58. Український авангард і європейська художня культура кінця 19 - початку 20 ст.

  Поняття «український авангард» введено у вжіток парізькім мистецтвознавцем А. Наков (фр. Andréi Nakov) для виставки «Tatlin's dream», улаштованої в Лондоні 1973 року. Тоді Західуперше побачим праці світового рівня безвісніх авангардістів України Василя Єрмілова и Олександра Богомазова. І Це змусіло згадаті про відоміх у всьому світі майстрів, за походження, виховання, самосвідомістю и національнімі традіціямі пов'язаних з Кієвом, Харкові, Львовом, Одеса, таких Як «найвірнішій син України» Давид Бурлюк; поляк, котрий МАВ собі за українця, Казимир Малевич; професор Кіївського худінстітуту бандурист Володимир Татлін; засновніця української школи конструктівістської сценографії Олександра Екстер. Нарешті, феномен Олександра Архипенка, просіленого Враження рідної земли: магією Трипільської культури, архаїкою половецькіх статуй, співучою лінійністю мозаїк Софії Київської и рельєфів Михайлівського Золотоверхого собору, кольори Селянської кераміки. На такому тлі появи Єрмілова и Богомазова не здавайся віпадковістю. Уважній погляд на українську Історію мистецтв без труднощів помічає низьку пріорітетів. Перший абстрактний твір з'явився тут - Малюнок Василя Кандінського на обкладінці каталогу «Салон Іздебського 2» (1910); перша широка Міжнародна авангардна виставка у Російській імперії (той-таки Салон Іздебського) відбулася в Одесі и Кієві, а Вже потім у Петербурзі и Різі. У всіх новаторськіх художніх об'єднаннях России, от «Бубнового валета» до «Мішені» и «Ослячого хвоста», українці (футуристи, неопрімітівісті, бойчукісті) - найактівніші учасники и заводії. Та й віставлені там картини ряснілі Назва: «Київ», «Плавні на Дніпрі», «Кобза», «Вулиця Фундуклеївська». Чорний квадрат на білому тлі з'явився уперше влітку 1914-го (раніш за Малевича!) У написаному Під Кієвом трактаті Богомазова «як найбільш вікінчена форма», за словами автора. Новий соціальний статус мистецтва. У XIX ст. народився новий тип діяча мистецтва - "Вільний художник». Цей Термін стосується НЕ Тільки жівопісців, но й усіх ОСІБ творчої праці-скульпторів, музікантів, артістів. Майстер, Який з часів Відродження Працювало за приватними замовленням и БУВ частин прислуги аристократичного двору, тепер ОТРИМАНО можлівість орієнтуватіся на набагато Ширшов й демократічнішу аудіторію. Самі діячі мистецтва Набуль тепер іншого соціального статусу, інтелектуального рівня, змінілісь псіхологічно и навіть зовні. Майстри мистецтв ставали інтелігенцією у сучасному розумінні цього слова. Їх відрізняла НЕ Тільки освіченість, відданість ідеалам мистецтва, внутрішня незалежність, но й розвинено Громадянська самосвідомість. Для кращих и найталановітішіх з них вільнолюбність Була не красиво фразою, а життєвим переконань. Однак, одержавши "свободу творчості», смороду одночасно Втрата и свою, хоч и мінімальну, матеріальну забезпеченість. Долю мистецтва стали візначаті комерційні закони. («Продаваність»). Смак буржуа, які діктувалі тепер моду, разюче відрізняліся від рафінованого аристократичного смаку, булі прімітівнімі, а часто й просто віддавалі вульгарністю. Новому, передовому доводилося долаті НЕ Тільки арістократічні примхи, но й самовпевненість и грубість господаря гаманця. Образ художника, Що гінув від голоду в мансарді, но НЕ бажаю йти на компроміс, Який широко увійшов в тій година у світову літературу, БУВ навіяній реальному життям. Однак поступово у буржуазному суспільстві збільшувалася питома вага освіченого прошарку, попередники сучасного «середнього» класу. Такі люди почінають заповнюваті художні виставки, концерти, театри, музеї, бібліотекі, які стали доступними. Перед діячамі культури вінікає нове Завдання - просвіщаті публіку, впліваті на її смак. З'являються Перші газети и журнали, прісвячені мистецтва, а з ними неординарного Значення набуває художня критика. Завдякі розвитку засобів зв'язку Всесвітні центри мистецтва - Париж, Рим, Відень - стали доступні творчих особистостей різніх країн. Видатні ж композитор, віконавці, акторів почінають відвідуваті Країни Європи Гірськолижний, говорячі сучасного мовою, з гастролями. У Образотворче містецтві XIX ст. на перше Місце вісувається живопис. У ньому знайшлі відображення и класицизму, и романтизм з реалізмом, и декаданс. Провідною країною в художньому жітті Європи Гірськолижний, Як и в літературі, залишаюсь Франція. У Другій половіні XIX ст. центр реалістічного напряму в Образотворче містецтві перемістівся Із Франції до России. Величезних Внесок у нього зроби Російські «передвижники» - учасники демократичного об'єднання «Товариства Пересувна художніх виставок», створенного в 1871 р. І. М. Крамського, І. Є. Рєпін, В. І. Суриков, В. Г. Перов, О. К. Саврасов, І. І. Шішкін, І. І. Левітан, А. І. Куїнджі збагатілі Образотворче мистецтво реалістічне псіхологізмом, майстерністю соціального узагальнення и поетізацією рідної природи. В Останній третіні сторіччя на Грані реалізму и декадансу з'являється новий напр - імпресіонізм (від французької «імпресіон» - Враження). Імпресіонізм зайнять в Історії мистецтва Місце, Яке дорівнює цілім мальовничому епоха, хоча сам рух охопів Лише 12 РОКІВ и 8 виставок. Точкою відліку послужила творчість Едварда Мане. Його картини "Сніданок на траві» й «Олімпія» стали подією и вплінулі на становлення майбутніх імпресіоністів, но сам художник офіційно до руху НЕ прілучівся. За Рік до Смерті в 1882 р. ВІН написавши одну з найбільш довершення своїх картин - Бар «Фолі-Бержер». Як ансамбль художніків, які захіщають спільні цілі в містецтві, імпресіонізм заявивши про себе у 1874 р., Коли група молодих жівопісців влаштуван виставку своїх картин в одному з парізькіх фотоательє. Група включала в себе Клода Моне, П'єра-Оґюста Ренуара, Каміля Піссарро, Альфреда Сіслея, Едґара Деґа, Берту Морізо. Назва представленого на віставці пейзажу Клода Моне «Враження. Схід сонця »и дало назву творчості ціх художніків. Імпресіоністі запропонувалі нове бачення світу и Нові принципи малярства. Смороду спріймалі навколишне дійсність Як нескінченну зміну Враження. Картина стає немовби Конвенцію Ради Європи кадром, фрагментом рухом світу (в цьому відчувається Вплив нового тоді ТЕХНІЧНОГО досягнення - Фотографії). З'явилася свіжість и безпосередність в зображенні повсякдення життя сучасного Міста, йо пейзажів, вигляда, побуту и ​​розваг йо мешканців. Найважлівішім правилом імпресіоністів стала робота на відкрітому повітрі - на пленері, завдякі Чому у своїх пейзажах їм вдалось Створити Відчуття вібліскуючого сонячного світла, багатства фарб природи, передаті рух Повітря. Імпресіоністі ввели и нову мальовничо техніку, відмовіліся від змішаніх кольорів, почали писати чистими яскравими Фарба, густо наносячі їх Конвенцію Ради Європи мазками (при спрійнятті, оптично змішуючісь, для глядача смороду давали потрібній тон). Мальовничі завоювання імпресіоністів стало основою творчості и Було підняте на нову висоті постімпресіоністамі - так умовно назівають художніків, розквіт творчості якіх настав після и на Основі досягнення імпресіонізму. Це булі Поль Сезанн, Вінсент Ван Гог, Поль Гоген. Смороду Вже не булі однодумців, но Кожний з них шукаю художні засоби и можлівості для Створення нового мистецтва, для пізнання НЕ зовнішньої, а істінної суті речей. Своїм мистецтвом і життя смороду заперечувалі буржуазний Спосіб життя (відмовівся від свого середовища син банкіра Сезанн, удачливий комерсант Гоген залиша кар'єру и сім'ю заради живопису и віїхав на Таїті, кинув проповідніцьку ДІЯЛЬНІСТЬ Ван Гог). Чи не знайшовші гармонії в сучасному суспільстві, художники звернули до природи, но прагнулі відобразіті Вже не мить, а вічність. Творчість Сезанна, Ван Гога и Гогена справила великий Вплив на весь подалі розвиток художньої культури.