- •1.Базові компоненти соціального життя.
- •2.Види цінностей їх соціальна роль.
- •3.Вірогідність соціологічного знання.
- •4.Громадянське суспільство його соціальне значення
- •5.Девіантна поведінка та її види.
- •7.Емпіричні школи в соціологі.
- •8. Закони і категорії соціології
- •10.Засоби аналізу даних,…..
- •11. Класи та страти
- •12.Малі соціальні групи і їх види.
- •13.Метод вивчення документів у соціологічному дослідженні
- •14.Метод виміру в соціологічному дослідження.
- •15. Метод експерименту в соціологічному дослідженні
- •16. Метод опитування у в соціологічному дослідженні
- •17.Метод спостереження в соціологічному дослідженні
- •18. Метод соціального пізнання
- •19.Методи соціологічних досліджень
- •20. Міграція та еміграція.
- •21. Національна культура і проблема соціальної свободи
- •22. Повсякденне та культурологічне розуміння націй.
- •23. Поняття особи та особистості в соціології
- •24. Поняття соціальної стратифікації.
- •25. Поняття соціології права.
- •27. Поняття та структура культури
- •28. Поняття та структура програми соціологічного дослідження
- •29.Потреби індивіда як вихідний момент. Види потреб у соціальній динаміці.
- •30. Потреби, інтерес та цінності – механізми визначеності поведінки
- •31. Принцип репрезентативності в соціологічному дослідженні.
- •36. Прогрес і регрес суспільства.
- •37. Психологічні школи в соціології
- •38.Релігійна група як соціальна спільність.
- •39. Розвиток соціальних знань у Стародавньому світі.
- •40. .Поняття ідеології
- •41. Самосвідомість та саморегуляція особи
- •42.Соціальна адаптація та інтеграція.
- •43.Соціальна мобільність.Канали соціальної мобільності.
- •44.Поняття відкритого суспільства
- •46.Соціальна функція права
- •47.Соціальні інститути та їх види.
- •48.Соціальні конфлікти як стан соціальних відносин.
- •49.Соціальні статуси та ролі.
- •50.Соціологічна думка в Україні.
- •52.Соціологічні ідеї г.Спенсера.
- •53.Соціологічні ідеї Карла Маркса.
- •54.Соціологічні ідеї м.Вебера.
- •55.Соціологія о.Конта.
- •56.Соціологічні ідеї Сен-Сімона.
- •57. Соціологічні ідеї Еміля Дюркгейма.
- •58. Соціологія в системі соціальних наук.
- •59. Специфіка молодіжної субкультури.
- •60. Становлення соціології права
- •61. Суспільний соціальний прогрес: критерії та тенденції
- •62. Сутність еліти суспільства,її роль у суспільному житті.
- •64. Сучасна соціологія Заходу.
- •66.Тенденції розвитку правової культури в Україні.
- •67. Тенденції соціальної стратифікації та соціальної мобільності України.
- •68.Теорія та практика соціалізації особи.
- •70. Тарадиційне та індустріальне суспільство – порівняльна характеристика.
- •71.Формальні та неформальні соціальні інститути.
- •72.Форми та види культури.
- •73. Формування соціологічної думки в Середньовіччі та епоху Відродження.
- •74.Якість життя як соціальне явище.
- •75. Якість населення як субєкта суспільства.
- •76.Поняття ефективності права.
70. Тарадиційне та індустріальне суспільство – порівняльна характеристика.
Традиційне суспільство
Традиційне суспільство (до індустріальне) — це най триваліша із трьох стадій, її історія нараховує тисячі років. Більшість своєї історії людство провело саме у традиційному суспільстві. Це суспільство з аграрним укладом, мало динамічними соціальними структурами та із заснованим на традиції способом соціокультурної регуляції. У традиційному суспільстві головним виробником є не людина, а природа. Переважає натуральне господарство — абсолютна більшість населення (понад 90 %) зайнята у сільському господарстві; застосовуються прості технології, а відтак — поділ праці є нескладним. Цьому суспільству властива інерційність, низьке сприйняття нововведень. Якщо користуватися марксистською термінологією, традиційне суспільство — це первіснообщинне, рабовласницьке, феодальне суспільство.
Індустріальному суспільству
Індустріальному суспільству властиве машинне виробництво, національна система господарювання, вільний ринок. Цей тип суспільства виник порівняно недавно — починаючи з ХVIII ст., внаслідок промислової революції, що охопила спершу Англію і Голландію, а згодом і решту країн світу. В Україні промислова революція почалася приблизно у середині XIX ст. Суть промислової революції полягає у переході від ручного способу виробництва до машинного, від мануфактури до фабрики. Освоюються нові джерела енергії: якщо раніше людство використовувало в основному енергію м'язів, рідше — води і вітру, то з початком промислової революції починають використовувати енергію пари, а пізніше — дизельні двигуни, двигуни внутрішнього згорання, електроенергію. В індустріальному суспільстві на задній план відійшло завдання, яке було головним для традиційного суспільства — нагодувати людей і забезпечити їх найнеобхіднішими для життя речами. Тепер всього-на-всього 5—10 % людей, зайнятих у сільському господарстві, виробляють продуктів достатньо для усього суспільства.
Індустріалізація приводить до посиленого зростання міст, зміцнюється національна ліберально-демократична держава, розвивається промисловість, освіта, сфера обслуговування. З'являються нові спеціалізовані суспільні статуси ("робітник", "інженер", "залізничник" та ін.), зникають станові перегородки — уже не благородне походження чи сімейні зв'язки є підставою для визначення місця людини в суспільній ієрархії, а її особисті дії. У традиційному суспільстві дворянин, який збіднів, залишався дворянином, а багатий купець все одно був особою "неблагородною". В індустріальному ж суспільстві кожен завойовує свій статус особистими заслугами — капіталіст, який збанкрутував, капіталістом уже не є, а вчорашній чистильник черевиків може стати власником великої фірми і зайняти високе становище в суспільстві. Зростає соціальна мобільність, відбувається вирівнювання людських можливостей, внаслідок загальної доступності освіти.
В індустріальному суспільстві ускладнення системи соціальних зв'язків приводить до формалізації людських стосунків, які в більшості випадків стають деперсоналізованими. Сучасний городянин за тиждень спілкується з більшою кількістю людей, ніж його далекий сільський предок за все своє життя. Тому люди спілкуються через свої ролеві і статусні "маски": не як конкретний індивід з конкретним індивідом кожен з яких наділений певними індивідуальними людськими якостями, а як Викладач і Студент чи Міліціонер і Пішохід, або Директор і Працівник ("Кажу вам як спеціаліст...", "у нас так не заведено...", "професор сказав...").