29. 30 Міжнародно-правові проблеми громадянства. Апатриди та біпатриди.

Концепции проблем:

1) коллизии по вопросам двойного гражданства и безгражданства;

2) переход территорий и изменение статуса населения;

3) режим иностранцев;

4) права человека и гарантия этих прав через механизм взаимодействия государства и индвида;

5) вопросы убежища;

6) вопросы беженцев;

7) вопросы экстрадиции.

Під населенням у міжнародному праві розуміють сукупність інди¬відів, що проживають на даний час на території тієї чи іншої держави та підпорядковуються її юрисдикції. Населення будь-якої держави складається з наступних категорій: громадян даної держави, іноземних громадян, осіб без громадянства.

Громадянство - це стійкий політико-правовий зв'язок особи з державою, що проявляється у взаємних правах та обов'язках. Поряд з терміном «громадянство» в ряді держав з монархічною формою прав¬ління вживається термін «підданство». Історично піддані розглядалися як підлеглі самому монарху, а не державі. Піддані мали лише обов'язки відносно свого монарха. Сьогодні обидва терміни практично рівно¬значні, однак в міжнародно-правових документах вживається термін «громадянство».

Виділяють наступні способи набуття громадянства:

- філіація;

- натуралізація (укорінення);

- поновлення в громадянстві (реінтеграція);

- дарування громадянства;

- оптація;

- трансферт.

Філіація, або набуття громадянства за народженням, базується на двох принципах: права крові (jus sanguinis) та права ґрунту (jus soli). Згідно з першим дитина набуває громадянство батьків. Згідно з дру¬гим - громадянство дитини визначається місцем народження. Сьогодні найбільш поширеною є змішана система, яка поєднує обидва принципи.

Натуралізація - індивідуальне прийняття в громадянство за про¬ханням зацікавленої особи. Натуралізація, як правило, передбачає дотримання ряду умов, найпоширенішими з яких є певний термін проживання на території даної держави (наприклад, в Україні - 5

років), знання державної мови, визнання конституції та законів, на-явність законних засобів існування тощо. Різновидом натуралізаціє є спрощений порядок набуття громадянства певними категоріями осіб. Так, особливий (спрощений) порядок натуралізації може бути перед-бачений для випадків вступу у шлюб з іноземцем або при усиновленні (сімейний порядок).

Реінтеграція означає поновлення особи в громадянстві, в якому вона раніше перебувала.

Громадянство надається (дарується) особам, які мають значні заслуги перед даною державою. Свого часу дарування громадянства часто застосовувалось до перших космонавтів.

До способів набуття громадянства у зв'язку з територіальними змінами відносяться оптація та трансферт.

Оптація - це набуття громадянства на основі його вибору у зв'язку з територіальними змінами. Особа може або залишити громадянство тієї держави, на території якої вона проживала раніше, або набути громадянство держави, під суверенітет якої переходить територія, на якій дана особа проживає. При цьому передбачається, що оптант буде жити на території держави, громадянство якої він обрав.

На відміну від оптації, трансферт передбачає автоматичну зміну громадянства. Фактично, це обмін населенням між державами на основі міжнародного договору. Сучасне міжнародне право забороняє автоматичну зміну громадянства.

Втрата громадянства може мати місце при виході з громадянства або через позбавлення громадянства. Іноді виділяють автоматичну втрату громадянства при натуралізації за кордоном. Вихід з громадян¬ства - втрата громадянства на основі рішення компетентних органів держави, що виноситься за проханням зацікавленої особи. Позбав¬лення громадянства здійснюється з ініціативи державних органів, як правило, по відношенню до осіб, задіяних у ворожій для даної держави діяльності. Позбавлення громадянства може здійснюватися на умовах, передбачених загальним законодавством (наприклад, при наданні не¬правдивої інформації під час натуралізації), та на основі спеціального акту, що стосується конкретної особи або певної категорії осіб. Між¬народне право забороняє довільне позбавлення громадянства.

Подвійне (множинне) громадянство - наявність у особи громадян¬ства двох або більше держав. Особи з двома або більше громадянствами називаються біпатридами. Подвійне громадянство у людини може ви¬никнути як внаслідок колізії законів про громадянство різних держав (коли особа набуває нове громадянство та не виходить з попереднього), так і в порядку волевиявлення відповідно до національних законів держав. Для уникнення складнощів, пов'язаних з подвійним грома¬дянством, держави нерідко домовляються між собою про укладання двосторонніх угод, в яких передбачають умови, при яких особи з подвій¬ним громадянством несуть військову службу, сплачують податки лише в одній державі тощо. Панівним принципом врегулювання колізій, що виникають через претензії двох (або більше) держав на здійснення персональної юрисдикції щодо особи з подвійним громадянством, є принцип ефективного громадянства, відповідно до якого пріоритет у здійсненні юрисдикції визнається за тією державою, з якою у біпатрида існує найбільш тісний зв'язок. Такою державою зазвичай визнається держава постійного місця проживання.

Безгромадянство - правовий стан, який характеризується від* сутністю у особи громадянства будь-якої держави. Безгромадя тво с правовою аномалією, з якою міжнародне право бореться,намагаючись її обмежити. Міжнародні конвенції про безгромадянство були ухва¬лені у 1954 р. (Конвенція про статус осіб без громадянства) та 1961 г (Конвенція про скорочення безгромадянства). За загальним правилом правове положення осіб без громадянства (апатридів) визначається внутрішнім законодавством держави, на території якої вони прожи¬вають. Зазвичай, статус апатридів наближений або відповідає статусу іноземних громадян в даній державі.