Muratov_V_G_Metrologia_tekhnol_izmer_i_pribor

Парк ЗВТ підприємства вимагає метрологічного нагляду й контролю, ремонту й налагодження. Цими завданнями займається метрологічна служба (лабораторія) підприємства. При невеликому парку приладів вимірювальна лабораторія не створюється, а наказом дирек-

тора призначається відповідальний за єдність мір і вимірювань.

При достатньому числі ЗВТ на підприємстві створюється вимірювальна лабораторія, наприклад, з окремих видів вимірювань: за теплотехнічним, ваговим, кутовим і лінійним вимірюванням. Лабораторії з окремих видів вимірювань на підприємстві поєднують у єдину службу. Така централізована служба підприємства є вищою формою організації — Центральною лабораторією вимірювальної техніки(ЦЛВТ) або службою Головного метролога, яка підкоряється Головному інженерові підприємства.

Таким чином, нагляд за ЗВТ на підприємствах, в установах і організаціях проводять:

—служби (відділи) головного метролога або ЦЛВТ, що поєднують у собі метрологічні служби з усіх видів вимірювань;

—вимірювальні лабораторії, контрольно-повірочні пункти й служби контрольно-вимірювальних приладів і автоматики (КВПіА)

зосновних для підприємства (однієї) області вимірювань;

—особи, відповідальні за стан вимірювального господарства;

—спеціалізовані організації або базові метрологічні організації міністерств.

Завданнями метрологічної служби підприємства є:

—контроль за відповідністю НТД застосовуваних методів і засобів вимірювальної техніки;

—здійснення зв’язку з лабораторіями державного (відомчого) нагляду;

—вивчення експлуатаційних властивостей ЗВТ, а також удосконалення методів і засобів вимірювань шляхом впровадження нової техніки й поступової заміни ЗВТ на сучасніші;

—участь на всіх етапах у роботі з модернізації й автоматизації технологічних процесів;

—контроль правильності монтажу ЗВТ для забезпечення їхньої відповідної точності й надійності;

—участь у роботі з виявлення й усунення причин браку, втрат сировини, енергії, продукції;

—розробка й корегування повірочних схем, графіків повірок (калібрувань) ЗВТ. Представлення цієї документації на затвердження керівництву підприємства й на узгодження в територіальний орган Держстандарту:

—облік наявності й руху (видача, вилучення, перерозподіл) ЗВТ усередині підприємства;

—надання ЗВТ на повірку (калібрування) у випробувальну лабораторію;

—примусове вилучення з експлуатації ЗВТ, що відпрацювали термін придатності і несправних;

—проведення ремонту й налагодження ЗВТ, підготовка рекламацій на ЗВТ заводам-виготовлювачам;

—метрологічна експертиза технічної документації підприємства;

—робота з підвищення кваліфікації персоналу метрологічної служби підприємства;

—розробка системи атестації й паспортизації ЗВТ підприємств; підготовка договорів зі спеціалізованими організаціями на про-

ведення робіт із ЗВТ, які підприємство не може виконати самостійно;

—виконання робіт з атестації, сертифікації виробництва й продукції підприємства.

Завдання відповідальних за єдність мір і вимірювань:

—ведення обліку ЗВТ і забезпечення своєчасного представлення їх на повірку (калібрування);

—здійснення зв’язку з лабораторіями державного (відомчого) нагляду із усіх питань повірки (калібрування), застосування, ремонту й налагодження ЗВТ;

—підготовка договорів (і контроль їх виконання) з відповідними організаціями на проведення технічного нагляду, ремонту, монтажу, налагодження і т.д. ЗВТ підприємства;

—спостереження за експлуатацією ЗВТ, вилучення невідповідних, несправних або сумнівних ЗВТ, забезпечення передачі їх у ремонт і одержання після ремонту;

—виявлення потреб у ЗВТ, складання заявок керівництву на їхнє придбання;

—удосконалення контролю виробництва впровадженням нових

ЗВТ.

Нагляд за вимірювальною технікою підприємства здійснюють органи метрологічної служби під єдиним організаційно-методичним керівництвом Держстандарту, проводячи ревізії стану й правильності застосування засобів вимірювальної техніки, а також забороняючи застосування для оцінки якості продукції ЗВТ, що не охоплені наглядом або не відповідають вимогам НТД.

Засоби вимірювань якісних параметрів продукції як і інші ЗВТ повинні піддаватися ремонту й своєчасній державній метрологічній атестації і повірці або відомчому калібруванню.

На недержавних підприємствах функції нагляду за вимірювальною технікою часто покладають на відомчу метрологічну службу, яка:

—проводить технічний огляд ЗВТ, веде облікову та іншу документацію;

—розробляє методи й графіки періодичних атестацій (калібрувань) і випробувань;

—контролює відповідність характеристик ЗВТ вимогам НТД;

—проводить випробування й калібрування нових типів засобів вимірювальної техніки;

—установлює відповідність застосовуваних методів і засобів випробувань об’єктивній оцінці якості продукції.

Кваліфікація кадрів і визначення чисельності метрологічної служби.

Метрологічна служба підприємства комплектується висококваліфікованими фахівцями і, як правило, з метрологічною освітою:

Головний метролог (начальник ЦЛВТ) — вища технічна і спеці-

альна метрологічна освіта і досвід практичної роботи в області метрології.

Начальник вимірювальної лабораторії (КВПіА) — вища технічна

іспеціальна метрологічна освіта, досвід роботи в області відповідного виду вимірювань.

Старший інженер вимірювальної лабораторії й інженер —

вища технічна і спеціальна метрологічна освіта або середня спеціальна освіта й досвід практичної роботи.

Старший контролер і контролер (повіритель) — середня спеціальна освіта й досвід практичної роботи в області метрології.

Слюсарі з ремонту ЗВТ — кваліфікації, передбачені тарифнокваліфікаційним довідником.

Чисельність метрологічної служби підприємства можна розрахувати за обсягом метрологічних робіт (20 % — повірка або калібрування, 80 % — ремонт ЗВТ). Знаючи чисельність парку ЗВТ і види метрологічних робіт, а також норми часу за видами робіт на кожній з них, розраховують загальний фонд робочого часу, необхідний для нормальної експлуатації парку ЗВТ протягом року. Цей річний фонд часу по видах обслуговування ділять на фонд часу відповідного працівника (при однозмінній роботі підприємства), одержуючи чисельність метрологічної служби підприємства. При 3-змінній роботі вводиться корегуючий коефіцієнт.

4.4. Приміщення для вимірювальної лабораторії

Основною вимогою до такого приміщення є нечутливість будинку до вібрацій. Тому вимірювальні лабораторії розміщують на перших поверхах будинків удалині від кузень, пресів, транспорту, важких верстатів. Для нових лабораторій передбачають спеціальний фундамент. ЗВТ у лабораторії можуть бути встановлені при цьому на амортизаторах — пористій гумі. Приміщення лабораторії повинні бути сухими, чистими, без пари і диму хімічних речовин, обладнані вентиляцією або системою кондиціювання повітря. При роботі зі шкідливими хімічними речовинами лабораторію, крім загальнообмінної вентиляції, обладнують місцевою — витяжними шафами. Не допускається проходження паро-газопроводів через приміщення лабораторії.

У приміщенні лабораторії повинні бути стабільні температура (20 ± 0,5) °С і відносна вологість (70 ± 10) %, освітленість — природна, без відблисків і від електроламп (не менше 150 лк) з матовим або молочним склом.

Загальну виробничу площу приміщення лабораторії встановлюють із розрахунку 3,5…4,0 м2 на один стаціонарний вимірювальний прилад або установку (одне робоче місце). На кожного працюючого повинно припадати не менше 15 м3 об’єму лабораторії. Висота стін при цьому не менше 3,0…3,5 м. Стіни й стеля фарбуються олійною фарбою, а підлогу покривають лінолеумом (для витратомірних лабораторій підлогу встеляють керамічною плиткою зі схилом для зливу рідини). Вібрація у вимірювальній лабораторії не повинна

перевищувати ¼ ціни поділки найточнішого ЗВТ, використовуваного в лабораторії. Електропроводка — внутрішня, для приладів повинні бути передбачені стелажі, а для персоналу — телефон.

5. СИСТЕМИ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ. КЕРУВАННЯ ЯКІСТЮ І БЕЗПЕЧНІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

5.1. Характеристики і методи оцінки якості продукції

Якість продукції (процесу, послуги) — це сукупність характе-

ристик здатності продукції задовольняти встановлені або передбачувані потреби [16].

Показник якості — це кількісна оцінка якісних властивостей продукції при її проектуванні, виготовленні й експлуатації (або споживанні).

Придатна продукція відповідає всім вимогам НТД. Брак — це продукція, передача якої споживачеві заборонена через наявність дефектів. Брак буває таким, що піддається виправленню, і непоправним, дефект — прихованим, явним, переборним, критичним і непереборним.

Рівень якості продукції — відносна характеристика, заснована на порівнянні значень показників якості цієї продукції з базовими значеннями(кращихвітчизнянихізакордоннихзразків). Технічнийрівень продукції — відносна характеристика технічної її досконалості.

Оцінка рівня якості продукції — сукупність операцій на вибір номенклатури показників і зіставлення їх значень із базовими.

Методи оцінки якості продукції:

1.Диференційний — метод, заснований на використанні одиничних показників якості продукції, що характеризують одну з її властивостей.

2.Комплексний — на основі комплексних показників якості продукції (наприклад, середньостатистичні витрати, ефект від використання і т. д.), що характеризують декілька її властивостей.

3.Вимірювальний — на основі застосування ЗВТ і контрольних випробувань продукції.

4.Органолептичний — метод встановлення значень показників якості на основі аналізу сприйняття органами почуттів ( дегустація зовнішнього вигляду, кольору, смаку й запаху).

5.Розрахунковий — на основі застосування аналітичних і емпіричних залежностей.

6.Соціологічний — на основі збору й аналізу думок фактичних і потенційних споживачів.

7.Статистичний — на основі застосування методів математичної статистики.

8.Експертний метод здійснюють на основі рішення, прийнятого експертами. Експерти, опираючись на життєвий досвід, оцінюють якість у балах. Середній бал служить оцінкою якості продукції.

Розширення глобальної конкуренції приводить до того, що споживач починає висувати все вищі вимоги до якості. Для того, щоб не втратити конкурентоздатності й підтримувати високі економічні показники, організації — виробники (й інші) впроваджують ефективні й дієві системи якості.

Будь-яка організація у своїй роботі виконує ряд функцій, наприклад: виробництво, проектування продукції, оперативне керування технологією, маркетинг, підготовка кадрів, оперативне керування людськими ресурсами, стратегічне планування, поставки, оформлення накладних, технічне обслуговування.

При цьому всі виконувані роботи можна представити у вигляді процесів перетворення ресурсів, при яких зростає цінність.

Для успішного функціонування підприємства необхідно визначити й організувати мережу процесів і зв’язків між ними, а також управляти нею. За допомогою мережі процесів підприємство (організація) створює, поліпшує й постійно забезпечує якість своїх про-

позицій на ринку продукції. Це фундаментальна концептуальна основа комплексу міжнародних стандартів у системах якості [33

…38]. Для пояснення на рис. 5.1 наведений варіант взаємозв’язків без посередників, наприклад, виготовлювача харчової продукції з постачальником ресурсів (сировини, напівфабрикатів, енергоносіїв тощо) і споживачем. Аналогічні взаємини виникають у ланцюзі постачання (з посередником): виготовлювач — постачальник — споживач.

Кожний процес має матеріальні (безперервні лінії) і інформаційні (пунктири) входи-виходи. Виходами процесу (його результатами) можуть бути:

—документи (накладні, програмне забезпечення ЕОМ, тощо);

—зразки (харчового продукту, напівфабрикату, устаткування, ЗВТ тощо);

—послуги (банківські, посередницькі тощо).

Рис. 5.1. Взаємозв’язок процесів у ланцюзі виробництва продукції

Прямі інформаційні потоки визначають значення характеристик і параметрів продукції, що поставляється (ресурсів). Зворотні — визначають вимоги до стабілізації або зміни цих значень, як наприклад, зворотні зв’язки щодо експлуатаційних властивостей продукції й потреб, а також дані вимірювання параметрів і характеристик якості відібраного для контролю зразка. Проведення контрольних і технологічних вимірювань можливе на входах, у різних точках процесу й на виходах.

5.2. Системи якості продукції

Системи якості складаються із процесів, пов’язаних з функціонуванням підприємства (організації), і підтримки зв’язків між ними. Для забезпечення ефективності системи, процеси повинні бути скоординовані й спільні, а зв’язки між ними — визначені.

Із цією метою підприємство визначає й документально закріплює свої обов’язки, повноваження й організаційну волю у сфері якості. Систему якості при цьому організовують так, щоб здійснювати адекватне постійне керування всіма видами діяльності, які

впливають на якість на всіх стадіях життєвого циклу продукції, як показано на рис. 5.2.

Система повинна бути орієнтована на попереджувальні коригувальні дії, що виключають виникнення проблем, а при виникненні недоліків — вчасно реагують і усувають їх.

Для реалізації політики й завдань у сфері якості розробляють і вводять документально оформлені методики роботи з координації видів діяльності у сфері ефективності системи якості.

Збут і продаж

Рис. 5.2. Основні види діяльності, що впливають на якість продукції

Усі методики повинні містити прості, однозначні й зрозумілі формулювання й установлювати методи й критерії оцінки роботи.

При цьому керування якістю досягають управлінням:

—конфігурацією структури мережі процесів в організації;

—виконанням кожного із цих процесів;

—якістю результатів процесів, продукції або інформації. Розрізняють чотири ключові аспекти забезпечення якості про-

дукції, обумовлені:

—потребою в продукції;

—проектуванням (закладеними в продукцію характеристиками

йпараметрами);

—виготовленням (відповідністю її конструкції встановленим вимогам);

—технічним обслуговуванням при експлуатації.

Відповідно до цього певні елементи (процеси й зв’язки) системи якості згруповані в три окремі моделі, що використовуються постачальниками для доказу своїх можливостей і оцінки їх третьою стороною: