59. Специфіка молодіжної субкультури.

Молодь — це соціально-демографічна група в вікових межах від 14 до 30 років. Її частка в загальній кількості населення становить близько 20%, що є досить значним кількісним показником, аби залишати її в стороні від детального аналізу. Отже, молодь — невід'ємна частина будь-якого суспільства, незалежно від його сутнісних характеристик. У чому специфіка молоді як соціокультурного явища?

Молодіжна субкультура народжується і існує у зв'язку з певними потребами молодих людей котрі проходять процес соціалізації і при цьому прагнуть активно заявити про себе. Прийнято вважати, що молодим «притаманний дух протиріччя, що для них немає пророків в своїй вітчизні», іншими словами, вони по суті своїй багато в чому славляться нігілістами, опозиціонерами по відношенню до традиційно-консервативних цінностей і процесів. Їм тісно в рамках тих життєвим норм і правил, які сповідували їх батьки і діди. Часто молоді властива категоричність думок, максималізм, неприйняття порад, їх обтяжує підпорядкування існуючим моделям суспільного розвитку, вони негативно відносяться до всього нормативно-регламентованого, для них характерні динамічність, ранимість, підвищена емоційна реакція, оптимізм, романтичні прагненняя, ідеалізація новизни.

В основі молодіжної субкультури лежить особливий спосіб світосприйняття з своєю системою духовних цінностей. Молодіжна субкультура — це і особливий спосіб життя, який розділяють ті, що є прямими її учасниками або просто співчувають певній молодіжній ідеології. Молодіжна субкультура — це не що інше, як форма самовираження і самореалізації молодих. Які цілі ставлять перед собою молоді в житті: змінити світ, своє життя, зробити її іншими, скинути з себе ярмо стереотипів, відмовитися від соціальних канонів, утвердити життєву альтернативну позицію по відношенню до наявних раніше і закріпити її в різних соціокультурних догмах. Система цінностей, що розділяється молоддю, носить, як правило, автономний характер.

Так що, не потрібно сприймати молодіжні субкультури, як абсолютне зло. Погляньте на це з іншого боку і ваші діти будуть вдячні вам за розуміння, що дозволить досягти максимального взаєморозуміння.

60. Становлення соціології права

Отже, соціологічні дослідження права мають предметом суспільні відносини в сфері створення і функціонування правової системи, її інститутів і норм, вивчення соціальної обумовленості і соціальної ефективності права і аналіз взаємозв’язку між правовими нормами, правовими відносинами і фактичними суспільними відносинами людей. Соціальні фактори, що взаємодіють з правовими явищами, а також механізм і закономірності такої взаємодії і становить предмет соціології права.

Поява та розвиток соціології права не є чимось випадковим. Це результат історичного розвитку знань людства, їх ди­ференціації, відокремлення. Незважаючи на зв'язки, що склалися історично між соціологічним і юридичним мисленням, все ж живуть у суспільній свідомості, навіть у сприйнятті тих, хто професійно зай­мається соціологією і правом, як два різних типи мислення. Причини тому — історичні властивості. Справа в тому, що юриспруденція не лише за формою, а й на ранніх етапах розвитку характеризується нормативним мисленням. Соціологія ж виникла на основі ідей піз­нання соціальної реальності, дійсності, що відрізняється прагненням знайти структурний зв'язок норми з деяким набором факторів, що впливають на право. Тип же правових поглядів, що проявився в пору буржуазних революцій і становлення політичної ідеології буржуазії, став нормативним. Нормативність підходу до суспільних явищ і подій у багатьох випадках відбивалась і на поясненні неправових явищ, Тип мислення названо юридичним позитивізмом. Норми права і пра­вове становище теоретичного і прикладного характеру розглядалось як сухі, мертві формули поза зв'язком з генезисом, функціями і роз­витком суспільних відносин. Правові явища відокремлювались від політики, політичної системи, соціальних спільностей людей, від усього того, що можна назвати суспільним організмом