ЛІДОКАЇНУ ГІДРОХЛОРИД

Lidocaini hydrochloridum

LIDOCAINE HYDROCHLORIDE

2-(Діетиламіно)-А^-(2,6-диметилфеніт)ацетамід гідрохлорид гмоногідрат^.

D. Субстанція дає реакцію (а) на хлориди (2.3.1).

ВИПРОБОВУВАННЯ

Розчин S. 1.0 г субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл.

Прозорість розчину. (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має бути безбарвним.

рН (2.2.3). Від 4.0 до 5.5.1 мл розчину S доводять водою., вільною від вуглецю діоксиду, Рдо об'єму 10 мл.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

¥ Перша ідентифікація: В, D. Друга ідентифікація: А, С, D.л

A. Температура плавлення (2.2.14). Від 74 °С до 79 °С. Визначення проводять без попереднього висушування субстанції.

B. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Відповідність: спектру ФСЗ лідокаїну гідрохлориду.

С. До близько 5 мг субстанції додають 0.5 мл кислоти азотноїдимлячої Р, упарюють насухо на водяній бані, охолоджують, залишок розчиняють у 5 мл ацетону Р,

додають 0.2 мл розчину калію гідроксиду спиртового Р;

з'являється зелене забарвлення.

Розчин порівняння (Ь). 5 мг 2-хлор-М-(2,6-диметил- феніл)ацетаміду Р (домішка Н) розчиняють у рухомій фазі та доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.

Розчин порівняння (с). 1.0 мл випробовуваного розчину доводять рухомою фазою до об'єму 10.0 мл.

Розчин порівняння (d). 1.0 мл розчину порівняння (а) змішують з 1.0 мл розчину порівняння (Ь) і 1.0 мл розчину порівняння (с) і доводять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл.

Колонка:

—розмір: 0.15 м х 3.9 мм;

— нерухома фаза: поигімер кремніеорганічний аморфний октадециісишьний ендкеповний 'із паїярною вставкою Р(5 мкм);

— температура: 30 °С.

Рухана (Раза: ацетонітри. і дія хроматографії Р- розчин 4.S5 г/л ксиію дигідрофосфату Р, рН якою до-

ведено до 8.0 розчинам натрію гідроксиду концентрованим А (30:70).

Швидкість рухомої фази: 1.0 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 230 нм.

Об'єм інжекції: 20 мкл.

Час хроматографування: у 3.5 разів більше часу утримування лідокаїну.

Відносні часи утримування AO лідокаїну (час утримування лідокаїну близько 17 хв): домішки Н — близько 0.37; домішки А — близько 0.40.

Придатність хроматографічної системи: розчин порівняння (d):

—коефіцієнт розділення: не менше 1.5 для піків домішок Н та А.

Нормування:

—домішка А: площа піка має становити не більше площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (d) (0.01 %);

—неспецифіковані домішки: площа піка кожної домішки не має перевищувати площу піка лідокаїну на хроматограмі розчину порівняння (d)

(0.10%);

—сума домішок: сума площ піків не має перевищувати 5 площ піка лідокаїну на хроматограмі розчину

порівняння (d) (0.5 %);

—не враховують: піки, площа яких становить 0.5 площі піка лідокаїну на хроматограмі розчину порівняння (d) (0.05 %).А

Важкі метали (2.4.8, метод Е). Не більше 0.0005 % (5 ррш). 1.0 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 25 мл. Проводять передфільтрацію. 10 мл одержаного фільтрату мають витримувати випробування на важкі метали. Еталон готують із використанням 2 мл еталонного розчину свинцю (lppm Pb) P.

Вода (2.5.12). Від 5.5 % до 7.0 %. Визначення проводять із 0.25 г субстанції.

Сульфатна зола (2.414). Не більше 0.1 %. Визначення проводять із 1.0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0.220 г субстанції розчиняють у 50 мл 96 % спирту Р,

додають 5.0 мл 0. 01Мрозчину кислоти хлористоводневої титрують 0.1Мрозчином натрію гідроксиду потенціометрично (2.2.20). У розрахунок беруть об'єм титранту міждвома стрибками потенціалів на кривій титрування.

1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає

27.08 мг CUH,3C1N,0.

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

ДОМІШКИ

W Специфіковані домішки: А.

Інші домішки, що виявляються (дані домішки, якщо вони наявні у достатній кількості, можуть бути визначені тим або іншим випробуванням монографії. їх вміст нормується загальноприйнятими критеріями для інших/неспецифікованих домішок і/або статтею «Субстанціїдля фармацевтичного застосування». Тому немає необхідності їх ідентифікувати, щоб показати відповідність вимогам. Див. також (5.10.) «Контроль домішок у субстанціях для фармацевтичного застосування»): В, С, D, Е, F, G, Н, I, J, К.

A.R = Н : 2,6-диметиланілін,

C. R = СО-СН3 ЛЧ2,6-диметилфеніл)ацетамід,

D.R = CO-CH2 -NH-C2 H5 : ЛЧ2,6-диметилфеніл)- 2-(етиламіно)ацетамід,

G.R=CO-CH2 -NH-CH(CH.)2 : ІУ-(2,6-диметилфе- ніл)-2-[( 1-метилетил)аміно]ацетамід,

H.R = СО-СН2 -С1: 2-хлор-ЛЧ2,6-диметилфеніл) ацетамід,

К.R = CO-CH2-N(CH3)C2H5: ІУ-(2,6-диметшгфеніл)- 2-(етилметиламіно)ацетамід,

В.2-(діетилазино"ш)-АЦ2,6-диметилфеніл)ацета- мід(лідокаїн Л'~-оксид),

Е.2-2'~(азанедіїл)біс[ .\'-(2,6-диметилфеніл)ацета- мід],