
- •1. Поняття міжнародного права. Особливості міжнародного права
- •2. Юридично обов'язкова сила норм міжнародного права
- •3. Міжнародне право як самостійна правова система
- •4. Сфера дії міжнародного права. Суб'єктна і об'єктна сфери дії міжнародного права. Просторова сфера дії міжнародного права
- •5. Виникнення міжнародного права та періодизація його історії. Сучасне міжнародне право та його ознаки
- •6. Взаємодія і взаємовплив міжнародного і внутрішньодержавного права
- •7. Дуалізм і монізм у взаємовідношенні міжнародного! внутрішньодержавного права. Ст. 9 Конституції України про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
- •9. Система міжнародного права
- •12. Міжнародне м’яке право
- •13. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права
- •14. Поняття джерел міжнародного права. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного права.
- •21. Міжнародна правосуб’єктність держав. Зміст правосуб’єктності держав. Основні права та обов’язки держав.
- •24. Визнання у міжнародному праві. Теорії визнання. Види і форми визнаня.
- •25. Інститут правонаступництва держав в міжнародному праві. Джерела міжнародного правонаступництва
- •29. Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності. Види міжнародно-правової відповідальності.
- •30. Кодифікація норм про відповідальність у міжнародному праві
- •31. Поняття, ознаки і елементи міжнародного правопорушення
- •32. Міжнародна відповідальність за правомірну діяльність
- •33. Типи і види міжнародно-правових санкцій. Механізм застосування міжнародно-правових санкцій
- •34. Право міжнародних договорів як галузь міжнародного права. Кодифікація права міжнародних договорів
- •35. Поняття міжнародного договору в сучасній доктрині і практиці. Найменівання і структура міжнародних договорів
- •36. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів. Ратифікація міжнародних договорів. Ратифікаційні грамоти
- •38. Виконання міжнародних договорів. Принцип непорушності договорів.
- •39. Умови недійсності міжнародних договорів
- •40. Право міжнародних організацій як галузь міжнародного права. Джерела права міжнародних організацій
- •41. Поняття й ознаки міжнародних організацій. Правовий статус і міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій
- •42. Функції міжнародних організацій. Правова природа актів міжнародних організацій
- •43. Оон: цілі й принципи діяльності
- •46. Міжнародні регіональні організації. Рада Європи, обсє, нато
- •49. Міжнародно-правове регулювання без громадянства і подвійного громадянства.
- •50. Міжнародно-правовий режим біженців і вимушених переселенців. Право притулку.
- •51. Захист прав людини і основних свобод міжнародно-правовоими засобами
- •52. Понаття, джерела і принципи міжнародного захисту прав людини й основних свобод
- •55. Міжнородний контроль за дотриманням прав людини і основних свобод
- •56. Спеціалізовані органи оон з захисту прав людини
- •57. Європейська система захисту прав людини: загальна характеристика
- •58. Поняття і види територій в міжнародному праві. Демілітаризовані і нейтралізовані території. Умовна територія
- •59. Державна територія. Способи придбання державної території. Склад державної території
- •60. Державні кордони. Види кордонів. Делімітація і демаркація. Режим державного кордону України.
- •61. Міжнародно-правове регулювання режиму річок. Правовий режим міжнародних рік
- •64. Кодифікація міжнародного морського права. Види морських просторів.
- •65. Внутрішні морські води та їх правовий режим. Режим морських портів.
- •68. Виключна економічна зона та її правовий режим
- •72. Поняття і види міжнародних проток. Правовий статус і режим міжнародних проток. Правовий режим Чорноморських проток
- •79. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •80. Право спеціальних місій. Привілеї та імунітети спеціальної місії та її членів.
- •81. Консульське право і його джерела. Поняття і види консульських установ.
- •82. Порядок призначення голови консульського представництва. Закінчення консульської місії. Консульські імунітети та привілеї
- •83. Поняття міжнародного кримінального права, його предмет та джерела
- •84. Структура міжнародного кримінального права: міжнародне кримінальне право «strict sensu » і транснаціональне кримінальне право.
- •86. Поняття і види міжнародних злочинів
- •88. Поняття і принципи кримінальної юрисдикції в міжнародному кримінальному праві
- •89. Види кримінальної юрисдикції: предметна - ratione materiae ; просторова - ratione loci ; темпоральна - ratione temporis ; персональна - ratione personae
- •90. Поняття міжнародної кримінальної юрисдикції.
- •91. Правові основи утворення і діяльності нюрнберзького і токійського військових трибуналів
- •92. Юрисдикція міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc по колишній Югославії та Раунді
- •93. Римський Статут Міжнародного кримінального суду: загальна характеристика
- •94. Поняття і види транснаціональних злочинів. Конвенційні злочини
- •95. Поняття міжнародно-правового співробітництва в галузі боротьби з транснаціональною злочинністю. Конвенційний та інституційний механізм боротьби зі злочинністю.
- •98. Структура і основні напрями діяльності Всесвітньої торгової організації
- •99. Поняття і предмет міжнародного торгового права, його система.
- •100. Поняття права міжнародної безпеки. Джерела права міжнародної безпеки. Цілі й принципи права міжнародної безпеки
- •101. Поняття і види колективної безпеки. Загальна колективна безпека
- •103. Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Нерозповсюдження ядерної зброї. Обмеження стратегічних наступальних озброєнь
- •104. Заборона розробки, виробництва, застосування хімічної і бактеріологічної зброї та їх знищення
- •106. Поняття права збройних конфліктів. Становлення та кодифікація права збройних конфліктів.
- •108. Правовий статус учасників збройних конфліктів. Розвідники і шпигуни. Найманці. Парламентери
- •109. Захист поранених і хворих під час війни
- •110. Правовий статус військовополонених. Режим військового полону. Кримінальні і дисциплінарні покарання щодо військовополонених.
- •111. Режим військової окупації
- •112. Захист цивільного населення під час війни
- •113. Особливості міжнародно-правового регулювання ведення збройного конфлікту на морі
- •114. Поняття і принципи міжнародного повітряного права. Джерела міжнародного повітряного права
- •117. Відповідальність у міжнародному повітряному праві
- •118. Поняття і принципи міжнародного космічного права. Джерела міжнародного космічного права
- •119. Правовий режим космічного простору і небесних тіл
- •121. Відповідальність у міжнародному космічному праві
- •122. Поняття та система міжнародного екологічного права. Джерела міжнародного екологічного права
- •123. Класифікація принципів міжнародного екологічного права
- •124. Міжнародно-правова охорона атмосфери і озонового шару
- •126. МІжнародно-правова охорона Світового Океану від забруднення. Співробітництво причорноморських держав у сфері охорони навколишнього середовища
- •127. Поняття і значення права мирного вирішення міжнародних спорів
- •129. Безпосередні переговори і консультації. Добрі послуги і посередництво
- •130. Міжнародна примирлива процедура: слідчі і погоджувальні комісії
- •131. Міжнародний арбітраж як засіб мирного вирішення міжнародних спорів. Постійна палата третейського суду
- •133. Вирішення спорів у міжнародних організаціях
103. Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Нерозповсюдження ядерної зброї. Обмеження стратегічних наступальних озброєнь
Роззброєння є найнадійнішою гарантією безпеки. Ця ідея знайшла відображення у низці міжнародно-правових актів. Набула поширення концепція принципу роззброєння. Зобов'язання держав в цій області сформульовано у принципі незастосування сили наступним чином: держави повинні сумлінно вести переговори з метою швидкого укладення універсального договору про загальне і повне роззброєння під ефективним міжнародним контролем. Статут ООН уповноважив Генеральну Асамблею «розглядати загальні принципи співпраці в справі підтримки міжнародного миру і безпеки, зокрема принципи, що визначають роззброєння і регулювання озброєнь» (ст. 11). На Раду Безпеки покладена відповідальність за формулювання «планів створення системи регулювання озброєнь» (ст. 26). Про те, що є загальним і повним роззброєнням, можна судити за схваленою Генеральною Асамблеєю Спільною заявою урядів СРСР і США 1961 р. Вона припускає розпуск збройних сил, ліквідацію військових споруд і озброєнь; знищення і припинення виробництва зброї масового знищення, а також засобів її доставки; скасування органів військового керівництва і припинення військового навчання; припинення витрачання коштів на військові цілі. Зберігаються лише військові засоби, необхідні для підтримки внутрішнього правопорядку.
Нереальність досягнення повного роззброєння незабаром стала очевидною, оскільки держави потребували озброєнь для гарантування своєї безпеки, підтримки внутрішнього порядку і виконання миротворчих функцій, тому можливе лише часткове роззброєння, скорочення озброєнь. І Особливе значення має запобігання вживанню ядерної зброї і інших видів зброї масового враження (хімічної, бактеріологічної, радіологічної, екологічної).
Починаючи з 1961 р., Генеральна Асамблея ООН прийняла ряд резолюцій, що забороняють застосування ядерної зброї. Істотне значення мають угоди між СРСР і США - Угода про заходи зі зменшення І небезпеки виникнення ядерної війни 1971 р., Угода про запобігання ядерній війні 1973 р. та ін.
В 1963 р. був підписаний Московський договір про заборону випробувань ядерної зброї у атмосфері, в космічному просторі та під водою. У1996 р. Генеральна Асамблея прийняла Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань.
З 1968 р. діє Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Держави, що володіють ядерною зброєю, зобов'язалися не передавати її неядерним державам, а останні зобов'язалися не приймати ядерну зброю. Перед укладенням цього Договору Рада Безпеки в 1968 р. прийняла Резолюцію про гарантування безпеки, згідно з якою агресія із застосуванням ядерної зброї або загрози такої агресії проти держави, що не володіє ядерною зброєю, викличе негайні дії з боку Ради Безпеки, і перш за все її постійних членів.
Отже, позиція міжнародного права щодо ядерної зброї виглядає таким чином:
а) не заборонено володіння ядерною зброєю тими державами, які її вже мають в своєму розпорядженні (ядерні держави);
б) розповсюдження цієї зброї є протиправним;
в) неядерним державам повинні бути надані гарантії безпеки від ядерної агресії.
Істотну роль в обмеженні розповсюдження ядерної зброї і в забезпеченні безпеки неядерних держав відіграють без'ядерні зони. У 1967р. був прийнятий Договір про заборону ядерної зброї в Латинській Америці, який оголосив регіон вільним від ядерної зброї. Друга без'ядерна зона була створена у 1985 р. шляхом прийняття Договору про без'ядерну зону південної частини Тихого океану. У ньому містяться норми, що забороняють заховання радіоактивних речовин в морі в межах зони. Підписавши Протокол II, п'ять ядерних держав прийняли на себе ті ж зобов'язання, що і відносно Латинської Америки.
Договір про Антарктику 1959 р. створив без'ядерну зону, заборонивши проведення будь-яких випробувань ядерної зброї в Антарктиці. Договір про космос 1967 р. заборонив виведення на орбіту і розміщення в космічному просторі ядерної зброї. Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р. встановила додаткові обмеження в цьому плані. Договір про морське дно 1971 р. забороняє розміщення будь-якої ядерної зброї на морському дні і в його надрах.
Що стосується неядерних видів зброї масового враження, то в т області серйозним досягненням стала Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення 1972 р. та Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення та застосування хімічної збрита про її знищення 1993 р.
Екологічним засобам і методам ведення війни присвячено Кон-венцію про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого застосування засобів впливу на природне середовище 1976 р. Конвенція забороняє вдаватися до будь-якого ворожого застосування засобів дії на природне середовище, які мають масові, тривалі і важкі наслідки. Зокрема, забороняється використання засобів, здатних змінити погодні умови, викликати землетруси, приливні хвилі, затоплення, а також привести до виснаження озонового шару.
Одним з головних напрямів забезпечення міжнародної безпеки є обмеження стратегічних озброєнь (ОСО). Зрозуміло, основна роль в цьому процесі із самого початку належала двом «наддержавам» - CPCP і США. В 1972 р. вони підписали угоди, відомі як ОСО-1. Вони включають Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО) і Тимчасову угоду про деякі заходи в галузі обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО).
Договір по ПРО обмежив кількість районів розміщення систем ПРО двома для кожної зі Сторін. В1974 р. Сторони підписали Протокол, що обмежує кількість районів ПРО одним для кожної зі Сторін. Обмеження ПРО мало важливе значення, оскільки зменшувало здатність потенційного агресора протистояти удару у відповідь. Однак,у 2001 р. США денонсували Договір по ПРО.
Тимчасова угода про деякі заходи в галузі обмеження стратегічних наступальних озброєнь 1972 р. ввела обмеження відносно кількості пускових установок стратегічних балістичних ракет. Було також обмежено кількість балістичних ракет на підводних човнах до 950 для СРСР і Д° 710 для США. Термін дії Угоди - п'ять років. Проте в 1977 р. Сторони заявили, що вони будуть і надалі дотримуватися Угоди. #*
У1987 р. в результаті зустрічі на вищому рівні між СРСР і ЄША був підписаний Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. Договір передбачив ліквідацію цілого класу ядерних озброєнь.
У березні 2002 р. в результаті зустрічі президентів Росії та США був підписаний договір між РФ і США про скорочення стратегічних наступальних потенціалів.
Скорочення звичайних озброєнь тільки починає здійснюватися, причому досить повільно..Найістотнішим досягненням в цій області є договір про звичайні збройні сили в Європі,підписаний у Парижіу 1990 р. 22 державами. Ним передбачено значне скорочення наземних, повітряних, але не морських сил.