40. .Поняття ідеології

Як правило, поняттям «ідеологія» (з грецької — idea та logos.) охоп­люється система форм суспільної свідомості, які водночас виступають як свідомо визначені форми національного, класового або групового духовного життя, система прийнятих (визначених) цінностей, в яких відо­бражені корінні інтереси тих чи інших соціальних груп^. Ідеологія завжди являє собою конкретно-історичне системне відобра­ження сутнісних сторін політичної дійсності і виступає формою класової, групової, станової свідомості і самосвідомості. Це система ідей, гіпотез, концепцій, теорій, ідеалів, гасел, програм, в яких відбиті докорінні політичні та економічні інтереси соціальних спільностей і груп, їхні практичні позиції в суспільному житті, а також погляди на хід суспільного розвитку і на відображення цього розвитку в ідеологіях інших соціальних суб'єктів^.

41. Самосвідомість та саморегуляція особи

Усвідомлення людиною світу не зводиться до відображення лише зовнішніх об´єктів. Фокус свідомості може бути спрямовано і на самого суб´єкта, на його власну діяльність, його внутрішній світ. Таке усвідомлення людиною самої себе отримало в психології статус особливого феномена - самосвідомості.

САМОСВІДОМІСТЬ - це здатність людини усвідомити саму себе, своє «Я», свої потреби, інтереси, цінності, своє буття і його сенс, власну поведінку й переживання тощо.

На відміну від свідомості, самосвідомість орієнтована на осмислення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, своєї позиції в суспільстві. Якщо свідомість є знанням про іншого, то самосвідомість - знанням людини про саму себе. Якщо свідомість орієнтована на весь об´єктивний світ, то об´єктом самосвідомості є сама особистість. У самосвідомості вона постає і як суб´єкт, і як об´єкт пізнання.

42.Соціальна адаптація та інтеграція.

Адапта́ція соціа́льна — активне пристосування індивідадо умов середовища і результат цього процесу.

Адаптація соціальна має дві форми: активну(індивід прагне вплинути на середовище, змінити його, тобто активно входить у процессоціалізації);пасивну(не взаємодіє із середовищем, не прагне змінити його, пристосуватися до особистихнорм, оцінок, засобів діяльності).

Показники пасивної соціальної адаптації — перехід в інше соціальне середовище,аноміята різні види порушень у ціннісно-нормативній системісуспільства(див.Аномія),відхилення поведінки.

Соціальна інтеграція - (лат. integratio-відновлення, заповнення; лат. Integer - цілий):

1.Прийняття індивіда іншими членами групи.

2.Процесс встановлення оптимальних зв'язків між відносно самостійними малосвязанние між собою соціальними об'єктами (індивідуумами, групами, соціальними класами, державами) і подальше їх перетворення на єдину, цілісну систему, в якій узгоджені та взаємозалежні її частини на основі загальних цілей, інтересів.

3.Форми підтримки соціальної системою стійкості і рівноваги суспільних відносин.

4.У дефектології - успішна соціалізація індивіда, який подолав негативні наслідки ситуації, пов'язаної з його дефектом.