на дві підмножини ( і ) за правилом:

Очевидно, що в підмножину потраплять фірми, ринкова частка яких перебуває в інтервалі [), а підмножину утворять фірми з ринковою часткою з інтервалу [,], що показано на рис. 1.

4. Процедура диференціації фірм за ринковою часткою триває, тепер вже у рамках підмножин й . Із цією метою для відповідних інтервалів зміни ринкових часток фірм , визначаються середні арифметичні значення та:

5. Фіксуються граничні значення показника ринкової частки фірм для формування секторів М_I – М_IV:

.

6. Фірми всієї сукупності, яка розглядається, розподіляються відповідно до показника ринкової частки між чотирма секторами ринку за слідуючим правилом:

7. На основі отриманих результатів формується табл.3, у якій відображаються ринкові позиції фірм із вказівкою для кожної з них відповідного сектору ринку.