Нагідок настойка1*

НАГІДОК НАСТОЙКА*

Calendulae tinctura

Настойка, одержана із сировини, описаної у статті

«Нагідок квітки>\

Вміст: не менше 0.04 % флавоноїдів, у перераху нку на гіперозид (С^НлрО,,. М.м. 464.4).

ВИРОБНИЦТВО

Настойку виготовляють із 1 частини сировини та 10 частин спирту (від 60 % об/об до 70 % об/об) підхожим методом.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Рідина жовтаво-коричневого кольору.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ А. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. Випробовувана настойка.

Розчин порівняння. 1.0 мг кислоти кофейної Р, 1.0 мг кислоти хлорогенової Рї 2.5 мг рутину /"розчиняють у 10 мл метанолу Р.

Пластинка: ТШХ пластинка із шаром силікагелю Р.

Рухома фаза: кислота мурашина безводна Р - вода Р - етилацетат Р (10:10:80).

Об'єм проби, що наноситься: 25 мкл випробовуваного розчину, 20 мкл розчину порівняння, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 10 см від лінії старту.

Висушування: при температурі від 100 °С до 105 °С.

Виявлення: теплу пластинку обприскують розчином 10 г/л аміноетилового ефіру дифенілборноїкислоти Ру метаноліР. потім розчином 50 т/лмакроголу 400Ру метанолі Р, сушать на повітрі протягом 30 хв і переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати: на хроматограмі розчину порівняння мають виявлятися: у нижній частині — жовтавокоричнева флуоресціююча зона (рутин), у середній частині — блакитна флуоресціююча зона (кислота хлорогенова), у верхній частині — блакитна флуоресціююча зона (кислота кофейна).

На хроматограмі випробовуваного розчину має виявлятися жовтаво-коричнева флуоресціююча зона на рівні зони рутину на хроматограмі розчину порівняння; нижче та безпосередньо вище неї мають виявлятися жовтаво-зелена флуоресціююча зона та блакитна флуоресціююча зона, що відповідає зоні кислоти хлорогенової на хроматограмі розчину порівняння; вище неї - жовтаво-коричнева флу-

оресціююча зона та блакитна флуоресціююча зона дещо нижче зони, що відповідає кислоті кофейній на хроматограмі розчину порівняння. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися також інші зони.

В. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. 25 мл настойки випарюють на водяній бані до об'єму близько 5 мл, охолоджують і фільтрують крізь паперовий фільтр. Осад на фільтрі промивають 5.0 мл води Рта змивають 5.0 мл метанолу Р. Використують одержаний метанольний фільтрат.

Розчин порівняння. До 5.0 мг ФСЗДФУкалендулозидів

додають 5 мл метанолу Р, перемішують, витримують і використовують надосадову рідину.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 10 см від лінії старту.

Висушування: на повітрі протягом 10 хв.

Виявлення: пластинку обприскують розчином анісового альдегіду Р, витримують протягом 10 хв у сушильній шафі при температурі від 100 °С до 105 °С і переглядають при денному світлі.

Результати: на хроматограмі розчину порівняння у середній частині мають виявлятися дві основні чітко розділені зони синьо-фіолетового кольору. На хроматограмі випробовуваного розчину має виявлятися не менше двох чітко розділених зон синьофіолетового кольору на рівні відповідних зон на хроматограмі розчину порівняння (календулозшш).

ВИПРОБУВАННЯ

Arnica montana L. Тонкошарова хроматографія

(2.2.27).

Переглядають хроматограму. одержану у випробуванні «Ідентифікація А». На хроматограмі випробовуваного розчину не має виявлятися інтенсивна зеленувато-жовта флу оресціююча зона астрагаліну, розташована дещо вище зони кислоти хлорогенової на хроматограмі розчину порівняння.

Етанол (2.9.10). Від 64 % (об/об) до 69 % (об/об).

Сухий залишок (2.8.16). Не менше 2 %.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Вихідний розчин. 5.00 г настойки поміщають у колбу місткістю 100 мл і випарюють на водяній бані до

Компенсаційний розчин. 10.0 мл вихідного розчину доводять розчином 5 % (об/об) кислоти оцтовоїльодяної Ру метанолі Р до об'єму 25.0 мл.

Оптичну густину (2.2.25) випробовуваного розчину вимірюють через 30 хв після приготування за довжини хвилі 425 нм відносно компенсаційного розчину.

Вміст суми флавоноїдів, у відсотках, у перерахунку на гіпєрозид, обчислюють за формулою:

Ах 0.625

гп

де:

А— оптична густина випробовуваного розчину за

довжини хвилі 425 нм,

т— маса наважки настойки, у грамах.

Використовують питомий показник поглинання гіперозиду, що дорівнює 500.

НАПЕРСТЯНКИ ЛИСТЯ

Digitalis purpureae folium

DIGITALIS LEAF

Висушені листки Digitalis purpurea L.

Вміст: не менше 0.3 % серцевих глікозидів, у перерахунку на дні ітоксин (Мм. 765) і суху сировину.

C. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. До 1.0 г здрібненої на порошок сировини (180) (2.9.12) додають суміш 20 мл

спирту (50 % об/об) Р і 10 мл розчину свинцю(Л) ацетату Р. Кип'ятять протягом 2 хв, охолоджують 1 центрифугують. Надосадовий розчин струшують із 2 порціями, по 15 мл кожна, Хііороформу Р, відокремлюють 2 шари центрифугуванням, якщо необхідно. Висушують хлороформні шари над натрію сулиратам безводним Рі фільтрують. 10 мл одержаного розчину упарюють насухо на водяній бані та одержаній залишок розчиняють в 1 мл суміші рівних об'ємів

Xtopofpop.uy Р \ метинолу Р.

2 мг гітоксину Ррозчиняють у суміші рівних об'ємів

х.юро(рорму Р\ метаншу Рта. доводять об'єм розчину гіею самою сумішшю розчинів до 10 мл.

Відстань. що має пройти рухома фаза: 10 см від лінії старту-.

Висушування: до випаровування розчинників.

Вияе.іення: обприскують сумішшю 2 об'ємів розчину10 г/л хюраміну Р і 8 об'ємів розчину 250 г/л

трихюроцтоеої киаіоти Р у 96 % спирті Р, потім нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 10 хв. Переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати: у нижній частині хроматограми розчину порівняння виявляється зона світло-синьої флуоресценції, відповідна пурпуреаглікозиду В. а також вище неї зона коричнювато-жовтої флуоресценції. відповідна пурпуреаглікозиду А. Зона світло-синьої флуоресценції, відповідна гітоксину. виявляється у середній частині хроматограми, і вище неї зона коричнювато-жовтої флуоресценції, відповідна дигітоксину. На хроматограмі випробовуваного розчину мають виявлятися зони, на рівні зон на хроматограмі розчину порівняння, відповідні їм за розміром і забарвленням. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися також інші флуоресціюючі зони.

D. 5 мл хлороформного розчину, одержаного у випробовуванні Ідентифікація С, упарюють насухо на водяній бані. До одержаного залишку додають 2 мл розчину кислоти динітробензойної Р і 1 мл 7 Мрозчину натрію гідроксиду. Через 5 хв з'являється червонувато-фіолетове забарвлення.

E. 5 мл хлороформного розчину, одержаного у випробовуванні Ідентифікація С, упарюють насухо на водяній бані. До одержаного залишку додають 3 мл розчину ксантигідролу Р і нагрівають на водяній бані протягом 3 хв; з'являється червоне забарвлення.

ВИПРОБУВАННЯ

Сторонні домішки (2.8.2). Не має бути рідко опушених або голих листків, клітини епідерми яких (вигляд із поверхні) мають намистоподібні антиклінальні оболонки (Digitalis lanata).

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 6.0 %. 1.000 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12) сушать при температурі 105 °С.

Загальна зола (2.4.16). Не більше 12.0 %.

Зола, не розчинна у хлористоводневій кислоті (2.8.1). Не більше 5.0%.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0.250 гздрібненої на порошоксировини (180) (2.9.12) струшують із 50.0 мл води Р протягом 1 год. додають 5.0 мл розчину 150 r/л свшщю(Н) ацетату Р. струшують, через декілька хвилин додають 7.5 мл розчину 40 г/л натрію гідрофосфату Рі фільтрують крізь гофрований паперовий фільтр. 50.0 мл одержаного фільтрату із 5 мл кислоти хлористоводневої (150 г/л НС1) нагрівають зі зворотним холодильником на водяній бані протягом 1 год. Переносять у ділильну лійку, промивають колбу 2 порціями, по 5 мл кожна, води Р. струшують із 3 порціями, по 25 мл кожна, хлороформу Р. Об'єднані хлороформні

до 100.0 мл. 40.0 мл хлороформного розчину упарюють насухо. Одержаний залишок розчиняють v 7 мл

спирту (50 % об/об) Р. додають 2 мл розчину кислоти динітробензойної Р і 1 мл 1 М розчину натрію гідроксиду. Паралельно готують розчин порівняння як зазначено нижче. 50.0 мг ФСЗ дигітоксину розчиняють у 96% спирті Р\ доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 50.0 мл. 5.0 мл одержаного розчину доводять 96 % спиртом PRO об'єму 50.0 мл. До 5.0 мл одержаного розчину додають 25 мл води Р

1 3 мл кислоти хлористоводневої (150 г/л НС1), нагрівають зі зворотним холодильником на водяній бані протягом 1 год і виконують приготування як зазначено вище. Вимірюють оптичну густину (2.2.25) 2 розчинів за довжини хвилі 540 нм декілька раз протягом перших 12 хв до досягнення максимуму, використовуючи я к компенсаційну рідину суміш 7 мл

спирту (50 % об/об) Р, 2 мл розчину кислоти динітробензойної Р і 1 мл 1Мрозчину натрію гідроксиду.

Вміст серцевих глікозидів, у перерахунку на дигітоксин, обчислюють за оптичною густиною та концентраціями розчинів.

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від вологи місці.

ПЕРСТАЧ ПРЯМОСТОЯЧИЙ

Tormentillae rhizoma

TORMENTIL

Ціпі або різані, висушені кореневища без коренів

Potentilla erecta (L.) Raeusch. (P. tormentilla Stokes).

Вміст: не менше 7 % танінів, у перерахунку на пірогалол (С6Н,,0,; М.м. 126.1) і суху сировину.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. Кореневище циліндрично-веретеноподібної форми. дуже тверде та мало галузисте, із дуже неправильної форми, часто скрученими, вузлуватими бульбами, близько 10 см завдовжки та від 1 см до 2 см завтовшки. Поверхня від коричневого до червонувато-коричневого кольору, зморшкувата, із залишками коренів і поперечно видовженими, увігнутими, білуватими рубцями від стебел. На верхівці кореневища можуть бути наявними залишки численних надземних стебел. Злам рівний і зернистий, від темно-червоного до коричнювато-жовтого кольору.

B. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2 9.12). Порошок червонувато-коричневого кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючи

розчин хлоральгідрату Р. У порошку виявляються: крупнозубчасті друзи кальцію оксалату, до 60 мкм у діаметрі; фрагменти тонкостінної паренхіми, клітини якої містять танін червонувато-коричневого кольору; групи вузьких облямовано-пористих судин із бічними порами; паренхіма із товстостінних та пористих багатокутних клітин; групи та фрагменти товстостінних склеренхімних волокон; зрідка фрагменти корка із тонкостінних, коричневих таблитчастих клітин. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчин 50 % (об/об) гліцерину Р. У порошку виявляються кулясті або еліптичні крохмальні зерна, близько до 2 мкм завдовжки.

C. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. До 0.5 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12) додають 10 мл води Р, струшують протягом 10 хв і фільтрують. Фільтрат струшують із 2 порціями, по 10 мл кожна, етилацетату Р, об'єднані верхні шари фільтрують над 6 г

натрію сульфата безводного Р, фільтрат упарюють насухо під зниженим тиском, одержаний залишок

Пластинка: ТШХ пластинка із шаром силікагелю Р.

Об'єм проби, що наноситься: 10 мкл, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 10 см від лінії старту.

Висушування: на повітрі протягом від 10 хв до 15 хв.

Виявлення: обприскують свіжоприготованим розчином 5 r/л міцного синього В, солі Р, виявляються червонуваті зони. Пластинку витримують у парі аміаку, зони стають інтенсивнішими, червонуватокоричневими. Переглядають при денному світлі.

Результати: нижче наведено послідовність зон на хроматограмах розчину порівняння та випробову-

ваного розчину. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися інші слабіші зони.

ВИПРОБУВАННЯ

Сторонні домішки (28.2). Не більше 3 % коренів і стебел, атакож кореневищ із чорним зламом, не більше 2 % інших сторонніх домішок.

Кадмій (2.4.27). Не більше 0.00020 % (2.0 ррт).

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 12.0 %. 1.000 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12) сушать при температурі 105 °С протягом 2 год.

Загальна зола (2.4.16). Не більше 5.0 %.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Визначають вміст танінів у сировині (2.8.14), використовуючи 0.500 гздрібненої на порошок сировини (180) (2.9.12).

N

Дозволяється ідентифікацію С проводити за наведеною нижче методикою.

С. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. До 0.5 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12) додають 10 мл води Р, струшують протягом 10 хв і фільтрують. Фільтрат струшують із 2 порціями, по 10 мл кожна, етилацетату Р, об'єднані верхні шари фільтрують над о г

натрію сульфату безводного Р, фільтрат упарюють насухо під зниженим тиском. Одержаний залишок розчиняють в 1.0 мл ети.шцетату Р.

Розчин порівняння. До 0.1 г ФСЗ ДФУ перстачу екстракту сухого додають 10 мл води Р, струшують протягом 10 хв і фільтрують. Фільтрат струшують із 2 порціями, по 10 мл кожна, етмацетату Р, об'єднані верхні шари фільтрують над 6 г натрію сульфату безводного Р, фільтрат упарюють насухо під зниженим тиском. Одержаний залишок розчиняють в 1.0 мл

етишцетату Р.