- •1.Базові компоненти соціального життя.
- •2.Види цінностей їх соціальна роль.
- •3.Вірогідність соціологічного знання.
- •4.Громадянське суспільство його соціальне значення
- •5.Девіантна поведінка та її види.
- •7.Емпіричні школи в соціологі.
- •8. Закони і категорії соціології
- •10.Засоби аналізу даних,…..
- •11. Класи та страти
- •12.Малі соціальні групи і їх види.
- •13.Метод вивчення документів у соціологічному дослідженні
- •14.Метод виміру в соціологічному дослідження.
- •15. Метод експерименту в соціологічному дослідженні
- •16. Метод опитування у в соціологічному дослідженні
- •17.Метод спостереження в соціологічному дослідженні
- •18. Метод соціального пізнання
- •19.Методи соціологічних досліджень
- •20. Міграція та еміграція.
- •21. Національна культура і проблема соціальної свободи
- •22. Повсякденне та культурологічне розуміння націй.
- •23. Поняття особи та особистості в соціології
- •24. Поняття соціальної стратифікації.
- •25. Поняття соціології права.
- •27. Поняття та структура культури
- •28. Поняття та структура програми соціологічного дослідження
- •29.Потреби індивіда як вихідний момент. Види потреб у соціальній динаміці.
- •30. Потреби, інтерес та цінності – механізми визначеності поведінки
- •31. Принцип репрезентативності в соціологічному дослідженні.
- •36. Прогрес і регрес суспільства.
- •37. Психологічні школи в соціології
- •38.Релігійна група як соціальна спільність.
- •39. Розвиток соціальних знань у Стародавньому світі.
- •40. .Поняття ідеології
- •41. Самосвідомість та саморегуляція особи
- •42.Соціальна адаптація та інтеграція.
- •43.Соціальна мобільність.Канали соціальної мобільності.
- •44.Поняття відкритого суспільства
- •46.Соціальна функція права
- •47.Соціальні інститути та їх види.
- •48.Соціальні конфлікти як стан соціальних відносин.
- •49.Соціальні статуси та ролі.
- •50.Соціологічна думка в Україні.
- •52.Соціологічні ідеї г.Спенсера.
- •53.Соціологічні ідеї Карла Маркса.
- •54.Соціологічні ідеї м.Вебера.
- •55.Соціологія о.Конта.
- •56.Соціологічні ідеї Сен-Сімона.
- •57. Соціологічні ідеї Еміля Дюркгейма.
- •58. Соціологія в системі соціальних наук.
- •59. Специфіка молодіжної субкультури.
- •60. Становлення соціології права
- •61. Суспільний соціальний прогрес: критерії та тенденції
- •62. Сутність еліти суспільства,її роль у суспільному житті.
- •64. Сучасна соціологія Заходу.
- •66.Тенденції розвитку правової культури в Україні.
- •67. Тенденції соціальної стратифікації та соціальної мобільності України.
- •68.Теорія та практика соціалізації особи.
- •70. Тарадиційне та індустріальне суспільство – порівняльна характеристика.
- •71.Формальні та неформальні соціальні інститути.
- •72.Форми та види культури.
- •73. Формування соціологічної думки в Середньовіччі та епоху Відродження.
- •74.Якість життя як соціальне явище.
- •75. Якість населення як субєкта суспільства.
- •76.Поняття ефективності права.
25. Поняття соціології права.
Соціологія права є міждисциплінарною наукою, що сформувалася на межі соціології та права. Європейська наука вважає її галуззю соціології, у нас раніше її вважали юридичною дисципліною. Нині віддають перевагу першому погляду.
Соціологія права — галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування права в системі соціальних інститутів: генезис, динаміку, структуру правових норм та їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації в поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інститутів, суспільства.
Вона покликана досліджувати взаємозв'язки і взаємовпливи соціальної дійсності з правовими системами і нормами права, розглядаючи право як систему встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових норм, які регулюють суспільні відносини, дотримання і виконання яких забезпечується як методом переконання, так і методом примусу.
27. Поняття та структура культури
Поняття "культура" складне і багатогранне. Чимало філософів та інших дослідників давніх і новітніх часів цікавились цим питанням. Саме слово "культура" латинського походження і означає "обробіток", "догляд".
Вперше це поняття вжив видатний римський мислитель, оратор і державний діяч Цицерон (106-43рр. до н.е.). У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність по перетворенню природи на благо людини, а з іншого, - засіб удосконалення духовних сил людини, її розуму.
Структура культури являє собою цілий макросвіт. Вона охоплює освіту, науку, мистецтво, літературу, міфологію, мораль, політику, право, релігію. При цьому всі її елементи взаємодіють між собою, утворюючи єдину систему такого складного явища, як культура.
Також визначається певна типологія культури відповідно до її носіїв. Залежно від цього необхідно виділити світову і національну культури. Світова культура - це синтез кращих досягнень усіх національних культур різних народів, що населяють нашу планету.
Національна культура уособлює надбання культур різних соціальних верств і прошарків населення кожного окремого суспільства. Своєрідність національної культури, її неповторність і оригінальність виявляються як у духовній (мова, література, музика, живопис, релігія), так і в матеріальній (традиції виробництва, праці, ведення господарства) сферах життя і діяльності народу. Так, зокрема, виділяють національні культури - українську, російську, французьку та ін.
Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру, здійснюючи за її допомогою зв'язок з навколишньою природою та іншими народами. В результаті такого спілкування відбувається взаємне культурне збагачення. І як наслідок - різні культури розвиваються, ускладнюються, стають набагато різноманітнішими.
Світова культура - феномен глобальний. Національна культура є частково і джерелом світової культури, одночасно витікаючи з неї. Без глобальної культури не може бути регіональної, самобутньої національної і навпаки. Світовій культурі властивий інтегрувальний процес. Національні ж мають диференційований характер.
У відповідності з носіями виділяють також культуру соціальних суб'єктів (міську, сільську, професійну, молодіжну).
Упродовж розвитку людства виокремились певні культурні епохи: антична культура, культура середньовічна, культура доби Відродження; окремі форми культури: політична, соціальна, правова, економічна, екологічна, фізична, моральна і т.д.
Культуру потрібно культивувати, бо вона для кожного народу є джерелом стійкості і добра, фактором національної гідності, водночас втілюючи історичний досвід самого народу, його творчий потенціал, служить підґрунтям для духовного розвитку наступних поколінь. Прогрес суспільства поєднується і супроводжується також культурним прогресом.