3. Матеріали для доаудиторної самостійної підготовки (міждисциплінарна інтеграція).

№ п/п	Дисципліни	Знати	Вміти
1	2	3	4
I.	Попередні дисципліни: 1. Фізика 2. Фізіологія	Спектральний склад видимого світла Фізіологія зорових функцій	Визначити спектральний склад видимого світла Пояснити основні механізми зору
II.	Наступні дисципліни Неврологія	Патологічні зміни гостроти зору і кольоросприйняття	Назвати види дефектів гостроти зору і кольоросприйняття
III.	Внутріпредметна інтеграція: 1. Захворювання сітківки і зорового нерва	Анатомо-фізіологічні аспекти центрального зору, кольоросприйняття	Визначити гостроту центрального зору, кольоросприйняття

4. Зміст заняття

Гострота зору – це здатність ока розрізнити роздільна дві точки предмету. Нормальна гострота зору – здатність ока розрізнити дві точки предмету з певної відстані, під кутом зору в 1 хвилину.

Точка зору – це кут, що утворюється двома променями, відбитими від крайніх точок предмету, які прямують через вузлову точку оптичної системи ока до рецепторів сітчастої оболонки (вузлова точка – у заднього полюса кришталика). Зрозуміло, що між точкою зору і гостротою зору існує зворотна залежність: при зниженні гостроти зору порогова точка зору збільшується.

На цьому принципі побудовані таблиці для визначення гостроти зору, у тому числі і таблиця Головіна і Сивцева. Таблиця складається з 12 лав букв або знаків. Величина букв кожного ряду розрахована так, щоб з різної відстані (від 2,5 до 50 м), деталі кожної букви, кожного ряду були помітні під кутом в 1 хвилину, а вся буква – під кутом в 5 хвилин.

Гострота зору визначається по формулі Снеллена: V=d/D, де V – гострота зору, d – відстань, з якої хворий бачить, D – відстань, з якої хворий повинен бачити даний ряд.

При гостроті зору менше 0,1 використовуються палички на чорному фоні, прирівняні до букв першого ряду. За відсутності форменого зору досліджується світловідчуття.

Кольоросприйняття визначають по таблиці Рабкіна. Таблиця складається з чисел, фігур, складених з кружків 3 основних кольорів спектру, які зрівняні по насиченості і яскравості, але відрізняються колірним тоном.

Поле зору – простір, який сприймає око при нерухомому погляді. Здійснюється фоторецепторами паличкового апарату сітківки, провідниковим відділом зорового аналізатора (зоровий нерв, хіазма, зоровий тракт) і кірковим відділом. Досліджується контрольним способом (порівняння поля зору хворого з полем зору лікаря), периметром (Ферстера, Гольдмана, проекційним), що дозволяє визначити периферичні межі, випадання; кампіметром, що дозволяє досліджувати дефекти поля зору в центральній його частині.

У нормі межі поля зору на білий колір визначаються з скроневого боку 90, з носовою - 50 - 55, зверху 50, знизу 70. Сліпа пляма (фізіологічна скотома) знаходиться в 15 від точки фіксації.

При ураженнях сітківки і зорового нерва одного ока спостерігаються скотоми, концентричне звуження, звуження переважне з одного боку (зверху тощо) на ураженому оці.

Половинчасте випадання поля зору на обох очах називається геміанопсією. Можуть бути гетеронімні – різнойменні: бітемпоральні (випадання скроневих половин при ураженнях в області центральної частини хіазми); біназальні (випадіння носових половин) – спостерігаються при ураженнях зовнішніх відділів хіазми.

Гомонімні (однойменні) геміанопсії можуть бути правосторонніми – ураження провідних шляхів далі за хіазму зліва і лівобічними – при поразці провідних шляхів далі за хіазму справа.