Приворотень

Результати: нижче наведено послідовність зон на хроматограмах rhпроспіваного розчину та розчину порівняння. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися також інші флуоресціюючі зони.

Верхня частіша пластинки

світло-блакитна флуоресціююча зона

ВИПРОБУВАННЯ

Вода (22.73). Небільше 10.0 %. Визначають методом відгону із 20.0 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12).

Загальна зола (2.4.16). Не більше 7.0 %.

Екстрактивні речовини. Не менше 6.0 %.

До 2.000 г здрібненої на порошок сировини (250)

(2.9.12) додають суміш 3 мл води Рі 7 мл 96 % спирту Р, екстрагують протягом 2 год. енергійно струшуючи, фільтрують, 2.000 г одержаного фільтрату упарюють насухо на водяній бані та сушать при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 3 год, охолоджують в ексикаторі над фосфором(У) оксидом Р і зважують. Маса одержаного залишку має бути не менше 120 мг.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Визначення проводять як зазначено у статті (2.8.12). Використовують 15.0 г свіжоздрібненої на порошок сировини (710) (2.9.12). круглодонну колбу місткістю 500 мл, 200 мл води Р як дистиляційну рідину та 0.5 мл ксилолу Р у градуйованій трубці. Перегонку проводять зі швидкістю від 2 м.л/хв до 3 мл/хв протягом 90 хв.

ПРИВОРОТЕНЬ

Alchemiliae herba

ALOWMJLU

Цілі або різані, висушені, квітучі надземні частини

Akhemiila vulgaris L. sensu latiore.

Вміст: не менше 6.0 % танінів, у перерахунку на пірогалол (С6 Н6 0,; М.м. 126.1) і суху сировину.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. Прикореневі листки сірувато-зеленого, частково коричнювато-зеленого кольору, у більшій частині сировини ниркоподібні або майже напівкруглі, переважно близько 8 см, зрідка близько 11 см у діаметрі, мають від 7 до 9 або 11 лопатей і довгий черешок. Стеблові листки дрібніші, мають пару великих прилистків біля основи, 5-9 лопатей і коротший черешок, або вони сидячі. Листки густо опушені, особливо на нижній поверхні, та мають крупно зубчастий край. Молоді листки складчасті, із білувато-сріблястим опушенням; старіші листки мало опушені, із тонким сітчастим жилкуванням, виступаючим на нижній поверхні. Сірувато-зелений або жовтаво-зелений черешок опушений, близько 1 мм у діаметрі, із адаксіальною борозенкою. Безпелюсткові квітки жовтаво-зеленого або світлозеленого кольору, близько 3 мм у діаметрі. Чашечка подвійна, складається із 4 дрібних сегментів підчаші, шо чергуються із 4 крупнішими чашолистками, дещо звуженими або трикутними. Квітки мають 4 короткі тичинки та один плодолистик із головчастою приймочкою. Сірувато-зелене або жовтаво-зелене стебло опушене, більш або менш подовжньо зморшкувате та порожнисте.

B. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9.12). Порошок сірувато-зеленого кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчин хлорааьгідрату Р. У порошку виявляються: одноклітинні, вузькі волоски близько 1 мм завдовжки, частково звивисті, загострені та невиразно пористі на верхівці, із потовщеними, здерев'янілими оболонками, частково розширені та пористі біля основи: фрагменти листків із 2 шарами палісадної паренхіми, верхній шар якої у 2—3 рази вищий за нижній, та із губчастою паренхімою, клітини якої містять розсіяні друзи кальцію оксалату близько 25 мкм у діаметрі; фрагменти епідерми листка (вигляд із поверхні) із клітин зі звивистими або хвилястими оболонками, антиклінальні оболонки їх нерівномірно і намистоподібно потовщені, та продихових апаратів аномоцитного типу (2.8.3); групи провідної тканини зі спіральними або пористими, судинами та здерев'янілими волокнами із черешків і стебел; зрідка тонкостінні конічні волоски, близько 300 мкм

С. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. До 0.5 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12) додають 5 мл метаному Р, нагрівають у водяній бані зі зворотним холодильником при температурі 70 °С протягом 5 хв, охолоджують і фільтрують.

Розчин порівняння. 1.0 мг кислоти кофейної Рі 1.0 мг кислоти хлорогенової Р розчиняють у 10 мл метанолу Р.

Об'єм проб, що наносяться: 20 мкл випробовуваного розчину, 10 мкл розчину порівняння, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 10 см від лінії старту.

Висушування: при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 5 хв.

Виявлення: пластинку обприскують розчином 10 г/л

танолі Рі висушують на повітрі протягом ЗО хв. Переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати: нижче наведено послідовність зон на хроматограмах розчину порівняння та випробовуваного розчин. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися також інші флуоресціюючі зони.

ВИПРОБУВАННЯ

Втрата U масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 10.0 %. 1.000 г здрібненої на порошок сировини

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Визначення танінів проводять як зазначено у статті (2.8.14). Використовують 0.50 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12).

РАТАНІЇ КОРЕНІ

Ratanhia radix

RHATANYROOT

Висушені, звичайно фрагментовані, підземні органи Krameria triandra Ruiz et Pavon, відомої як Перувіанська ратанія.

Вміст: не менше 5.0 % танінів, у перерахунку на пірогалол (С6Н603; М.м. 126.1) і суху сировину.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A.Головний корінь темно-червонувато-коричневого кольору, із товстою, вузлуватою кореневою шийкою. Бічні корені такого ж кольору, майже прямі або дещо звивисті. Кора шершава або луската на старіших шматочках, на молодших шматочках вона гладенька, із чіткими поперечними тріщинами; вона легко відокремлюється від деревини. Злам волокнистий у корі та заїдливий у деревині. На поперечному зрізі виявляються: темно-коричнювато-червона кора із гладенькою поверхнею, близько третини радіуса завтовшки; щільна, блідо-червонувато-коричневого кольору, дрібно пориста деревина із численними тонкими серцевинними променями; центральне ядро часто темнішого кольору.

B.Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9.12). Порошок коричнювато-червоного кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчин хлоральгідрату Р. У порошку виявляються: клітини корка, що містять флобафени темно-коричневого кольору; фрагменти нездерев'янілих фдоемних волокон, звичайно від 12 мкм до 30 мкм у діаметрі, із помірно потовщеними оболонками; ряди клітин флоемної паренхіми із призмами та мікрокристалами кальцію оксалату; фрагменти судин звичайно від 20 мкм до 60 м км у діаметрі, із оолямован нми порами; фрагменти трахеїд близько 20 мкм завширшки, зі щілиноподібними порами. Переглядають під

мікроскопом, використовуючи розчин 50 % (об/об) гліцерину Р. У порошку виявляються округлі крохмальні зерна, прості або із від 2 до 4 компонентів, окреме зерно близько ЗО мкм у діаметрі, деякі зерна можуть знаходитись у клітинах серцевинних променів і паренхіми.

РАТАНІЇ НАСТОЙКА

Ratanhiae tinctura

С. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. До 1.0 г здрібненої на порошок сировини (355) ( 2 9.12) додають 10 м і суміші вода Р- 96 % спирт Р (3:7), струшують протягом 10 хв і фільтрують. До одержаного фільтрату додають 10 мл петролейного ефіру Рі струшують, петролейний шар відділяють, додають 2 г натрію сульфату безводного іР. струшують і фільтрують, фільтрат упарюють насухо. Одержаний залишок розчиняють у 0.5 мл

метанолу Р.

Розчин порівняння. 5.0 мг Судану червоного G Р розчиняють у 10 мл метанолу Р.

Пластинка: ТШХ пластинка із шаром силікагелю Р. Рухома фаза: етилацетат Р- толуол Р (2:98). Об'єм проби, що наноситься: 10 мкл, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 15 см від лінії старту.

Висушування: на повітрі.

Виявлення: обприскують розчином 5 г/л міцного синього В. солі Р. висушують на повітрі, обприскують

0.1Мрозчином натрію гідроксиду етанольним, переглядають при денному світлі.

Результати: у нижній третині хроматоірами розчину порівняння виявляється червона зона судану червоного G. На хроматограмі випробовуваного розчину виявляється фіолетова зона ратанії фенолу І на рівні зони судану червоного G на хроматограмі розчину порівняння, нижче неї — коричнювата зона ратанії фенолу II, нижче неї — синювато-сіра зона ратанії фенолу ІП. Можуть виявлятися також інші зони.

ВИПРОБУВАННЯ

Сторонні домішки (2.8.2). Не більше 2 % сторонніх домішок; не більше 5 % фрагментів кореневої шийки або кореня більше 25 мм у діаметрі. Корені без кори можуть бути наявними у вигляді дуже дрібних шматочків.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 12.0 %. 1.000 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12) сушать при температурі близько 105 °С.

Загальна зола (2.4,16). Не більше 5.5 %.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Визначення танінів проводять як зазначено у статті (2.8.14). Використовують 0.750 г здрібненої на порошок сировини (180) (2.9.12).

RHATANY TINCTURE

Настойка, одержана із сировини, описаної у статті

«Ратанії корені».

Вміст: не менше 1.0 % (м/м) танінів, у перерахунку на пірогалол (С$ Н6 0,; М.м. 126.1).

ВИРОБНИЦТВО

Настойку виготовляють із 1 частини сировини і 5 частин спирту (70 % об/об) підхожим методом.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис: Рідина червонувато-коричневого кольору.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. До 5 мл настойки додають 10 мл петролейного ефіру Рі струшують; відділяють шар петролейного ефіру, додають 2 г натрію сульфату безводного Р, струшують і фільтрують. Фільтрат упарюють насухо, залишок розчиняють у 0.5 мл метиленхлориду Р.

Розчин порівняння. 5 мг тимолу Р і 10 мг дихлорфеноліндофенолу натрієвої солі Р розчиняють у 10 мл спирту (60 % об/об) Р.

Пластинка: ТШХ пластинка із шаром силікагелю Р.

Рухома фаза: метиленхлорид Р.

Об'єм проби, що наноситься: 10 мкл, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 10 см від лінії старту.

Висушування: на повітрі.

Виявлення: обприскують розчином 5 г/л міцного синього В, солі Р, висулцують на повітрі та обприскують 0.1Мрозчином натрію гідроксиду етанольним Р: переглядають при денному світлі.

Результати: нижче наведено послідовність зон на хроматограмах розчину порівняння та випробовуваного розчину. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть вияалятися інші зони.

РИМСЬКОЇ РОМАШКИ КВІТКИ

Chamomillae romanae flos

CHAMOMILE FLOWER, ROMAN

Висушені квітучі кошики культивованих махрових різновидів Chamaemelum nobile (L.) All. (Anthemis nobilis L.).

Вміст: не менше 7 мл/кг ефірної олії, у перерахунку на суху сировину.

ВЛАСТИВОСТІ

Квітучі кошики поодинокі, півкулясті, білого або жовтаво-сірого кольору, ложе кошика без порожнини, конічне, вкрите квітками, кожна із них прикрита прозорою маленькою лускою.

Сировина має сильний характерний запах.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Кошик від 8 мм до 20 мм у діаметрі; ложе його без порожнини; основа ложа заокруглена, вкри-

C. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. До 0.5 г здрібненої на порошок сировини (710) (2.9.12) додають 10 мл метанолу Р, нагрівають при струшуванні у водяній бані при температурі 60 °С протягом 5 хв, охолоджують і фільтрують.

Розчин порівняння. 2.5 мг апігеніну Рї 2.5 мг апігенін- 7-глюкозиду Р розчиняють у 10 мл метанолу Р.

Пластинка: ТШХ пластинка із шаром сшйкагелю Р.

Рухома фаза: кислота оцтовальодяна Р- водаР-бу- танолР(\1:\1:6Є).

Об'єм проби, що наноситься: 10 мкл, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 10 см від лінії старту

Висушування: при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 5 хв.

Виявлення: теплу пластинку обприскують розчином 10 г/л аміноетшіового ефіру дифенигборноїкисюти Ру метанолі Р, використовуючи близько 10 мл на пластинку площею 200 мм"; обприскують розчином такого самого об'єму 50 г/л макрогсау 400Ру метанаїІР;

витримують протягом близько 30 хв і переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати: у верхній третині хроматограми розчину порівняння виявляється жовгаво-зелена флуо-

Р о з т о р о п ш і плоди

рссшююча зона (апігенін), у середній третині — жовтава флуоресціююча зона (апігенін-7-гдюкозид). На хроматограмі випробовуваного розчину мають виявлятися жовтаво-зедена флуоресціююча зона та жовтава флуоресціююча зона на рівні зон апігеніну та апігснін-7-глюкозиду на хроматограмі розчину порівняння, відповідні їм за флуоресценцією: в и т е зони апігенін-7-гдтокозиду - коричнювата флуоресціююча зона (лютеолін); безпосередньо нижче зони апігенін-7-гдюкозиду - світло-коричнювата флуоресціююча зона (апіїн); безпосередньо нижче зони апіїну — яскраво-блакитна флуоресціююча зона та нижче цієї зони — яскраво-блакитна флуоресціююча зона: можуть виявлятися також інші слабі зони.

ВИПРОБУВАННЯ

Діаметр квітучих кошиків. Не більше 3 % квітучих кошиків менше 8 мм у діаметрі.

Пошкоджені квітучі кошики. Побурілі або почорнілі квітучі кошики мають бути відсутніми.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 11.0 %. 1.000 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12) сушать при температурі близько 105 °С протягом 2 год.

Загальна зола (2.4.16). Не більше 8.0 %.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Визначення проводять ж зазначено у статті (2.8.12). Використовують 20.0 г цільної сировини, круглодонну колбу місткістю 500 мл, 250 мл води Ряк дистиляційну рідину та 0.50 мл ксилолу Ру градуйованій трубці. Перегонку проводять зі швидкістю від 3 мл/ хв до 3.5 мл/хв протягом 3 год.

РОЗТОРОПШІ п л о д и

Sylibi mariani fructus

MILKTRISTLE FRUIT

Зрілі, звільнені від чубка, плоди Silybum marianum (L.) Gaertner.

Вміст: не менше 1.5% силімарину. у перерахунку на силібінин (С:5Н,,О,0: М.м. 482.4) і суху сировину.

ВЛАСТИВОСТІ

Сировина не повинна мати прогірклого запаху.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. Сім'янка дуже сплющена, пидовжено-обернено- яйцеподібна. близько від 6 мм до 8 мм завдовжки. З мм завширшки та 1.5 мм завтовшки; зовнішня поверхня гладенька та блискуча, сірого або блідокоричневого основного кольору, мінливого через видовжені, тємно-коричневі прожилки, тому вся поверхня набуває блідо-сіруватогоабо коричневого кольору; плід збіжистий до основи та на верхівці із чубком із блискучих, блідо-жовтих видовжень, які формують комірець близько 1 мм заввишки, що оточує залишки стовпчика. На поперечному зрізі плода виявляються вузька, коричнева зовнішня зона та 2 великі, щільні, білково-олійні сім'ядолі.

B.Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9.12). Порошок коричнювато-жовтого кольору із темнішими цяточками. Переглядають під мікроскопом, використовуючирозчинхлоральгідрату Р. У порошку виявляються: фрагменти екзокарпія із безбарвних, багатокутних (вигляд із поверхні) клітин із порожниною, в залежності від орієнтації, досить великою або у вигляді дрібної щілини; групи паренхімних клітин із пігментного шару, деякі із них заповнені яскраво-червоною речовиною; дуже часто групи великих склереїд із насінної шкірки із яскравожовтими пористими оболонками та вузькою порожниною; зрідка фрагменти дрібноклітинної паренхіми із пористими, намистоподїбними оболонками; часто тонкостінні клітини паренхіми сім'ядолей із краплями олії та розсіяними друзами кальцію оксалату; дещо крупніші призматичні кристали кальцію оксалату.

C.Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. До 1.0 г здрібненої на порошок сировини (500) (2.9.12) додають 10 мл метанолу Р, нагрівають зі зворотним холодильником у водяній бані при температурі 70 °С протягом 5 хв, охолоджують і фільтрують. Одержаний фільтрат упарюють насухо та одержаний залишок розчиня-

Об'єм проби, що наноситься: 30 мкл випробовуваного розчину та 10 мкл розчину порівняння, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 10 см від лінії старту.

Висушування: при температурі від 100 с С до 105 °С.

Виявлення: обприскують теплу пластинку розчином 10 г/л аміноетилового ефіру дифенілборноїкисюти Р

ють в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати: нижче наведено послідовність зон на хроматограмах розчину порівняння та випробовуваного розчину. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися також інші оранжеві та жовтаво-зелені флуоресціюючі зони між зонами силібініну та таксифоліну.

Верхня частина пластинки

ВИПРОБУВАННЯ

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 8.0 %. 1.000 г здрібненої на порошок сировини (500) (2.9.12) сушать при температурі 105 °С протягом 2 год.

Загальна зола (2.4.16). Не більше 8.0%.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ Рідинна хроматографія (2.2.29).

Випробуваний розчин. 5.00 г здрібненої на порошок сировини (500) (2.9.12) поміщають у апарат безперервної екстракції, додають 100 мл петролейного ефіру Р і нагрівають у водяній бані протягом 8 год, висушують знежирену сировину при кімнатній температурі та екстрагують в апараті безперервної екстракції 100 мл метанолу Р у водяній бані протягом 5 год. Одержаний метанольний екстракт випарюють у вакуумі по об'єму близько 30 мл, фільтрують у мірну колбу місткістю 50 мл, обполіскують екстраційну

Розчин порівняння. Розчиняють кількість ФСЗ розторопші екстракту сухого стандартизованого, еквівалентну 5.0 мг силібініну (/и„ г) у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 50.0 мл.

Колонка:

—розмір:0Л25 м х 4 мм;

— нерухома фаза: силікагель октадецшісшіііьний для хроматографіїР(5 мкм).

Рухома фаза:

Швидкість рухомої фази: 0.8 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 288 нм.

Об'єм інжекції: 10 мкл.

Часутримування: силібініну В — близько 30 хв. Якщо необхідно, коригують час градієнтного елюювання.

Придатність хроматографічної ситеми: розчин порівняння:

—коефіцієнт розділення: не менше 1.8 для піків силібініну А та силібініну В;

—одержана хроматоірама має відповідати хромато-

грамі, що надається до ФСЗ розторопші стандартизованого сухого екстракту.

Визначають силікристин, сшіідіанін, силібінін А, силібінін В, ізосилібінін А та ізосилібінін В шляхом порівняння із хроматограмою, що надається до ФСЗ розторопші екстракту сухого стандартизованого. На хроматограмі випробовуваного розчину пік силідіаніну може варіювати у розмірах, бути відсутнім або наявним як основний пік. Визначають площі піків силікристину, силідіаніну, силібініну А, силібініну В, ізосилібініну А та ізосилібініну В.

Вміст силімарину, у перерахунку на силібінін, у відсотках, обчислюють за формулою:

(A7 + A8)xm2x(l00-d)

де:

А1 — площа піка силікристину на хроматограмі випробовуваного розчину;

А2 — площа піка силідіаніну на хроматограмі випробовуваного розчину;

A3 — площа піка силібініну А на хроматограмі випробовуваного розчину;

А4 — площа піка силібініну В на хроматограмі випробовуваного розчину;

А5 — площа піка ізосилібініну А на хроматограмі випробовуваного розчину;

Аб — площа піка ізосилібініну В на хроматограмі випробовуваного розчину;

АІ — площа піка силібініну А на хроматограмі розчину порівняння;

Л8 — площа піка силібініну В на хроматограмі розчину порівняння;

т, — маса ФСЗ розторопші екстракту сухого стандартизованого, взята для приготування розчину порівняння, у грамах;

Розторопші ПЛОДИ

d— втрата в масі при висушуванні сировини, у відсотках.

N

Допускається Ідентифікацію С та Кількісне визначення проводити за наведеними нижче методиками.

С. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. До 1.0 г здрібненої на порошок сировини (500) (2.9.12) додають 10 ил метанолу Р, нагрівають зі зворотним холодильником у водяній бані при температурі 70 °С протягом 5 хв, охолоджують і фільтрують. Одержаний фільтрат упарюють насухо та одержаний залишок розчиняють в 1.0 мл метанолу Р.

Розчин порівняння. 0.015 г ФСЗ ДФУ розторопші екстракту сухого поміщають у пентрифужну пробірку, додають 10 мл метанолу Р, ретельно струшують, оброблюють ультразвуком протягом 10 хв та центрифугують. Використовують надосадову рідину.

Пластинка: ТШХ пластинка із шаром силікагелю Р.

Рухома фаза: кислота мурашина безводна Р - ацетон Р - метиленхлорид Р (8.5:16.5:75).

Об'єм проби, що наноситься: 10 мкл випробовуваного розчину та 20 мкл розчину порівняння, смугами.

Відстань. що має пройти рухома фаза: 10 см від лінії старту.

Висушування: при температурі від 100 °С до 105 °С.

Виявлення: обприскують теплу пластинку розчином 10 г/л аміноетилового ефіру дифенілборної кислоти Р у метанолі Р, потім розчином 50 г/л макроголу 400Р уметанолі Р, висушують протягом 30 хв і переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати: нижче наведено послідовність зон на хроматограмах розчину порівняння та випробовуваного розчину. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися також інші оранжеві та жовтаво-зелені флуоресціюючі зони між нижньою та верхньою жовтаво-зеленими зонами.

Верхня частина пластинки

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Вихідний розчин. 5.00 г здрібненої на порошок сировини (500) (2.9.12) помішають у апарат безперервної екстракції, додають 100 мл петролейного ефіру Рі нагрівають у водяній бані протягом 4 год, висушують знежирену сировину при кімнатній температурі та екстрагують в апараті безперервної екстракції 100 мл метанолу Ру водяній бані протягом 5 год. Одержаний метанольний екстракт випарюють у вакуумі до об'єму близько 30 мл, фільтрують у мірну колбу місткістю 50 мл, обполіскують екстракційну колбу та фільтр і доводять об'єм метанолом Рдо 50.0 мл.

Випробовуваний розчин. 1.0 мл вихідного розчину поміщають у мірну колбу місткістю 10 мл, додають 2 мл свіжоприготованого динітрофенілгідразину метанольного розчину Ґ , закривають колбу, перемішують та витримують при температурі 50 °С протягом 50 хв. Після охолодження доводять об'єм розчину свіжоприготованим калію гідроксиду метанольним розчином Ґао позначки, перемішують, через 120 с відбирають 1.0 мл отриманого розчину, переносять у центрифужну пробірку, додають 20 мл метанолу Р та центрифугують.

Надосадову рідину обережно переносять у мірну колбу місткістю 50 мл, до залишку у центрифужній пробірці додають 20 мл метанолу Р. центрифугують та переносять надосадову рідину у ту саму мірну колбу. Доводять об'єм розчину до позначки метанолом Р т а перемішують.

Відразу вимірюють оптичну густину (2.2.25) випробовуваного розчину за довжини хвилі 490 нм, використовуючи як компенсаційну рідину розчин, приготований аналогічно випробовуваному розчину, де замість 1.0 мл вихідного розчину використовують 1.0 мл метанолу Р.

Вміст силімарину, у перерахунку на силібінін. у відсотках, обчислюють за формулою:

х _ А х 25000 585х/?? '

де:

А— оптична густина випробовуваного розчину за довжини хвилі 490 нм,

т — маса наважки сировини, у грамах.

Використовують питомий показник поглинання силібініну за довжини хвилі 490 нм. що дорівнює 585.

Замість питомого показника поглинання силібініну допускається використання ФСЗДФУси. гібінінуз!до ФСЗ ДФУ розторопші екстракту сухого.