Розділ 1 загальні положення боротьби з організованою злочинною та корупційною діяльністю

1.1. Криміналістична характеристика організованої злочинної діяльності

Поняття, значення та структура методики розслідування організованої злочинної діяльності.

Сутність та структура криміналістичної характеристики організованої злочинної діяльності.

Поняття організованої злочинності (згідно діючого законодавства) та організованої злочинної діяльності, умови виникнення та розвитку на території України.

Рівні та ознаки організованої злочинної діяльності.

Сфери та напрямки організованої злочинної діяльності.

Характеристика та структура організованих злочинних груп та організацій.

Успіх у розкритті і розслідуванні злочинів багато в чому визначається науковим рівнем методики розслідування, а також рекомендаціями, які використовує слідчий.

Методика розслідування злочинів може розглядатися в двох аспектах. По-перше, це сам процес розслідування злочинів як специфічна діяльність уповноважених законом органів, що здійснюється на основі застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів криміналістичної тактики, а також криміналістичних методів розслідування окремих видів злочинів. По-друге, це «розділ науки криміналістики, що містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій по виявленню, розслідуванню і профілактиці окремих видів злочинів».

Тільки у взаємозв'язку двох зазначених напрямків (теоретичного і практичного) методика розслідування злочинів може сприяти розробці наукових методичних рекомендацій і впровадженню у практику розслідування.

Як справедливо відзначає Р.С. Бєлкін, «кінцевим «продуктом» криміналістичної науки, що надходить на озброєння слідчої практики, є окремі криміналістичні методики, у змісті яких на основі положень і висновків загальної і частинних криміналістичних теорій комплексуються криміналістичні рекомендації.

В даний час слідча практика відчуває потребу в розробці криміналістичних рекомендацій по розслідуванню організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, але дослідження в даній області ведуться ще недостатньо інтенсивно, знаходячись поки що на початковому етапі. Стан же організованої злочинної діяльності, її різноманітні форми, діапазон спрямованості, прагнення до налагодження і використання в ній корумпованих зв'язків із представниками правоохоронних органів, органів державної влади і управління, ставлять перед криміналістикою задачі по самій активній розробці методики розкриття і розслідування діяльності злочинних організацій, що володіють корумпованими зв'язками.

У цілому, процес розслідування організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, може бути охарактеризований, як сукупність:

• по-перше, правової діяльності, що здійснюється шляхом кримінально-правової оцінки розслідуваної події уповноваженими законом органами;

• по-друге, пізнавальної діяльності, спрямованої на встановлення обставин визначеної події на основі застосування положень теорії судових доказів, законів логіки і психології;

• по-третє, організаційної діяльності, спрямованої на забезпечення планомірного розслідування злочинів відповідно до нормативних розпоряджень координаційного характеру;

• по-четверте, оперативно-розшукової діяльності, проведеної уповноваженими законом органами, спрямованої на виявлення злочинів;

• по-п'яте, діяльності по попередньому розслідуванню, спрямованому на процесуальне закріплення доказів в умовах постійної протидії з боку корумпованих посадових осіб.

• по-шосте, профілактичної діяльності, спрямованої на встановлення причин і умов, що сприяють здійсненню злочинів.

Говорячи про поняття методики розкриття і розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, що володіють корумпованими зв'язками, представляється доцільним виходити з вже існуючого в криміналістиці положення про методику розкриття злочинів як системи наукових положень і розроблених на їх основі рекомендацій з метою організації і здійснення виявлення, розслідування і запобігання окремих видів злочинів.

У криміналістичній літературі виділяють на різних підставах загальні, родові, міжвидові (усередині одного роду чи стосовно до різних родів злочинів), позавидові, видові, підвидові (групові) методики розслідування злочинів.

Методику виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, можна віднести до розряду так званих позавидових методик, положення яких за визначенням Б.Є. Лук’янчикова, поряд з положеннями окремих методик застосовують протягом усього розслідування, що дозволяє розкрити злочинну діяльність у повному обсязі.

Необхідність розробки такої методики обумовлена специфікою організованої злочинної діяльності, особливості якої більш детально будуть розглянуті в наступних розділах даної роботи.

Відповідно поняття методики розкриття і розслідування організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, на наш погляд, можна визначити як обумовлену предметом доказування систему наукових положень, що характеризують особливості вчинення злочинів формуваннями даного виду, спрямованих на їх встановлення та визначення способів їх виявлення, розкриття, розслідування і профілактики з урахуванням специфіки різних сфер організованої злочинної діяльності, її приховання і протидії розслідуванню з використанням корумпованих зв'язків з представниками правоохоронних органів і органів державної влади і управління.

Як показує практика боротьби з організованою злочинною діяльністю останніх років і нові напрямки її законодавчого регулювання, предметом вивчення даної криміналістичної методики повинні стати всі етапи, напрямки і форми боротьби зі злочинними організаціями, що мають корумповані зв'язки: виявлення, розкриття, розслідування і попередження.

Для методики розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями при наявності корумпованих зв'язків, об'єктами дослідження є вчинені ними діяння, загальнокримінальної і економічної спрямованості, а також практика кримінально-правової боротьби з такими злочинами.

Задачі методики розслідування організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, визначаються положеннями Конституції України, статтями Кримінального кодексу України, що визначають настання кримінальної відповідальності за дії в складі організованих злочинних груп і формувань; Законів України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».

Відповідно до зазначених задач загальним завданням даної методики розслідування є розробка найбільш ефективних методів, прийомів і засобів розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, що володіють корумпованими зв'язками, на основі використання їх криміналістичної характеристики, даних про типові слідчі ситуації, систем типових версій, типових слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових і організаційних заходів, криміналістичних операцій, а також тактики їх проведення, у тому числі в умовах протидії з боку злочинних організацій, що володіють корумпованими зв'язками.

Безумовно, такі загальні методичні положення, як забезпечення планомірності, оперативності і швидкості розслідування, ефективне використання науково-технічних засобів у ході слідства та інші, що виступають як принципи побудови окремих методик розслідування, застосовуються і при формуванні методики виявлення, розслідування і попередження організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками. Разом з тим, принципи конструювання методики даного типу повинні додатково враховувати наступні положення:

• принцип вивчення і задоволення потреб (запитів) слідчої, експертної і судової практики, які знаходять вираження в науково обґрунтованих методичних рекомендаціях;

• принцип забезпечення зазначеної методики за рахунок аналізу та узагальнення слідчої, експертної і судової практики з виявлення, розкриття, розслідування і судового розгляду злочинів даної категорії, криміналістичної теорії, даних суміжних юридичних наук і інших галузей пізнання;

• принцип вивчення і аналізу кримінального середовища та його інфраструктури, особистості злочинця, механізму і способів вчинення і приховання злочинів різної спрямованості;

• принцип наступу, який передбачає систему постановки стратегічних і тактичних слідчо-криміналістичних завдань і засобів їх вирішення, що забезпечує постійне «випередження» діяльності по протидії розслідуванню з боку злочинних організацій, які володіють корумпованими зв'язками, на протязі всього попереднього розслідування;

• принцип комбінування усередині вже існуючих методик розслідування, що включає розробку системи методичних, тактичних і організаційно-управлінських рекомендацій для досягнення цілей розслідування переважно шляхом здійснення криміналістичних операцій і тактичних комбінацій як найбільш ефективних засобів вирішення тактичних задач на різних етапах розслідування.

Створення таких комплексів наукових рекомендацій з організації і здійснення розслідування не зводиться до розробки тільки окремих криміналістичних методик, які є одним із елементів системи криміналістичних методик.

Аналіз практики слідчої роботи дозволяє зробити висновок, що рівневу систему методик виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, можна, на наш погляд, представити таким чином:

Перший рівень. Позавидова загальна методика розкриття і розслідування організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, яка повинна відбивати найбільш загальні закономірності виявлення і розслідування злочинів, що є «продуктом» даної діяльності. Ця методика відноситься до методик «високого ступеня загальності».

Другий рівень. Міжвидові методики розкриття і розслідування, побудовані з урахуванням особливостей (окремих критеріїв) сфер і напрямків організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками (так звані підгрупові методики «меншого ступеня загальності», такі як розслідування злочинів у сфері підприємництва, фінансово-кредитних відносин, сфері оподатковування, сфері оренди і приватизації, у сфері освіти і т.і.).

Третій рівень. Окремі (видові, групові) методики розслідування окремих видів злочинів, вчинених злочинними організаціями із використанням корумпованих зв'язків (так звані «конкретні» методики, наприклад, такі як: торгівля людьми чи інша незаконна угода, що має відношення до передачі людини; шахрайство з кредитно-фінансовими ресурсами і т.д.).

Як загальна, так і окрема методики повинні містити в собі:

• методику дослідчого оперативно-розшукового накопичування інформації про злочинну діяльність формувань і використання ними корумпованих зв'язків, що дозволяє почати розслідування;

• власне методику розслідування організованої злочинної діяльності формувань, які користуються корумпованими зв'язками.

Розробка зазначених методик розслідування повинна здійснюватися не ізольовано одна від одної, а у взаємозв'язку і взаємозалежності, що буде сприяти їх взаємному збагаченню.

Базуючись на думках, висловлених в криміналістичній літературі, структура зазначених методик повинна містити в собі, як традиційні елементи, такі як:

• криміналістична характеристика організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками (для загальної методики) і окремих видів злочинів (для частинних методик);

• обставини, що підлягають встановленню і доказуванню;

• особливості початку кримінального провадження;

• типові слідчі ситуації, особливості побудови версій і планування розслідування в даних умовах;

• організація первісного і наступного етапу розслідування в умовах постійної протидії з боку представників злочинних організацій із використанням ними корумпованих зв'язків;

• організація і використання тактичних операцій при розслідуванні злочинів, вчинених злочинними організаціями, що мають корумповані зв'язки;

• тактика проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій і оперативно-розшукових заходів;

• використання спеціальних знань у провадженнях даного роду;

• особливості взаємодії оперативних і слідчих апаратів правоохоронних органів з представниками громадських і державних структур (види і форми) у процесі виявлення і розслідування даної організованої злочинної діяльності;

так і специфічні:

• організація і тактика виявлення ознак організованої злочинної діяльності і наявності корумпованих зв'язків;

• визначення і реалізація тактичних завдань розслідування по встановленню і доказуванню корумпованих зв'язків злочинних організацій;

• особливості використання оперативно-розшукової інформації при розслідуванні злочинів, вчинених злочинними організаціям, що користуються корумпованими зв'язками, одержаної на основі постійного оперативного супроводу розслідування кримінального провадження;

• форми і механізми міжнародного співробітництва в процесі виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності, що володіє корумпованими зв'язками.

Різнобічний розгляд зазначених елементів методики розслідування організованої злочинної діяльності, яка супроводжується корумпованими зв'язками, дозволить розробити методичні рекомендації по виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів, вчинених злочинними організаціями при наявності корумпованих зв'язків.

Організована злочинність являє собою дуже небезпечне явище, що характеризується зімкненням кримінального середовища для постійної і розгалуженої злочинної діяльності з метою здобуття максимальної користі.

Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти організованої злочинності від 21 липня 1997 року визначає організовану злочинність як групову діяльність трьох чи більше осіб, яка характеризується ієрархічними зв'язками чи особистими відносинами, що дають можливість їх керівникам дістати прибуток або контролювати території і ринки, внутрішні і зовнішні, за допомогою насильства, залякування чи корупції як для продовження злочинної діяльності, так і для проникнення в легальну економіку.

Аналізуючи дане визначення і визначення організованої злочинності, сформульовані в літературі, можна відзначити, що практично в кожнім з них тією чи іншою мірою, прямо чи побічно вказується на неможливість її існування без стійких, високоорганізованих злочинних формувань, що сформувалися для здійснення постійної злочинної діяльності у вигляді промислу з метою наживи. Тому, на нашу думку, в криміналістичному аспекті сутністю організованої злочинності є така злочинна діяльність, що здійснюється організованими злочинними формуваннями.

Виходячи з цього, слід думати, що, предметом криміналістичних досліджень повинна стати саме організована злочинна діяльність. Поняття ж організованої злочинності скоріше необхідно розглядати в кримінологічному аспекті.

Організована злочинна діяльність у даний час як в Україні, так і в інших країнах СНД, знаходиться на якісно новому рівні в порівнянні з початковим періодом її розвитку. Тому запропоноване В.І. Куликовим визначення організованої злочинної діяльності як особливого виду кримінального промислу, що реалізується виникаючими в результаті зімкнення кримінального середовища мобільними, маючими відповідні поставленим злочинним цілям структуру, внутрішню організацію, управління і зовнішні зв'язки злочинними формуваннями, у вигляді динамічно планованих адаптованих для досягнення кримінальних цілей, колективно здійснюваних систем визначеного роду (корисливих, господарських, посадових) навмисних злочинних діянь, вимагає внесення деяких коректив.

З погляду на сучасні умови розвитку організованої злочинної діяльності та аналізуючи матеріали практики, на наш погляд, організовану злочинну діяльність можна охарактеризувати як особливий вид кримінального промислу, здійснюваний організованими злочинними формуваннями, що мають відповідні поставленим злочинним цілям структуру, внутрішню організацію, управління і зовнішні зв'язки (у тому числі і корумповані), і реалізований шляхом планування і вчинення різних видів злочинів, як загальнокримінальної, так і економічної спрямованості.

У розроблених і діючих методиках розкриття і розслідування окремих видів злочинів також не враховані ці якісні зміни, не говорячи вже про те, що немає ще досить повних науково розроблених криміналістичних методик виявлення і розслідування злочинної діяльності злочинних організацій.

Наукова розробка таких методик можлива лише на базі виявлених і вивчених криміналістичних особливостей організованої злочинної діяльності в цілому і її окремих видів, тобто її криміналістичної характеристики. Поки ж криміналістами не розроблена вичерпна характеристика даної діяльності. Сформоване положення обумовлюється складністю організованої злочинної діяльності як криміналістичного явища, розмаїттям часток її проявів і безліччю підходів до її розуміння.

Аналізуючи погляди на особливості структури і сутність криміналістичної характеристики організованої злочинної діяльності, описані в криміналістичній літературі, на нашу думку, поняття криміналістичної характеристики організованої злочинної діяльності можна сформулювати, як систематизовану сукупність типових ознак, обумовлених її структурою, що характеризують і відбивають погоджену діяльність учасників злочинних організацій під час підготовки і безпосереднього вчинення злочинів, а також при здійсненні протидії розслідуванню.

На нашу думку, необхідні розподіл і розробка, як загальної криміналістичної характеристики організованої злочинної діяльності, так і окремих криміналістичних характеристик окремих видів злочинів, типових для організованої злочинної діяльності.

Однак, організовану злочинну діяльність не можна розглядати і вивчати у відриві від традиційної злочинності, тому що злочини, вчинені злочинними формуваннями, містять багато спільного з аналогічними діяннями загальнокримінальної злочинності і злочинами в сфері економіки. Виходячи з цього, уявляється, що криміналістична характеристика організованої злочинної діяльності в змістовному аспекті деякою мірою аналогічна криміналістичній характеристиці злочинів взагалі, маючи при цьому ряд особливостей.

Ґрунтуючись на структурі криміналістичної характеристики злочинів і основних напрямках криміналістичного вивчення злочинної діяльності та її протидії, до криміналістичної характеристики злочинів, що вчинені організованими формуваннями, доцільно включати:

• дані про характеристику злочинної діяльності (базові види, допоміжні, споріднені, побічні злочини);

• відомості про типові схеми, технологію, механізм злочинної діяльності;

• характеристику сфери (області) здійснення організованої злочинної діяльності і предмета кримінального інтересу і посягання;

• характеристику її розвитку (витоки, динаміка, інтенсивність);

• характеристику системи даних про способи підготовки, вчинення і приховання злочинів і типових наслідків їх застосування;

• характеристику обстановки вчинення злочинів (місце, час, умови);

• характеристику організації і методів здійснення розвідки, прийомів збору інформації, необхідної для організованої злочинної діяльності (як при підготовці і вчиненні злочинів, так і в процесі їх розкриття і розслідування);

• характеристику організованого злочинного формування (рівень, структура, прийоми добору і вербування нових учасників злочинних організацій, організація їх навчання, розподіл функціональних обов'язків, регламентування поводження учасників злочинної організації), а також його зв'язків (у тому числі міжнародних) і взаємин з іншими злочинними організаціями;

• характеристику методів, способів і прийомів встановлення корумпованих зв'язків у правоохоронних органах, органах державної влади і управління, і способів їх використання;

• характеристику особистості учасників злочинних організацій (відповідно їх місця в ієрархічній структурі формування);

• характеристику мотивів і цілей злочинів;

• характеристику особистості можливих жертв злочинів (включаючи посадове положення, наявність зв'язків з злочинними організаціями та ін.).

Базуючись на особливостях організованої злочинної діяльності і, виходячи з матеріалів практики, ми вважаємо зазначені елементи, що входять у криміналістичну характеристику організованої злочинної діяльності, доцільно об'єднати в наступні блоки:

1. Елементи, що характеризують діяльність злочинних організацій по вчиненню злочинів. Сюди входять:

• дії учасників злочинних організацій до злочину (з його підготовки). Вони включають розробку плану здійснення злочинів, попередній розподіл ролей (наприклад, хто встановлює корумповані зв'язки, хто готує транспорт, хто збирає інформацію про об'єкт злочинного посяганні і т.ін.), підготовку знаряддя і засобів злочину, моделювання дій в різних ситуаціях;

• дії учасників злочинних організацій безпосередньо в момент вчинення злочину. Тут необхідно розглядати такі елементи як, наприклад, особливості вчинення «замовлених» убивств (одноразове використання вогнепальної зброї, використання викрадених автомашин найчастіше імпортного виробництва та ін.) і ін. Інтерес представляють дії кожного учасника злочинної організації, встановити які досить важко в силу законспірованої діяльності зазначених формувань;

• дії учасників злочинних організацій, спрямовані на приховання слідів злочину з урахуванням того, що іноді спосіб вчинення злочину є також способом приховання його слідів.

2. Елементи, що характеризують діяльність злочинних організацій по протидії розслідуванню. Вивчення діяльності злочинних організацій по прихованню злочинів дуже важливе, тому що в таких випадках правоохоронним органам протистоїть високоорганізована злочинна організація, здатна протидіяти розслідуванню дуже активно і різнобічно. До цієї діяльності відносяться дії учасників злочинних організацій, спрямовані на встановлення і використання корумпованих зв'язків, на приховання злочинів до їх вчинення (наприклад, створення “ложного” алібі), у момент вчинення злочину (використання викраденого автотранспорту і т.ін.) і після вчинення злочину (залишення на місці злочину використаної зброї і т.ін.). В елементи криміналістичної характеристики входять і дії злочинних організацій після викриття, у стадії попереднього слідства (наприклад, озброєний опір при затримці, навмисна дезінформація слідчого, знищення доказів, різні форми тиску на слідчого, свідків, підкуп посадових осіб і т.ін.).

3. Елементи, що характеризують структуру злочинних організацій. Це кількісний склад, вік учасників формування, стабільність складу, тривалість існування, розподіл ролей, здатність продовжувати злочинні дії при різних зовнішніх і внутрішніх впливах. З психологічної точки зору криміналістів повинні цікавити психологія і особливості міжособистісних відносин, а також внутрішні прагнення кожного учасника формування.

Доцільно зупинитися детальніше на деяких елементах розглянутої криміналістичної характеристики.

Передусім, для криміналістичної оцінки організованої злочинної діяльності велике значення має предмет кримінального інтересу і посягання. Інформація про це є важливим системоформуючим елементом криміналістичної характеристики. При цьому, виходячи зі специфіки організованої злочинної діяльності, необхідно враховувати, що головна мета злочинних організацій складається в одержанні незаконних доходів і понаддоходів у результаті занять злочинним промислом у всезростаючих масштабах, а також використанні цих доходів у нелегальному і легальному бізнесі.

В основі кримінальної діяльності злочинних організацій понад усім лежать економічні і суспільні відносини. Відповідно характерним предметом злочинного посягання є гроші, коштовності, коштовні промислові вироби і сировина, антикваріат, дефіцитна виробнича техніка, дорогі предмети масового попиту та ін., тобто матеріальні цінності, а також цінні папери різного характеру. Однак у даний час у сферу інтересів злочинної організації поступово входять і інтелектуальні цінності. Викрадення продукту інтелектуальної діяльності, передових технологій, комп'ютерних програм, комп'ютерної інформації все частіше стає одним із джерел доходів.

Крім того, практика свідчить про те, що предметом злочинних інтересів злочинних організацій стають і посади з високими повноваженнями в органах як державної влади і управління, так і правоохоронної системи, якими користуються, головним чином, з метою забезпечення режиму сприяння в сферах здійснення організованої злочинної діяльності. Ця мета реалізується або у формі встановлення відповідних корумпованих зв'язків, або шляхом просування на зазначені посади своїх ставлеників, або за допомогою їх навчання в спеціалізованих навчальних закладах (з наступним впровадженням у спецпідрозділи правоохоронних органів), а також у вищих навчальних закладах відповідного профілю, необхідного для подальшого забезпечення діяльності злочинних організацій.

Дані про особливості предмета злочинного посягання дозволяють скласти уявлення про націленість злочинного формування, можливу сферу охоплення ним території міста, регіону, галузі народного господарства і легальної підприємницької діяльності. Проникаючи в середовище легального бізнесу, злочинні формування намагаються охопити своєю увагою якнайбільше ланок господарського механізму.

Легальними сферами для організованої злочинної діяльності в даний час найчастіше є:

• господарсько-виробнича;

• кредитно-банківська;

• зовнішньоекономічна;

• торгово-комерційна;

а також сфера особисто-майнових відносин і діяльність, зв'язана з обігом цінних паперів.

Злочинні організації максимально можливо використовують умови, що складаються, для здійснення ними злочинної діяльності і успішно переборюють наявні перешкоди, цілеспрямовано пристосовуючи для цього відповідне соціальне середовище. Так, цілком чи у значній мірі під владою злочинних організацій знаходяться такі сфери нелегальної діяльності, як наркобізнес, проституція, торгівля зброєю і «живим товаром», а також сфери напівлегальної діяльності, такі як шоубізнес, індустрія азартних ігор та інші. Саме ці сфери є джерелами величезних кримінальних прибутків, що «відмиваються» за допомогою використання вищевказаних легальних і напівлегальних сфер.

Для криміналістичної характеристики найбільший інтерес представляють способи вчинення злочинів, які є основою механізму злочинної діяльності. Однак їх розгляд неможливий без класифікації і виділення рис злочинних організацій, що мають важливе криміналістичне значення.

У криміналістичній літературі звичайно виділяється кілька рівнів чи типів злочинних організацій. Так, в літературі пропонується п'ять рівнів даних формувань:

• перший рівень - організована група, як найпростіша форма зв'язків співучасників для спільного вчинення злочинів, без чітко вираженого лідера.

• другий рівень - угруповання, що характеризується чіткою ієрархією, розподілом функцій її учасників, суворою дисципліною і виникає як у місцях позбавлення волі, так і поза ними.

• третій рівень – банда, як стійка озброєна група, створена з метою нападу на державні чи суспільні підприємства, заклади, організації або на окремих громадян.

• четвертий рівень – злочинна організація, створена за типом «мафії» зі своєю матеріальною і фінансовою базою, колегіальним органом управління, статутом, функціонально-ієрархічною системою, інформаційною базою, корумпованими зв'язками в органах державної влади, специфічною мовно-понятійною системою.

• п'ятий рівень – співтовариство «злодіїв у законі».

В.І. Куліков вважає, що в сфері організованої злочинності одночасно виявляються, взаємодіють і конкурують:

• організовані злочинні групи, якісні і кількісні параметри яких описані в криміналістичній літературі;

• організовані злочинні угруповання, як сукупність узгоджено діючих у даній сфері і на визначеній території організованих злочинних груп, а в деяких випадках і цілих співтовариств, інших причетних до організованої злочинної діяльності осіб, що прямо чи побічно сприяли реалізації злочинних операцій (яких-небудь їх частин) за визначену частку викрадених цінностей чи за іншими мотивами;

• злочинні співтовариства (злочинні організації), як системи об'єднаних у групи осіб, що свідомо беруть участь своїми матеріальними, інтелектуальними, посадовими, організаторськими і виконавськими можливостями в реалізації єдиного плану колективної організованої злочинної діяльності чи якої-небудь її частини за визначену частку злочинних доходів;

• злочинні клани, як сукупність активно діючих і зв'язаних родинними, довірливими, тривалими службово-посадовими чи кримінальними зв’язками учасників злочинного формування та інших причетних до організованої злочинної діяльності, знаючих про неї осіб, прямо чи побічно сприяли реалізації планів організованої злочинної діяльності даного співтовариства, яких-небудь частин цієї діяльності за частку в кримінальних прибутках, разові матеріальні винагороди чи з інших мотивів.

Фахівці з Інтерполу, прагнучи по можливості більш повно відбити різноманітність досліджуваного явища, виділяють чотири види організованих злочинних груп:

• співтовариства за типом родин мафії з твердою ієрархією, внутрішніми правилами і «кодексом честі»; найчастіше багатопрофільні, що діють у різних сферах легального і нелегального бізнесу;

• угруповання, що діють в одній чи декількох досить вузьких сферах незаконної діяльності і не мають такої твердої структури;

• злочинні групи, що формуються за етнічним принципом;

• терористичні організації, що переслідують політичні цілі.

Приведені та інші точки зору свідчать про відсутність серед дослідників єдиної думки із приводу рівнів, типу, характеру організованої злочинності і назви злочинних формувань.

Ґрунтуючись на матеріалах дослідження практики і результатах анкетування оперативних і слідчих працівників, ми пропонуємо виділити наступні рівні організованої злочинної діяльності:

• злочинна група, що виникає при попередній змові про спільне вчинення злочинів, у ряді випадків без визначеного лідера (як зародковий стан організованої злочинної діяльності);

• організована злочинна група (ОЗГ) з чітким розподілом ролей, суворою співпідпорядкованістю, стійкістю (наприклад, організовані злочинні групи здирників, шахраїв, бандитські організовані злочинні групи та інші);

• злочинна організація як стійке, ієрархічно організоване об'єднання осіб, не менш як із двоступінчатою системою управління, яке створене для систематичного здійснення корисливих злочинів і володіє (чи прагнуче володіти) системою захисту за допомогою корумпованих зв'язків.

Необхідно особливо підкреслити, що характерним і, судячи з матеріалів практики і анкетування (90 % оперативних працівників і 88 % слідчих), обов'язковим «супутником» останніх двох рівнів варто вважати корумповані зв'язки в державних структурах різних галузей влади. Як свідчать матеріали практики, ліквідуються лише ті формування, що не змогли знайти «загальну мову» у першу чергу з представниками місцевих органів влади і управління. Чим вище рівень організації співтовариства, тим міцніше, вагоміше і вищі його корумповані зв'язки в державних і правоохоронних органах.

Від рівня організації злочинних організацій, а також від області його діяльності залежать і способи вчинення злочинів учасниками цих формувань, які досить різноманітні. Чим вище рівень організації співтовариства, тим витонченіші і ефективніші ці способи.

Ми підтримуємо думку М.П. Яблокова, що під способом вчинення злочину в криміналістичному понятті розуміє об’єктивно і суб'єктивно обумовлену систему поводження суб'єкта до, у момент і після вчинення злочину, що залишає різного роду характерні сліди, які дозволяють за допомогою криміналістичних прийомів і засобів одержати уявлення про суть вчиненого, своєрідності злочинного поводження правопорушника, його окремих особистісних даних і відповідно визначити найбільш оптимальні методи вирішення задач розкриття злочину.

Для першого рівня організованої злочинної діяльності, як зародкового її стану, характерне здійснення злочинів у більшості загальнокримінальної спрямованості (навмисних убивств, розбійних нападів, грабежів, крадіжок особистого майна громадян, вимагань, шахрайства і т.ін.). Для даного рівня не властиві такі якості, як організованість, детальна підготовленість, чітке планування і ретельне приховання слідів вчинення злочинів. Способи вчинення злочинів групами даного рівня досить докладно описані в криміналістичній літературі.

Способи вчинення злочинів організованими злочинними угрупованнями (представниками другого рівня організованої злочинної діяльності) характеризуються:

• зухвалістю нападу, продуманістю діяння (за часом і місцем вчинення), визначеністю вибору об'єкта посягання;

• чітким розподілом ролей, високим рівнем узгодження дій злочинців;

• попередньою підготовкою до вчинення посягання (попереднє спостереження за об'єктом посягання, рекогносцировка місцевості, прогнозування шляхів відходу);

• наявністю слідів і інших матеріальних наслідків діяння, що вказують на стійкий характер угруповання (використання заздалегідь підготовленого транспорту, засобів маскування, зв'язку, документів і форми одягу працівників правоохоронних і контролюючих органів і т.п.).

Злочинна діяльність даних угруповань спрямована на вчинення таких злочинів, як «замовлені» убивства, вимагання, розбійні напади, незаконний оборот вогнепальної зброї чи наркотичних речовин, крадіжки автотранспорту.

У деяких випадках спосіб вчинення обирається з таким розрахунком, щоб він був і способом його приховання (використання для вбивства хімічних препаратів, радіоактивних речовин, отрути, що викликають симптоми загострення якого-небудь соматичного захворювання (гострий серцевий напад і т.ін.)).

Способи вчинення злочинів організованими злочинними угрупованнями різні і залежать від виду вчинених злочинів, кожний з який міг би стати об'єктом окремого дослідження. Але хотілося б відзначити, що саме другий рівень, на наш погляд, є потенційною складовою третього рівня.

Треба звернути особову увагу на діяльність організованого формування другого і третього типу з підготовки до вчинення задуманих злочинів.

Як показує вивчення слідчої і судової практики, здійсненню цілого ряду тяжких злочинів (вбивства, бандитизм, вимагання, викрадання людей тощо), а також тих, що чиняться організованими угрупуваннями, передує складна, а інколи й достатньо довга підготовка, яка створює необхідні умови для успішної реалізації задуманого злочину, для його приховування і безперешкодного продовження своєї злочинної діяльності.

Підготовча діяльність може включати в себе підготовку до вчинення злочину і підготовку до його приховування.

За своїм змістом підготовка до вчинення злочину може включати:

- визначення і конкретизацію мети злочину;

- вибір об’єкту злочину (підприємство, організація, установа, житлове приміщення, особа потерпілого, предмет посягання);

- підбір учасників злочину за якісними і кількісними критеріями з урахуванням характеру і складності поставлених завдань, способів їх реалізації, їх особистих характеристик – злочинного досвіду, вольових якостей, навичок і вмінь тощо;

- визначення і деталізація способу вчинення злочину;

- пошук (придбання, викрадання, виготовлення) і підбір відповідних знарядь і засобів;

- вибір місця і часу вчинення злочину з урахуванням найбільш сприятливих умов або створення таких для успішної реалізації задуманого;

- розвідка вибраного об’єкту з метою визначення предмета злочину, місця його зберігання., а також з’ясування умов, які можуть сприяти або заважати реалізації злочинної мети;

- розробка конкретного плану злочинних дій: визначення місця та часу збору групи і засобів пересування, ролі і функцій кожного учасника, шляхів підходу і відходу, змісту і послідовності дій, моделювання варіантів дій з урахуванням певних змін в обстановці на місці злочину і можливої поведінки потерпілих;

- створення сховищ зброї, боєприпасів, вибухівки, вибухових пристроїв, інших знарядь і засобів, що можуть використовуватися в кримінальних цілях.

До підготовчих дій, пов’язаних з приховуванням задуманого злочину можна, зокрема, віднести:

- встановлення корумпованих зв’язків з відповідними службовими особами органів державної власті й управління;

- розробка плану зі створення неправдивого алібі, включаючи попередню домовленість з певними особами-«свідками», створення у певних осіб неправильного враження про справжнє місце знаходження або зміст дій злочинця в конкретний час тощо;

- підшукання одягу по відповідній формі (працівника міліції, військового тощо), атрибутів службових осіб, засобів для маскування зовнішності;

- виготовлення або складання фіктивних документів з метою приховування злочинних дій;

- підбір засобів для знищення слідів злочинця, утруднення використання службово-розшукової собаки;

- підбір засобів і створення умов для здійснення інсценування певної події.

Дані про спосіб підготовки злочинів має важливе криміналістичне значення, оскільки можуть служити основою для розробки слідчих версій про різні обставини злочину, вказувати на об’єкт, характер, спосіб вчинення задуманого злочину, на коло його учасників, ступінь організованості злочинного угрупування та професіоналізм злочинців.

На стадії виявлення ознак злочину, що готується, інформація про спосіб його підготовки виконує прогностичну функцію. Завданням криміналістики є розробка методів і засобів доказування підготовки певного злочину з боку конкретних осіб, На стадії розслідування вчиненого злочину необхідно встановити всі дії винних осіб з його підготовки, тому що вони вказують на генезис конкретної злочинної діяльності, сприяють з’ясуванню справжніх цілей і мотивів злочинців, вказують на можливість вчинення ними й інших, раніше не розкритих злочинів, а також на підготовку до нових злочинів.

Уявляється необхідними подальше поглиблене вивчення криміналістичних аспектів діяльності з підготовки злочинів – її змісту і структури, зв’язків з іншими елементами механізму злочину, можливостей своєчасного виявлення і правильної криміналістичної інтерпретації.

Свою специфіку здобуває механізм злочину, що чиниться групою осіб. В зазначеному випадку варто звернути увагу на наступну обставину. Якщо в злочині, що здійснюється групою осіб, дії з його підготовки та вчиненню завжди узгоджуються й обмірковуються учасниками, то їхні дії з приховування злочину і подальша посткримінальна поведінка нерідке обговорюються лише взагалі і протікають досить спонтанно, виходячи з індивідуальної оцінки обставин. Це властиво нестійким, недостатньо організованим злочинним групам. Чим вище ступінь організованості злочинного формування, створеного з метою постійної злочинної діяльності, тим більш злагодженими будуть дії його учасників з протидії розслідуванню і ухилення від відповідальності.

Наявність чи відсутність названих дій, їхній зміст і послідовність характеризують поведінку злочинця, його особисті якості, формують особливості механізму як окремого злочину, так і певної злочинної діяльності в цілому, що певним чином в подальшому впливає на формування конкретної слідчої ситуації.

Тому цілком резонно досліджувати у всій повноті механізм злочинної діяльності, типи і різновиди кримінальної і посткримінальної поведінки злочинців для розробки ефективних методів і прийомів подолання протидії розслідуванню та інших форм ухилення від відповідальності.

Як для другого, так і для третього рівня вчиненню корисливих-насильницьких злочинів властиві прояви зухвалості, цинізму, жорстокості. Такі злочинні акції у тому чи іншому випадку звичайно здійснюються колективно, що робить звичайні способи їх вчинення більш жорстокими і болісними для жертв і результативними для злочинців.

Деякі з таких злочинів супроводжуються захопленням у заручники як жертв, так і їх родичів, знайомих, зі знущаннями над ними з метою досягнення бажаного результату.

Однак, на відміну від другого рівня, формування третього рівня прагнуть до легалізації своєї злочинної діяльності або доходів, отриманих у її результаті.

Наприклад, вимагання може бути замасковане під:

• пропозицію керівникам підприємств і т.п., охорони їх об'єктів чи життя;

• пропозицію фінансової допомоги під високий відсоток, що після укладання угоди подвоюється;

• пропозицію якого-небудь непотрібного товару по дуже високій ціні і т.ін.;

• вимогу виплати боргу від імені кредитора чи недотримки, пені за зрив якої-небудь угоди, прострочення виплати грошей за проведену операцію.

Ще однією принциповою відмінністю злочинної діяльності формувань третього рівня від угруповань другого є те, що здійснення вищевказаних насильницьких злочинів спрямовано не тільки на збагачення, але має своєю метою подальший розвиток, підтримку і функціонування структури самого формування.

Головна ж діяльність злочинних організацій у даний час спрямована на вчинення злочинів у сфері економіки і легалізацію їх доходів.¹

Як показують дані, що містяться в літературі і матеріали практики, для злочинів у сфері економіки характерні прийоми вмілого використання у злочинних цілях недоліків у господарській і економіко-фінансовій діяльності, їх правової регламентації, використання підроблених документів і шахрайських дій, підкупу посадових осіб.

Особливу небезпеку представляє збут за кордон за демпінговими цінами гостродефіцитної сировини, енергоносіїв, продовольства, вкрай необхідних на внутрішньому ринку (нафта, металопродукція, зерно і т.ін.). Дане положення характерне для територій, на яких розвивається вказана інфраструктура (зокрема для Запорізької, Одеської областей, Автономної Республіки Крим).

Проведення злочинними організаціями незаконних економічних операцій, пов’язаних з контрабандою, використанням фіктивних документів, відхиленням від сплати мита і прихованням доходів від оподатковування.

Злочинці активно використовують у протиправних цілях зовнішньоекономічні зв'язки України, що розширюються. Експортно-імпортні операції, легальна підприємницька діяльність служать для них зручним прикриттям для здійснення великомасштабних махінацій із присвоєнням неконтрольованого прибутку, велика частина якого осідає на рахунках в іноземних банках, сприяє «відмиванню» злочинно нажитих капіталів. Про дане положення свідчить те, що органами внутрішніх справ України в цій сфері в 1998 році виявлено 1796 злочинів, що в 2 рази більше, ніж у 1996 році, у тому числі 182 факту приховання валютного виторгу за кордоном.

Так, злочинні формування активно проникають у господарську і фінансову діяльність підприємств паливно-енергетичного комплексу з метою створення різних комерційних структур. Тільки в 1998 році в результаті перевірок податковою міліцією виявлено близько 300 фіктивних фірм, що займалися протиправною діяльністю у вугільній промисловості.

При особистій участі корумпованих посадових осіб злочинними організаціями здійснюється тиск на вибір експортерів стратегічно важливої сировини, формування відпускних цін, обсягів реалізації, розподіл валютних і інших коштів, отриманих від експорту. Злочинні організації здійснюють відкриту боротьбу за розподіл сфер впливу в цих галузях, проводять озброєні розбори, що супроводжуються знищенням конкурентів.

Значний розмах приймає організована злочинна діяльність на споживчому ринку, здійснювана шляхом укладання фіктивних договорів на постачання споживчих товарів, протиправного утримання і використання не за призначенням коштів, отриманих як передоплату. Усе більше поширення одержують факти реалізації неякісних товарів, продуктів харчування, фальсифікованих вино-горілчаних виробів.

Використовуючи корумповані зв'язки в сферах влади і управління, злочинні організації беруть активну участь у процесі приватизації державної власності. Численні порушення законності виявляються в процесі акціонування підприємств.

Широке поширення одержали факти штучного заниження балансової вартості основних засобів державних об'єктів, що підлягають роздержавленню і передачі у знов утворені структури з іншою формою власності. Наслідком цього є не тільки недоодержання значних приватизаційних коштів у бюджет держави, але і можливість присвоєння частини його майна представниками злочинних організацій. Чимало організованих злочинних дій пов'язано з приватизаційними чеками. В основному це пов'язано з діяльністю чекових інвестиційних фондів, де відбувалося присвоєння ваучерів і коштів акціонерів фондів.¹

Окремо варто зупинитися на процесі відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом.

Параграф 261 КК ФРН визначає відмивання грошей «...як запуск майнових об'єктів, одержаних у результаті організованої злочинної діяльності, до легального фінансово-економічного обігу з метою їх маскування...».

Відповідно до Директиви Ради Європи «Про попередження використання фінансової системи для відмивання грошей» від 19 червня 1991 року, прийнятої на основі Конвенції Ради Європи «Про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом» 1990 року, відмиванням грошей називається таке вчинення злочинних діянь у міжнародному масштабі, як:

• перетворення і передача майна, коли відомо, що це майно отримане в результаті злочинної діяльності чи співучасті в такій діяльності з метою приховання чи маскування незаконного походження чи надання допомоги якій-небудь особі, що втягнена в таку діяльність, з метою уникнення юридичних наслідків цієї діяльності;

• приховування чи маскування дійсних джерел, місцезнаходження, розміщення, переміщення, приналежності прав чи власності майна, коли відомо, що таке майно отримане в результаті злочинної діяльності чи співучасті в такій діяльності;

• придбання, володіння чи користування майном, коли відомо, що таке майно отримане в результаті злочинної діяльності чи співучасті в такій діяльності;

• співучасть, надання допомоги, спроби здійснення чи надання допомоги в здійсненні, підбурюванні, сприянні давання порад по здійсненню діянь, зазначених у попередньому пункті.

У закордонній пресі під поняттям «відмивання грошей» розуміють різні операції з грошима, отриманими в результаті вчинення тяжких злочинів.

Потреба в «відмиванні грошей» виникає в зв'язку з тим, що доходи, отримані злочинним шляхом, - це часто значні суми готівкою, тому володіння ними, а також їх використання дуже легко визначити.

У сучасному світі є багато способів утаювання злочинних доходів, починаючи від вивозу контрабандним шляхом готівки для її подальшого депонування в іноземні банки, перекладу з одного рахунку на інший, і закінчуючи цілим комплексом складних операцій, у тому числі створенням фальшивих акціонерних товариств. З них можна виділити наступні:

• надання злочинцям «позичок» з боку їх же власних підставних іноземних підприємств, які, не маючи ніякої комерційної мети, стають своєрідними каналами проведення операцій з доходами від злочинної діяльності;

• придбання злочинцями підприємств-банкрутів, валові надходження яких формуються за рахунок розрахунків готівкою (готелів, ресторанів, підприємств роздрібної торгівлі і ін.), з метою створення видимості процвітання за рахунок збільшення обсягів валових надходжень і засобів, отриманих злочинним шляхом;

• використання злочинцями так званого банківського методу, коли вони приносять готівку в банк і здійснюють будь-яку кількість грошових операцій (у країнах, в яких грошові внески в різні фінансові заклади контролюються компетентними органами, злочинці відкривають рахунки на ім'я довірених осіб, фіктивних компаній, підкуповують банківських службовців);

• використання методу колективного депозиту шляхом зменшення чи розраховування внесків нижче границь, встановлених законодавством визначеної країни.

Тут варто підкреслити, що успішне здійснення або приховання ряду з цих операцій припускає, як необхідну умову, використання корумпованих зв'язків.

Таким чином, «відмивання грошей» являє собою процес, при якому наявні і безготівкові кошти, отримані злочинним шляхом, за допомогою різних махінацій пропускаються через банківську і фінансову системи, в результаті чого з'являється можливість пред'явити їх як законні.

Легалізація (відмивання) засобів може мати місце і шляхи використання в іншій економічній діяльності, не зв'язаній з витягом прибутку як основної мети. Зокрема, легалізація може відбуватися і через створення різних благодійних фондів. Крім головної мети при цьому переслідуються і інші: завуальований підкуп посадових осіб, цілих організацій, створення іміджу респектабельності і безкорисності з наступним проникненням у владні структури, що є живильним ґрунтом для корупції і встановлення корумпованих зв'язків злочинними організаціями.

Структура злочинних організацій, ступінь їх організованості, чисельність, розподіл функціональних обов'язків між їх учасниками, спосіб управління, за даними, якими володіє практика, бувають різними (простими і складними), але мають досить багато однотипного.

У кожній злочинній організації, що складається з декількох десятків активних учасників, найчастіше можна виділити кілька структурних ланок різного рівня:

• на нижньому рівні – виконавські ланки;

• на середньому рівні – організаційно-контрольні ланки і групи безпеки;

• на верхньому рівні – керівні ланки (група лідерів, елітарна група).

Характеристика зазначених ланок досить докладно описана в сучасній криміналістичній і кримінологічній літературі, але хотілося б відзначити, що приведена структура злочинних організацій носить значною мірою узагальнений характер і в реальному житті не настільки тверда.

Обов'язковими елементами злочинних організацій є організаційно-управлінська група (елітарна група) і група виконавців конкретних злочинів і кримінальних операцій. Ці ланки виникають одночасно чи послідовно на невизначено-тривалий період часу.

Виконавцями можуть бути представники як економічної, так і загальнокримінальної злочинності (шахраї, вимагачі, вбивці, грабіжники, ділки наркобізнесу, та ін.), у залежності від спрямованості організованої злочинної діяльності формування.

Організаційно-управлінська група (елітарна група) складається з лідерів і наближених до них осіб, що визначають напрямки кримінальної діяльності формування, займаються загальними організаційними питаннями, виробленням стратегії і тактики злочинної діяльності, приймають заходи для «відмивання» і збільшення злочинного капіталу шляхом його вкладення в нерухомість, комерційні підприємства та ін.; підтримують зв'язки з іншими злочинними співтовариствами, у тому числі і закордонними, що не беруть участь у вчиненні конкретних злочинів.

Групи ж середньої ланки можуть створюватися пізніше, у міру необхідності, для досягнення значних чи тимчасових кримінальних цілей. Звичайно ця частина формування має організаційно-контрольні повноваження, забезпечуючи реалізацію рішень керівників співтовариства, контролюючи діяльність виконавців, вирішуючи суперечки між окремими учасниками організації і вхідними в неї угрупованнями, організуючи надання матеріальної допомоги учасникам злочинного формування, що попали в місця позбавлення волі, і їхнім родинам, найчастіше безпосередньо не приймаючи участі в вчиненні конкретних злочинів.

У середню частину формування також входить і група забезпечення безпеки, так званий «парасоль безпеки», яку можна розділити на дві категорії осіб. До першої відносяться учасники об'єднання, що забезпечують конспірацію його діяльності в цілому і окремих учасників злочинної діяльності, а також особи, що здійснюють розвідувальну і контррозвідувальну діяльність і функції нейтралізації соціального контролю. Окремі учасники цієї групи можуть брати участь у деяких злочинних акціях. Особи другої категорії звичайно формально не є учасниками злочинної організації, але регулярно роблять їй корисні послуги. До їхнього числа, насамперед, відносяться представники органів державної влади і управління, а також правоохоронних органів, з якими встановлені корумповані зв'язки. Разом з тим у число таких корисних для організованої злочинної діяльності осіб можуть входити й окремі члени депутатського корпусу, представники громадських організацій, юристи, журналісти, діячі культури і мистецтва і ін., що можуть навіть не усвідомлювати неправомірність свого поводження, діючи на захист злочинного співтовариства, створюючи умови, що перешкоджають розкриттю злочинної діяльності, компрометуючи окремих представників органів влади і управління, за допомогою засобів масової інформації інформуючи злочинців про криміналістичні операції, що готуються проти них, і інше, чим саме іноді сприяють нейтралізації чи навіть усуненню працівників правоохоронних органів. Крім того, вони нерідко, в силу своїх повноважень, вживають заходи до звільнення затриманих учасників злочинних формувань чи пом’якшення покарання тим, що потрапили на лаву підсудних.

Безсумнівно, зв'язки між зазначеними складовими досить складні, та й самі складові можуть бути на практиці значно різноманітнішими. У залежності від регіональних чи етнічних особливостей злочинних організацій можуть мати свої модифікації.

Неабияке значення має визначення суб’єктно-особистих властивостей осіб, що беруть участь в організованій злочинній діяльності. Для цього необхідно звернути увагу на соціально-демографічні особливості учасників злочинних організацій, рівень їх злочинного досвіду і професіоналізму, управлінсько-організаційні ознаки, що вказують на тип лідера організації та ін. Разом з тим для зазначених цілей істотними є і зведення про ступінь кримінальної активності учасників формування.

Аналіз матеріалів практики показує, що в злочинних організаціях загальнокримінальної спрямованості переважають в основному чоловіки у віці від 20 до 35-ти років, як правило, непрацюючі, або ті, що числяться на роботі чисто формально; з неповною середньою і середньою освітою, частіше раніше засуджені (практично кожен другий) чи ті, що скоювали злочини.

У формуваннях другого і третього рівня, що здійснюють злочинну діяльність у сфері економіки, верхній віковий рівень учасників збільшується до 45-50-ти лет, частіше це особи (як чоловіки, так і жінки) з вищою освітою (іноді не однією), кваліфіковані фахівці в області своєї професійної діяльності, що володіють у ряді випадків комп'ютерною технологією і знаннями іноземних мов, досконало орієнтуються в діючому законодавстві, частіше раніше не засуджені. Специфікою такої злочинної організації є і те, що його учасники у своїй злочинній діяльності ширше, ніж у будь-яких інших випадках, використовують трудовий, службово-посадовий досвід і свої спеціальні знання.

Для формувань другого і третього рівнів, як уже відзначалося, характерна наявність корумпованих зв'язків з органами державної влади і управління, а також із правоохоронними органами.

Матеріали практики і анкетування практичних працівників свідчать про те, що корупціонер, який підтримує злочинний зв'язок з формуванням другого рівня – це частіше чоловік у віці від 25 до 40 (45-ти) років, що працює на посаді середнього і молодшого начальницького складу правоохоронних органів (звичайно в спецпідрозділах по боротьбі з організованою злочинністю), або чоловік у віці 35-55-ти років, що займає керівні посади в органах державної влади і управління місцевого регіонального рівня.

До представників даної ж категорії, що підтримують злочинні контакти з формуванням третього рівня, відносяться посадові особи у віці 30-50-ти років, як чоловіки, так і жінки, що займають керівні посади як у правоохоронних органах, так і в органах державної влади і управління (місцевого регіонального і державного рівнів), повноваження яких використовуються з метою забезпечення безперешкодного здійснення організованої злочинної діяльності.

Центральною фігурою в злочинній організації є лідер-організатор (чи керівне ядро). Найчастіше цей тип характеризується високим ступенем антигромадської спрямованості, який не просто використовує чи підшукує сприятливу ситуацію для здійснення злочинів, але і створює її, активно переборюючи перешкоди, що зустрічаються.

Лідери злочинних організацій намагаються підтримувати «гарні» і взаємовигідні відносини з керівниками державних структур (особливо правоохоронних), використовуючи ці контакти для забезпечення безпеки існування формування і у боротьбі зі своїми конкурентами.

Суттєве значення для криміналістичної практики має вивчення закономірності взаємин лідера з рядовими учасниками формування. Найчастіше в таких формуваннях немає психологічної рівності. Лідер займає позицію активної переваги, а рядові виконавці – психологічного підпорядкування і залежності. Ще однією важливою особливістю в умовах криміногенного середовища є внутрішня боротьба за лідерство, що здобуває часом дуже гострий характер. Закономірності боротьби за лідерство і внутрішньогрупові конфлікти вимагають до себе пильної уваги дослідників з метою розробки тактичних прийомів розладу формування. При цьому має значення в конкретних випадках з'ясування питання про те, наскільки сильний вплив лідера у формуванні, чи спаяне воно в єдине ядро чи роздроблене внутрішніми протиріччями, наскільки адекватна установка лідера установці інших учасників формування на різних етапах його існування.

Знання цих особливостей повинне бути основою для правильної організації тактики боротьби з діяльністю конкретних злочинних організацій.