Розділ 2 виявлення організованої злочинної діяльності та корумпованих зв’язків

2.1. Організація виявлення організованої злочинної діяльності та корумпованих зв’язків

Рівні організації пошукової діяльності по виявленню організованої злочинної діяльності та корумпованих зв’язків.

Елементи інформаційної та аналітичної роботи: поняття, форми застосування.

Криміналістичне прогнозування як елементів підвищення рівня організації виявлення організованої злочинної діяльності та корумпованих зв’язків, його види.

Шляхи підвищення ефективності використання інформаційно-пошукових систем.

Виявлення організованих кримінальних структур, їх злочинної діяльності і корумпованих зв'язків практично в переважній більшості випадків здійснено оперативно-розшуковим шляхом, тобто шляхом оперативного спостереження за криміногенним середовищем; викриття в цьому середовищі стійких кримінальних зв'язків і, відповідно тих, що складаються чи вже сформованих організованих структур, встановлення організаторів, виконавців і інших осіб, які у тій чи іншій формі сприяють даній структурі в здійсненні її злочинної діяльності, у тому числі в результаті корумпованих зв'язків.

Базуючись на цьому, повне розкриття проблем методики виявлення організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв’язків обумовлено необхідністю аналізу з криміналістичних позицій загальних напрямків і тактики діяльності оперативно-розшукових органів по боротьбі з організованою злочинністю и корупцією, особливо якщо це виходить з того, що загальнотеоретичні основи такої діяльності були закладені криміналістичною наукою.

У зв'язку з тим, що дані, які характеризують конкретні організаційно-тактичні методи проведення оперативно-розшукових заходів, а також специфічні організаційно-тактичні прийоми, що застосовують суб'єкти оперативно-розшукової діяльності, є закритими, у даній роботі розглядаються тільки загальні наукові криміналістичні підходи щодо організації і тактики оперативно-розшукової діяльності в області боротьби з організованою злочинною діяльністю, що супроводжуються корумпованими зв'язками.

Правовою основою виявлення ЗО, їх корумпованих зв'язків і первинних даних про їх протиправну діяльність є Закони України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про боротьбу з корупцією», укази Президента України, в яких визначаються напрямки діяльності правоохоронних органів, а також нормативні, відомчі акти МВС України і інших відомств, присвячені як безпосередньо боротьбі з організованою злочинною діяльністю і її корумпованими зв'язками, так і іншими суспільно-небезпечними протиправними проявами.

Ефективність діяльності підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю по виявленню ознак організованої злочинної діяльності, яка супроводжується корумпованими зв'язками, у вирішальній ступені залежить від рівня її організації.

Базуючись на визначених поняттях організації, приведених у літературі, а також на твердженнях фахівців в області розробки проблеми організації розслідування злочинів, можна прийти до висновку, що організація пошукової діяльності з виявлення злочинних формувань, їх корумпованих зв'язків і даних про їх протиправну діяльність повинна враховувати і містити в собі наступні необхідні умови:

• забезпечення комплексного підходу що передбачає координацію і взаємодію всіх сил і засобів не тільки правоохоронних органів, але і інших державних закладів, покликаних брати участь чи сприяти в боротьбі з організованою злочинністю і корупцією;

• визначення і планування основних напрямків пошукової діяльності з прогнозуванням її результатів;

• використання всіх передбачених законом правових заходів в інтересах одержання необхідної інформації;

• застосування різноманітних тактичних прийомів використання оперативно-розшукових заходів з метою виявлення даних про наявність організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками;

• документальне оформлення, перевірка і прийняття рішень по використанню отриманих первинних даних у процесі боротьби з організованою злочинною діяльністю і корумпованими зв'язками.

Ми думаємо, що існує шість рівнів організації пошукової діяльності з виявлення ЗО, що використовують корумповані зв'язки:

Перший рівень має своїм об'єктом виявлення як специфічну форму діяльності всіх компетентних державних органів (тобто представників різних відомств). Це найбільш загальний рівень організації, який можна визначити як систему заходів, що забезпечують ефективність функціонування елементів системи і досягнення поставлених перед ними цілей, з урахуванням відсутності структурної єдності елементів цієї системи і їх відомчої роз'єднаності.

Проблеми даного рівня організації виходять за рамки нашого дослідження, тому що вони є предметом вивчення науки управління.

Другий рівень являє собою організацію пошукової діяльності за допомогою використання функцій правоохоронних органів, митних органів, виправно-трудових закладів, контрольно-ревізійних органів, податкової адміністрації і міліції, з метою виявлення і систематизації даних про організовану злочинну діяльність, що супроводжується корумпованими зв'язками.

Третій рівень організації можна визначити як систему заходів, що забезпечують ефективність функціонування окремих підрозділів у системі МВС з метою виявлення організованої злочинної діяльності, що володіє корумпованими зв'язками.

Боротьбу з організованою злочинною діяльністю, що поєднана з корумпованими зв'язками, ведуть наступні апарати МВС:

• спеціалізовані підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією;

• апарати карного розшуку;

• апарати по боротьбі з економічною злочинністю;

• апарати по боротьбі з незаконним обігом наркотиків;

• відділи в складі слідчих управлінь МВС України, які спеціалізуються у розслідуванні кримінальних проваджень, пов'язаних з організованою злочинною діяльністю і корупцією.

На наш погляд, існуюча система підрозділів є оптимальної (про це свідчить також думка більш 50 % проанкетованих практичних працівників). Такий висновок можна зробити, проаналізувавши досвід створення, перетворення і функціонування подібних підрозділів у країнах ближнього зарубіжжя.

Так, наприкінці 1995 р. у Російській Федерації була створена автономна оперативно-розшукова система з задачами, що паралельно покладалися на апарати карного розшуку, апарати по боротьбі з економічною злочинністю, по незаконному обігу наркотиків і оперативні апарати місць позбавлення волі. Як показав аналіз практики, чіткого розмежування компетенції оперативно-розшукових апаратів у сфері боротьби з організованою злочинністю досягти не вдалося. Зазначені обставини негативно відбилися на практиці діяльності підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Будучи фактично виділеними зі складу МВС, вони деяким чином ізолювалися від інших підрозділів, загострилася проблема взаємодії з апаратами карного розшуку і підрозділами по боротьбі з економічними злочинами. Цьому сприяло відомче рішення про покладання на апарати по боротьбі з організованою злочинністю обов'язків боротьби з проявами корупції в органах внутрішніх справ. З психологічної точки зору такий підхід посіяв ворожнечу між оперативними апаратами, що в ряді регіонів спричинило до конфліктів між керівництвом підрозділів органів внутрішніх справ і РУОЗ зі скандальним розголошенням в засобах масової інформації.

Однак, без чітко налагодженого механізму організації взаємодії між вищезазначеними підрозділами органів МВС України в процесі виявлення, збору, накопичування і аналізу інформації про представників ЗО, їх корумповані зв’язки та їх діяльність ця система не може дати ефективних результатів у боротьбі з розглянутим явищем.

В зв'язку з цим, на наш погляд, необхідне створити систему виявлення первинних даних для боротьби з організованою злочинною діяльністю, що супроводжується корумпованими зв'язками шляхом використання можливостей одержання інформації, яка має оперативний інтерес, усіма службами. При цьому максимально повинні враховуватися особливості діяльності відповідних підрозділів.

Розподіл оперативних сил і засобів повинен базуватися на необхідності спостереження за тими об'єктами, які містять найбільш ймовірне виявлення ознак, характерних для проявів організованих форм злочинності і корумпованих зв'язків.

Найбільш ефективним тут є лінійний принцип, тому що системний підхід одержання інформації стратегічного характеру, що має велике значення для боротьби з ЗО, які володіють корумпованими зв'язками, вимагає певних знань у конкретних сферах діяльності таких співтовариств, створення оперативних позицій і відсутності обмеження службових інтересів рамками територій (зони). Це може бути досягнуто шляхом спеціалізації співробітників по трьох основних напрямках боротьби з розглянутим явищем:

• у сфері економіки;

• в органах державної влади і управління, правоохоронних органах;

• у загальнокримінальному середовищі.

У кожнім із приведених напрямків необхідна більш вузька спеціалізація. Вона продиктована специфікою злочинної діяльності різних ЗО.

При здійсненні пошукових заходів на виробничих об'єктах дуже важливо, крім співробітників спеціалізованих підрозділів, широко використовувати можливість підрозділів ДСБЕЗ, а також податкової міліції, контрольно-ревізійних апаратів, які, вирішуючи повсякденні задачі, можуть цілеспрямовано виявляти первинні дані, необхідні для підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. У місцях, що обслуговуються апаратами ДСБЕЗ (казино, барах, ресторанах і т.ін.), є також реальна можливість одержання зазначених первинних даних.

Важливі первинні дані по лінії боротьби з організованою злочинністю можуть бути виявлені співробітниками карного розшуку і ДСБЕЗ у процесі поточної оперативно-розшукової діяльності по розробці кримінальних груп, що скоюють загальнокримінальні і економічні злочини.

Указуючи на можливість одержання первинних даних у процесі поточної діяльності різних підрозділів, слід зазначити необхідність здійснення такої пошукової діяльності цілеспрямовано. На практиці ж, як показує наш аналіз, це відбувається здебільшого від випадку до випадку.

Деякі вчені-криміналісти східноєвропейських країн вказували, що керівна діяльність в органах МВС і, зокрема, в кримінальній поліції, повинна складатися з управління, регулювання і координації. Висока ефективність при здійсненні цих функцій можлива при інтеграції інформаційної і організаційної систем. При розробці інформаційної системи для керівної діяльності уся використовувана інформація може підрозділятися на керівну, інформаційну, оперативну і координуючу. На основі визначення видів інформації і напрямків її руху може бути створена модель інформаційної системи з вказівкою інформаційних джерел і зв'язків, що відбиває процес обліку, накопичування і обробки інформації з погляду ухвалення рішення включаючи і алгоритмічні елементи.

Зазначена модель, як вихідна, була використана на практиці в східноєвропейських країнах для чіткого розмежування сфер діяльності і меж при прийнятті рішень в органах МВС.

Для зміни положення в системі МВС України також насамперед потрібно розробка спеціальних планів пошуку необхідної інформації. У цих планах повинні передбачатися заходи щодо одержання первинної інформації, її фіксуванню. Особливу увагу необхідно приділити визначенню періодичності і каналів взаємного обміну отриманою інформацією. Потрібно чітко визначити перелік інформації, яку необхідно передавати в апарати, що спеціалізуються по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією. При цьому доцільно встановити порядок, при якому виявлені дані повинні передаватися без попередньої ретельної перевірки службами і підрозділами, які її вперше одержали. Такий порядок доцільний через наступні причини:

а) найбільш точніше і повніше оцінити значення виявленої подібної інформації можуть лише спецпідрозділи з урахуванням наявних у них даних по цій проблемі;

б) у ряді служб і підрозділів відсутні можливості для оцінки і перевірки даних, що надійшли;

в) нерідко непродумані і необережні дії по перевірці отриманих первинних даних можуть насторожити лідерів ЗО і корумпованих осіб, які в подібному випадку вживають заходи до знищення доказів і приховання інших слідів злочинної діяльності або перешкодять проведеним заходам.

Таким чином, розробка переліку інформації, яка підлягає передачі в обов'язковому порядку в підрозділи, що спеціалізуються по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, визначення каналів її надходження і способів накопичування, а також планування роботи всіх служб і підрозділів по виявленню первинних даних, повинні створити основу для організації ефективної системи пошукових заходів і потребують в додаткового нормативного регулювання.

Четвертий рівень являє собою організацію пошукової діяльності як основну функцію спецпідрозділів, задачею яких безпосередньо є боротьба з організованою злочинною діяльністю і її корумпованими зв'язками. У даному випадку організація являє собою комплекс заходів, що забезпечують оптимальну структуру даних органів, необхідний рівень управління ними, ефективність їх діяльності і удосконалювання її засобів і методів.

Основну ударну частину цієї системи складають ГУБОЗ, УБОЗ (ОБОЗ), що представляють собою єдиний, добре керований і деякою мірою автономний організм.

Зазначені спецпідрозділи входять до складу кримінальної міліції (начальник регіонального підрозділу БОЗ у той же час є заступником начальника УМВС, що також сприяє налагодженню взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ).

У спеціальній юридичній літературі при визначенні компетенції спеціалізованих підрозділів спостерігаються тенденції вичленити організовану злочинну діяльність, у тому числі і з корумпованими зв'язками, із загальної злочинної діяльності по одному з двох основних критеріїв.

Перший – визначення переліку складів злочинів, що по своїй важливості і суспільній небезпеці можуть відноситися до компетенції спецпідрозділів. Причому в їх число поряд із захопленням заручників і тероризмом включали масові безладдя, що виникають, як правило, стихійно; шахрайство, фальшивомонетництво, вимагання та інші злочини, попередження і розкриття яких традиційно є функцією апаратів карного розшуку і ДСБЕЗ.

Однак, ЗО можуть вчиняти не тільки злочини, характерні для організованої злочинної діяльності, тому обмежувати компетенцію спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю тільки переліком видів злочинів, на наш погляд, недоцільно.

Другий критерій оснований на виявленні ознак організованої злочинної діяльності (в тому числі тієї, що супроводжується корумпованими зв’язками) з подальшим визначенням компетенції і задач спецпідрозділів на початковому етапі виявлення такої діяльності. Виходячи з характеристики існуючої кримінальної обстановки він більш загальноприйнятий.

У відомчих актах МВС України, що закріплюють компетенцію підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, обидва підходи знаходять часткове відображення.

Аналізуючи положення, що склалося, на основі матеріалів практики уявляється доцільним функції ГУБОЗ (Головного Управління по боротьбі з організованою злочинністю) розділити умовно на групи:

1. Проведення оперативно-розшукових заходів разом з підлеглими підрозділами, спрямованих на виявлення і припинення діяльності організованих злочинних структур, які мають міжнародні сфери впливу; викриття їх корумпованих зв'язків у вищих ешелонах органів державної влади і управління, та у правоохоронних органах.

2. Координація діяльності оперативно-розшукових підрозділів по впровадженню посадових осіб органів внутрішніх справ в ЗО (у тому числі, з використанням їх корумпованих зв'язків).

3. Організація проведення великомасштабних операцій по припиненню діяльності ЗО і їх корумпованих зв'язків із залученням сил і засобів інших служб органів внутрішніх справ.

4. Розробка і впровадження єдиної для підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією системи збору і обробки оперативно-розшукової та іншої інформації про ЗО і їх корумповані зв'язки; надання допомоги підрозділам кримінальної міліції силовим забезпеченням спеціальних заходів щодо припинення діяльності ЗО, їх корумпованих зв'язків і затримці озброєних особливо небезпечних злочинців.

5. Узагальнення і поширення вітчизняного і закордонного досвіду боротьби з організованою злочинністю і корупцією; видання інформаційно-методичних матеріалів з проблем протидії проявам організованої злочинної діяльності, яка супроводжується корумпованими зв'язками.

6. Прогнозування криміногенної ситуації; підготовка інформації і пропозицій керівництву МВС і в органи державної влади і управління; підготовка проектів законодавчих і інших нормативних актів з проблем боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

На перший же план в організації діяльності регіональних управлінь (відділів) по боротьбі з організованою злочинністю повинна бути поставлена задача припинення діяльності злочинних співтовариств (організацій), ОЗГ і викриття їх учасників, виявлення і залучення до відповідальності посадових осіб органів державної влади і управління, що використовують своє службове становище в інтересах ЗО; попередження, виявлення, припинення і розкриття фактів бандитизму, вимагання, захоплення заручників, викрадення людей, незаконного обороту зброї, вибухових речовин, і вибухових пристроїв, вчинених ЗО.

Звідси випливає, що головна увага даної основної ланки системи спецпідрозділів повинна бути орієнтована на рішення найбільш важливої і найбільш важкої задачі – припинення діяльності ЗО і налагоджених ними корумпованих зв'язків з працівниками органів державної влади і управління і правоохоронними органами.

Детально механізм загальної організації пошукової діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю регламентований спеціальними відомчими наказами, розпорядженнями і вказівками органів внутрішніх справ, у зв'язку з чим не може бути розглянутий у даній роботі.

П'ятий рівень організації – це комплекс заходів для створення оптимальних умов для визначення і застосування найбільш ефективних і доцільних у конкретній ситуації рекомендацій з метою досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах часу, сил і засобів, в діяльності спецпідрозділу.

Організація діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією припускає використання оперативними працівниками особистого розшуку, розвідки, оперативного проникнення, аналітичного пошуку та інших заходів, передбачених Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” та підзаконними актами. Тільки комплекс застосування всіх цих методів може сприяти виявленню ознак організованої злочинної діяльності і її корумпованих зв'язків.

Аналіз результатів роботи спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією свідчить, що їх діяльність в основному спрямована на розкриття конкретних фактів злочинів, найчастіше загальнокримінальної спрямованості. В оперативних обліках, а також і в кримінальних провадженнях проходять, як правило, лише рядові виконавці окремих злочинів. У відношенні ж до організаторів їх здійснення, що володіють різними корумпованими зв'язками (у тому числі і з правоохоронними органами), найчастіше є бездоказова усна інформація. А у випадках, якщо і є інформація, підтверджена якими-небудь документами (відеозапис, аудіокасети, бухгалтерські документи і т.ін.), то корумпованість високо посадових чиновників, відсутність механізму захищеності оперативного співробітника правоохоронних органів і свідків, і протидія з боку ЗО не дають можливості для її реалізації.

Організація роботи спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю - це постійна дослідницька діяльність, що включає в себе комплекс організаційних заходів і прийомів для вивчення і оцінки інформації про стан організованої злочинної діяльності, у тому числі тієї, що супроводжується корумпованими зв'язками, результати практичної діяльності спецпідрозділів по виконанню поставлених перед ними задач, а також про умови, у яких ці задачі вирішуються.

При цьому немаловажне значення має здійснення аналітичної діяльності в даних спецпідрозділах.

На наш погляд, основні напрямки організації діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю можна подати в такий спосіб:

• вивчення причин і умов правопорушень, вчинених ЗО;

• комплексний аналіз оперативної обстановки в тому чи іншому регіоні за квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік. Цей аналіз може служити інформаційною базою кримінологічного прогнозування, перспективного і поточного планування;

• оперативний аналіз (поточний) оперативної обстановки на основі добової і декадної інформації. Служить для забезпечення оперативного використання сил і засобів органів внутрішніх справ і можливостей інших правоохоронних органів при організації заходів щодо реагування на ускладнення оперативної обстановки;

• аналіз окремих проблем і ситуацій, результати якого застосовуються в організації і проведенні спеціальних операцій (наприклад, таких як операція «ЛІДЕР», «ЗБРОЯ» і ін.).

Організація аналітичної роботи в спецпідрозділах по боротьбі з організованою злочинністю включає:

• визначення мети дослідження;

• вибір об'єктів і складання програми дослідження;

• розробка методики дослідження;

• складання робочого плану дослідження;

• перевірка методики дослідження;

• збір матеріалу;

• аналіз цього матеріалу, узагальнення і висновки;

• перевірка висновків на практиці;

• вироблення пропозицій за результатами дослідження.

Представляє також інтерес організація підготовки, прийняття і виконання рішень у спецпідрозділах по боротьбі з організованою злочинністю, що являє собою безупинну, повсякденну, різнобічну діяльність учасників, спрямовану на безумовне, точне, своєчасне перетворення в життя прийнятого рішення.

Стадіями підготовки і прийняття рішень у спецпідрозділах по боротьбі з організованою злочинністю є:

• виявлення і формування проблеми (своєчасне виявлення виникаючих проблем, правильна їх оцінка, роль і значення, попередження наступу можливих небажаних наслідків);

• збір і аналіз інформації для рішення (мова йде про інформацію, що збирається і оброблюється регулярно, а також інформацію, що надходить з інших підрозділів органів внутрішніх справ). При цьому можливо використання ряду методів оперативно-розшукової діяльності;

• підготовка варіантів (проектів) рішення (на основі зібраної інформації розробляється кілька варіантів і з них у результаті аналізу обирається оптимальний варіант; більш повно формуються мета, задачі і зміст проекту рішення; визначаються шляхи і засоби досягнення намічених цілей);

• вибір остаточного варіанта керівником спецпідрозділу (одноособовий спосіб ухвалення рішення).

Основними елементами процесу організації виконання рішення можна вважати:

• підбір і розміщення виконавців, їх інструктаж і навчання (необхідно підібрати таких працівників, чиї особисті і професійні характеристики найбільшою мірою відповідають характеру майбутньої роботи, а ступінь складності завдання повинен досягати верхньої межі можливостей виконавця);

• чіткий і вичерпний інструктаж (повідомлення нових знань, прищеплення навичок і формування уміння шляхом проведення, наприклад, практичних занять і т.ін.);

• забезпечення діяльності виконавців, організація взаємодії і координації (тобто створення умов, що сприяють виконанню рішення);

• ідеологічне і психолого-педагогічне забезпечення (формування відповідального відношення до справи, прищеплення почуття важливості, значимості, зацікавленості в якісному і своєчасному виконанні)

• правове забезпечення (наявність прав і повноважень);

• матеріально-технічне і фінансове забезпечення (зброя, автотранспорт, засоби спостереження і зв'язку і т.ін.);

• контроль за виконанням рішень, корегування і регулювання - у ході контролю одержання інформації про ступінь реального виконання рішення, про хід його виконання, про відхилення діяльності виконавців, про стан і зміну умов обстановки; при корегуванні внесення виправлень, уточнень, змін у рішення, наприклад з появою непередбачених обставин, що вимагають змінити терміни виконання завдання (здійснення резонансних злочинів і т.ін.); при регулюванні приведення системи у відповідність зі знову сформованими обставинами (при цьому рішення залишається незмінним);

• з'ясування і деталізація рішень, що містять у собі пояснення загального змісту, головної ідеї рішення, виділення складових частин глобального рішення, розчленовування його головної мети на ряд конкретних цілей і задач;

• підведення підсумків і оцінка результатів, що має виховне і організаційне значення.

Шостим рівнем організації є організація виявлення окремих конкретних первинних даних, окремого оперативного заходу.

Одним з основних елементів підвищення рівня організації пошукової діяльності по виявленню ЗО, встановленню їх корумпованих зв'язків і даних про їхню протиправну діяльність є прогнозування результатів такої діяльності.

Прогнозу, як засобу управління соціальними процесами і регулятору тактичних рішень у сфері оперативно-розшукової діяльності властиві ті ж функції, що і прогнозу взагалі.

Проаналізувавши небагаточисленні роботи, присвячені проблемі прогнозування, можна прийти до висновку, що прогноз - це судження про невідомий раніше, можливий в майбутньому положенні речей, що виводиться на основі достовірної інформації про вихідні і супутні явища. Прогноз створює направляючі і стимулюючі цілеустановки для рішення конкретних практичних задач.

Як правильно вказує В.А. Журавель, прогноз є «імовірним судженням про стан об'єкта за той чи інший проміжок часу в майбутньому, локалізованому у визначеному просторі», а «видом науково-пізнавальної діяльності людини, що спрямований на формування прогнозів розвитку яких-небудь об'єктів» можна назвати прогнозування, частиною якого і є оперативно-розшукове прогнозування.

Р.С. Бєлкіним визначені наступні основні напрямки криміналістичного прогнозування:

перший напрямок – це прогнозування наукових досліджень і їхніх результатів;

другий напрямок – прогнозування злочинності в криміналістичному аспекті цього явища, засобів, форм і методів боротьби з нею.

Оперативно-розшукове прогнозування відноситься до другого напрямку криміналістичного прогнозування.

Як спеціальні самостійні види оперативно-розшукового прогнозування, на наш погляд, можна виділити наступні:

• прогнозування імовірних напрямків, об'єктів злочинної діяльності та можливої ситуації, що може скластися в період оперативної перевірки, чим визначаються напрямки оперативного і аналітичного пошуку, добір і розміщення сил, підбір засобів і обрання тактики оперативної перевірки. При цьому необхідні знання інформації про заплановану зміну законодавства, про майбутні виробничо-економічні і фінансові зміни (організація роботи галузі, технологія виробництва, реорганізація підприємств і ін.), тенденції демографічних змін, активізацію діяльності правоохоронних органів, масштаби оперативної перевірки, кількість охоплених перевіркою об'єктів і епізодів, кількість осіб, що можуть стати джерелами інформації, та їх характеристика, про інформованість розроблювальних осіб про методи оперативно-розшукової діяльності і т.ін.;

• прогнозування можливого поводження учасників ЗО у процесі підготовки, здійснення і після здійснення злочину і вибір напрямків оперативного і аналітичного пошуку (включаючи можливість протидії з боку осіб, з якими встановлені корумповані зв'язки), що необхідні для вибору тактичних прийомів їх виявлення, затримки, а також подальшого оперативного супроводження попереднього і судового слідства. Для цього необхідно володіти інформацією:

а) відносно окремих учасників ЗО

б) відносно діяльності і функціонування ЗО.

• прогнозування можливого поводження негласних співробітників у певних умовах при виконанні завдань оперативних працівників, яке необхідне для їхньої спеціальної підготовки, навчання і інформаційно-тактичного забезпечення їх діяльності. Тут важливого значення набувають розвідувальні можливості і досвід негласного співробітника. Сюди варто віднести: стать, вік, період співробітництва, минулі результати, досвід участі в оперативних перевірках, знання основ фінансової діяльності і підприємництва, технологічних процесів виробництва, уміння розбиратися у виробничій документації, здатність установлювати контакти, типові реакції на несподівано мінливу ситуацію, інтелект і уміння відбирати оперативно-значиму інформацію, поводження в конфліктних ситуаціях; уміння дотримуватись конспірації і шукати шляхи її забезпечення, слабкі і сильні властивості особистості, фізичні дані і витривалість, особиста чарівність чи якості, що відштовхують людей, вольові дані;

• прогнозування індивідуального злочинного поводження і дій ОЗГ з метою визначення необхідності, форм і методів профілактичного втручання (запобігання їх переростання в ЗО).

Результатом оперативно-розшукового прогнозування є прогнозний висновок, чи прогноз – досить чітке формулювання передбачуваних в майбутньому подій. Прогноз стимулює активність, наступ, вибір ефективних дій, їх комбінаційність, відволікання уваги і дезорієнтацію протиборчої сторони, іншими словами, допомагає використовувати тактичний і технічний арсенали оперативних апаратів.

Будь-який прогноз є результатом оцінки наявної інформації і логічних висновків у результаті її оцінки.

Отже, під оперативно-розшуковим прогнозуванням слід розуміти найважливіший елемент оперативно-тактичного мислення, що передує прийняттю конкретних рішень, впливає на їх зміст, вибір засобів і методів з метою реалізації оперативно-розшукових заходів, в тім числі на основі передбачення подальшого розвитку організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками.

Оперативно-розшукове прогнозування відповідає рівням оперативно-розшукової тактики і коливається від елементарного передбачення імовірних дій, що перевіряється на основі лише одного оперативного повідомлення, до різноманітних розрахунків можливих змін оперативно-розшукової ситуації, досліджуваної в зв'язку з оперативною перевіркою розгалуженої системи організованого злочинного формування з міжрегіональними і корумпованими зв'язками.

Типовим складним прогнозом, що ґрунтується на вивченні комплексу інформації про певну організовану злочинну діяльність того чи іншого формування є висновок про можливий напрямок, місце і час здійснення чергових злочинів.

В оперативно-розшуковому прогнозуванні мають значення не тільки установлені факти, але в більшій мірі теоретичні положення, спеціальні знання, отримані оперативними працівниками завдяки професійній підготовці і наявному досвіду практичної роботи.

Нерідко використовуються психологічні, технологічні, економічні й інші знання фахівців для прогнозу імовірного розвитку подій і поводження конкретних осіб, які опинились в сфері оперативного інтересу, у тому числі їхні психологічна реакція на оперативно-розшукові заходи.

Найважливішою логічною передумовою оперативно-розшукового прогнозування подальшого розвитку напрямків організованої злочинної діяльності, що особливо супроводжується корумпованими зв'язками, є аналіз взаємозв'язку різних соціальних явищ, статистичної повторюваності їх чергування, що дозволяє передбачати або настання конкретних подій, або декількох можливих тактично значимих подій.

Прогностична інформація дозволяє передбачати можливість (а іноді і неминучість) виникнення вчинених нових явищ, вчасно змінювати розміщення сил і вживання необхідних заходів.

Ми поділяємо думку Р.С. Бєлкіна, що під емпіричним передбаченням розуміє той же прогноз, але прогноз, здійснюваний в умовах реальної, конкретної практики, у чисто практичних цілях і реалізований в умовах реального часу стосовно до конкретних людей, їх поводження і вчинків, до конкретних матеріальних об'єктів, явищ, процесів.

Передбачення дозволяє внести необхідні корективи в послідовність проведення намічених оперативно-розшукових і слідчих заходів, в процесі реалізації даних, одержаних оперативним способом і, саме головне, підібрати такі тактичні прийоми, що можуть дати найбільший ефект.

На наш погляд, в оперативно-розшуковому прогнозуванні можна виділити декілька типів передбачення:

1. Передбачення настання яких-небудь подій на основі повторюваності тих чи інших явищ. Наприклад, щодня у конкретному місці з'являються ті чи інші представники ЗО і є можливість візуально спостерігати і фіксувати їх контакти. Прогноз припускає повторення даної ситуації і у день проведення оперативно-розшукових заходів.

2. Передбачення за аналогією. Дозволяє визначити місце і час можливої появи і діяльності злочинців. Вивчивши тенденції розвитку організованої злочинної діяльності в інших регіонах країни, а також супутні їй соціальні процеси, можна передбачати дані явища в тому чи іншому регіоні.

3. Передбачення на основі специфіки об'єкта. Аналогія далеко не завжди забезпечує висування вірного прогнозу, а також імовірного тактичного рішення. Тому дуже часто тактичні прогнози будуються на оцінці специфічних властивостей конкретного ЗО (його чисельності, наявності внутрішніх і міжгруповіх зв'язків, їх розгалуженості; злочинного досвіду, технічної оснащеності, озброєності, наявності корумпованих зв'язків і ін.).

Значно більш високий ступінь точності тактичних прогнозів досягається завдяки детальному вивченню специфіки об'єктів (груп, формувань) з використанням усіх можливих джерел інформації (гласних і негласних). Таким шляхом виявляються стійкі властивості учасників ЗО, повторюваність дій, періоди активної злочинної діяльності чи «відпочинку». Наприклад, у залежності від таких періодів приймаються, рішення в період активної злочинної діяльності – про затримку на гарячому, у період «відпочинку» - про впровадження негласного співробітника, документування обсягу і напрямків витрат (грошових витрат, подарунків). У ході оперативної перевірки учасників ЗО, осіб, з якими встановлені корумповані зв'язки, прогнозується імовірність вкладення ними грошей у цінності, нерухомість, підприємництво і т.д. Відповідного напрямку набувають оперативно-пошукові заходи, дії по документуванню з метою встановлення і фіксації фактів, що мають значення для доказу злочинної діяльності.

З погляду на вищесказане можна зробити висновок, що усі види оперативно-розшукового прогнозування сприятливо відбиваються на якості оперативно-розшукової діяльності у всіх її формах, а саме:

а) підвищують темп проведення оперативно-розшукових заходів, оскільки тактичне прогнозування дозволяє і змушує приймати рішення для здійснення визначених дій;

б) сприяють поповненню інформації, а в результаті підвищують активність і результативність оперативно-розшукової діяльності, тому що:

• побудова прогнозу пов'язана з оцінкою наявних вихідних даних, що характеризують загальну ситуацію, діяльність ЗО і його корумповані зв'язки;

• виявляються відсутні дані (пробіли), їх необхідний зміст і обсяг, а також визначається їх значення для достатньої точності тих чи інших тактичних прогнозів;

• намічаються оперативно-розшукові заходи для одержання додаткової інформації з урахуванням сил, засобів і методів її одержання;

• організуються заходи, що забезпечують динамічність оперативного пошуку і перевірки.

Таким чином, будучи найважливішим елементом оперативно-розшукової тактики, сам процес прогностичного мислення стимулює пошук нових фактів, поглиблене вивчання відповідних осіб чи середовища, сприяє удосконаленню пізнавальної діяльності оперативних працівників уже тим, що вимагає збору додаткової інформації, без якої передбачення буде неймовірним;

в) складання оперативно-розшукових прогнозів істотно підвищує якість тактичних рішень, зокрема за рахунок більш повної поінформованості, що досягається в ході прогнозування (чим вище поінформованість, тим більш точний прогноз і ефективніші оперативно-розшукові заходи);

г) оперативно-розшукове прогнозування дозволяє підвищити гарантованість від помилок у роботі з негласними співробітниками, при використанні засобів оперативної техніки і методів оперативно-розшукової діяльності. Ці гарантії обумовлені тим, що оперативний працівник, приймаючи тактичні рішення, повинен оцінювати свої особисті можливості, суму якостей, властивих негласним співробітникам, передбачати умови (обстановку), у якій вони будуть діяти, передбачати можливі перешкоди у використанні методів, які він має намір застосувати.

Прогнозування таких, наприклад, «впливів», як перевірка негласних співробітників учасниками ЗО, можливість дворушництва негласного співробітника, а також можливість небажаних для нього зустрічей у середовищі злочинців, забезпечує добір відповідних негласних співробітників для виконання завдань, їх підготовку, відпрацьовування завдань, ліній поводження і тактики виходу зі складних ситуацій, нарешті, організацію заходів підстрахування оперативних працівників і негласних співробітників, що виконують найбільш складні завдання.

2.2. Тактичні напрямки виявлення організованої злочинної діяльності та корумпованих зв’язків

Поняття слідчої та оперативно-розшукової тактики.

Класифікація первинних даних виявлення організованої злочинної діяльності та корумпованих зв’язків. Шляхи одержання інформації про діяльність злочинних організацій.

Тактичні напрямки виявлення організованої злочинної діяльності та корумпованих зв’язків.

Особливості проведення деяких тактичних операцій відносно кримінальних авторитетів, лідерів злочинних організацій та їх активних учасників.

Основні фактори, організаційні підстави та напрямки використання деяких технічних засобів.

Тактика виявлення організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, ґрунтується на багаторічному досвіді оперативних і слідчих апаратів, зберігаючи всі традиційні елементи оперативно-розшукової і слідчої діяльності, враховує комплекс факторів, яка обумовлюють ефективність організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками.

Якщо уточнити і доповнити положення, що містяться в літературі, то можна визначити, що в цілому в криміналістичному аспекті тактика боротьби з організованою злочинною діяльністю являє собою систему теоретичних положень і практичних рекомендацій з організації, планування і здійснення розкриття і розслідування такої діяльності і визначення оптимальної лінії поводження особи, що здійснює розслідування, з урахуванням їх відносин і взаємодії з іншими учасниками розслідування на основі норм і принципів діючого законодавства.

На нашу думку, дана тактика містить у собі:

• оперативно-розшукову тактику;

• слідчу тактику.

Оперативно-розшукову тактику можна визначити як сукупність засобів і методів, які використовуються оперативно-розшуковими органами при виконанні оперативно-розшукової діяльності в процесі попередження, виявлення і послідуючого оперативного супроводжування попереднього розслідування організованої злочинної діяльності.

Оперативно-розшукова тактика виявлення організованої злочинної діяльності, здійснюваної з використанням корумпованих зв'язків, має певну специфіку.

Насамперед, специфічні первинна інформація і оцінка результатів оперативного і аналітичного пошуку, поєднання різних сфер знань (економічних, політичних, психологічних, історичних, етнічних, технічних і т.ін.).

Специфіка міститься також у тім, що в ході оперативної перевірки в більшості випадків виникають дуже складні ситуації, які полягають у тім, що з одного боку необхідна переробка великої кількості різнопланової інформації, з іншого боку – змушена екстреність проведення оперативно-розшукових заходів, а потім слідчих (розшукових) дій і операцій з метою попередження тяжких наслідків. Вони не можуть бути поставлені в один ряд із заходами, що здійснюються при боротьбі з ОЗГ загальнокримінальної спрямованості.

Фактично оперативні апарати по боротьбі з організованою злочинністю зустрічаються з мало пізнаними до теперішнього часу явищами (такими як специфічність діяльності злочинного угруповання, особливості збору інформації про цю діяльність і т.ін.) дослідження яких необхідне для розробки повноцінної методики розслідування. У більшості випадків ці явища не охоплюються розробленими типовими програмами підбору інформації, що роками складалися в професійній свідомості оперативних працівників і негласних співробітників та базуються на категоріях суспільної небезпеки діянь, знаннях елементів і характеристик складу окремих злочинів. Більшість же ознак організованої злочинної діяльності базується на її криміналістичній характеристиці (яка, як уже вказувалося, відрізняється від криміналістичної характеристики окремих видів злочинів), специфічних правилах поведінки в злочинному середовищі.

Спираючись на думку В.В. Мєшкова і В.Л. Попова, можна вважати, що об'єктивними факторами, які визначають необхідність розробки питань оперативно-розшукової тактики виявлення організованої злочинної діяльності, зв'язаної з використанням корумпованих зв'язків, є:

• наявність достатньо розвитого злочинного середовища, проникнення в яке ускладнюється в силу специфічності взаємин між особами, що входять до нього, поінформованості їх про негласні методи роботи органів внутрішніх справ, а також через наявність корумпованих зв'язків у правоохоронних органах, органах державної і виконавчої влади;

• прагнення ЗО до легалізації і політизації своєї діяльності;

• прагнення лідерів формувань до насадження норм поводження і відносин, що збуджують і підтримують почуття страху в причетних до злочинів і повідомлених про них осіб, штовхають їх на приховування істини;

• забезпечення конфіденційності зведень, отриманих про особисте життя громадян, випадково втягнутих у сферу оперативно-розшукової діяльності;

• виключення фактів опублікування зведень про участь особи в злочинній діяльності до набуття законної сили вироку суду і т.ін.

Іншими словами, використання оперативно-розшукової тактики виявлення організованої злочинної діяльності і корумпованих зв'язків обумовлено не тільки існуванням даного злочинного середовища і спеціальних засобів протидії її розвитку, але і морально-етичними нормами поводження співробітників оперативних апаратів.

Оперативно-розшукова тактика виявлення діяльності організованих злочинних формувань і їх корумпованих зв'язків спрямована на ефективне одержання прихованої інформації, підвищення поінформованості оперативних апаратів про діяльність злочинного угруповання і використання ними корумпованих зв'язків, успішний вплив на оперативно-розшукові ситуації, що складаються в боротьбі з цими явищами і базується на глибокій розвідці протиборчої сторони, враховує ступінь її активності, злочинну спрямованість.

Підтримуючи думку про необхідність проведення двох видів розвідки: стратегічної і тактичної, можна визначити, що:

• стратегічна розвідка – це безупинний, тривалий процес пошуку інформації, здійснюваний надійно законспірованими і впровадженими в криміногенне середовище негласними співробітниками, про зміни, що відбуваються, в організованій злочинності і протиправній діяльності лідерів, активних учасників злочинної групи і їх корумпованих зв'язків;

• тактична розвідка – це обмежений за часом пошук інформації, яке представляє оперативний інтерес про криміногенне середовище розроблювальних злочинних груп, їх корумпованих зв'язках, здійснюваний негласними і оперативними співробітниками.

Тактику боротьби з організованою злочинною діяльністю при наявності корумпованих зв'язків у значній мірі визначає, з одного боку, маскування системи останньої (злочинних структур, їх складу, лідерів, фінансових операцій, планів, взаємин з державними органами, повсякденного життя учасників злочинних об'єднань), з іншого боку – так звана «активна оборона», тобто сукупність дій злочинного угруповання (у тому числі з використанням корумпованих зв'язків), спрямованих на дестабілізацію правоохоронної системи і створення перешкод у її роботі.

Як вказувалося раніше, до одного з основних ознак оперативно-розшукової діяльності варто віднести її, головним чином, негласний характер. Потреба в негласній оперативно-розшуковій діяльності – це об'єктивна необхідність у боротьбі зі злочинністю в цілому і організованою злочинною діяльністю з використанням корумпованих зв'язків, зокрема. Тільки негласна діяльність дозволяє відслідковувати підготовку і вчинення злочинів, контролювати злочинну діяльність, активно впливати на неї, приймати відповідні рішення, а також використовувати весь потенціал оперативно-розшукових заходів для розкриття вже вчинених злочинів, впливати на розслідування злочинів.

Природа негласних оперативно-розшукових заходів вимальовується при порівнянні понять «гласного» і «негласного» заходів.

Для «гласного» оперативно-розшукового заходу характерна його публічність, повна поінформованість особи, якої воно стосується. Такий захід проводить уповноважений на це законом оперативний працівник правоохоронних органів.

Негласний оперативно-розшуковий захід, природно, не носить публічного характеру. Особа, яка опинилася в сфері цієї діяльності, не знає і не повинна знати про проведений оперативно-розшуковий захід. Об'єктом такого заходу може бути особа, від якої можливе одержання інформації як про злочинну діяльність її самої, так і про злочинну діяльність інших осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, зв'язаних так чи інакше з об'єктом, який цікавить правоохоронні органи. Про проведення негласного заходу повинен бути інформований тільки оперативний співробітник спецпідрозділу і його безпосередній керівник.

Негласна оперативно-розшукова діяльність регулюється не підлягаючими опублікуванню відомчими нормативними актами.

Виявлення діяльності ЗО і встановлення їх корумпованих зв'язків здійснюється, головним чином, шляхом оперативно-розшукових заходів, що забезпечують одержання інформації з різних джерел як гласно, так і негласно.

Вирішення розглянутої задачі припускає попередній збір накопичування і систематизацію відомостей щодо осіб, які представляють оперативний інтерес, і фактичних даних, що вказують на різні ознаки таємної, з елементами маскування, протиправної діяльності. Це необхідно для контролю за злочинним потенціалом певних спільнот і своєчасного розпізнання і нейтралізації злочинної активності в регіоні. Початкова інформація поповнюється і деталізується за допомогою відповідних заходів. При цьому зібрані зведення конкретизуються для того, щоб:

• розподілити осіб, що представляють оперативний інтерес, на тих, чия кримінальна активність тільки імовірна, і тих, чиє протиправне поводження вже проявилося;

• підготувати прогноз можливого поводження осіб, що перебувають на оперативно-профілактичному обліку, спосіб життя і поводження яких дають підставу підозрювати їх у причетності до організованої злочинної діяльності або до тих, з ким, можливо, встановлені корумповані зв'язки.

З погляду на вищесказане, можна прийти до висновку, що виявлення первинних даних, необхідних для боротьби з організованою злочинною діяльністю і корумпованими зв'язками, являє собою комплекс здійснюваних на чіткій організаційній основі пошукових заходів гласного і негласного характеру, спрямованих на одержання і накопичування інформації про протиправну діяльність ЗО, налагодженні чи здійсненні ними корумпованих зв'язків, з метою припинення такої діяльності, викриття організаторів і інших учасників вчинених злочинів.

Від ефективності тактики виявлення ЗО, їх протиправної діяльності, а також їхніх корумпованих зв'язків, залежить успіх боротьби з організованою злочинністю і корупцією в цілому.

Дане положення підкріплюється наступними обставинами:

а) виявлення первинних, тобто принципово нових зведень про наявність організованих злочинних структур, їх корумпованих зв'язків і протиправної діяльності, служить підставою для початку здійснення наступного комплексу заходів. Їх сутність зводиться до перевірки цих зведень і проведення документування або попередження, припинення злочинів і їх розкриття, виявлення осіб, що розшукуються;

б) одержання первинних даних про ЗО, використання ними корумпованих зв'язків і протиправної діяльності, навіть при їх неповноті і роз'єднаності, дозволяє дати попередню оцінку ступеня небезпеки виявленого формування і характеру його злочинної діяльності;

в) попередня оцінка отриманих первинних даних при їх обґрунтованості дає можливість визначити основні напрямки подальшої оперативної перевірки. Мова йде про те, щоб не тільки вирішити, як використовувати вже наявні зведення, але і визначити, яка інформація повинна бути зібрана додатково;

г) одержання первинних даних про ЗО, що володіють корумпованими зв'язками, їхня попередня оцінка дозволяє не тільки визначити основні напрямки подальшої перевірки, але і провести підбір засобів і методів її проведення;

д) накопичування первинних даних про ЗО і наявність в них корумпованих зв'язків, що надійшли в різний час з різних джерел, дозволяє проаналізувати і порівняти отриману інформацію і зробити принципово нові висновки про структуру цих ЗО і їх протиправну діяльність.

Дуже важлива класифікація сигналів (первинних даних), які свідчать про наявність організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками. Їх можна підрозділити на безпосередні й опосередковані. В основу цього розмежування повинен бути покладений ступінь їх важливості. Так, ряд виявлених первинних даних, при всій їх неповноті і ізольованості від інших, уже самі по собі з достатнім ступенем визначеності, що свідчать про наявність ЗО, які володіють корумпованими зв'язками. До них, наприклад, варто віднести зведення про наявність міжрегіональних зв'язків між ЗО чи деяких фактів прояву корупції серед представників влади і правоохоронних органів.

У той же час цілий ряд виявлених первинних даних не дозволяє відразу зробити однозначний висновок про їхнє безпосереднє відношення до організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками.

Однак, опосередковані первинні дані дозволяють з високим ступенем імовірності висунути припущення про наявність одного з двох наступних важливих факторів:

а) у регіоні почався процес формування організованих злочинних структур, і виявлені тенденції вимагають втручання органів внутрішніх справ по нейтралізації цих негативних явищ і попередженню завершення даного процесу;

б) у регіоні активно діють і негативно впливають на оперативну обстановку ЗО, що дозволяє припускати наявність в них корумпованих зв'язків як в органах державної влади і управління, так і в правоохоронних органах.

Якщо в першому випадку мова йде про додаткову перевірку даних і раннє попередження, то в другому – про припинення діяльності ЗО, його корумпованих зв'язків і притягнення винних до відповідальності.

В обох випадках, на наш погляд, при одержанні первинних даних вимагаються активні дії по їх перевірці підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією.

Систематичне здійснення аналогічних і залишених нерозкритими тяжких злочинів, з великою очевидністю може свідчити лише про наявність ОЗГ.

Виявлення ж міжрегіональних зв'язків між ОЗГ безперечно вказує на їх організовану злочинну діяльність.

Особливо дане положення важливе для виявлення проявів організованої злочинної діяльності в сфері економіки, в якій наявність міжрегіональних зв'язків є, як правило, однією з необхідних умов організованості з метою здобуття високих протиправних доходів.

Невід'ємною частиною організованої злочинної діяльності – є прагнення підкупити представників влади і органів правопорядку, впровадити в їхні ряди «своїх» людей. Тому виявлені факти корупції, спроби просування злочинними елементами «своїх» людей в органи влади і правоохоронні органи, а також різні зведення про дії посадових осіб, вчинені у захист представників ЗО або в їхніх інтересах, варто розцінювати як одну з ознак організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками.

Однак, як уже вказувалося, крім безпосередніх первинних даних існує ряд опосередкованих, виявлення яких дозволяє лише висловити припущення про здійснення організованої злочинної діяльності або наявність корумпованих зв'язків чи встановити тенденцію, що сприяє організованості в злочинній діяльності.

Наприклад, факт появи в регіоні небезпечної, добре оснащеної ОЗГ, інтенсивно здійснюючого однорідні види злочинів, дає всі підстави підозрювати наявність ознак ЗО і зв'язки з іншими угрупованнями. Можна також з високим ступенем імовірності припустити, що надалі це небезпечне угруповання буде прагнути підкорити собі інші, більш дрібні, і спробує об'єднати їх протиправну діяльність, розподіляючи сфери впливу, буде вишукувати можливості для налагодження «контактів» із представниками правоохоронних органів, органів державної влади і управління.

Насторожуючим для правоохоронних органів повинне бути і одержання сигналів про наявність стійких зв'язків між представниками підприємницьких структур і загальнокримніальними елементами. При цьому, якщо безпосередньо виявлена їхня спільна участь у злочинній діяльності, то висновок про наявність елементів організованості повинний бути однозначним. У той же час первинні дані можуть містити лише зведення про наявність між представниками підприємницьких структур і загальнокримінальними елементами зовні не викликаючих підозр ділових відносин (доставка вантажів, постачання товарів, забезпечення охорони особистості і майна і т.ін.) і неділових контактів (спільне відвідування бань, масажних кабінетів, ресторанів, вживання наркотиків, участь в азартних іграх і т.ін.). Такі факти ще не дозволяють стверджувати, що за ними криються організовані форми злочинності, але, безумовно, вони повинні насторожувати правоохоронні органи і служити сигналом для більш ретельної перевірки з метою виявлення організованих злочинних структур.

Так, найчастіше зовні законне створення фірм, підприємств, участь у приватизації може мати кінцевою метою здійснення злочинних угод і прикриття нелегальних протиправних операцій з нерухомістю і стратегічною сировиною. Цей останній вид первинної інформації характерний саме для збору зведень про ЗО, що володіють корумпованими зв'язками. Виявлення таких зв'язків повинне здійснюватися обов'язково поряд зі збором традиційних зведень про склад і злочинну діяльність учасників організованих структур.

Таким чином, можна зробити висновок, що по змістовній стороні первинні дані повинні нести інформацію як про характеристику виявленої організованої злочинної структури, так і про її протиправну діяльність, а також про ті зовні легальні правомірні дії, що можуть бути лише підготовчим етапом для досягнення протиправних цілей або служити прикриттям для здійснення протизаконних дій.

Важливим є також одержання первинних даних про здійснення насильницьких злочинів або знищення майна потерпілих, що володіють значними матеріальними благами чи розподіляють їх. Так, наприклад, одержання повідомлення про побиття банкіра, бізнесмена, посадової особи, а також членів їхніх родин саме по собі ще не говорить про прояв організованих форм злочинності, оскільки може носити випадковий ситуаційний характер. У той же час за одиничним фактом може критися більш серйозне - спроби вимагання або усунення конкурента, помста чесно виконуючої службовий обов’язок посадовій особі.

Другою підставою класифікації є поділ первинних даних по об'єктами і цілями пошукової діяльності. На цій підставі первинні дані в аспекті боротьби з організованою злочинною діяльністю і корупцією можна умовно розділити на дві великі групи:

а) що представляють оперативний інтерес для попередження і розкриття злочинів у сфері економіки;

б) що мають значення для попередження і розкриття злочинів загальнокримінальної спрямованості, характерних для протиправної діяльності ЗО.

Так, до першої групи варто віднести відомості про здійснення протизаконних угод, розкрадання, порушення у сфері кредитно-грошових відносин, легалізації (відмиванні) грошей, добутих злочинним шляхом, і інших правопорушення, що порушують законні інтереси економіки держави і недержавних підприємницьких структур.

До другої групи варто віднести первинні дані щодо трьох категорій злочинів:

• загальнокримінальні злочини, вчинені у взаємозв'язку з економічними правопорушеннями чи ти, що являються джерелами матеріального забезпечення протиправної економічної діяльності ЗО. Наприклад, це може бути кваліфіковане вимагання, замовлене вбивство підприємців;

• загальнокримінальні діяння, що є основним чи єдиним видом злочинів, вчинених конкретними ЗО (торгівля наркотиками, зброєю та ін.);

• загальнокримінальні злочини, вчинені окремими учасниками ЗО поза зв'язком з основними видами злочинів, характерними для даних формувань. Це можуть бути зґвалтування, хуліганства, крадіжки, розбої.

На основі одержання перерахованих видів первинної інформації можуть бути організовані подальші оперативні заходи щодо виявлення злочинів чи організується процес її вивчення з метою виявлення зв'язків між загальнокримінальними і економічними злочинами.

Одержання первинної інформації про організовану злочинну діяльність при наявності корумпованих зв'язків, ґрунтуючись на результатах проведеного анкетування, можна здійснювати за декількома напрямками:

• шляхом вивчення способу життя, зв'язків, роду діяльності осіб, у відношенні яких проводяться оперативно-розшукові заходи (59 % оперативних працівників);

• шляхом аналізу і додаткового вивчення сигналів про незаконні господарські операції (придбання сировини, устаткування, сумнівні фінансові операції та ін.) У таких ситуаціях окреслюється коло конкретних осіб, діяльність яких необхідно перевіряти, і коло задач, для рішення яких варто проводити перевірки (70 % оперативних працівників);

• шляхом взяття під оперативне спостереження посадових осіб за сигналами про ознаки корупції в їх діяльності (64 % оперативних працівників). Спостереження повинне бути спрямоване на визначення масштабів корупції, спільників, механізму виявлення контактів із представниками ЗО;

• шляхом використання технічних засобів (прослуховування і т.п.) (53 % опитаних оперативних працівників);

• шляхом аналізу і узагальнення даних про злочини, що відбувалися серійно з встановленням й імовірною участю тих самих осіб, що дозволяє припускати про функціонування ЗО (57 % опитаних оперативних працівників). Такі дані можуть бути зосереджені в кримінальних провадженнях, справах оперативного обліку, «відмовлених» матеріалах, листах громадян;

• шляхом аналізу і оперативної перевірки фактів, установлюваних журналістськими розслідуваннями, які також ведуться щодо конкретних осіб і фактів (34 % оперативних працівників). У цьому випадку безпосередні й опосередковані контакти з авторами публікацій можуть «вивести» на цінні джерела інформації, на конкретних осіб, з якими можуть бути встановлені конфіденційні відносини і за допомогою яких почата поглиблена оперативна перевірка.

Дуже складними є негласні оперативно-розшукові заходи, що проводяться особисто оперативним працівником. Вони вимагають ретельного аналізу конкретних обставин визначеної події, дії, поводження особи, всебічного обліку і аналізу різних варіантів передбачуваних дій, докладного моделювання, розробки «легенд», втілення на практиці спеціально підготовлених ситуацій, які повинні забезпечити підготовку і реалізацію запланованого заходу при строгому дотриманні принципу конспірації.

Джерелами одержання інформації про наявність діючого ЗО і його корумпованих зв'язків на основі діючого законодавства, даних, що представлені в криміналістичній літературі та результатів анкетування є:

• негласний апарат органів внутрішніх справ (87% оперативних працівників);

• скарги і заяви громадян (72% оперативних працівників, 80% слідчих);

• повідомлення засобів масової інформації (44% оперативних працівників, 48% слідчих);

• контрольно-ревізійні служби (44% оперативних працівників, 49% слідчих);

• матеріали розслідуваних кримінальних справ (проваджень) (48% оперативних працівників, 79,7% слідчих);

• оперативно-розшукові справи (57% оперативних працівників, 63% слідчих);

• припинені кримінальні справи (провадження) (46% оперативних працівників, 42% слідчих);

• запити оперативних підрозділів міжнародних правоохоронних органів і організацій інших держав.

Отримана з даних джерел інформація може бути використана для:

• наступної оперативної перевірки відомих ОЗГ і ЗО;

• проведення оперативно-профілактичних заходів;

• впровадження оперативних працівників і негласних співробітників у середовище ЗО з метою поглиблення оперативних даних, необхідних для успішного продовження оперативної розробки;

• припинення діяльності учасників злочинних організацій, окремих угруповань;

• розкриття серійних злочинів, вчинених ЗО;

• попередження налагодження ЗО (і припинення вже існуючих) корумпованих зв'язків з представниками органів державної влади і управління, правоохоронних органів.

З моменту надходження первинних даних про існування ЗО, що володіє корумпованими зв'язками, повинен відбуватися безупинний процес накопичування, перевірки і оцінки наявної та інформації, яка надходить. Перевірка інформації – це дослідження, уточнення (у тому числі і за рахунок спеціально проведених додаткових оперативно-розшукових заходів) порівняння різних видів інформації, усунення протиріч, з'ясування об'єктивності, вірогідності інформації. Оцінка включає два взаємозв’язаних елементи:

• оцінку джерела;

• оцінку отриманої з його допомогою інформації.

Ґрунтуючись на вищевикладене, можна сформулювати наступні тактичні положення (напрямку) виявлення організованої злочинної діяльності і її корумпованих зв'язків:

Першим тактичним напрямком є визначення сфер спілкування запідозрених осіб. Необхідно вивчати всі контакти, що виявляються, якої б тривалості і періодичності вони не були. Зустріч, на перший погляд, випадкова, скороминуща, може мати вирішальне значення для результату розслідування.

Другим тактичним напрямком є вивчення внутрішньогрупових і міжгрупових відносин, особливо конфліктів, зокрема зіткнень ворогуючих злочинних угруповань і організацій, за допомогою архівних і поточних оперативно-розшукових матеріалів, а також постійного оперативного пошуку. Такі матеріали можуть містити як цінну інформацію, так і дезінформацію. І те і інше корисно, тому що будь-яка інформація як результат активності, породжує нові факти, створює умови для одержання нових зведень, тому, якщо не має активності, доцільно застосувати тактику її стимулювання.

У боротьбі з ЗО, що мають корумповані зв'язки, всі зусилля розвідувально-пошукової діяльності повинні бути спрямовані на пошук і перевірку інформації, що представляє інтерес у боротьбі з розглянутим явищем. Поставленої мети можна досягти за допомогою різних сил, засобів і методів. При цьому потрібно мати на увазі, що, незважаючи на великі потенційні можливості техніки, у виявленні інформації, що представляє оперативний інтерес, головна роль по праву належить «людському фактору», тобто негласним співробітникам. Введення негласного співробітника в злочинне середовище – це має бути глибоко продумана тактична операція, у якій саме знайомство представників середовища, що представляє оперативний інтерес, з негласним співробітником повинне оцінюватися ними як їхня вдача, з перспективою одержання користі для злочинного співтовариства.

Поряд з цим у необхідних випадках може здійснюватися оперативне впровадження, що представляє собою проникнення в ЗО оперативного працівника спецпідрозділу, який відповідно до розробленої легенди, маючи фіктивні документи і інше забезпечення, переводиться на нелегальне становище з метою «розробки» цього формування, добування всебічної, повної і достовірної інформації про характер його злочинної діяльності, керівництво, учасників формування, злочинні і корумповані зв'язки, запланові злочини та іншу інформацію.

На відміну від традиційних об'єктів оперативного пошуку, одним з об'єктів оперативного пошуку в боротьбі з організованою злочинною діяльністю при наявності корумпованих зв'язків стають особи, що володіють конкретною інформацією, і підтверджуючими її документами. Причому оперативний пошук поінформованих осіб і подальша робота з ними мають всі ознаки оперативної перевірки.

Зведення про учасників ЗО, втягнених ними осіб, корумповані зв'язки, технологія вчинення злочинів не лежать на поверхні. У ході оперативного пошуку можна одержати деякі орієнтири, вийти на поінформованих осіб. А далі випливає предметна робота з конкретними особами з метою одержання максимально повної інформації. Ось де і використовуються тактичні прийоми оперативної перевірки: застосування оперативних комбінацій для встановлення довірливих відносин, їхнього розвитку до стану повної відвертості; одержання, а при необхідності фіксація інформації про конкретну організовану злочинну діяльність; просування глибоко законспірованих оперативних працівників чи негласних співробітників у структуру ЗО шляхом надійного легендування їхньої особистості (біографії, професії, злочинного досвіду і зв'язків).

Оперативна перевірка поінформованих осіб, як різновид оперативного пошуку повинна бути систематичною і постійною (тому що такі особи на оперативний облік не ставляться).

У процесі проведення різних оперативно-розшукових заходів необхідно враховувати дислокацію основних позицій, зайнятих особами, що входять в ЗО, їхній соціальний стан, ділові, службові, політизовані зв'язки на різних рівнях, у різних відомствах. Необхідно прогнозувати можливі дії представників ЗО, і їхніх заступників. Усе вищесказане приводить до висновку про необхідність дотримання вимог строгої конспірації, щоб запобігти розголошенню службових секретів за межі кола осіб, які безпосередньо займаються розробкою.

Повнота збору інформації про організовану злочинну діяльність, що супроводжується корумпованими зв'язками, забезпечується також застосуванням засобів оперативної техніки для негласного аудіо- і відеозапису по можливості у всіх місцях, де може виникнути інформація, яка представляє оперативний інтерес.

Для тактики розробки і наступного доказування корисними можуть виявитися будь-які факти: зустрічі з відомими і невідомими особами, придбання цінностей, зброї, валюти, передача документів, грошей, посилок і т.ін. Будь-який «дріб'язок», як уже відзначалося, може виявитися вагомою ланкою в ланцюзі доказів.

Однак, необхідно відзначити, що рівень технічної оснащеності, оперативно-розшукових апаратів органів внутрішніх справ у даний час залишається низьким (про це свідчать 51% опитаних оперативних працівників). У більшості підрозділів відчувається недостача засобів зв'язку і пересування. Часом навіть відсутні самі необхідні технічні засоби, якими оснащені ЗО. Створене положення не дозволяє оперативним працівникам у ряді випадків якісно здійснювати документування злочинної діяльності учасників ЗО і проводити інші оперативно-розшукові заходи, що настійно вимагає термінового вирішення цієї проблеми шляхом значного збільшення фінансування в даній області.

Третім тактичним напрямком можна вважати ретельну роботу з документами всіх можливих видів, у яких можуть бути і не відображені події, що безпосередньо відносяться до справи (так званий аналітичний пошук). При цьому виробляється «незалежна» оцінка всіх старих і щойно одержаних матеріалів про яку-небудь організовану злочинну діяльність.

Аналізу підлягають кримінальні провадження і відповідні оперативні матеріали, по яких проводилось слідство, відмовлені матеріали, дані інформаційних центрів, обліки і архіви інших служб і відомств (наприклад, використання матеріалів кадрових апаратів підприємств, навчальних і інших закладів, дані обліку зброї, автомотозасобів, реєстрації документів у нотаріальних конторах, дані митних органів і ін.).

Кропіткий аналіз цих матеріалів дозволяє в ряді випадків знайти ознаки організованої злочинної діяльності, визначити її можливі корумповані зв'язки, передбачувані межі і форми їхньої локалізації, визначити напрямок і зміст оперативно-розшукових заходів, необхідних для припинення цієї діяльності також шляхом проведення оперативно-профілактичних заходів.

Даний аналіз необхідний, тому що тільки в процесі його проведення можливе виявлення серед осіб, які були учасниками кримінального процесу по цих провадженнях, учасників ЗО і осіб, з якими ЗО мали можливість встановлювати корумповані зв'язки. Виявлення їх залежить від уважного зіставлення обставин подій, даних про особистість свідків, потерпілих, осіб, що проводили оперативно-розшукові заходи.

Одним з різновидів аналітичного пошуку є економічний аналіз діяльності банків, фірм, різних малих підприємств. Він «висвітлює» обігові кошти ЗО і представляє вихідні дані про нових осіб, якимось чином зв'язаних зі злочинними структурами, забезпечує з'ясування «технології» руху матеріальних і грошових засобів. Така поінформованість необхідна для документування дій осіб, втягнених в організовану злочинну діяльність (у тому числі тих, з якими встановлені корумповані зв'язки).

Оперативний і аналітичний пошук у боротьбі з організованою злочинною діяльністю і її корумпованими зв'язками повинен вестися безупинно з використанням усіх тактичних можливостей спеціальних оперативних підрозділів. Мета їх складається в одержанні з будь-яких джерел інформації про ознаки організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками.

Тільки на основі результатів якісного проведення оперативно-аналітичного пошуку можливе виявлення ознак і достовірне прогнозування розвитку організованої злочинної діяльності.

2.3. Способи протидії слідчим та оперативно-розшуковим підрозділам при виявленні та розслідуванні злочинів, вчинених злочинними організаціями з використанням корумпованих зв’язків, деякі заходи щодо їх подолання.

Форми та заходи по протидії злочинних організацій слідчим та оперативно-розшуковим підрозділам.

Деякі заходи щодо подолання протидії злочинних організацій, які володіють корумпованими зв’язками.

Систематична протидія ЗО правоохоронним органам в цілому і слідству в ході розслідування конкретних злочинів зокрема, є однією з характерних рис організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв'язків.¹

На сучасному етапі боротьби з організованою злочинною діяльністю перед правоохоронними органами (насамперед, перед оперативними апаратами) виникає цілий ряд дуже складних задач. Вони обумовлені, з одного боку, вимогами активізації діяльності в цьому напрямку, а з іншого боку – ускладненням цієї боротьби, викликаної прагненням ЗО створити систему захисту від соціального контролю, засновану на залякуванні, жорстокому насильстві і широкомасштабних корумпованих зв'язках. Однією з функцій такої системи є протидія ЗО правоохоронним органам.

В жодній області життєдіяльності (за винятком хіба військової справи і сфери державної безпеки) не спостерігається настільки енергійної і цілеспрямованої протидії супротивника (у даному випадку злочинних елементів), як у сфері оперативно-розшукової діяльності і попереднього розслідування.

Даний процес являє собою складний комплекс різноманітних прийомів, вивертів і хитрощів злочинців, перешкоджаючих ефективному попередженню, виявленню, розкриттю, розслідуванню і судовому розгляду вчинених злочинів, що сприяють максимальному пом'якшенню заслуженого покарання. Протидія злочинців і зв'язаних з ними осіб уповільнює, часом припиняє, а іноді і паралізує процес розкриття і розслідування злочинів шляхом створення ряду несприятливих обставин.

Його ціль – послабити або нейтралізувати діяльність правоохоронних органів по боротьбі з організованою злочинністю в цілому і конкретними злочинними структурами, що потрапили в поле їхнього зору.

Наявність протидії говорить про те, що серед кримінальних елементів існує орієнтація на тривале ведення злочинного способу життя. Воно продуцує додаткові склади злочину, істотно заважає реалізації принципу невідворотності покарання. Злочинні співтовариства проводять цілі комплекси превентивних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки їхньої протиправної діяльності.

Проблема протидії не нова, вона і раніше привертала увагу дослідників і практиків. Однак протидія розглядалася не більш як компонент захисного механізму маскування злочинного поводження, дії по нейтралізації окремих оперативно-розшукових заходів, а не як активні заходи наступального, розвідувального і контррозвідувального характеру.

Структура управління діяльністю злочинних формувань організована так, що звільняє керівне ядро від необхідності безпосередньої організації і проведення більшості злочинних акцій. В умовах неузгодженості правових норм лідери організованих злочинних формувань уникають кримінальної відповідальності. Таке положення вигідне всім учасникам злочинної структури. З притягненням до кримінальної відповідальності окремих осіб чи навіть групи з числа виконавців злочинних акцій саме формування зберігається, забезпечуючи відданих йому людей необхідною допомогою, здійснюючи протидію органам дізнання, слідства і суду.

Організації протидії злочинних структур багато в чому сприяє наявність протиріч у правовому регулюванні суспільних відносин у різних галузях права.

Серед факторів правового характеру варто назвати невідповідність законодавчої бази характеру і особливостям сучасної організованої злочинної діяльності, а також незабезпечення принципу невідворотності покарання. Поширення «м'яких» санкцій, застосовуваних судами у відношенні осіб, що вчинили тяжкі злочини, необґрунтовані відмовлення прокуратури в санкції на арешт і ін., обумовлені у значній мірі прогалинами в кримінальному і кримінально-процесуальному законодавстві.

Кримінальний контингент аналізує і враховує ці пробіли і вміло використовує їх у своїх інтересах.

Злочинцям часом сприяє обмеженість процесуальних термінів, розбіжність інтересів і критеріїв оцінки діяльності правоохоронних органів, іноді незацікавленість оперативних працівників в оперативно-розшуковому супроводі дослідження обставин кримінального провадження, а слідчого – у продовженні термінів розслідування.

Протидії сприяє відсутність науково обґрунтованої цілісної концепції взаємодії правоохоронних, митних, фінансових і інших державних органів по обміну і реалізації інформації, що стосується діяльності організованих злочинних структур.

Досвід роботи спеціалізованих підрозділів органів внутрішніх справ показує, що організовані злочинні співтовариства вміло використовують з метою протидії дестабілізацію обстановки в країні і регіоні як природно сформовану по політичних, економічних і інших причинах, так і фальшиво створену при їх прямій участі. До числа останньої можна віднести здійснення підпалів, вибухів, терористичних актів проти представників правоохоронних органів, масові хуліганські прояви, що мають великий суспільний резонанс. Ці масштабні, крайні форми протидії правоохоронним органам бувають досить ефективними, тому що нерідко відволікають ці органи на тривалий час від діяльності по викриттю злочинних співтовариств, які потрапили в поле зору.

Тіньовий капітал, що проник в економіку, також привніс свої особливі закони, які продовжують домінувати над нормами права. Намагаючись діяти потай, конспіративно, багато товариств з обмеженою відповідальністю і акціонерних товариств забезпечують високий рівень захисту від спроб органів внутрішніх справ розкрити їх протиправну діяльність. З цією метою створюються власні охоронні служби, наділені функціями забезпечення власної безпеки і розвідки. Їх основний чи керівний кістяк складається, як правило, з професіоналів-пенсіонерів МВС і СБУ.

Особливо насторожує відтік співробітників (професіоналів) із правоохоронних органів і осідання їх у комерційних структурах, найчастіше – охоронних. Більш того, цілком резонно припустити, що якась частина кваліфікованих фахівців, що потрапили під скорочення, може бути втягнена в злочинну діяльність. І це стосується не тільки співробітників МВС, але і інших правоохоронних органів. У результаті найчастіше відзначається не просте єдиноборство злочинців із представниками закону, а боротьба професіоналів між собою з застосуванням однакових засобів і методів, як однією, так і іншою стороною.

Кістяк же силових груп складають спортсмени, «качки», «добровольці», що пройшли «обкатування» у Югославії, Придністров’ї, Абхазії, Афганістані, Чечні і інших гарячих точках.

Протидія, будучи дуже різноманітною по своїй природі, не може знаходитися поза залежністю від характеру злочинних акцій, стадій їх здійснення, діяльності, спрямованої на виявлення і розкриття злочинів.

Прийняття рішення про вчинення злочинів у визначальній ступені залежить від обсягу таємно зібраної злочинцями інформації, її якісної сторони, що підтверджує можливість успіху при вчиненні злочинної акції, і виключає чи значно утруднює можливість викриття. Виходячи з цього, до числа заходів, застосовуваних злочинцями на стадії підготовки до здійснення злочинів, необхідно віднести:

1. Цілеспрямоване виявлення умов, сприятливих для злочинної діяльності (незадовільний технічний стан об'єктів збереження матеріальних цінностей і їх охорони, порушення інструкцій про збереження і перевезення коштів, цінностей і т.ін.).

2. Встановлення відповідних корумпованих зв’язків.

3. Спостереження за об'єктами злочину з метою вивчення їх структури, особливостей функціонування, системи охорони, перевірки часу прибуття наряду міліції після спрацьовування охоронної сигналізації, шляхів підходу і відходу, і т.ін.

4. Проникнення на об'єкт злочину під легендованими приводами з метою його вивчення і огляду цінностей, які намічаються для розкрадання. Часто злочинці роблять це під виглядом працівників пожежної охорони, інших контролюючих відомств.

5. Встановлення безпосередніх і опосередкованих контактів з наміченими жертвами злочинів з метою вивчення їх способу життя, звичок, захоплень, провадження вільного часу і т.п.

6. Здійснення підготовчих дій, що полегшують наступне здійснення розкрадань і інших злочинів: розпил ґрат на вікнах і його маскування, виведення з ладу охоронної сигналізації, підшукування і устаткування місць засідки (укриття) виконавця злочинної акції і т.ін.

7. Ретельний підбір виконавців, вироблення лінії поводження на випадок провалу, підготовка хибного алібі, підшукування засобів маскування зовнішності, спеціального форменого одягу.

8. Забезпечення учасників злочину зброєю, транспортними засобами, підробленими документами і ін.

Проведення названих підготовчих дій дозволяє здійснювати злочинну акцію за короткий час з мінімумом перешкод і несподіванок для її виконавців і без перешкод зникати з місця злочину найбільш безпечним шляхом.

Безпека учасників злочинів усе частіше забезпечується заходами, що утруднюють ідентифікацію транспортних засобів, зміною зовнішнього вигляду за допомогою камуфляжу, спеціально створюваними групами прикриття. У задачу цих груп входить спостереження за територією, безпосередньо пов'язаною з місцем злочину, прослуховування міліцейського радіозв'язку, ефіру, охорона виконавців акції, створення умов для безперешкодного від'їзду з місця події.

Для супроводу і охорони цінностей та коштів, отриманих злочинним шляхом, нерідко наймаються співробітники органів внутрішніх справ, що зрадили інтересам служби. Використовуючи службові посвідчення, формене обмундирування, табельну зброю, вони допомагають пронести чи вивезти викрадене через кордони і засади міліції, митниці.

Протидія правоохоронним органам на етапі дізнання і попереднього слідства полягає в прихованні злочинної діяльності і активному впливу на хід розслідування з метою заведення його в тупик або направленню за сценаріями, що влаштовує лідерів ЗО.

Найбільш типові тут наступні форми протидії:

1. приховання чи знищення знарядь, засобів, слідів злочину;

2. використання каналів, що заслуговують довіри, і джерел інформації для «підкидання» слідству помилкової інформації, у тому числі представлення підставних свідків;

3. підкуп, залякування, фізичний вплив на потерпілих і свідків з метою схилення їх до дачі «потрібних» злочинній структурі показань або зміни раніше даних правдивих показань;

4. чинення тиску на слідство за допомогою корумпованих високопоставлених посадових осіб з органів влади, управління і правоохоронних органів, а також засобів масової інформації, підготовка суспільної думки, необхідної злочинному формуванню;

5. наймання на кошти формування висококваліфікованих адвокатів для захисту притягнених до кримінальної відповідальності учасників злочинних співтовариств.

Практики відзначають, що на сьогодні «общак» - це добре організований страховий фонд, що існує не тільки для підтримки учасників ЗО у важкий час, але і для організації злочинної індустрії, технічного оснащення, створення цілісної системи захисту від держави і правоохоронних органів. В даний час ці кошти, як правило, постійно знаходяться в банківському обігу і приносять високі прибутки.

Неважко помітити, що протидія злочинних структур у перерахованих вище формах призводить до припинення проваджень, перекваліфікації вчиненого в бік пом'якшення покарання або винесення виправдувального вироку.

6. застосування засобів маскування зовнішності (перуки, грим), усього набору фальшивих документів для учасників ОЗГ, що знаходяться у розшуку. Надійним способом запобігання злочинцями відповідальності є відправлення їх на проживання в ближнє і дальнє зарубіжжя. По західному зразку можна чекати в майбутньому використання пластичних операцій з метою зміни зовнішності розшукуваних злочинців;

7. максимальне використання недосконалості існуючої системи утримання в ІУ і СІЗО, встановлення неофіційних каналів зв'язку з арештованими учасниками злочинних структур, їхній інструктаж про поводження на слідстві, підготовка втеч, передача арештованим і затриманим зброї та інших заборонених предметів, підкуп не тільки контролерів, але й офіцерського складу. Сьогодні ІУ і місця ув’язнення – одне з найбільш слабких ланок правоохоронної системи, здатних звести нанівець усю попередню роботу по викриттю злочинців. Ці заклади вимагають постійної уваги і контролю з боку спеціалізованих підрозділів органів внутрішніх справ по боротьбі з організованою злочинністю.

Можливість запобігання кримінальної відповідальності чи максимального пом'якшення заслуженого покарання, безумовно, відноситься до числа основних протиправних інтересів. У випадках же засудження ключовим інтересом стає створення найбільш сприятливих умов відбування покарання, вирішення питання про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі.

Велике поширення одержали неслужбові контакти, встановлені між засудженими чи особами з їхнього кола спілкування, що знаходяться на волі, зі співробітниками ВЗ і СІЗО з метою внесення і виносу заборонених предметів.

Разом з цим, як показує практика, значна частина подібних правопорушень не обумовлена наявністю корумпованих зв'язків, а обумовлюється прагненням окремих посадових осіб заручитися підтримкою засуджених з числа авторитетів кримінального середовища з метою підтримки дисципліни, дотримання режиму утримання іншої частини спецконтингенту.

Недооцінка реальної небезпеки цієї категорії злочинців, загравання з ними, а часом опора на них для підтримки зовнішнього порядку, поряд з відсутністю достовірної інформації про їхні фактичні наміри, найчастіше приводять до самих негативних наслідків.

Підвищену суспільну небезпеку в місцях позбавлення волі носить протиправна діяльність корупціонерів по забезпеченню умовно-дострокового звільнення осіб, що не підпадають, у силу формальних юридичних ознак, під дію даної гуманної акції.

Також у явному протиріччі з інтересами правосуддя знаходиться практика необґрунтованого звільнення судами з-під варти арештованих на попередньому слідстві хабарників. Перебування їх на волі під підпискою про невиїзд у силу специфіки даного злочину дає можливість здійснювати ефективна протидію роботі слідству при зборі і закріпленні доказів.

Аналізуючи матеріали практики і досвід роботи спецпідрозділів з боротьби із організованою злочинністю, можна зробити висновок про те, що тактика протидії організованих злочинних структур правоохоронним системам ґрунтується на комплексі наступних заходів: