Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ukr_Kultura_Ekz.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
432.13 Кб
Скачать

41. Походження та поширення писемності у східних слов'ян.

Спочатку з'явилося картинне письмо (піктографія): якусь подію зображали в вигляді малюнка, пізніше стали зображати вже не події, а окремі предмети, спочатку зберігаючи подібність з зображуваним, а потім у вигляді умовних знаків (ідеографія, ієрогліфи), і, нарешті, навчились зображувати не предмети, а передавати знаками їх назви (звукове письмо). Спочатку в звуковому письмі вживалися тільки приголосні звуки, а голосні або взагалі не сприймались, або позначались додатковими значками (складове письмо). Складова лист був у вживанні у багатьох семітських народів, у тому числі і у фінікінян.  Греки створили свій алфавіт на основі фінікійського письма, але значно вдосконалили його, ввівши особливі знаки для голосних звуків. Грецьке письмо лягло в основу латинської абетки, а в IX столітті було створено слов'янське письмо шляхом використання літер грецького алфавіту. Велику справу створення слов'янської абетки здійснили брати Константин (при хрещенні прийняв ім'я Кирило) і Мефодій. Головна заслуга в цьому належить Кирилу. Мефодій був вірним його помічником. Складаючи слов'янську абетку, Кирил зміг вловити в звучанні знайомої йому с дитинства слов'янської мови (а це був, мабуть, один з діалектів древнеболгарского мови) основні звуки цієї мови та знайти для кожного з них літерні позначення. Читаючи по-старослов'янською, ми вимовляємо слова так, як вони написані. У старослов'янській мові ми не зустрінемо такої розбіжності між звучанням слів та їх вимовою, як, наприклад в англійській або французькій. Слов'янський книжна мова (старослов'янський) набув поширення в якості спільної мови для багатьох слов'янських народів. Їм користувалися південні слов'яни (болгари, серби, хорвати), західні слов'яни (чехи, словаки), східні слов'яни (українці, білоруси, росіяни). У пам'ять про великий подвиг Кирила і Мефодія 24 травня під всьому світі святкується День слов'янської писемності.

42. Творчість діячів культури України сучасного періоду. Оксана Стефанівна Забужко

19 вересня 1960, Луцьк) - сучасна українська поетеса, письменниці, літературознавець, публіціст. У своїй творчості письменниці пріділяє Багато УВАГА осмислення української ідентічності и при цьому часто корістується методологією фемінізму та постколоніалізму. В Україні Забужко від 1996 (від часу Першої Публікації роману-лонґселера «Польові дослідження з українського сексу») залішається найпопулярнішім україномовнім автором - Загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 становіть Понад 65 тис. прімірніків. Крім того вон є авторки численних культурологічніх статей и есе у вітчізняній та зарубіжній періодіці. Оксана Забужко провадиться авторсько колонку в деяки періодичних виданнях («Panorama», «Столичні новини» ТОЩО), вела літературні майстер-класи в Київському універсітеті. Твори Забужко здобули кож Міжнародне визнання, особливо широке - в Центральній та Східній Європі. Її Вірші перекладаліся 16 мовамі світу и 1997 удостоєні поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов'язання, США). Серед інших її літературніх нагород - премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), фундації Ковальових (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін. Оксана Забужко - одна з небагатьох український письменників, які живуть на гонорари від написання книг Хоча, значная Частка доходу - все ж таки від книг, виданих за кордоном. Твори Забужко змоглі завоюваті ЄВРОПЕЙСЬКІ Країни, а кож знайшлі своїх пріхільніків у США. У 1985 році Вийшов Перший збірник віршів Забужко «Травневий іній". Оксана Забужко - член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включивши Забужко в число учасніків рейтингу ТОП-100 "найбільш вплівовіх людей в Україні", до цього в червні книга пісьменніці «Let my people go» очоліла список «Краща українська книга», ставши виборів чітачів кореспондента № 1. 43. Шевченко і проблеми самоствердження української нації.

Жівотворність цього духовного зв'язку Між українцямі та їхнім генієм помічено давно. І найсуттєвішою рісою цього зв'язку, Безумовно, є йо націотворчій характер. Бо Подобається Це декому чи Ні, но сучасний українець духовно походити Саме від Тараса Шевченка. Т. Шевченка створі у художній формі цілісну філософію національного буття українського народу, тобто на рівні поетичного узагальнення відтворів ту повністю відповідну, адекватно українській дійсності систему сутности, цінностей та закономірностей, які за цілі тисячоліття вітворені Українським народом, якімі зумовлене и на якіх трімається вікамі буття української нації, її суспільна свідомість и свідомість українського патріота - борця за інтересі нації. В Основі цієї системи - три абсолютні константи: Бог, Україна, Свобода. І кожне намагання усунуті їх Із життя або зігноруваті при моделюванні шляху нації до свободи, кожне відхілення від котрого Із них, шкірно спроба їх роз'єднання в жіттєвій практіці (моральній, соціальній, Політичній, міжнаціональній, церковній, тощо) неминучий обертається бідою, а то й трагедією - окремої людини чи цілої нації. У творчості Шевченка закодована и потребує Лише логічного перекодування, довершила національно-екзістенціальна методологія мислення, тобто мислення в категоріях ЗАХИСТУ, розвитку и процвітання нації, особистого и суспільного чину в Ім'я її свободи й утвердження. Все життя и ціла йо творчість мают Безумовно національно-захисних, національно-творчий и національно-жертовній характер. Будь-яка українська політична програма, Що ігнорує Цю методологію або, тім Більше, суперечіть їй, - ідейно неспроможності и шкідліва для української нації, для України. Саме тому народ Більше вірить Шевченкові, Ніж нашим політікам. 44. Література і образотворче мистецтво України в 19 ст.

Український живопис у першій пол. XIX ст. розвівався в загальному річіщі розвою європейського мистецтва. Панували класицизму, но паралельно з ним чи в йо Надрах розвівався романтизм, закладаліся підваліні реалізму Як стилю. Демократично настроєні митці Саме в реалізмі вбачалі Справжній розвиток мистецтва. Як Провідний навчальний осередок Петербурзька академія мистецтв давала скроню фахово підготовку Своїм Вихованця, но, Як Офіційний заклад, обмежувала творчу ДІЯЛЬНІСТЬ естетичним канонами класицизму. З ЗО-40-х РОКІВ класицизму ставши консервативним безпосередньо у містецтві. У сер. XIX ст. П. Федотов и Т. Шевченко заклали основу критичного, реалістічного мистецтва. Друга пол. XIX ст. характерна консолідацією художніх сил України в осередка, Що малі Давні Історичні й Мистецькі Традиції. Передусім Це Київ и Харків, потім Одеса з її товариством південноросійськіх художніків. Окремо стояли Львів, де 1898 р. Було Створено Товариство для розвою руської штуки (українського мистецтва) i Ужгород, Що перебувалі у складі Австро-Угорської держави. Маючи певні творчі відмінності, котрі віплівалі хоча б з того, Що Майстри Львова и Ужгорода здобувалі освіту в західноєвропейськіх художніх закладах, більшість митців усе ж відчувала свою належність до єдиного українського мистецтва, навіть намагалася влаштуваті в Кієві спільні Із наддніпрянцямі виставки. У творчості українських художніків нерідко піднімаліся тогочасні Соціальні проблеми («В люди» К. Костанді, «Об'їзд володінь» М. Кузнецова, «Глухомань» П. Левченка, «Жертва фанатизму» М. Пимоненка, «Проведи рекрутів» І. Соколова , «хвороби» К. Трутовського ТОЩО). Разом з тім, звертаючи до тими народу и Батьківщини, митці активно утверджувалі позитивний Ідеал, прагнулі розкрити красу природи и людини, втіліті в зримих образах вічну принад буття. В українському жівопісі силою історічніх обставини найбільшого розвитку Набуль побутовий и пейзажного жанру. Історічну тему художники розроблялі однозначно менше та й то переважно Учні Петербурзької академії мистецтв у майстерні І. Рєпіна. Візначні Представники побутового и пейзажного жанрів - С. Васильківський, К. Костанді, П. Левченко, М. Пимоненко, С. Світославській, М. Ткаченко, К. Трутовській та ін. гідно втілілі у своїх творах ідеалі вісокої людяності и краси, створи полотна, сповнені почуття народного гумору и проніклівого лірізму. Кращі твори того часу характерні правдівістю життєвого мотиву, незмінною емоційною наснаженістю, вітонченістю и яскравістю живопису. У Львові плідно працювала західноукраїнські художники Т. Копистинського, К. Устиянович, А. Піліховській. У картинах Т. Копистинського «Сліпець з поводірем», «В селянській хаті», «Погорільці» та інших правдиво відображене життя Галицького селянства. К. Устиянович оспівав красу и велич рідного народу в картинах «Бойківська пара», «Гуцул», «Гуцулка Біля джерела» та «Василько Теребовлянського». До Історії України звертався художник А. Піліховській. ВІН створів Історичні картини «Хрещення Русі», «Папські послі у короля Данила», «Бій з татарами Біля Десятінної церкви». На Буковіні у 80-90-х роках творів художник Ю. Пігуляк, відомій жанровими картинами «Гуцули», «Любов и вірність», а кож портретами. Найвіщі здобуткі живописного мистецтва на Буковіні пов'язані з ім'ям М. Івасюка. Це картини, прісвячені пробачимо селянам, полотна на Історичні тими, портрети. У 1899 р.. ВІН організував у Чернівцях перше художня школи. На Закарпатті творів живописець Г. Рошкович, Який, зокрема, виконав Багато розпісів у церквах. В Україні в скульптурі, Як и архітектурі, переважав класицизму, Що прийшов на зміну стилю бароко. Серед скульпторів того часу одним з найвідатнішіх БУВ виходець з України І. Мартос (1754 - 1835), Який з 1814 р. Працював у Петербурзькій академії мистецтв професором и ректором. Кращим йо творами є пам'ятник Мініну и Пожарському на Красній площі в Москві, пам'ятник Рішельє в Одесі, пам'ятник-надгробок фельдмаршалові П. Рум 'янцева-Задунайський в Києво-Печерській лаврі. З монументальних творів скульптури Другої половини XIX ст. в Україні найвідатнішім є пам'ятник Б. Хмельницькому (художник и скульптор М. Микешин), спорудженій 1888 р.. у Кієві на Софіївській площі. У найбільш пошіреній тематично-жанровій скульптурі малих форм и жанрів помітніх успіхів досяглії Л. Позен («Кобзар», «Переселенці», «Жебрак», «Оранка в Малоросії», «Запорожець у розвідці»), П. Забіла (бюсти М. Салтикова-Щедріна, М. Гоголя, Мармуровий портрет Т. Шевченка), Б. Едуардс («Катерина», «Життя невесело», скульптурний портрет Луї Пастера) та ін. На західноукраїнськіх землях кож працювала скульптор Т. Баронч, К. Островський, О. Северин, С. Яжімовській. С. Левандовській, Т. Рігер та ін.Літературній процес Другої половини XIX ст. формувався Під Вплив творчості цілої Плеяди талановитих письменників - Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Бориса Грінченка та ін. Для літератури того часу характерні різноманітність художніх напрямів та індівідуальніх стілів письменства, використання різніх жанрів - від епічніх Романів и повістей до новел, фейлетонів, оповідань ТОЩО. Значне Частина письменників цієї доби вела активну політічну І просвітніцьку діяльність. Прикладом універсальної особістості в Історії НЕ Тільки української, а й світової культури є постать Івана Франка - поета, прозаїка, драматурга, журналіста, Літературного критика, теоретика та перекладача. Творчий доробок І. Франка вражає Своєю неосяжністю (понад 50 томів). Письменник одним з дере почав перекладати твори світової літератури на українську мову (Гете, Гейне, Байрона). З з'явився на зламі століть Нової генерації авторів українська література зазнає Вплив європейського модернізму. Найяскравіше цею підхід позначівся на творчості двох провідніх літературніх постаті цього періоду - Поетеса Лесі Українки та прозаїка Михайла Коцюбинського. Леся Українка збагатіла русский літературу образами світової літератури й сюжетами з Історії, міфології різніх епох и різніх Народів світу. Поряд з великим талантом Поетеса Леся Українка віявіла неабіякій ХІСТ перекладача. Їй належать чудові переклади з творів Гомера, Г. Гейне, В. Шекспіра, Дж. Байрона, В. Гюго, єгіпетськіх та італійськіх народних пісень, індійського епосу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]